Решение № 140114501, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 вересня 2026 року № 520/3281/25

Харківський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (вул. Морозова, буд. 7, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 43974281) до Чернігівської митниці (просп. Перемоги, буд. 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 43985581) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2024/000059/2 від 10.09.2024 року та картку відмови № UA102020/2024/000095 від 10.09.2024 року.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення про коригування митної вартості № UA102000/2024/000059/2 від 10.09.2024 року, а також картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102020/2024/000095 від 10.09.2024 року Чернігівської митниці є необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, без виклику сторін в судове засідання, та запропоновано відповідачам надати відзиви на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.

Представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому Чернігівська митниця проти позову заперечує, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Представник відповідача зазначив, що у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також представником позивача до суду подано відповідь на відзив із викладенням власної правової позиції стосовно доводів відповідача, а представником відповідача - заперечення на відповідь на відзив.

Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ - 43974281) зареєстровано як суб`єкт господарювання у відповідності до норм діючого законодавства.

Під час розгляду справи встановлено, що 15.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД", в якості покупця, та NOVINO TRADING LIMITED, в якості постачальника, укладено контракт № NTL20230515/2, відповідно до абз.1, 2 ст.1 якого визначено, що за цим договором постачальник зобов`язується поставити покупцеві товари сорту (далі - товар), а покупець зобов`язується оплатити товар відповідно до умов цього договору. Абзацом 2 статті 2 контракту встановлено, що загальна кількість і асортимент поставленого товару складається з партій товару, кількість яких визначається в інвойсі на кожну поставку. Відповідно до абз. 1, 2 ст. 3 контракту поставка товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010, а умови поставки визначаються і узгоджуються сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. Згідно із ст. 4 контракту ціна за одиницю товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію товару до цього договору; загальна сума договору визначається загальною кількістю поставленого товару за договором; валюта контракту і платежів - долар США. Відповідно до абз. 2 ст. 5 контракту сторони домовилися, що оплата товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення); можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд покупця.

На виконання умов зазначеного контракту 13.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" та NOVINO TRADING LIMITED укладено додаткову угоду № б/н до контракту, в якій змінено банківські реквізити.

Позивачем 10.09.2024 року подано до митного органу електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA102020005269U9, для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно вказаного вище контракту.

На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 24610,87 доларів США, разом із декларацією позивачем було подано наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) № NTL-FTL20240710 від 10.07.2024 року; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №NTL-FTL20240710 від 10.07.2024 року; Коносамент (Bill of lading) № UTRUST24070755 від 15.07.2024 року; Автотранспортна накладна (Road consignment note) CMR № 7575 від 06.09.2024 року; Декларація (Dispatch note model T1) № MRN24PL322080NS6YGTQ1 від 05.09.2024 року; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № NTL-FTL20240710 від 10.07.2024 року; Прайс-лист № NTL-FTL20240529/01 від 29.05.2024 року (з перекладом); Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №20-23/09-2024 від 09.09.2024 року; Розрахунок ціни (калькуляція собівартості) № NTL-FTL20240710 від 10.07.2024 року; Додаткова угода до Контракту б/н від 13.06.2023 року; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № NTL20230515/2 від 15.05.2023 року; Видаткова накладна № NTL-FTL20240710 від 10.07.2024 року (з перекладом); Відвантажувальна специфікація № NTL-FTL20240710 від 10.07.2024 року (з перекладом); Комерційна пропозиція № NTL20230509 від 09.05.2023 року (з перекладом); Лист № 0924/05-1 від 05.09.2024 року з інформацією від ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" про те, що страхування вантажу не здійснювалося; Лист № 0924/05-2 від 05.09.2024 року з інформацією від ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" про те, що вантаж не підлягає ліцензуванню; Лист № NTL-FTL20240710-1 від 10.07.2024 року від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); Лист № NTL-FTL20240710-2 від 10.07.2024 року від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); Лист № NTL-FTL20240710-3 від 10.07.2024 року від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); Лист № NTL-FTL20240710-4 від 10.07.2024 року від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); Лист № NTL-FTL20240710-5 від 10.07.2024 року від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом); Якісний опис № NTL-FTL20240710 від 10.07.2024 року (з перекладом).

Відповідачем 10.09.2024 за результатами розгляду поданих позивачем до митного оформлення документів направлено останньому повідомлення №797748, у якому із посиланням на обставини виконання вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ (зі змінами) вказано, що оскільки невідомо відомості про всі складові заявленого рівня митної вартості необхідне подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, а саме: - документи підтверджуючі транспортні витрати, а саме: документи, які підтверджують вартість навантаження, перевантаження товару в порту призначення; - експортну декларацію країни відправлення; - виписки з бухгалтерської документації стосовно попередніх поставок товару, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

У відповідь на отримане повідомлення 10.09.2024 позивачем надано до митного органу наступні відповіді, в яких зазначено таке:

- у відповіді № 10/09/2024-5 щодо надання транспортних (перевізних) документів, які підтверджують вартість навантаження-розвантаження товару в порту призначення із посиланням на положення п.6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України вказано, що дане положення містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Як зазначено позивачем, відповідно до ст.3 контракту №NTL20230515/2 від 15.05.2023 року встановлено, що поставка товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010, а умови поставки визначаються і узгоджуються сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. У Commercial invoice (рахунку-фактурі) №NTL-FTL20240710 від 10.07.2024 року визначено умову поставки СРТ Kharkiv, Ukraine, а отже, враховуючи, що витрати на транспортування включені у вартість товару надання ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" транспортних (перевізних) документів, які підтверджують вартість навантаження-розвантаження товару в порту призначення не вимагається;

- у відповіді № 10/09/2024-6 щодо надання виписки з бухгалтерської документації стосовно попередніх поставок товару вказано, що митне оформлення товару здійснюється за митною декларацією № 24UA102020005269U9, до якої відповідачу вже було надано всі необхідні та наявні документи. Натомість, витребування документів, а саме виписки з бухгалтерської документації за попередні поставки (прибуткові та видаткові документи на попередні поставки), є незаконним, адже такі документи не мають відношення до митного оформлення за митною декларацією № 24UA102020005269U9. Стосовно виписки з бухгалтерської документації із посиланням на положення п.4 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України зазначено, що ст.5 контракту № NTL20230515/2 від 15.05.2023 року встановлено, що сторони домовилися, що оплата товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення), можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд покупця, а рахунком-фактурою (інвойсом) № NTL-FTL20240710 від 10.07.2024 року передоплату не визначено, тобто, сторони домовилися, що покупець повинен здійснити платіж протягом трьох місяців з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена, а отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України надання позивачем виписки з бухгалтерської документації не вимагається;

- у відповіді № 10/09/2024-7 щодо надання експортної декларації країни відправлення із посиланням на положення п. 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України вказано, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такий додатковий документ, як копія митної декларації країни відправлення, та лише у випадку наявності такого документа. При цьому зазначено, що декларацію № MRN24PL322080NS6YGTQ1 від 05.09.2024 року позивачем подано разом із митною декларацією № 24UA102020005269U9 та остання вже знаходиться у відповідача

10.09.2024 року митним органом направлено позивачу ще одне повідомлення № 797756, у якому зазначено, що у відповідності до вимог ч.5 ст.55 та ч.4 ст.57 Митного кодексу України проведена консультація між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості та обміну інформацією на ідентичні, подібні (аналогічні) товари.

У відповідь на повідомлення митного органу позивачем 10.09.2024 року надано відповідь № 10/09, в якій позивач зазначив що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" разом із митною декларацією № 24UA102020005269U9 від 10.09.2024 року подано відповідачу усі необхідні та наявні документи, як за основним переліком на підтвердження митної вартості товару за ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, так і додаткові документи за ч. ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, якими повністю підтверджено правильність визначення митної вартості товару декларантом. Також вказано що Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" надано відповіді на повідомлення № 797748 від 10.09.2024 року щодо витребуваних документів та надано усі необхідні та наявні додаткові документи. Наголошено, що спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Зазначено що подані товариством документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації, а тому застосуванню підлягає перший метод визначення митної вартості товару.

10.09.2024 року Чернігівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2024/000059/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102020/2024/000095.

Зі змісту вказаного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідачем зазначено, що в порядку контролю правильності визначення митної вартості (ч. 1 ст. 54 МКУ) товару, реалізуючи право, передбачене п. 1 ч. 5 ст. 54 МКУ, та керуючись Методичними рекомендаціями здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах, за результатами її опрацювання встановлено таке:

