Постановление суда № 140124932, 17.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3184/24-Е

Провадження № 2-з/522/453/26

У Х В А Л А

17 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Проперті» про стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 29.02.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Проперті» про стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов`язання вчинити певні дії.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено судді Ковтун Ю.І.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали для усунення недоліків.

Недоліки, зазначені в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2024 року позивачем усунуто.

Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

01 травня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

05 січня 2026 року до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог (в порядку п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України), а саме з 350 000, 00 грн. до 1 395 000,00 грн.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на виконання рішення зборів суддів Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2026 року та на підставі службової записки помічника судді Ковтун Ю.І. з метою дотримання розумних строків розгляду справи за Розпорядженням керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Шарага А.О. № 483/26 від 07.04.2026 року дана справа була передана на розгляд судді Шенцевій О.П.

20 квітня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Проперті» про стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов`язання вчинити певні дії прийнято до провадження.

27 липня 2026 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій ОСОБА_1 просить:

- накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР ПРОПЕРТІ» (код ЄДРПОУ: 41168795, 65026, м. Одеса, вул. Приморська, 3-Б), що знаходяться на банківських рахунках відповідача у банківських установах України, у межах суми позову 1 395 000,00 грн. (один мільйон триста дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок;

- у частині різниці між сумою 1 395 000 грн. та сумою коштів, фактично арештованих за пунктом 1 цієї заяви, накласти арешт на нерухоме майно ТОВ «БІІР Проперті», а саме нежитлове приміщення № 14 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1817740951101), загальною площею 214,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною ТОВ «БІІР Проперті» відчужувати зазначений об`єкт та в інший спосіб розпоряджатися ним до набрання законної сили рішення суду у цій справі, без позбавлення позивача права володіння і користування та без обмежень пріоритетних прав іпотекодержателя, що виникли до постановлення ухвали про забезпечення позову;

- альтернативно до пункту 2 цієї заяви, якщо суд не вважатиме можливим застосувати захід щодо нежитлового приміщення № 14, заборонити ТОВ «БІІР Проперті та суб?єктам державної реєстрації прав вчиняти дії, спрямовані на відчуження або державну реєстрацію переходу права власності на 1/2 частку у праві власності на будинок готелю загальною площею 768,5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1137319851101, право власності на яку зареєстроване за ТОВ «БІІР Проперті» за номером запису 19352820, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Заборона не поширюється на володіння, користування, утримання, ремонт або відновлення об?єкта, не припиняє та не змінює зареєстрованих прав оренди і не обмежує пріоритетних прав іпотекодержателя;

- заходи, передбачені пунктами 2 та 3 цієї заяви, застосувати виключно альтернативно, а не одночасно. Загальний обсяг основного забезпечення за пунктами 1-2 цієї заяви не може перевищувати 1 395 000, грн.;

- виключно як субсидіарний мінімальний захід - якщо суд під час розгляду цієї заяви постановить процесуальне рішення, відповідно до якого збільшений заявою від 02.01.2026 розмір позовних вимог не підлягає врахуванню при вирішенні питання про забезпечення позову, - накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Біір Проперті» в межах первісно заявленої суми 350 000, 00 грн.;

Заява про забезпечення позову обґрунтовано тим, що строк виконання зобов`язання на 77 663 127,65 грн., забезпечено іпотекою двадцяти об`єктів нерухомості відповідача, настає 28.07.2026, тоді як наступне судове засідання призначене лише на 17 вересня 2026 року. За таких обставин майновий стан відповідача може істотно змінитись ще до продовження розгляду справи по суті. Додатково ризик утруднення виконання підтверджується тим, що судові рішення про стягнення з відповідача виплат на користь позивача за інші періоди добровільно не виконані, а фактичне отримання присуджених коштів станом на дату подання цієї заяви не відбулося. З огляду співвідношення суми забезпеченого зобов`язання та ціни позову, обтяження двадцяти об`єктів нерухомості, відсутність добровільного виконання відповідачем уже ухвалених рішень і фактичні затримки переходу до їх примусового виконання, ризик істотного зменшення майнової бази відповідача до завершення розгляду цієї справи є конкретним, підтвердженим та обмеженим в часі.

30 липня 2026 року до суду надійшли заперечення на клопотання проти заяви про забезпечення позову, в якій просили відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, з підстав викладених у заяві.

31 липня 2026 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі щодо заперечення відповідача на заяву про забезпечення позову.

17 вересня 2026 року позивач в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі.

Представник відповідача звернувся до суду з заявою про проведення судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в якій також щодо задоволення клопотання про збільшення позовних вимог та заяви про забезпечення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами та за своїм змістом тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.10.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 викладена правова позиція, згідно якої заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.03.2024 у справі № 725/1512/23, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 викладена наступне: під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

У постанові від 15.02.2023 у справі № 932/5035/22 Верховний Суд виклав правову позицію, згідної якої при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів заявника та інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; у імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Верховний Суд у постанові від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18 зазначив, що арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Суд враховує ціну позову, яка становить 1 395 000,00 гривень, та вважає, що наведені позивачем доводи, не свідчать про наявність підстав вважати, що відповідач вживатиме заходів, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду про стягнення 1 395 000,00 гривень, у разі задоволення позову.

Твердження заявника про те, що відповідач ухиляється від виконання рішень судів у інших справах не підтверджені доказами. При цьому суд виходить з того, що «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків.

Забезпечення майбутнього позову у вигляді накладення обмежень на нерухоме майно взагалі не стосується ОСОБА_1 , а навпаки становить його приховану мету втручання у господарську діяльність ТОВ «БІІР ПРОПЕРТІ» з метою запобігання правовідносинам між ТОВ «Біір Проперті» та іпотекодержателем щодо виконання зобов`язання забезпеченого іпотекою шляхом накладення арешту судом. Крім того, очевидно, що вартість цих об`єктів в тисячі разів перевищує суму боргу перед ОСОБА_1 .

Отже, дійсна мета такого забезпечення абсолютно не направлена на, нібито, виконання рішень суду про стягнення заробітної плати.

Враховуючи наведені обставини, керуючись принципами розумності та співмірності заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 149, 150, 151, 153, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Проперті» про стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: