Решение № 140114580, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 вересня 2026 року №520/28461/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса 25009, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 27 травня 2026 року № 205150016566 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 20632802, адреса: Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, 25009, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , такі періоди роботи: роботу в колгоспі «Комуніст» у 1984 році, починаючи з червня, за фактичною тривалістю 126 вихододнів; роботу в колгоспі «Комуніст» з 01.01.1985 до 31.12.1985 як повний календарний рік; роботу в колгоспі «Комуніст» у 1986 році за фактичною тривалістю 207 вихододнів; роботу в колгоспі «Побєда»/КСП «Побєда» з 04.06.1989 до 31.12.1998; роботу в ТОВ «Дубовогрядське» з 01.02.2001 до 01.08.2001.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що відповідач не зарахував до страхового стажу роботу в колгоспі з 1984 року по 31.12.1998 лише через написання прізвища « ОСОБА_2 » в архівній довідці, хоча саме так прізвище первісно було записане і в трудовій книжці, де його виправлено на « ОСОБА_3 », а ім`я, по батькові, населений пункт, місця роботи, професії, роки і кількість вихододнів у документах збігаються. Указав також, що 1984 і 1986 роки він просить зарахувати за фактичною тривалістю, 1985 рік - як повний, бо встановлений для нього мінімум трудової участі виконано, а неповна трудова участь у 1989 році пояснюється строковою військовою службою до 03.06.1989. Окремо зазначив, що період роботи з 01.02.2001 до 01.08.2001 підтверджено трудовою книжкою, а відсутність у реєстрі застрахованих осіб відомостей про сплату внесків роботодавцем не може позбавляти його стажу; показання свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відповідач не оцінив.

Ухвалою від 11 вересня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в адміністративній справі № 520/28461/26 та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) на підставі пункту 2 частини першої статті 263 КАС України, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів і витребував у відповідача пенсійну справу позивача в частині, що стосується предмета спору, рішення від 27 травня 2026 року № 205150016566 з матеріалами, на підставі яких його прийнято, відомості про тривалість врахованого страхового стажу, акти опитування свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 19 травня 2026 року і заяву позивача від 19 травня 2026 року з доданими документами.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

24 вересня 2026 року відповідач через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, до якого додав витребувані документи, зокрема заяву позивача від 19.05.2026, акти опитування свідків, документи свідків, трудову книжку позивача, архівні довідки та індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5). У відзиві відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначив, що періоди роботи в колгоспі з 1984 по 31.12.1998 не зараховано, оскільки прізвище в архівній довідці № 120/01-13 від 21.03.2023 (« ОСОБА_2 ») не відповідає паспортним даним, а за пунктом 26 Порядку № 637 факт належності документа може бути встановлено в судовому порядку; період з 01.02.2001 по 01.08.2001 не зараховано через відсутність у реєстрі застрахованих осіб даних про сплату страхових внесків, обов`язкових з 01.07.2000. Указав також, що пункт 18 Порядку № 637 не передбачає підтвердження свідками виконання мінімуму трудової участі, відсутня інформація про неможливість одержання даних про стаж унаслідок надзвичайних ситуацій, а паспорта свідка ОСОБА_4 немає. Окремо заявив, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства як справа про встановлення факту, що має юридичне значення, а тому провадження належить закрити за пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України; просив залучити до участі у справі третьою особою на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та заперечив проти стягнення судових витрат, посилаючись на цільовий характер коштів Пенсійного фонду України.

Щодо клопотання відповідача про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до участі у справі третьою особою суд зазначає, що за частиною другою статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Предметом спору є рішення, прийняте саме відповідачем, і обов`язки, що можуть бути покладені цим рішенням суду, стосуються лише відповідача. Посилання відповідача на передачу електронної пенсійної справи до органу за місцем проживання стосуються випадку призначення пенсії, яке предметом цього спору не є. Отже, рішення у цій справі не впливає на права чи обов`язки Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а підстав для його залучення до участі у справі немає.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дубові Гряди Сахновщинського району Харківської області, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 27.03.1997.

19 травня 2026 року позивач звернувся через відділ обслуговування громадян № 16 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком, у якій просив зарахувати стаж згідно з наданими актами опитування свідків і документами. До заяви додано, зокрема, трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_3 і вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_4 , військовий квиток серії НОМЕР_5 , архівну довідку № 120/01-13 та архівний витяг № 121/01-13 від 21.03.2023, акти опитування свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з їхніми документами.

Трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_3 заповнена 15 червня 1985 року на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Первісно записане на титульній сторінці прізвище закреслене і виправлене на « ОСОБА_3 » з підписом директора школи ОСОБА_7 , засвідченим печаткою школи. У розділі «Членство в колгоспі» зазначено членство в колгоспі «Комуніст» у 1985-1986 роках, у колгоспі «Побєда» з 1988 року, в КСП «Побєда» та звільнення з КСП «Побєда» 01.02.2001 за наказом № 3 від 01.02.2001; у розділі відомостей про роботу - робота трактористом у 1985-1986 роках, строкова військова служба у 1987-1988 роках, робота трактористом у 1989-2000 роках, прийняття 01.02.2001 до ТОВ «Дубовогрядське» і звільнення з ТОВ «Дубовогрядське» 01.08.2002 з печаткою товариства. У розділі про трудову участь у громадському господарстві зазначено: 1985 рік - мінімум 220, виконано 270; 1986 рік - мінімум 220, виконано 207; 1989 рік - мінімум 300, виконано 156, з відміткою в графі про причини невиконання мінімуму «служба в армии 12.05.87-03.06.89»; 1990 рік - 300 і 365; 1991 рік - 300 і 350; 1992 рік - 300 і 307; 1993 рік - 300 і 311; 1994 рік - 300 і 322; 1995 рік - 300 і 332; 1996 рік - 280 і 340; 1997 рік - 280 і 342; 1998 рік - 280 і 347.

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу 12 травня 1987 року і звільнений у запас 3 червня 1989 року. Разом із заявою від 19.05.2026 позивач подав також посвідчення механізатора сільського господарства № 249-84, видане на ім`я ОСОБА_1 за спеціальністю «тракторист» після закінчення курсів трактористів при колгоспі «Комуніст».

Архівною довідкою № 120/01-13 від 21.03.2023, виданою комунальною установою «Трудовий архів Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області» ОСОБА_1 , с. Дубові Гряди, на підставі розрахунково-платіжних відомостей підтверджено, що в документах архівних фондів значиться « ОСОБА_2 (так значиться у документах) ОСОБА_8 », який працював у колгоспі «Комуніст» у 1984 році з червня - 126 вихододнів, у 1985 році - 270, у 1986 році - 207 при зазначеному мінімумі 300; у колгоспі «Побєда», КСП «Побєда» з червня 1989 року по березень 2001 року (1989 рік - 156 вихододнів з червня, 1990-1998 роки - від 307 до 365 вихододнів щорічно, мінімум не встановлено); у ТОВ «Дубовогрядське» з квітня 2001 року (2001 рік - 220 вихододнів, 2002 рік - 194).

Архівним витягом № 121/01-13 від 21.03.2023 підтверджено, що рішенням загальних зборів членів колгоспу «Комуніст» від 09 лютого 1988 року (протокол № 1) та актом від 03 березня 1988 року відділення с. Дубові Гряди колгоспу «Комуніст» виділене в самостійний колгосп «Побєда», а розпорядженням голови Сахновщинської районної державної адміністрації від 12.05.1996 № 374 зареєстровано КСП «Побєда».

За актами опитування свідків від 19.05.2026, складеними працівниками відділу обслуговування громадян № 16 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 показали, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , працював у колгоспі «ім. Комуніст» з 1984 по 1987 рік, у 1987-1989 роках проходив строкову військову службу, а з 1989 по 2002 рік працював трактористом у колгоспі «Побєда» - КСП «Побєда». Трудова книжка колгоспника № 827 і архівна довідка № 64 від 10.10.2019 підтверджують роботу ОСОБА_4 у колгоспі «Комуніст» з жовтня 1984 року та далі в колгоспі «Побєда» до 2002 року; трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_6 підтверджує роботу ОСОБА_5 у колгоспі «Комуніст» з 1983 року та далі в колгоспі «Побєда», КСП «Побєда» до 2002 року.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) страхувальник КСП «Побєда» відображав заробіток позивача і сплату страхових внесків за 1999-2000 роки, за січень 2001 року та за один день лютого 2001 року; відомостей від ТОВ «Дубовогрядське» реєстр не містить.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 27.05.2026 № 205150016566, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. У рішенні зазначено вік заявника 57 років і страховий стаж 14 років 8 місяців; до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 1984 по 31.12.1998 згідно з архівною довідкою № 120/01-13 від 21.03.2023, оскільки прізвище ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним, та період з 01.02.2001 по 01.08.2001, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно з даними реєстру застрахованих осіб. Строкову військову службу з 12.05.1987 по 03.06.1989 відповідач зарахував.

Стверджуючи про протиправне незарахування до страхового стажу періодів роботи в колгоспі та в ТОВ «Дубовогрядське», заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Щодо заперечення відповідача про те, що спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд зазначає таке. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Позивач оскаржує рішення органу Пенсійного фонду України, прийняте за результатами розгляду його заяви, в частині обчислення страхового стажу, і вимоги про встановлення факту належності документа не заявляв. Сам пункт 26 Порядку № 637, у редакції, наведеній у спірному рішенні відповідача, передбачає, що факт приналежності документа особі «може бути встановлено у судовому порядку», тобто визначає можливість, а не обов`язкову передумову зарахування стажу. Перевірка того, чи обґрунтовано суб`єкт владних повноважень відхилив поданий документ, є оцінкою правомірності його рішення, яку здійснює адміністративний суд. Отже, підстав для закриття провадження за пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України немає.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Щодо підстави відмови, пов`язаної з написанням прізвища, суд зазначає, що відповідач не зарахував періоди роботи в колгоспі з 1984 по 31.12.1998, послався лише на архівну довідку № 120/01-13 і не надав жодної оцінки трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_3 , яка за статтею 62 Закону № 1788-XII і пунктом 1 Порядку № 637 є основним документом про стаж і містить записи про членство позивача в колгоспах «Комуніст» і «Побєда», КСП «Побєда», про роботу трактористом і про трудову участь за 1985-1986 і 1989-1998 роки. Прізвище в трудовій книжці виправлене на « ОСОБА_3 » і засвідчене підписом та печаткою; ім`я, по батькові й дата народження збігаються з паспортом позивача. Архівна довідка № 120/01-13 видана самому позивачу за місцем його проживання і прямо вказує, що прізвище « ОСОБА_2 » записане так у документах архівного фонду. Відомості архівної довідки збігаються з трудовою книжкою щодо місць роботи, їх послідовності, перерви на строкову військову службу та кількості вихододнів за 1985, 1986 і 1989 роки; архівний витяг № 121/01-13 пояснює перехід від колгоспу «Комуніст» до колгоспу «Побєда» і КСП «Побєда»; військовий квиток позивача узгоджується з цими документами щодо періоду служби; посвідчення механізатора сільського господарства № 249-84, видане позивачу на прізвище « ОСОБА_3 » після закінчення курсів трактористів при колгоспі «Комуніст», підтверджує його підготовку як тракториста саме в цьому колгоспі; свідки, робота яких у тому самому колгоспі в ті самі роки підтверджена їхніми трудовими книжками та довідками, підтвердили роботу позивача в колгоспі з 1984 року. Нарешті, реєстр застрахованих осіб відображає роботу позивача у 1999-2001 роках саме в КСП «Побєда», і ці періоди відповідач зарахував. За такої сукупності узгоджених між собою доказів розбіжність в одній літері прізвища в первинних документах колгоспу не створює розумного сумніву в тому, що ці документи стосуються позивача.

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» визначено, що відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та з видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Працівник не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Позивач не несе відповідальності за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок та первинних документів. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Щодо обсягу періодів, які підлягають зарахуванню, суд враховує, що позивач не просить зарахувати 1984 і 1986 роки як повні календарні роки, а просить врахувати їх за фактичною тривалістю - 126 і 207 вихододнів, які однаково зазначені в архівній довідці, а за 1986 рік - і в трудовій книжці. За 1985 рік трудова книжка, яка є основним документом про стаж, фіксує встановлений для позивача мінімум 220 вихододнів і його виконання (270 вихододнів), тому цей рік підлягає зарахуванню як повний. Невиконання річного мінімуму трудової участі в 1989 році пов`язане зі строковою військовою службою, яка тривала до 03.06.1989, що зазначено в трудовій книжці, підтверджено військовим квитком і визнано відповідачем, який цю службу зарахував; тому робота з 04.06.1989 підлягає зарахуванню без скорочення. За 1990-1998 роки встановлений мінімум трудової участі, за записами трудової книжки, виконано щороку. Окрім того, жодних підстав для незарахування цих періодів, пов`язаних з мінімумом трудової участі, спірне рішення не містить.