- відповідно до інвойсу від 10.07.2024 №NTL-FTL20240710 доставка товару здійснюється на умовах CPT - UA Харків. Термін CPT "Carriage Paid To" (… named place of destination), або "Фрахт/перевезення оплачені до" (… назва місця призначення), означає, що продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Таким чином, контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки до місця призначення. Крім того, згідно з CMR від 06.09.2024 № 7575 поставка вантажу здійснювалася через GDANSK (Польща), тобто в цьому порту товар було вивантажено з борта судна і завантажено на автомобіль з реєстраційними номерами GWE7218S/GWE3841P для його подальшого перевезення до України. Але згідно п.3 "Умови доставки" контракту від 15.05.2023 №NTL20230515/2 постачальник зобов`язаний тільки завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період. Тобто продавець товару не несе відповідальності за витрати з навантаження, вивантаження та обробки оцінюваного товару, пов`язаного з його транспортуванням до місця призначення (Україна). Також в п.7 "Приймання та передача Товару" цього контракту зазначено, що передача (приймання - депортація) товару здійснюється в порту призначення, тобто в порту GDANSK (Польща). Також, жодним пунктом контракту від 15.05.2023 №NTL20230515/2 не визначено чи включає в себе ціна товару витрати на перевезення та вартість розвантажувально-навантажувальних робіт в порту GDANSK (Польща). До митного оформлення було надано лист продавця від 10.07.2024 №NTL-FTL20240710-1 про те, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару. Але, відповідно до наданої калькуляції собівартості продукції від 10.07.2024 №NTLFTL20240710, складеної за період виробництва товару з 01.06.2024 по 05.07.2024 року, ціна тканин включає лише фрахт. Таким чином, до митної вартості товару не були включені витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язані з його транспортуванням до місця призначення (Україна). Таким чином, зазначене свідчить про недекларування складових митної вартості в повному обсязі, чим порушено вимоги п. 6 ч. 10 ст. 58 МК;

- згідно ст. 5 "Умови оплати" контракту від 15.05.2023 №NTL20230515 сторони домовилися, що оплата за товар здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення), також можлива стовідсоткова передоплата. Згідно інвойсу від 10.07.2024 №NTL-FTL20240710 невідомо яким чином здійснюється оплата за товар. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, до митного оформлення не надано, а тому наразі неможливо перевірити їх заявлену вартість;

- до митного оформлення надано митну декларацію Т1 від 05.09.2024 № 24PL322080NS6YGTQ1, але в жодному документі не вказано вартість її оформлення, і як наслідок такі витрати до митної вартості товару включено не було. По наданій митній декларації неможливо перевірити умови поставки та вартість товару в зв`язку з їх відсутністю. До митного оформлення митну декларацію країни відправлення (експорту, а саме Китаю) надано не було. Транзитна митна декларація Т1 - це документ, який є митною гарантією і застосовується для товарів при ввезені на територію Євросоюзу або транзиту товарів цією територією. Дана транзитна митна декларація виписана, в країні Румунія, а не країні експорту - Китаю;

- у звіті про оцінку майна від 27.05.2024 № 20-23/09-2024 наведені експертом посилання інтернет-ресурcів alibaba.com на цінові пропозиції подібних товарів перевірити неможливо, оскільки вони вже неактуальні. Наданий до звіту аналіз, використовує дані сайтів з тканинами, які неможливо ідентифікувати з оцінюваними, так як невідомі характеристики наданих до звіту цінових пропозицій на тканини. Деякі наведені пропозиції тканин надані невідомою мовою, а переклад відсутній. Крім того, невідомо яким чином розраховувались та включались транспортні витрати експертом при здійснені аналізу. Таким чином, цей звіт не дає можливості впевнитись у достовірності, об`єктивності наведеної інформації та здійснити його перевірку у відповідності до положень ч. 21 ст. 58 МКУ.

Також у вказаному рішенні зазначено про те, що декларант відмовився від надання додаткових документів, про що було повідомлено листами від 10.09.2024 №№10/09/2024-6, 10/09/2024-7, 10/09/2024-5, а у зв`язку з неподанням особою, уповноваженою на декларування, документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч. 2, 3 ст. 53 МКУ, враховуючи розбіжності в документах, відсутність усіх складових митної вартості товарів, приймаючи до уваги митні оформлення товарів, здійснені в попередній період (згідно з ціновою базою даних ЄАІС Держмитслужби), а також враховуючи вимоги ч. 6 ст. 54 МКУ та те, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 та ч. 2 ст. 58 МКУ декларант має подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, є підстави для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості (за ціною договору) та для визначення митним органом митної вартості товару самостійно.

Водночас, із посиланням на положення ч. 5 ст. 55, ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України та обставини проведення консультації з особою, уповноваженою на декларування, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, вказано, що проаналізувавши митні оформлення товарів, встановлено, що згідно з ціновою базою даних ЄАІС Держмитслужби за митною декларацією від 01.08.2024 №24UA500100009867U1 "Трикотажне полотно поперечно в`язане, виготовлено з синтетичних волокон 100% поліестер, пофарбована в різні кольори. При виробництві тканини еластомірні і гумові нитки не використовувалися. Пропитки, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігаються неозброєним оком, відсутнє. Загальна максимальна і мінімальна ширина 150 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5)см: Fabric art. AT-61897,00 м. Поверхнева щільність складає 200 (+/-10) г/м2 Fabric art. WT-3192,00 м. Поверхнева щільність складає 300 (+/-10) г/м2 Виробник ZHEJIANG FANTASY INTERNATIONAL TRADE CO., LTD Торговельна марка RAJHANS. Країна виробництва CN" здійснено за рівнем митної вартості, визначеним за другорядним методом, з розрахунку 3,97 USD/кг на умовах CPT; за МД від 09.09.2024 №24UA807200013365U4 здійснено митне оформлення товару "трикотажне полотно поперечно в`язане, …Загальна максимальна і мінімальна ширина 150 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5)см: Fabric art. MFR240607AR 31623,00 м. Поверхнева щільність складає 260 (+/-10) г/м2 Fabric art. SALLY'S -458,00 м. Поверхнева щільність складає 590 (+/-10) г/м2 Виробник NOVINO TRADING LTD Торговельна марка ArtelTex Країна виробництва CN" від цього ж постачальника та виробника також за рівнем митної вартості 3,97 USD/кг на умовах CPT. А тому митну вартість товару скориговано відповідно до ст. 64 МКУ за резервним методом відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, - від 01.08.2024 №24UA500100009867U1. Митну оцінку товару здійснено за резервним методом з розрахунку 3,97 USD/кг. Причини незастосування попередніх методів визначення митної вартості: 1) за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - з наведених вище причин; 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації щодо вартості операцій щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості - відсутність достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (ст. 62 МКУ); 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (ст. 63 МКУ). Зазначене унеможливлює визначення митної вартості товару шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - 63 МКУ, а тому його митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до положень ст. 64 МКУ.

Позивач, не погодившись із завищенням митної вартості, подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 24UA102020005282U4 від 10.09.2024 року та визначив митну вартість товару згідно інвойсу № NTL-FTL20240710 від 10.07.2024 року, яка становить 24610,87 доларів США (графа 22 митної декларації №24UA102020005269U9).

Суми платежів, нараховані за митною вартістю згідно інвойсу № NTL-FTL20240710 від 10.07.2024 року склали 80910,30 грн (вид 020 - мито) та 218457,82 грн (вид 028 - ПДВ), що вказано у графі "Подробиці розрахунків" митної декларації № 24UA102020005269U9. Суми платежів, нараховані за митною вартістю, визначеною відповідачем, склали 159413,57 грн (вид 020 - мито) та 430416,63 грн (вид 028 - ПДВ), що вказано у графі "Подробиці розрахунків" нової митної декларації ІМ 40 ДЕ № 24UA102020005282U4.

Представником позивача у позовній заяві вказано, що оскільки різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю згідно інвойсу № NTL-FTL20240710 від 10.07.2024 року (80910,30 + 218457,82 = 299368,12 грн) та сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною відповідачем (159413,57 + 430416,63 = 589830,20 грн) склала 589830,20 - 299368,12 = 290462,08 грн. Таким чином, у зв`язку із зазначеними діями відповідача, позивачем здійснено переплату мита та податку на додану вартість у загальному розмірі 290462,08 грн.

Представником позивача вказано, що оскільки прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення щодо поставленого ним товару, є протиправними, то останні підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч .ч. 1-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Відповідно до п.п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд звертає увагу, що митним органом мають аналізуватись лише ті документи та відомості в них, що дійсно мають вплив на формування митної вартості товарів.

Правомірність такого підходу неодноразово оцінювалася судами, зокрема Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У ході судового розгляду встановлено, що з переліку витребуваних митним органом документів неможливо встановити, які саме недоліки в поданих декларантом документах стали підставою для відмови у погодженні заявленої митної вартості, а також яким чином ці недоліки могли бути усунуті.

При цьому сам факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, без належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості за першим методом, не може вважатися достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Судовим розглядом встановлено, що рішення митного органу про коригування митної вартості прийняті з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів.

Відтак, надаючи оцінку доводам митного органу, що покладені в основу оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.

