Решение № 140128253, 28.09.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа № 912/1978/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 912/1978/26

за позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕС АЙ ГРУП" (27500, Кіровоградська область, Олександрійський район, м. Світловодськ, вул. Городоцька, буд. 77)

про стягнення 173 825,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕС АЙ ГРУП" про стягнення 173 825,10 грн, з яких 161 625,60 грн - неустойка, 12 199,50 грн - 15% річних за користування чужими грошовими коштами.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 248 від 21.04.2023 в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою від 22.07.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/1978/26 за правилами спрощеного позовного провадження; постановлено розгляд справи № 912/1978/26 здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

Ухвала від 22.07.2026 вручена сторонам 23.07.2026 доставленням в Електронні кабінети, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 69-71).

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався, правової позиції по суті спору не повідомив, позовних вимог не заперечив, будь-яких заяв і клопотань до суду не подавав.

Згідно з частиною 9 статті 165, частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

За частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Дослідивши пояснення позивача, наведені в позовній заяві, та наявні у справі докази, господарський суд встановив обставини, які є предметом доказування у справі.

Між Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕС АЙ ГРУП" (далі - відповідач, Постачальник) укладений договір № 248 від 21.04.2023 (далі - Договір), за умовами якого:

- Постачальник зобов`язується передати, а Покупець - прийняти й оплатити матеріали та обладнання (надалі - "Ресурси") на умовах, передбачених цим Договором (пункт 1.1.);

- кількість, номенклатура Ресурсів зазначаються у специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною (надалі - "Специфікації") (пункт 2.1.);

- поставка Ресурсів здійснюється видами транспорту, зазначеними у Специфікаціях (пункт 3.1.);

- терміни постачання Ресурсів зазначаються у Специфікаціях (пункт 3.3.);

- Постачальник зобов`язаний повідомити покупця про заплановану дату постачання обладнання не пізніше ніж за три робочих дні до дати постачання (пункт 3.5.);

- постачання Ресурсів здійснюється за цінами, що визначені відповідно до умов постачання, зазначені у Специфікаціях і включають усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати Постачальника, пов`язані з постачанням Ресурсів (пункт 4.1.);

- оплата Покупцем Ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом переказу коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі (пункт 5.1.);

- оплата за поставлені Ресурси здійснюватиметься у строк, зазначений у специфікації (пункт 5.2.);

- датою оплати Ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (пункт 5.3.);

- у разі порушення строків або обсягів постачання Ресурсів Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 8% від вартості непоставленого вчасно Ресурсів (пункт 7.3.);

- у разі порушення Постачальником строків постачання Ресурсів, передбачених договором, за яке Покупець здійснив повну або часткову попередню оплату, Постачальник за користування коштами Покупця зобов`язаний сплатити Покупцеві 15% річних від суми коштів, сплачених Покупцем, за період з дня оплати до дня фактичного постачання обладнання або дня повернення коштів (пункт 7.6.);

- цей договір дійсний до "13" квітня 2025 року. Закінчення терміну дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов`язань (у тому числі гарантійних) за цим Договором (пункт 10.5.);

- усі зміни та доповнення до договору є його невід`ємною частиною і дійсні лише у разі, якщо вони оформлені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (пункт 10.8.).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

28.08.2024 Сторони підписали Специфікацію № 4 (далі - Специфікація), за умовами якої вартість Ресурсів з ПДВ становить 2 020 320,00 грн.

За умовами пункту 3 Специфікації умови поставки: 20 календарних днів від дати 50% передоплати.

Датою поставки вважається дата отримання Ресурсів Покупцем, вказана в видатковій накладній (пункт 8 Специфікації).

Специфікацію підписано сторонами та скріплено печатками (а.с. 19).

На підставі рахунку на оплату № 135 від 16.09.2024 (а.с. 20) позивач 25.09.2024 перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 1 010 160,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.09.2024 (а.с. 21).

Позивач зазначає, що відповідач за умовами пункту 3 Специфікації мав поставити Ресурси у строк до 15.10.2024 включно, проте здійснив поставку Ресурсів вже після спливу вказаного строку, а саме:

- 22.10.2024 на суму 274 500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 333 від 22.10.2024 та ТТН № Р333 від 22.10.2024 (а.с. 22-23).

- 22.10.2024 на суму 274 500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 334 від 22.10.2024 та ТТН № Р334 від 22.10.2024 (а.с. 24-25).

- 24.10.2024 на суму 274 500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 335 від 24.10.2024 та ТТН № Р335 від 24.10.2024 (а.с. 26-27).

- 24.10.2024 на суму 274 500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 336 від 24.10.2024 та ТТН № Р336 від 24.10.2024 (а.с. 28-29).

- 28.10.2024 на суму 274 500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 339 від 28.10.2024 та ТТН № Р339 від 28.10.2024 (а.с. 30-31).

- 28.10.2024 на суму 274 500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 340 від 28.10.2024 та ТТН № Р340 від 28.10.2024 (а.с. 32, 64).

- 29.10.2024 на суму 274 500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 341 від 29.10.2024 та ТТН № Р341 від 29.10.2024 (а.с. 34-35).

- 29.10.2024 на суму 98 820,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 342 від 29.10.2024 та ТТН № Р342 від 29.10.2024 (а.с. 36-37).

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 133/14 від 01.11.2024 про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку Ресурсів за Специфікацією № 4 до Договору від 21.04.2023 № 248 на загальну суму 173 136,55 грн (а.с. 38-39).

У відповідь на вказану претензію відповідач зазначив, що невчасне виконання зобов`язань пов`язане із форс-мажорними обставинами, що підтверджені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7 від 28.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та просив не стягувати з підприємства штрафні санкції за несвоєчасну поставку Ресурсів за Специфікацією № 4 (а.с. 40).

Посилаючись на порушення відповідачем узятих на себе зобов`язань, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 161 625,60 грн неустойки та 12 199,50 грн 15 % річних.

Відповідач відзив на позов не надав та обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не заперечив і не спростував.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (статті 525, 526 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір № 248 від 21.04.2023 за своєю правовою природою є договором поставки.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом положень частини 1 статті 662, частини 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статтею 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Положення статті 536, частини 3 статті 693, частини 1 статті 1054, частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України у їхній сукупності, передбачають можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер позики. Порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.

За своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами. Натомість неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання та за своєю правовою природою є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним зобов`язання.

За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18, передбачені статтею 536 та частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.

При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування.

Після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним.

У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

Суд установив, що на виконання умов Договору 25.09.2024 позивач перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 1 010 160,00 грн.

Ураховуючи умови пункту 3 Специфікації № 4, відповідач мав поставити Ресурси позивачу у строк до 15.10.2024 включно (20 календарних днів від дати 50% передоплати).

Водночас матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив поставку Ресурсів несвоєчасно, чим порушив умови Договору № 248 від 21.04.2023.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 161 625,60 грн (2 020 320,00 х 8%) та 15% річних за користування чужими грошовими коштами у розрізі кожної видаткової накладної окремо:

- 26.09.2024 21.10.2024 на суму 137 250,00 грн, що становить 1 462,50 грн,

- 26.09.2024 21.10.2024 на суму 137 250,00 грн, що становить 1 462,50 грн,

- 26.09.2024 23.10.2024 на суму 137 250,00 грн, що становить 1 575,00 грн,

- 26.09.2024 23.10.2024 на суму 137 250,00 грн, що становить 1 575,00 грн

- 26.09.2024 27.10.2024 на суму 137 250,00 грн, що становить 1 800,00 грн,

- 26.09.2024 27.10.2024 на суму 137 250,00 грн, що становить 1 800,00 грн,

- 26.09.2024 28.10.2024 на суму 137 250,00 грн, що становить 1 856,25 грн,

- 26.09.2024 28.10.2024 на суму 49 410,00 грн, що становить 668,25 грн.

Суд перевірив подані розрахунки позивача за визначені періоди та вважає такі розрахунки правомірними та арифметично правильними, а позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 161 625,60 грн та 15% річних у розмірі 12 199,50 грн - такими, що підлягають до задоволення.

За приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями частини 3 статті 551 Цивільного кодексу, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Суд зазначає, що передбачені пунктом 7.6 договору № 248 від 21.04.2023 проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а є саме процентами за користування чужими грошовими коштами відповідно до частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України та стягуються незалежно від наявності вини боржника.

Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому неможливим є зменшення їх розміру на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. Схожий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 921/395/20, від 20.05.2025 у справі № 916/2098/24.

Суд ураховує, що стягнення процентів у розмірі 15% річних за користування коштами певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням поставки Ресурсів відповідачем.

Крім того, період прострочення поставки товару не є значним. Зокрема, товар мав бути поставлений до 15.10.2024, проте фактично був поставлений: 22.10.2024 (прострочення 6 днів), 24.10.2024 (прострочення 8 днів), 28.10.2024 (прострочення 12 днів), 29.10.2024 (прострочення 13 днів). У позовній заяві не повідомлено негативних наслідків прострочення виконання відповідачем зобов`язання на 13 днів, зокрема, чи зазнав позивач збитків від такого прострочення.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки на 20%, тобто на 32 325,12 грн.

За такого, до стягнення з відповідача підлягає неустойка в сумі 129 300,48 грн (161 625,60 - 32 325,12).

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 141 499,98 грн, з яких: неустойка у розмірі 129 300,48 грн та 15% річних у розмірі 12 199,50 грн. В частині стягнення 32 325,12 грн суд відмовляє.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача. Судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки, покладається на відповідача без урахування зменшення цієї суми.

Керуючись статтями 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕС АЙ ГРУП" (27500, Кіровоградська область, Олександрійський район, м. Світловодськ, вул. Городоцька, буд. 77, код ЄДРПОУ 39757654) на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) 141 499,98 грн, з яких: неустойка у розмірі 129 300,48 грн та 15% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 12 199,50 грн, а також 2 662,40 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати сторонам до Електронних кабінетів у підсистемі "Електронний суд".

Повне рішення складено 28.09.2026.

Суддя Б.М. Кузьміна