Постановление суда № 140125476, 22.09.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛАСправа № 335/10181/25 1-кп/335/501/2026

22 вересня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

процесуального прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 за адресою: вул. Перемоги, буд. 107-Б, м. Запоріжжя, клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2025 до суду з Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025000000000936від 16.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 4362 Кримінального кодексу України.

Ухвалою судді від 14.10.2025 у даному кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22.01.2026 кримінальне провадження призначене до судового розгляду.

21.09.2026 від обвинуваченої ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про скасування арешту майна, накладеного на її рухоме та нерухоме майно ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2025.

В обґрунтування клопотання посилалась на те, що арешт на майно накладено необґрунтовано. Підставою для накладення арешту на майно в ухвалі слідчого судді визначено забезпечення його можливої конфіскації. У підготовчому судовому засіданні обвинувачена зверталась до суду із клопотанням про скасування арешту, у задоволенні якого ухвалою від 22.01.2026 суд відмовив, посилаючись на те, що доводи обвинуваченої про неможливість застосування конфіскації згідно з ч. 2 ст. 59 КК України не можуть бути враховані на стадії підготовчого провадження, а підлягають оцінці під час ухвалення вироку. Разом із тим, Верховний Суд у постанові від 12.01.2026 у справі № 643/12184/20 сформулював правову позицію щодо виключення призначення конфіскації майна як додаткового покарання за відсутності інкримінування корисливого мотиву. Мотив це суб`єктивна сторона злочину і тому він обов`язково має бути зазначений в обвинувальному акті та підлягає доказуванню. В обвинувальному акті щодо неї за ч. 3 ст. 436-2 КК України корисливий мотив відсутній. Відтак, конфіскація майна у даному випадку застосована до обвинуваченої бути не може, а отже, арешт мацн6а з метою можливої конфіскації майна не має законних підстав і легітимної мети. Крім того, у передмісті Запоріжжя тривають бойові дії, місто Запоріжжя під загрозою обстрілів та руйнування, а тому і під загрозою руйнування знаходиться її квартира, розташована на п`ятому поверсі будинку. Вона як власник майна не може розпорядитися квартирою. З наведених підстав просила скасувати арешт, накладений на все її майно ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2025.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 клопотання про скасування арешту майна підтримала та просила його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання обвинуваченої про скасування арешту заперечувала.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Від обвинуваченої надійшла заява про те, що вона буде захист своїх прав та інтересів здійснювати без захисника самостійно. Оскільки участь захисника при розгляді цього кримінального провадження не є обов`язковою, тому суд, з урахуванням позиції обвинуваченої, вважав можливим провести судове засідання за відсутності захисника.

Заслухавши учасників процесу, які з`явились у судове засідання, вивчивши надані матеріали, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2025 (справа № 757/39226/25-к, провадження 1-кс-33374/25) накладено арешт на майно обвинуваченої ОСОБА_4 , а саме на автомобіль марки Mitsubishi ASX сірого кольору, 2020 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; квартиру площею 56,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 1422782300:02:000:1576 площею 0,12 га за адресою: Донецька область, Покровський район, с/рада Сонцівська, садове товариство «Берестки»; квартиру площею 55,86 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; частину квартири площею 71,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 .

Вказана ухвала слідчого судді не була оскаржена в апеляційному порядку та є чинною.

Суд зазначає, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

При вирішенні клопотання про скасування арешту майна, суд враховує підстави для арешту майна, зокрема те, що відповідно до змісту ухвали від 20.08.2025 арешт накладався з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки санкція інкримінованого ОСОБА_4 злочину передбачає покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Санкція ч. 3 ст. 436-2 КК України, яка інкримінується обвинуваченій, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої.

Відтак, арешт на майно обвинуваченої було накладено слідчим суддею обґрунтовано.

Доводи обвинуваченої ґрунтуються на неможливості застосування конфіскації майна з огляду на положення ч. 2 ст. 59 КК України та висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 12.01.2026 у справі № 643/12184/20.

Разом із тим, вказані доводи обвинуваченої щодо неможливості призначення покарання у виді конфіскації майна не можуть враховуватися судом на стадії судового розгляду, а підлягають оцінці під час ухвалення вироку (ч. 1 ст. 368 КПК України).

На даній стадії судового провадження суд не вправі висловлювати наперед свою думку як щодо встановлення чи відсутності певного мотиву у діях обвинуваченої, так і щодо можливого покарання.

Також, суд звертає увагу на те, що в порядку ст. 338 КПК України прокурор в процесі судового розгляду має право змінити обсяг обвинувачення у разі встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

Висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 12.01.2026 у справі № 643/12184/20, на які посилається обвинувачена, викладені за наслідками розгляду касаційної скарги на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 14.11.2023 та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17.03.2025 за наслідками розгляду по суті кримінального провадження щодо особи, яка обвинувачувалась у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, і стосувались неможливості призначення особі додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. Отже, ці висновки не можуть бути враховані судом при вирішенні питання про скасування арешту майна до ухвалення вироку за наслідками розгляду кримінального провадження.

Інші обставини, на які посилалась обвинувачена, не є підставами для скасування арешту, що передбачені ст. 174 КПК України.

За таких обставин, клопотання обвинуваченої про скасування арешту майна не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 333, 350, 370372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 22 вересня 2026 року.

Повний текст ухвали оголошено 28 вересня 2026 року о 14:25 год. (з урахуванням перебування судді 25 вересня 2026 року в нарадчій кімнаті по іншому кримінальному провадженню до 28 вересня 2026 року до 12:45 год.).

Суддя ОСОБА_1