Решение № 140120821, 28.09.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/1064/26

Провадження № 2/378/805/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.,

за участю секретаря: Соколової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп»» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «ФК «Фангарант Груп» з посиланням на те, що 15.12.2025 між ТОВ «НРП» та ОСОБА_1 було укладено договір № 60200414365 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше, відповідно до якого відповідач отримує товари (послуги) від постачальника на умовах договору та згідно обраного клієнтом пакету фінансування, а постачальник забезпечує надання товарів (послуг) клієнту. Відповідно до п. 8.2 договору, порядок отримання товарів (послуг) клієнтом визначається договором та Правилами отримання товарів в системі ПлатиПізніше, в редакції згідно Наказу № 15/03-24 від 15.03.2024, що є невід`ємною частиною договору. Клієнт ознайомлена з Правилами в електронній формі на сайті www.paylater.com.ua. Відповідно до п. 1.4 Правил отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше, Правила є договором приєднання у розумінні ст. 634 ЦК України. Підписанням договору клієнт приєднується до Правил. Правила є невід`ємною частиною кожного договору з моменту його укладення. Враховуючи, що відповідач своїм підписом у договорі погодилася з усіма його умовами, зокрема і з тим, що ознайомлена та повністю погоджується з правилами, додатковий її підпис на самих Правилах не потрібний. Відповідно до умов договору відповідачу передано в оренду на умовах лізингу мобільний телефон Samsung Galaxy S25 12/512GB Silver Shadow (SM-S931BZSHEUC), вартістю 56532 грн.. Умовами пакету фінансування, визначеними в договорі, встановлено розмір і порядок оплати місячних платежів: щомісяця рівними частинами до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення договору, в тому числі: платіж при укладенні договору (від загальної суми платежів) становить 5653,20 грн.; кількість місячних платежів (крім першого) 9; розмір місячних платежів: щомісяця рівними частинами 5653,20 грн.. З метою забезпечення належного та повного виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором між ТОВ «НРП», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15.12.2025 укладено договір поруки за клієнта в системі Плати Пізніше № 60200414365, за умовами якого ОСОБА_2 прийняла на себе зобов`язання разом із ОСОБА_1 нести солідарну відповідальність за належне та у повному обсязі виконання останньою своїх зобов`язань. В момент підписання договору 15.12.2025 всі існуючі та майбутні права постачальника за договором відступаються на користь Процесинг-центра (ТОВ «ФК «Фангарант Груп»»). Про відступлення прав вимоги за договором відповідач повідомлений в письмовій формі, згідно п. 8.1. договору. Станом на 18 серпня 2026 року відповідач не виконала прийнятих на себе відповідно до положень умов пакету фінансування та п. 10.4.2 договору зобов`язань. За весь період дії договору відповідачем в якості оплати вартості отриманого товару було здійснено чотири платежі, в зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 49755,04 грн., в тому числі 33919,13 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням з оплати вартості отриманого товару; 7 грн. сума заборгованості за комісією за управління дебіторською заборгованістю згідно тарифу «знижений»; 10175,74 грн. сума заборгованості за комісією за управління дебіторською заборгованістю згідно тарифу «стандартний (базовий)» та 5653,17 грн. сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п. 12.2-12.3 договору.

Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь ТОВ «ФК «Фангарант Груп» заборгованість у розмірі 49755,04 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 1 вересня 2026 року відкрито провадження, постановлено справу розглядами в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 32-33).

Представник позивача в судове засідання не прибув, ТОВ «ФК «Фангарант Груп» в позовній заяві зазначило, що просить справу розглядати без участі їх представника (а.с. 2-5).

Відповідачі в судове засідання не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 44-45), про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позов не подали.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 30 квітня 2015 року між ТОВ «Фінансова компанія Фангарант Груп» та ТОВ «НРП» укладено договір № 20150403001 про участь постачальника в системі ПлатиПізніше™ (факторингу) (а.с. 8).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник постачає товари клієнтам (надає послуги) та відступає Процесинг-центру права вимоги платежів та право власності на товари в якості забезпечення грошових вимог за договорами з клієнтами, а Процесинг-центр здійснює факторингове фінансування відступлених постачальником Процесинг-центру прав разом з усіма правами вимоги до клієнтів, що випливають з умов, на яких було здійснено постачання клієнтам товарів та надання послуг. Сторони домовляються при цьому діяти відповідно до Правил участі постачальника в системі ПлатиПізніше™ та є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що права вимоги до клієнтів, що випливають з умов, на яких було здійснено постачання клієнтам товарів (послуг) та право власності на поставлені клієнтам товари відступаються постачальником на користь Процесинг договору в момент підписання відповідного договору з клієнтом.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє один рік з моменту укладення (п. 6.1 договору).

29.04.2016 між ТОВ «Фінансова компанія Фангарант Груп» та ТОВ «НРП» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 20150403001 про участь постачальника в системі ПлатиПізніше™ (факторингу) від 30.04.2015 (а.с. 9), відповідно до якої сторони внесли зміни в п. 6.1 договору, виклавши його у наступній редакції: «п. 6.1. цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє один рік з моменту укладення. У випадку , якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах. Кількість пролонгацій дії цього договору необмежена».

15.12.2025 року між ТОВ «НРП» та ОСОБА_1 в письмовій формі укладено договір про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ № 60200414365, який підписано останньою власноручно (а.с. 10).

Згідно з п. 8.1 договору клієнт (відповідач) отримує товари (послуги) у постачальника на умовах договору та згідно обраного клієнтом пакету фінансування, а постачальник забезпечує надання товарів (послуг) клієнту. В момент підписання договору всі існуючі та майбутні права постачальника за договором відступаються на користь Процесинг-центра.

Відповідно до п. 8.2. договору, порядок отримання товарів (послуг) клієнтом визначається договором та правилами отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ в редакції згідно Наказу № 15/03-24 від 15.03.2024 р.. Підписанням цього договору клієнт приєднується до Правил, що є невід`ємною частиною договору з моменту його укладення. Клієнт ознайомлений з правилами в електронній формі на сайті www.paylater.com.ua.

Пунктом 9.1. договору визначено, що надання клієнту товарів (послуг) відбувається в момент підписання цього договору клієнтом та постачальником. Момент підписання цього договору може не співпадати у часі з моментом отримання товару (послуги) у випадку оформлення заявки на отримання товару онлайн та/або отримання товару поштою, кур`єрською доставкою тощо. Клієнт отримує товари (послуги) в належній якості, кількості, стані та в комплектності згідно умов цього договору, та без зовнішніх дефектів і інших недоліків.

Згідно з п. 9.2. договору у разі, якщо клієнт не отримав товари (послуги) або повернув товари (послуги) постачальнику протягом 14 календарних днів, клієнт зобов`язаний повідомити про це позивача у семиденний строк, шляхом відправки повідомлення на адресу електронної пошти, зазначену в п. 7.1. договору.

Відповідно до п. 10.2.1. договору постачальник зобов`язаний надати клієнту товари (послуги) згідно встановленого цим договором переліку товарів (послуг).

Пунктом 10.4 договору погоджені обов`язки клієнта, в тому числі своєчасно та в повному обсязі сплачувати платежі, передбачені пакетом фінансування та цим договором (п. 10.4.2 договору).

Відповідно до п. 1.4. правил отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше™, ці правила є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України. Підписанням договору клієнт приєднується до правил. Правила є невід`ємною частиною кожного договору з моменту його укладення.

Відповідно до п. 13.8. договору клієнт ознайомився з правилами отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше™ в редакції згідно Наказу № 15/03-24 від 15.03.2024 р., зміст правил є зрозумілим для клієнта, і він погоджується їх дотримуватись та виконувати.

Підписанням цього договору клієнт підтверджує, що отримав свій примірник цього договору (п. 13.9 договору).

В пункті 14 договору сторони погодили графік сплати місячних платежів.

Згідно вказаних умов договору відповідачу було передано в оренду на умовах лізингу мобільний телефон Samsung Galaxy S25 12/512GB Silver Shadow (SM-S931BZSHEUC), вартістю 56532 грн.. Надання товару відповідачу засвідчена власноручним її підписом на договорі.

Умовами пакету фінансування визначеними в договорі, встановлено розмір і порядок оплати місячних платежів: щомісяця рівними частинами до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення договору.

Умови пакету фінансування:

Вид договору: прямий лізинг.

Платіж при укладанні договору становить 5653,20 грн.

Кількість місячних платежів (крім першого): 9.

Розмір місячних платежів: щомісяця рівними частинами по 5653,20 грн..

З метою забезпечення належного та повного виконання ОСОБА_1 зобов`язань, що виникають за договором про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ № 60200414365 від 15.12.23025, між ТОВ «НРП», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15.12.2025 укладено договір № 60200414365 поруки за клієнта в системі Плати Пізніше, за умовами якого ОСОБА_2 прийняла на себе зобов`язання разом із ОСОБА_1 нести солідарну відповідальність за належне та у повному обсязі виконання останньою своїх зобов`язань (а.с. 11).

Тобто, згідно п. 1.1., п. 1.3. договору № 20150403001 про участь постачальника в системі ПлатиПізніше™(факторингу) від 30.04.2015 всі права вимоги до відповідача, що випливають з умов договору були відступлені постачальником на користь позивача в момент підписання договору 15.12.2025.

Станом на 18 серпня 2026 року відповідач ОСОБА_1 не виконала прийнятих на себе відповідно до положень умов пакету фінансування та п. 10.4.2. договору зобов`язань щодо своєчасної, повної та належної оплати вартості отриманих послуг. Так, за весь період дії договору останньою в якості оплати вартості отриманих послуг було здійснено чотири платежі.

Відповідальність сторін за порушення умов договору встановлена в п. 12 договору.

Положеннями п. 12.1. договору визначено, що сторони несуть відповідальність, встановлену цим договором, правилами та чинним законодавством України.

У разі прострочення сплати платежів на строк до 10 календарних днів, клієнт сплачує неустойку (штраф) в розмірі 5% від суми заборгованості за прострочення кожного платежу (п. 12.2 договору).

У разі прострочення сплати платежів на строк більше 10 календарних днів, клієнт сплачує неустойку (штраф) в розмірі 10 % від суми заборгованості за прострочення кожного платежу (п. 12.3 договору).

У разі прострочення сплати платежів на строк до 30 календарних днів, клієнт зобов`язаний за першою вимогою Процесинг-центра протягом 10 календарних днів з моменту отримання такої вимоги достроково одноразово сплатити на користь Процесинг-центра всі платежі, належні до сплати згідно з пакетом фінансування (п.12.4 договору).

У разі прострочення сплати платежу повністю або частково, на строк більше 30 календарних днів, клієнт зобов`язаний на вимогу Процесинг-центра повернути товари за адресою місцезнаходження Процесинг-центра. Повернення товарів не позбавляє клієнта від обов`язку погасити наявну поточну заборгованість за цим договором (п. 12.5 договору).

Відповідно до п. п. 6.8., 6.9. Правил отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше™, комісія може нараховуватись до дня звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості, але її фактичне стягнення з клієнта не здійснюється та не включається до щомісячних платежів. У разі звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості з клієнта, нарахована комісія включається до складу позовних вимог як плата за фактично надані послуги. Клієнт погоджується, що комісія за управління дебіторською заборгованістю є економічно обґрунтованою, нараховується як плата за послуги (дії) позивача, що здійснюються на користь клієнта, відповідає витратам позивача, пов`язаним із супроводженням заборгованості та підлягає сплаті як складова загальної заборгованості. Розмір Комісії розраховується за наступними тарифами: знижений тариф у розмірі 1,00 грн. (одна гривня 00 копійок) за кожен розрахунковий період (період між черговими платежами, встановленими графіком платежів) може нараховуватись з дня укладення Договору до дня звернення Позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості з Клієнта (далі Позов); стандартний (базовий) тариф у розмірі 0,3 (30%) від непогашеної основної суми заборгованості Клієнта, що обліковується Позивачем на дату звернення до суду з Позовом. При зверненні до суду з Позовом загальний розрахунок Комісії здійснюється таким чином: Комісія = комісія, нарахована за зниженим тарифом за весь час дії Договору + комісія, нарахована за стандартним (базовим) тарифом.

Як зазначив в позовній заяві позивач та відповідно до копії розрахунку заборгованості (а.с. 23), заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 49755,04 грн., в тому числі: 33919,13 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням з оплати вартості отриманого товару; 7 грн. сума заборгованості за комісією за управління дебіторською заборгованістю згідно тарифу «знижений»; 10175,74 грн. сума заборгованості за комісією за управління дебіторською заборгованістю згідно тарифу «стандартний (базовий)» та 5653,17 грн. - сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п. 12.2-12.3 договору.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Електронний договір має включати всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказаний договір № 60200414365 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™, укладений 15.12.2025 між ТОВ «НРП» та ОСОБА_1 підписаний сторонами електронними підписами, а тому підтверджують їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вищевказаного договору.

