Решение № 140128071, 28.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2026Справа № 910/6364/26

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (Україна, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 38-44; ідентифікаційний код: 16286441)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Систематика Україна" (Україна, 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 11А, оф. 54; ідентифікаційний код: 40175293)

про стягнення 523 810,48 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Систематика Україна" (далі - відповідач) про стягнення 523 810,48 грн, з яких 345 210,52 грн пені та 178 599,96 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про закупівлю № 196 від 05.08.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

09.06.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 09.06.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

29.06.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення штрафних санкцій, які 30.06.2026 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

03.07.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яка 06.07.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

13.07.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив, які 13.07.2026 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

17.07.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 20.07.2026 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

03.08.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 04.08.2026 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.08.2025 між Державним підприємством "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Систематика Україна" (далі - постачальник) було укладено Договір про закупівлю №196 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві жорсткі диски (накопичувачі); код ДК 021:2015 - 30230000-0 "Комп`ютерне обладнання", а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування товару, асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю виміру товару та загальна вартість товару визначені в Специфікації Додаток 1 до цього договору), яка є невід`ємною частиною цього договору.

Договір укладений відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (п. 1.4 Договору).

Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено, що ціна товару визначена в Специфікації (Додаток 1 до цього договору) та включає в себе витрати на його пакування, маркування і транспортування на склад покупця за адресою: вул. Дегтярівська, 38-44, м. Київ, 04119. Загальна вартість товару (ціна договору) визначена в Специфікації (Додаток 1 до цього договору) та становить 2 551 428,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 425 238,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору постачальник зобов`язується не пізніше 31.10.2025 поставити покупцю усю кількість товару, визначеного у Специфікації (Додаток 1 до договору).

Пунктом 11.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 28.11.2025 № 2 встановлено, що Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до 31.12.2025 включно, а в частині виконання гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання.

Листом від 14.08.2025 №1408/9 відповідач повідомив позивача про зміну моделі товару та просив розглянути заміну запропонованого товару на аналогічну модель, яка має покращені характеристики та є більш сучасною (рік виробництва 2025).

Додатковою угодою №1 від 05.09.2025 до Договору сторони погодили викласти Додаток №1 "Специфікація" та Додаток №2 "Технічна специфікація" до Договору в новій редакції.

28.10.2025 позивач направив відповідачеві лист від 28.10.2025 № 76/3745 з нагадуванням про необхідність поставки товару не пізніше 31.10.2025.

Листом від 29.10.2025 № 2910 відповідач повідомив позивача про неможливість поставки товару у визначений Договором строк, у зв`язку з затримкою поставки цього товару відповідачу дистриб`ютором. З огляду на вказане, відповідач запропонував внести зміни до Договору, продовживши строк поставки товару до 30.12.2025.

В листі від 11.11.2025 №46/3886 позивач повідомив, що відповідачем не надано документів, які підтверджують настання форс-мажорних обставин, що унеможливлює укладення додаткової угоди та продовження строку поставки товару.

17.11.2025 відповідач здійснив часткову поставку товару вартістю 954 410,80 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №1324.

Позивачем було сплачено вартість поставленого товару в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №2837 від 26.11.2025.

З огляду на порушення відповідачем зобов`язань за Договором в частині своєчасної та повної поставки товару, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 345 210,52 грн та штраф у розмірі 178 599,96 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Сторонами було погоджено обов`язок відповідача поставити товар у строк до 31.05.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд встановив факт поставки відповідачем товару за Договором загальною вартістю 954410,80 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною від 17.11.2025.

Інша частина товару поставлена не була, що визнається відповідачем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі порушення строку поставки товару та/або порушення строку заміни неякісного товару та/або товару, що не відповідає умовам цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленого/не заміненого товару, за кожен день прострочення протягом усього періоду невиконання зобов`язання, а за прострочення понад 10 (десять) календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

З огляду на порушення відповідачем умов Договору в частині строків поставки товару, позивач просить стягнути з відповідача пеню, нараховану за період до 25.05.2026.

Водночас, суд зазначає, що строк дії Договору (з урахуванням Додаткової угоди №2) - до 31.12.2025.

Оскільки саме пункт 7.2 Договору регулює порядок та умови нарахування неустойки за порушення зобов`язань за Договором, припинення дії Договору (в тому числі за закінченням строку) припиняє також нарахування неустойки, передбаченої його положеннями.

Відтак правомірним є нарахування пені за період до 31.12.2025.

Здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 112 688,62 грн.

Судом також встановлено, що відповідачем прострочено поставку товару на строк, що перевищує 10 днів, у зв`язку з чим наявні підстави для нарахування штрафу в розмірі 7% вартості такого товару, що складає 178 599,96 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про наявність об`єктивних обставин, які унеможливили належне виконання зобов`язань за Договором.

Так, відповідач вказує, що неможливість належного виконання зобов`язань з поставки товару пов`язана з затримкою поставок дистриб`ютором з-за кордону, у зв`язку з чим відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням укласти додаткову угоду та продовжити строк поставки. Окрім того, відповідач пропонував замінити товар на аналогічний.

Пунктом 11.3 Договору встановлено, що постачальник не має права вимагати зміни або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались під час укладання договору.

Відповідно до п. 10.2 Договору істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених пунктом 19 Особливостей, серед яких продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язання щодо виконання робіт у разі виникнення документального підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази належного та своєчасного повідомлення відповідачем позивача про існування об`єктивних, незалежних від відповідача обставин, які обумовлюють неможливість своєчасного виконання зобов`язань.

Окрім того, як закон, так і Договір передбачають лише право, а не обов`язок вносити зміни до Договору, в тому числі й у частині строку поставки товару.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов Договору.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Водночас, відповідачем не доведено суду невідповідності розміру стягуваної неустойки наслідкам порушення зобов`язання. Суд враховує, що більша частина товару не поставлена відповідачем досі, що вказує на грубе порушення умов Договору. При цьому, саме відповідач взяв на себе зобов`язання забезпечити наявність та своєчасну поставку товару.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення з відповідача.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають пеня в розмірі 112 688,62 грн та штраф у розмірі 178 599,96 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 495,47 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 2 790,26 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Систематика Україна" (Україна, 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 11А, оф. 54; ідентифікаційний код: 40175293) на користь Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (Україна, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 38-44; ідентифікаційний код: 16286441) пеню в розмірі 112 688 (сто дванадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 62 коп., штраф у розмірі 178 599 (сто сімдесят вісім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 96 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 495 (три тисячі чотириста дев`яносто п`ять) грн 47 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 790,26 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.09.2026.

Суддя О.В. Нечай