Посилання відповідача на пункт 18 Порядку № 637 і на відсутність відомостей про неможливість одержання даних про стаж унаслідок надзвичайних ситуацій, а також на відсутність паспорта свідка ОСОБА_4 результату спору не змінюють. Серію та номер паспорта ОСОБА_4 ( НОМЕР_7 ) зазначено в акті його опитування, складеному працівником органу Пенсійного фонду України, а в розписці-повідомленні від 19.05.2026 № 458 паспорт ОСОБА_4 значиться серед документів, прийнятих від позивача. Спірні періоди підтверджено трудовою книжкою та архівними документами, тобто стаж позивача встановлюється не на підставі показань свідків як єдиного джерела; показання свідків, відібрані працівниками органу Пенсійного фонду України, лише узгоджуються з письмовими доказами. При цьому спірне рішення взагалі не містить оцінки актів опитування свідків.

Щодо періоду з 01.02.2001 по 01.08.2001 суд зазначає, що робота позивача в цей період підтверджена записами трудової книжки про прийняття до ТОВ «Дубовогрядське» 01.02.2001 і звільнення 01.08.2002, засвідченими печаткою товариства, а архівною довідкою № 120/01-13 робота позивача в ТОВ «Дубовогрядське» підтверджена з квітня 2001 року, при цьому за лютий-березень 2001 року довідка відображає нарахування позивачу в КСП «Побєда». Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше. Обов`язок нарахування, сплати внесків і подання відомостей до системи персоніфікованого обліку за цей період покладався на роботодавця, а не на позивача, який перебував з ним у трудових відносинах. Відповідач не з`ясовував, чи нараховувалися позивачу виплати і з яких причин відомості про нього від ТОВ «Дубовогрядське» відсутні в реєстрі, а обмежився констатацією відсутності даних про сплату внесків. Невиконання страхувальником своїх обов`язків не може мати наслідком позбавлення застрахованої особи права на зарахування періоду роботи до страхового стажу.

З наведених обставин вбачається, що пенсійний орган фактично переклав відповідальність за неналежне виконання роботодавцями своїх обов`язків на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, рішення відповідача від 27.05.2026 № 205150016566 в частині незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів прийняте необґрунтовано і без урахування всіх обставин, що мають значення, а тому в цій частині є протиправним і підлягає скасуванню.

Разом з тим, частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років. На дату звернення 19.05.2026 позивачу, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , виповнилося 57 років, і позивач у позовній заяві прямо зазначив, що предмет позову не охоплює питання призначення пенсії, дати виникнення права на неї або її розміру. За таких обставин підстав для скасування рішення відповідача в частині відмови в призначенні пенсії за віком суд не вбачає, а права позивача підлягають захисту шляхом скасування рішення в частині незарахування спірних періодів до страхового стажу.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Відповідач уже обчислив страховий стаж позивача і висловив остаточну позицію щодо спірних періодів, а їх зарахування за наявності належних доказів не є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Тому належним і ефективним способом захисту є зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди в обсязі, визначеному позовними вимогами.

Щодо заперечення відповідача проти стягнення судових витрат суд зазначає, що стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який є стороною у справі, здійснюється за правилами статей 139, 143 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судовий збір» незалежно від джерела і цільового призначення коштів, якими розпоряджається такий суб`єкт; особливий бюджетний статус коштів Пенсійного фонду України не звільняє відповідний орган Пенсійного фонду України як учасника судового процесу від відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса 25009, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 27 травня 2026 року № 205150016566 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в колгоспі «Комуніст» у 1984-1986 роках, у колгоспі «Побєда», КСП «Побєда» з 04.06.1989 по 31.12.1998 та в ТОВ «Дубовогрядське» з 01.02.2001 по 01.08.2001.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса 25009, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) такі періоди роботи: роботу в колгоспі «Комуніст» у 1984 році, починаючи з червня, за фактичною тривалістю 126 вихододнів; роботу в колгоспі «Комуніст» з 01.01.1985 до 31.12.1985 як повний календарний рік; роботу в колгоспі «Комуніст» у 1986 році за фактичною тривалістю 207 вихододнів; роботу в колгоспі «Побєда»/КСП «Побєда» з 04.06.1989 до 31.12.1998; роботу в ТОВ «Дубовогрядське» з 01.02.2001 до 01.08.2001.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса 25009, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар