Постановление суда № 140128346, 23.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.09.2026 Справа № 914/308/26

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши у судовому засіданні

заяву: Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго»

про відстрочення виконання рішення суду (вх. №4207/26 від 11.09.2026р.)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до відповідача: Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго»

про стягнення заборгованості,

представники:

позивача: не з`явився,

відповідача (заявника): Сливка В.В., Білінський З.М.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.08.2026 року у справі № 914/308/26 позов задоволено повністю та вирішено стягнути з Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 12 724 913,91 грн основного боргу і 152 698,97 грн судового збору.

До Господарського суду Львівської області звернулось Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго» (далі - заявник) із заявою про відстрочення виконання рішення суду (вх. №4207/26 від 11.09.2026р.).

У вказаній заяві заявник зазначає, що він відноситься до підприємств, критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення Львівської області. Також, посилається на наявну значну дебіторську заборгованість споживачів, заборгованість державного бюджету з відшкодування різниці в тарифах, скрутне фінансове становище, яке значною мірою залежить від рівня тарифів, які не є економічно обґрунтованими.

Ухвалою господарського суду від 14.09.2026р. прийнято заяву Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» про відстрочення виконання рішення до розгляду в судовому засіданні на 23.09.2026р.

16.09.2026. через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» подало заперечення на зазначену заяву (вх.№26187/26), які за змістом полягають у наступному.

Зазначено про те, що наведені відповідачем доводи, на думку позивача, не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочення виконання рішення суду в розумінні статей 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі. Відповідач просить відстрочити виконання рішення суду на максимально можливий строк, що визначений законодавством та встановлений статтею 331 ГПК України, при тому взагалі не обґрунтовує цей строк і не зазначає чому саме через рік він зможе виконати рішення суду. Доказів реальної можливості виконати рішення суду у цій справі, за умови надання судом відстрочення виконання, відповідачем суду не надано.

18.09.2026. через систему «Електронний суд» заявник подав додаткові пояснення (вх.№26416/26), в яких заявник вказує на те, що доводи стягувача не спростовують наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення, а заявлене відстрочення відповідає вимогам статті 331 ГПК України та забезпечує справедливий баланс інтересів сторін.

Дослідивши матеріали справи, викладені у письмових поясненнях доводи сторін, перевіривши повноту викладених обставин та відповідність їх наданим доказам, господарський суд встановив наступне.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Європейський суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Суд зауважує, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020р. у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною, як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України, заява №6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003р.). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002р. у справі Крапівницький та інші проти України, заява №60858/00).

Подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020р. у справі №910/1180/19.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду має вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, суд повинен дослідити та оцінити доводи та заперечення, як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Суд зауважує, що відстрочка виконання рішення є правом суду.

Оцінивши наведені заявником обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи підтверджують наявність у відповідача обставин, які об`єктивно ускладнюють негайне виконання судового рішення та сплату заборгованості, водночас, не свідчать про відсутність у нього можливості виконати таке рішення в подальшому.

При цьому, примусове виконання судового рішення за наявних умов може спричинити додаткове фінансове навантаження на відповідача, що здатне негативно вплинути на здійснення ним господарської діяльності з надання послуг теплопостачання в умовах воєнного стану. Вжиття заходів примусового виконання може призвести до порушення стабільності роботи відповідача, зупинення діяльності зі стягнення дебіторської заборгованості та, як наслідок, унеможливити повне та своєчасне виконання судового рішення.

Одночасно, позивач заперечує щодо відстрочення виконання рішення, посилаючись на відсутність в даному випадку виключниих обставин.

Оцінюючи заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», суд визнає їх обґрунтованими у частині того, що тривале невиконання судового рішення порушує майнові інтереси кредитора, а фінансові труднощі та збитковість боржника за загальним правилом дійсно є ризиками його власної господарської діяльності.

Суд також погоджується з позицією позивача, що відсутність бюджетного фінансування чи неотримання компенсації різниці в тарифах автоматично не звільняє боржника від обов`язку розрахуватися за спожитий природний газ.

Разом з тим, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, згідно з приписами ст.331 ГПК України та принципами співмірності і пропорційності, визначеними Конституційним Судом України (Рішення від 26.06.2013р. № 5-пр/2013), суд зобов`язаний встановити баланс прав та законних інтересів обох сторін.

Приймаючи рішення про часткове задоволення заяви боржника та відстрочення виконання рішення не до запрошеної дати 26.08.2027р., а на коротший строк, суд виходить з таких міркувань:

З огляду на практику ЄСПЛ (ухвали у справах «Корнілов проти України», «Крапивницький проти України»), нетривалі затримки у виконанні рішення, зумовлені особливими обставинами справи, не порушують саму сутність права на справедливий суд за ст. 6 Конвенції.

Разом з тим, суд звертає увагу, що забезпечення безперебійної діяльності теплогенеруючого підприємства, основним споживачем послуг якого є населення міста, в умовах воєнного стану має підвищену суспільну значущість та переважає над доводами позивача.

Суд дійшов висновку, що відповідачем подано належні докази та наведено переконливе обґрунтування, яке свідчить про існування обставин, що об`єктивно ускладнюють негайне виконання рішення суду з урахуванням соціально важливого характеру його діяльності.

Суд також враховує, що необхідність забезпечення безперебійної роботи теплогенеруючого підприємства носить винятковий характер і превалює над комерційними інтересами стягувача, що є обґрунтованою підставою для тимчасового відстрочення примусового виконання судових рішень.

За таких умов, надання відстрочення виконання судового рішення не розцінюється судом, як спосіб ухилення боржника від його виконання, оскільки боржник діє з метою збереження господарської діяльності за наявності об`єктивних перешкод, що ускладнюють негайне виконання рішення, у тому числі, для забезпечення подальшого повного погашення заборгованості перед позивачем.

Водночас, відповідач просить відстрочити виконання рішення до 26.08.2027р., однак, не вказує, які обставини будуть сприяти виконанню рішенню саме у цей строк.

Разом з тим, з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, дотримуючись принципам співмірності і пропорційності, суд дійшов висновку про надання відстрочення виконання рішення строком на 5 місяців до 24.02.2027р.

За позицією суду, визначений строк надає відповідачеві можливість завершити опалювальний сезон 2026-2027 років та після його завершення акумулювати грошові кошти з метою подальшого виконання судового рішення, що не призведе до надмірної тривалості виконання судового рішення та порушення балансу інтересів сторін.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відстрочення виконання рішення.

Оскільки судом надається відстрочка лише частково, це дозволить боржнику зберегти життєздатність та безперебійно надавати соціально значущі послуги в місті, і одночасно забезпечить легітимні сподівання стягувача на повне погашення заборгованості в осяжний, розумний строк. Відтак, заперечення позивача приймаються судом до уваги частково.

Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.08.2026р. у справі №914/308/26 задовольнити частково.

2.Відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.08.2026р. у справі №914/308/26 терміном на 5 місяців до 24.02.2027р.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повну ухвалу складено 28.09.2026р.

Суддя Король М.Р.