Стосовно доводів митного органу пов`язаних із включенням витрат на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України судом встановлено таке.

Відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Отже, при визначенні митної вартості витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України додаються тільки тоді, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті.

Відповідно до абз. 1,2 ст. 3 контракту поставка товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі.

У Commercial invoice (інвойсі) № NTL-FTL20240710 від 10.07.2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine.

Згідно із правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Матеріали справи свідчать на користь того, що пункт призначення в свою чергу визначено державу Україна.

Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Отже, відповідно до умов поставки CPT, витрати на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на продавця.

Відтак, за умовами поставки CPT Kharkiv, Ukraine витрати на транспортування товару до названого місця призначення, а також навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язані з його транспортуванням до місця призначення (Україна) покладаються на продавця та вже включені в ціну товару, а отже відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України додавати такі витрати не потрібно.

Представником позивача у позовній заяві вказано, що фрахтові перевезення (Freight transportation) розглядається як послуги, пов`язані із переміщенням на місце призначення замовлень: матеріалів, машин і механізмів, різних вантажів. Послуги ж пов`язані із переміщенням вантажу включають в себе не тільки транспортування, а і навантаження та вивантаження товару.

Водночас, представником позивача наголошено, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи вже включені в ціну товару і це підтверджено зокрема, але не виключно листом постачальника № NTL-FTL20240710-1 від 10.07.2024 року.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.03.2020 року у справі №804/4905/15 згідно з ч. 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а не перевіряється митним органом порядок формування ціни на товар продавцем.

З огляду на викладене вище, оскільки калькуляція складена постачальником, перевірка митним органом формування ціни на товар є протиправною. Натомість позивачем документально підтверджено, що витрати на транспортування, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів та інші витрати, пов`язані з їх транспортуванням до місця призначення (Україна) включено до ціни товару, що кореспондується як з умовою поставки CPT, так і з наданими позивачем документами до названого (кінцевого) місця призначення - України, а тому доводи відповідача про недекларування складових митної вартості в повному обсязі, є помилковими та недоведеними.

Стосовно доводів митного органу, пов`язаних із умовами оплати та банківських платіжних документів, судом встановлено таке.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, надаються за умови якщо рахунок сплачено.

Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що сторони домовилися, що оплата товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення), можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд покупця.

Інвойсом № NTL-FTL20240710 від 10.07.2024 року передоплату не визначено, тобто сторони домовилися, що оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення).

Як повідомлено представником позивача, на момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена, а отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України надання позивачем таких документів на законодавчому рівні не вимагається та виключається.

Суд зазначає, що коригування митної вартості через не зазначення в інвойсі №NTLFTL20240710 від 10.07.2024 року умови оплати за товар, як на наявність розбіжностей в документах, є необґрунтованим, оскільки спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором. Також відсутність цієї інформації в інвойсі сама собою, як окремий факт, не може свідчити про заниження митної вартості товару, оскільки спосіб оплати обумовлено умовами відповідного договору, на який в цьому інвойсі є посилання.

Крім того, суд зазначає, що контракт від 15.05.2023 №NTL20230515, на який, зокрема, посилається відповідач у рішенні про коригування № UA102000/2024/000059/2 від 10.09.2024 року, не має відношення до митного оформлення за митною декларацією № 24UA102020005269U9 від 10.09.2024 року, оскільки за вказаною декларацією відбувалося митне оформлення на основі контракту № NTL20230515/2 від 15.05.2023 року, що підтверджено карткою відмови № UA102020/2024/000095 від 10.09.2024 року.

Стосовно доводів митного органу, пов`язаних із декларацією країни відправлення, суд зазначає таке.

Положеннями ч. 2 ст. 53 МК України визначено якими саме документами підтверджують митну вартість товарів, згідно із якою серед документів, які підтверджують митну вартість товару, митна декларація країни відправлення відсутня.

Пунктом 7 ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення.

Відтак, копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України (а тим більше не підтверджують вартість товару та умову поставки), а може лише додатково надаватися відповідачу виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем відповідачу одночасно з митною декларацією 24UA102020005269U9 від 10.09.2024 року була надана декларація № MRN24PL322080NS6YGTQ1 від 05.09.2024 року на підтвердження факту експорту товару.

При цьому суд зазначає, що навіть неподання експортної митної декларації не може бути підставою для невизнання визначеної позивачем митної вартості, оскільки ч. 2 статті 53 МК України такі документи не віднесені до обов`язкових для подання та не впливають на митну вартість як таку та не містять відомостей, необхідних для перевірки митної декларації.

