Решение № 140129669, 23.09.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1128/26

Провадження № 2-а/355/19/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Блохіної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київської області, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Броварського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київської області Левченка Сергія Юрійовича про неправомірні дії працівників поліції.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом у якому просить скасувати постанову серії ЕГА №2028107 від 11 травня 2026 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення щодо неї закрити за відсутністю в її діях адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20 лютого 2025 року між нею та ОСОБА_2 був розірваний шлюб, після чого ОСОБА_2 більше у будинку не навідувався. За цей час вона придбала нові речі, інструменти, відремонтувала зламаний мотор, станцію. В травні 2026 року вона вдруге вийшла заміж, чоловік переїхав жити до неї у будинок, де вони спільно ведуть господарство та бюджет. 11 травня 2026 року ОСОБА_2 приїхав до її будинку та самовільно почав виносити належні їй речі. Її чоловік перебуває на службі в Збройних Силах України і вона була неспроможна чинити опір фактичному викраденню майна, тому була змушена звернутися за допомогою до поліції зателефонувала на 102. При здійсненні виклику нею було повідомлено, що колишній чоловік самовільно забирає належні їй речі, а також те, що в даний час у проваджені Баришівського районного суду Київської області знаходиться справа про розподіл спільного майна, а тому просить допомоги, та здійснити захист. Жодного слова про домашнє насилля нею сказано не було. По приїзду поліцейських ОСОБА_2 повідомив, що це є його спільне майно з нею. Поліцейські склали відносно неї постанову про за неправдивий виклик поліції. Допомоги від правоохоронних органів вона не отримала, навпаки отримала залякування та цькування. Поведінка поліції була неприпустимою, вони здійснювали не її захист, не розбирались в ситуації, а сміялись їй в обличчя.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити послалась на вище означені обставини.

Представник позивача Блохіна О.В. підтримала позовні вимоги позивачки, просила їх задовольнити.

Представники відповідача від Головного управління поліції в Київської області та відповідач інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Броварського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київської області Левченко С.Ю. до судового засідання не з`явились були належно повідомлені про час місце розгляду справи.

Відзиву стосовно заявлених позовних вимог відповідачами надано не було.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України слід, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд дослідив матеріали справи у повному обсязі, а саме:

Копію паспорта з якого слід, що позивачка є громадянкою України.(а.с.5)

Копію свідоцтва про шлюб з якого слід, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 02 травня 2026 року.(а.с.7)

Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ЕГА №2028107 від 11 травня 2026 року.(а.с.9)

Було переглянуто відеозапис події, яку надано позивачкою ОСОБА_1 з якої не вбачається домашнього насильства, чоловік як слід з коментаря позивачки є ОСОБА_2 який виносить з двору металеві речі та кладе за двором у автомобільний причіп.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 2, ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП слід що, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно до ст. 278 КУпАП слід, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Як слід з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП слід, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінюючи надані докази керується ст. 90 КАС України з якої слід, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача».

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Стороною відповідача не було надано до суду належних та допустимих доказів щодо способу використання, приладів відеозапису скоєного адміністративного правопорушення яким поліцейський здійснював фіксацію руху транспортного засобу позивача на підтвердження правомірності дій як з ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так й доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

Відповідно до положень ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зокрема, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно було винесено оскаржувану постанову №ЕГА №2028107 від 11 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у скоєнні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, тому позовна заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2,5,9,72-79,90,122,242-246,262,286 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київської області, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Броварського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київської області Левченка Сергія Юрійовича про неправомірні дії працівників поліції, задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕГА №2028107 від 11 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Київської області (ЄДРПОУ: 40108616) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір сплачений нею під час подачі адміністративного позову до суду в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду з дня його проголошення.

Суддя Баришівського

районного суду Сергій ЧЕХОВ