Постановление суда № 140127600, 28.09.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1427/26

Провадження № 6/541/173/2026

У Х В А Л А

іменем України

28 вересня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про розстрочку виконання рішення суду, мотивуючи наступним. Рішенням суду від 02 липня 2026 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 172139540 від 10 квітня 2023 року в розмірі 12 587 грн 68 коп., судовий збір в розмірі 598 грн 07 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн 00 коп. Зазначила, що перебуває у складних матеріальних та життєвих обставинах, що унеможливлює одноразову сплату усієї суми боргу. Її поточний дохід є обмеженим, що суттєво ускладнює фінансовий стан її родини. Одноразове стягнення всієї суми заборгованості позбавить її мінімальних засобів до існування, тому просила розстрочити виконання рішення суду на чотири місяці.

Сторони в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 435 ЦПК України).

Ч.ч. 4, 5 ст. 435 ЦПК України передбачають, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Отже, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Як роз`яснено в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 вересня 2015 року № 8 «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах», судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконується частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконання рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням суду від 02 липня 2026 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 172139540 від 10 квітня 2023 року в розмірі 12 587 грн 68 коп., судовий збір в розмірі 598 грн 07 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн 00 коп., вказане рішення набрало законної сили 10 серпня 2026 року (а.с. 237-241).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження обставин, викладених у заяві, ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, що утруднюють виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства допускають розстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках, натомість заявником не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 77, 78, 81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що утруднюють виконання рішення суду, а відтак обставини, на які посилається заявник, не є такими обставинами, які б свідчили про їх винятковість.

Безпідставне відстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

З огляду на те, що матеріали справи не містять, а судом не встановлено виняткових обставин, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, наявність яких робила б його виконання неможливим чи ускладненим, вимоги заяви про розстрочення виконання рішення суду не підтверджено належними доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви щодо розстрочення виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 353, 354, 435 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О. М. Вірченко