Постановление суда № 140128834, 28.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24703/26

Провадження № 2/761/13062/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Савчук Ю.Н.,

при секретарі Фортуні М.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву представника третьої особи ТОВ «Люкс А» адвоката Остащенко О.М. про відвід головуючому судді Савчук Ю.Н. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСА», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс А», ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбенко Ю.Е. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання іпотеки припиненою, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСА», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс А», ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбенко Ю.Е. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання іпотеки припиненою.

Представником третьої особи ТОВ «Люкс А» адвокатом Остащенко О.М. 07.09.2026 року подано заяву про відвід головуючому судді Савчук Ю.Н.

З 07.09.2026 року по 25.09.2026 року суддя Савчук Ю.Н. перебувала у відпустці.

Заява про відвід мотивована тим, що суддею було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, в порушення вимог процесуального закону не залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , не залишено без руху позовуну заяву, яка містила недоліки. Також у заяві зазначено, що суддя Савчук Ю.Н. є упередженою, оскільки виконувала функції адвоката позивача.

Дослідивши подану заяву, матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Частинами 1-3 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.8 ст.40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

На підставі викладених норм, суд вважає за доцільне розглянути заяву про відвід в письмовому провадженні.

Стаття 36 ЦПК України передбачає підстави для відводу (самовідводу) судді.

Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З положення ст.36 ЦПК України випливає, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних критеріїв.

Водночас, надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.

Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, нормами процесуального закону врегульовано, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно повинні бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Аналогічний висновок викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2024 у справі №990/310/23 та в ухвалі Верховного Суду від 06.03.2023 у справі №990/122/23.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що існує дуже тісний взаємозв`язок між гарантіями «незалежного та неупередженого» суду та правом на «суд, встановлений законом». Хоча кожен із них слугує конкретним цілям у ролі окремих гарантій справедливого судового розгляду, Суд вбачає взаємну рису в інституційних вимогах пункту 1 статті 6, оскільки вони керуються метою дотримання основоположних принципів верховенства права та розподілу влади. Суд зазначає, що в основі кожної з цих вимог лежить необхідність підтримувати довіру суспільства до судової системи й гарантувати її незалежність від інших гілок влади (рішення у справі «Гудмундур Андрі Астрадссон проти Ісландії» (Gudmundur Andri Asdradsson v. Iceland) від 1 грудня 2020 року, заява № 26374/18; рішення у справі «Джоджай проти Албанії» (Xhoxhaj v. Albania) від 9 лютого 2021 року, заява № 15227/19).

Також Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у справі «Гаушільдт проти Данії» («Hauschildt v. Denmark», заява №10486/83) зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Аналогічні висновки викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №908/137/18.

Суд звертає увагу, що не може бути підставою для відводу заява, яка містить лише припущення про існування обставин прямої чи опосередкованої заінтересованості судді в результаті розгляду справи, а також обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або необ`єктивності, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Представник третьої особи обґрунтовує заяву про відвід судді тим, що суддя безпідставно відмовила у задоволенні клопотань, проте не вказує, в чому полягає на її думку створення нерівності сторін у процесі чи використання повноважень на шкоду відповідача та третій особі, обгрунтованих доводів з посиланням на конкретні факти представником третьої особи не наведено.

Щодо виконання, на думку представника ТОВ «Люкс А», суддею Савчук Ю.Н. функцій адвоката позивача, то вказане не мало місця. Жодних пільг та переваг представнику позивача суддею надано не було. Суддя Савчук Ю.Н., вирішуючи клопотання про залишення позову без розгляду, лише з`ясовувала наявність встановлених процесуальним законом підстав для цього та заслуховувала думки представників сторін. Жодних підказом чи роз`яснень суддею представнику позивача надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як убачається зі змісту заяви про відвід, її доводи ґрунтуються виключно на незгоді позивача з процесуальними рішеннями судді.

Суд звертає увагу, що процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по адміністративному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).

В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».

Також, у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» вказано, що процесуальні дії судді, законність та обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно незгода сторони з винесенням суддею судового рішення, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін у справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, за вказаними доводами позивача підстави для задоволення заяви про відвід судді відсутні.

Ухвали судді про відмову у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду та відмову у задоволенні заяви про залучення у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, є процесуальними та не свідчать про наявність особистої зацікавленості судді у результаті розгляду справи і не може бути підставою для її відводу. Вказані ухвали належно обгрунтовані.

Щодо незалишення судом позовної заяви без руху,, на що посилається представник третьої особи, як на підсьаву відводу, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що заява подана з порушенням вимог ст. 175, 177 ЦПК України.

Зазначені недоліки позовної заяви встановлені судом після відкриття провадження у справі під час підготовчого провадження.

У відзиві на позовну заяву, поясненнях та інших процесуальних документах представниками учасників процесу про вказані недоліки позовної заяви зазначено не було, заяви про залишення позовної заяви без руху не подавалися.

Відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

На виконання вимог ч.11 ст. 187 ЦПК України ухвалою суду від 18.08.2026 року позовну заяву було залишено без руху.

Процесуальний закон передбачає можливість залишення судом позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі, а відтак вказане не може тлумачитися як порушенням норм ЦПК України та трактувтаися як упередженість судді.

При цьому суд зазначає, що з цих самих підстав відвід головуючому судді Савчук Ю.Н. вже заявлявся 18.08.2026 року.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Ч.3 цієї статті ЦПК України передбачено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Оскільки представником відповідача повторно подано заяву про відвід судді Савчук Ю.Н. з тих самих підстав, як були озвучені у судовому засіданні 18.08.2026 року, судом розцінюється такі процесуальні дії як зловживання процесуальними правами, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу, спрямованого на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи, суд приходить до висновку про залишення заяви без розгляду.

Крім того, заяву про відвід подано з порушенням встановлених процесуальним законом строків з огляду на наступне.

За змістом ч.3 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Заяву про відвід подано після початку підготовчого судового засідання.

Судові засіданні у справі мали місце 11.08.2026 року та 18.08.2026 року, а відтак про підстави відводу представнику ТОВ «ЛЮКСА» стало відомо 11.08.2026 року та 18.08.2026 року, у яких, на думку, представника ТОВ «ЛЮКС А», головуючий суддя Савчук Ю.Н. діяла упереджено, в той час, коли заява про відвід надійшла до суду через електронний суд 07.09.2026 року, тобто з порушенням строку, встановленого ст.39 ЦПК України, оскільки її подано пізніе двох днів із дня, коли заявник дізнався про підставу відводу.

За таких обставин суд приходить до висновку про залишення заяви без розгляду.

За змістом п.16 ч.1 ст.353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: залишення позову (заяви) без розгляду.

Однак у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2-5151/09 (провадження № 61-23268св19) зазначено, що посилання заявника в касаційній скарзі на положення п. 16 ч. 1 ст. 353 ЦПК України Верховний Суд визнав безпідставним, оскільки аналіз вказаної норми процесуального права дає підстави для висновку, що на її підставі в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові) виключно за умови, якщо така ухвала має «завершальне» значення щодо можливості судового розгляду та перешкоджає провадженню у справі. Водночас залишена без розгляду ухвалою районного суду заява про відвід судді була направлена на вирішення окремого процесуального питання і така ухвала не перешкоджає провадженню у справі.

Таким чином, вказана ухвала окремому оскарженню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 36, 40, 39 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника третьої особи ТОВ «Люкс А» адвоката Остащенко О.М. про відвід головуючому судді Савчук Ю.Н. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСА», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс А», ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбенко Ю.Е. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання іпотеки припиненою- залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 28.09.2026 року.

Суддя: