Постановление суда № 140128030, 28.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.09.2026Справа № 910/8313/25

За скаргою Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна

лікарня № 18» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

у справі № 910/8313/25

за позовом Фізичної особи-підприємця Безим`янної Еліни Миколаївни

до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 18» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 711 496,18 грн.,

та за зустрічним позовом Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 18» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Фізичної особи-підприємця Безим`янної Еліни Миколаївни

про стягнення 187 499,20 грн.,

Суддя Ломака В.С.

Без виклику представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Фізичної особи-підприємця Безим`янної Еліни Миколаївни (далі - позивач, Підприємець) до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 18» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 711 496,18 грн., з яких: 568 141,30 грн. - заборгованість за укладеним між сторонами 19.05.2023 року договором № 73, 104 073,01 грн. - інфляційні втрати, 39 281,87 грн. - 3 % річних, за зустрічним позовом Підприємства до Підприємця про стягнення 187 499,20 грн.

Рішенням від 03.12.2026 у справі № 910/8313/25, господарський суд міста Києва частково задовольнив первісний позов; стягнув з Підприємства на користь позивача 568 141,30 грн. основного боргу, 39 050,78 грн. 3 % річних, 104 073,01 грн. інфляційних втрат та 10 668,97 грн. витрат по сплаті судового збору; відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Постановою від 10.06.2026 року Північний апеляційний господарський суд скасував рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2025 року в справі № 910/8313/25 в частині стягнення з Підприємства на користь Підприємця 39 050,78 грн. 3 % річних та 104 073,01 грн. інфляційних втрат, ухваливши у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні означених вимог. Також, цією постановою апеляційний господарський суд змінив рішення суду першої інстанції, виклавши пункт 2 його резолютивної частини в іншій редакції, за якою стягненню з Лікарні на користь Підприємця підлягає 568 141,30 грн. основного боргу та 8 522,12 грн. судового збору за подання позовної заяви. В решті апеляційний господарський суд залишив рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2025 року в справі № 910/8313/25 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, стягнувши з Підприємця на користь Лікарні 2 617,41 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

10.07.2026 року господарський суд міста Києва на виконання вказаного рішення, з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у вказаній справі видав відповідний наказ.

18.09.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла скарга Підприємства від 18.09.2026 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Василя Рабоволюка, вчинені у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Ухвалою від 18.09.2026 господарський суд міста Києва повернув скаржнику без розгляду скаргу від 18.09.2026 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Василя Рабоволюка.

23.09.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла повторна скарга Підприємства від 22.09.2026, у якій останнє просило суд скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Василя Рабоволюка від 04.08.2026 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1; скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Василя Рабоволюка від 04.08.2026 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Василя Рабоволюка від 04.08.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Крім того, у вказаній скарзі Підприємство просило суд поновити строк на подання даної скарги.

В обґрунтування наявності підстав для поновлення вказаного строку Підприємство вказувало на те, що з метою оскарження означених постанов Підприємство звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому просив скасувати такі постанови.

Однак, ухвалою від 14.09.2026 у справі № 320/35864/26 Київський окружний адміністративний суд відмовив Підприємству у відкритті провадження за таким позовом.

Розглянувши клопотання Підприємства про поновлення строку на звернення зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Василя Рабоволюка, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно із частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 340 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ж до приписів статті 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (пункт «а» частини першої).

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п`ята статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1- 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі, надсилаються виключно в електронній формі.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г викладено сталий правовий висновок щодо презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні. Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду зі скаргою необхідно враховувати поведінку боржника, чи мав він реальну можливість дізнатися про вчинення виконавчих дій, а також чи вживав він заходів для з`ясування стану виконавчого провадження. Боржник вважається обізнаним про можливе порушення своїх прав незалежно від факту отримання ним копій документів поштовим зв`язком.

За таких обставин боржник, щодо якого відкрито виконавче провадження та винесено постанови приватного виконавця, вважається обізнаним про можливе порушення своїх прав у виконавчому провадженні незалежно від факту отримання ним копій постанов або інших документів виконавчого провадження.

У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою. Суд також звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г.

Судом встановлено, що звертаючись зі скаргою, Підприємство просило скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Василя Рабоволюка від 04.08.2026 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1; скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Василя Рабоволюка від 04.08.2026 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Василя Рабоволюка від 04.08.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Не зважаючи на наявність у Підприємства електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, боржник не надав до матеріалів скарги відомостей щодо надходження до вказаного кабінету оскаржуваних постанов державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Василя Рабоволюка від 04.08.2026.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами, надсилаються виключно в електронній формі.

За письмовим зверненням таких осіб документи виконавчого провадження їм додатково надсилаються за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

Судом встановлено, що станом на момент вчинення приватним виконавцем оскаржуваних боржником дій, останній мав зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі електронний кабінет.

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відтак, враховуючи приписи чинного законодавства, оскаржувані постанови від 04.08.2026 повинні були надійти до Електронного кабінету скаржника 05.08.2026 року. Строк на оскарження дій державного виконавця закінчився 17.08.2026 року (з урахуванням того, що останній день строку - 15.08.2026 року є вихідним днем).

За таких обставин, скаргу на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 22.09.2026 Підприємством подано з пропуском встановленого законом строку, що скаржником не заперечувалось.

Відповідно до частини другої статті 341 Господарського процесуального кодексу України пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання особою клопотання про поновлення процесуального строку не має наслідком автоматичне поновлення судом такого строку, оскільки клопотання про поновлення процесуального строку, у даному випадку для подання скарги, повинно містити обґрунтування причин його пропуску, поважність яких визначається судом.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку.

Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими доказами.

Обставин, які б об`єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на звернення зі скаргою протягом встановленого законом строку не вбачається.

Так, суд зауважує, що оскарження постанов шляхом подання позову з порушенням правил підвідомчості до Київського окружного адміністративного суду, а також повернення господарським судом міста Києва первісної скарги Підприємства від 18.09.2026 (також поданої з пропуском встановленого законом строку) через її подання без дотримання окремих вимог господарського процесуального законодавства не є об`єктивно непереборними та поважними причинами для поновлення, встановленого статтею 341 Господарського процесуального кодексу України процесуального строку.

З огляду на викладене, суд вважає клопотання скаржника про поновлення строку на звернення зі скаргою на дії виконавця необґрунтованим та безпідставним, а тому відмовляє у його задоволенні.

Частиною другою статті 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, суд залишає без розгляду скаргу Підприємства від 22.09.2026 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Василя Рабоволюка, вчинені у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Керуючись статтями 113, 118, 119, 234, 235, 331, 339-342 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 18» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

2. Скаргу Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 18» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.09.2026 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Василя Рабоволюка, - залишити без розгляду.

3. Згідно з положеннями статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання (28.09.2026 року) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя В.С. Ломака