У відповідності зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно із ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як зазначено вище, з метою забезпечення належного та повного виконання ОСОБА_1 зобов`язань, що виникають за договором про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ № 60200414365 від 15.12.23025, між ТОВ «НРП», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15.12.2025 укладено договір № 60200414365 поруки за клієнта в системі Плати Пізніше, за умовами якого ОСОБА_2 прийняла на себе зобов`язання разом із ОСОБА_1 нести солідарну відповідальність за належне та у повному обсязі виконання останньою своїх зобов`язань. Вказаний договір поруки також підписаний сторонами електронним підписом, який є аналогом власноручного підпису. Тобто договір укладений в електронній формі, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі та підписаного власноруч.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1, 2, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 отримала мобільний телефон Samsung Galaxy S25 12/512GB Silver Shadow (SM-S931BZSHEUC), вартістю 56532 грн., та здійснила на погашення його вартості чотири платежі.

З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення 15.12.2025 між ТОВ «НРП» та ОСОБА_3 договору про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ № 60200414365, факт укладення 15.12.2025 між ТОВ «НРП», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору № 60200414365 поруки за клієнта в системі ПлатиПізніше™, факт отримання відповідачем ОСОБА_1 товару за вказаним договором та не оплати його вартості у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, та факт відступлення права вимоги до відповідача згідно договору про участь постачальника в системі ПлатиПізніше™ № 20150403001 від 30.04.2015 на користь позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за основним зобов`язанням з оплати вартості отриманого товару в розмірі 33919,13 грн..

Водночас, щодо стягнення заборгованості за комісією за управління дебіторською заборгованістю згідно тарифу «знижений» в розмірі 7 грн. та за комісією за управління дебіторською заборгованістю згідно тарифу «стандартний (базовий)» в розмірі 10175,74 грн., суд зазначає наступне.

Пункт 1.1.13. Правил визначає комісію за управління дебіторською заборгованістю як плату за комплекс дій із супроводження, адміністрування та управління заборгованістю. До такого переліку віднесено облік заборгованості, контроль платежів, інформаційні повідомлення, консультації, пропозиції щодо реструктуризації, підготовку документів і матеріалів для судового захисту прав процесинг-центру. Пункти 6.8, 6.9. Правил передбачають знижений тариф у сумі 1 грн. за розрахунковий період та стандартний тариф у розмірі 30% непогашеної основної заборгованості на дату звернення до суду.

Наявність у Правилах переліку можливих дій і способу визначення комісії не є доказом фактичного надання конкретних послуг певному клієнтові. Позивач не надав суду відомостей про індивідуально надані відповідачу послуги або доказів, які дозволили б установити їх зміст, обсяг, період і вартість. Розрахунок заборгованості факт надання послуг не підтверджує.

Більше того, частина перелічених у Правилах дій (ведення обліку власної вимоги, контроль зарахування платежів, моніторинг виконання зобов`язання, підготовка матеріалів для судового захисту) здійснюється кредитором для забезпечення власної господарської діяльності та захисту власного права. Такі дії самі по собі не підтверджують передання відповідачу окремого матеріального або нематеріального блага.

Крім того, стандартний тариф у розмірі 30% залежить виключно від залишку основної заборгованості та факту звернення до суду, а не від кількості, складності чи вартості доведених послуг. Посилання у Правилах на можливість підтвердження послуг внутрішніми обліковими системами не звільняє позивача від процесуального обов`язку подати відповідні докази суду.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та достатніми доказами надання відповідачу таких послуг, вартість комісії за які становить 7 грн. та 10175,74 грн., а отже і не довів обов`язок відповідачів оплачувати такі послуги, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п. 12.2-12.3 договору в розмірі 5653,17 грн., то суд вважає, що в даній частині позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).

Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 та від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням грошових зобов`язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею за вищевказаним кредитним договором, розмір якої розраховано позивачем в період воєнного стану, оскільки відповідачі в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняються від їх сплати внаслідок наявності військового стану в Україні з дня отримання кредиту та по день ухвалення рішення суду.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості за основним зобов`язанням з оплати вартості отриманого товару, а саме, телефону Samsung Galaxy S25 12/512GB Silver Shadow (SM-S931BZSHEUC) у розмірі 33919,13 грн..

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 205, 207, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 612, 625, 628, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп»» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп»» заборгованість за договором № 60200414365 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ від 15.12.2025 у розмірі 33919 (тридцять три тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять) гривень 13 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп»» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 907 (дев`ятсот сім) гривень 48 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп»» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 907 (дев`ятсот сім) гривень 48 копійок.В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп»» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 21, код ЄДРПОУ: 38922870);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повне рішення складено 28 вересня 2026 року.

Суддя Т. Н. Скороход