Також судом встановлено доводи відповідача стосовно того, що до митного оформлення надано митну декларацію Т1, але в жодному документі не вказано вартість їх оформлення, і як наслідок такі витрати до митної вартості товару включено не було.

Представником позивача у позовній заяві вказано, що оформлення такого документу як декларація Т1 є транспортними витратами, або витратами на транспортування.

При цьому вказано, що витрати на транспортування включені у вартість товару, що підтверджується, зокрема, контрактом, калькуляцією собівартості товару № NTL-FTL20240710 від 10.07.2024 року, листом постачальника № NTLFTL20240710-1 від 10.07.2024 року, інвойсом № NTL-FTL20240710 від 10.07.2024 року.

Відтак, умовами поставки CPT саме на продавця покладається обов`язок оплатити всі витрати на транспортування товару в тому числі і на оформлення митних декларацій Т1, а тому додавати такі витрати під час визначення митної вартості не потрібно.

Також суд вважає посилання відповідача на ненадання копії митної декларації країни відправлення, як підставу для коригування митної вартості товару, є безпідставним, тому що, незважаючи на те, що копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст.53 МК України, декларація № MRN24PL322080NS6YGTQ1 від 05.09.2024 року на підтвердження факту експорту товарів відповідачу була надана.

Крім того, суд зазначає, що оскаржуване позивачем у цій справі рішення містить в собі і посилання на те, що декларація (Dispatch note model T1) №MRN24PL322080NS6YGTQ1 від 05.09.2024 року виписана в Румунії, тоді як копія декларації № MRN24PL322080NS6YGTQ1 від 05.09.2024 року свідчить про виписку останньої в Польщі.

Митним органом вказано, що до митного оформлення надано митну декларацію Т1, але в жодному документі не вказано вартість їх оформлення, і як наслідок такі витрати до митної вартості товару включено не було. Оформлення такого документу як декларація Т1 є транспортними витратами, або витратами на транспортування.

Під час розгляду справи судом встановлено, що витрати на транспортування включені у вартість товару, що підтверджується, зокрема, але не виключно, контрактом, калькуляцією собівартості товару № NTL-FTL20240710 від 10.07.2024 року, листом постачальника № NTLFTL20240710-1 від 10.07.2024 року, інвойсом № NTL-FTL20240710 від 10.07.2024 року.

Таким чином, умовами поставки CPT саме на продавця покладається обов`язок оплатити всі витрати на транспортування товару в тому числі і на оформлення митних декларацій Т1, а тому додавати такі витрати під час визначення митної вартості не потрібно.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доводи відповідача щодо ненадання копії митної декларації країни відправлення, як підставу для коригування митної вартості товару, необґрунтованими та недоведеними.

Стосовно доводів митного органу, що пов`язані із поданим висновком експерта судом встановлено таке.

Пунктом 8 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи, як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, та лише у випадку наявності такого документа.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем до митного оформлення разом із митною декларацією №24UA102020005269U9 від 10.09.2024 року було подано висновок експерта № 20-23/09-2024 від 09.09.2024 року.

При цьому суд зазначає, що відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані позивачем товари, встановлюється не у звітах про оцінку майна, а безпосередньо в інвойсах.

Крім цього, правова позиція щодо незаконності коригування митної вартості на підставі такого додаткового документа, як звіт про оцінку майна, який митну вартість не підтверджує, викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №820/585/17, від 12.04.2023 у справі № 826/7411/15, від 25.08.2023 у справі №810/693/17, від 25.082023 у справі №826/3098/16.

Таким чином, надані позивачем відповідачу висновки експерта не є документом, що підтверджує митну вартість у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, а є додатковим документом на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару, адже ціна, вказана в інвойсах, відповідає ринковій вартості товару.

Крім того, суд зазначає, що зі змісту спірного у цій справі рішення вбачається, що митним органом вказано на недоліки висновку експерта від 27.05.2024 № 20-23/09-2024, але до митного оформлення позивачем не було подано саме вказаного висновку, а подано висновок експерта № 20-23/09-2024 від 09.09.2024 року.

Стосовно посилань митного органу на відмову позивача від надання додаткових документів, про що було повідомлено листами від 10.09.2024 № №10/09/2024-6, 10/09/2024-7, 10/09/2024-5, суд зазначає таке.

Під час розгляду справи судом не було встановлено доказів саме відмови позивача від подання документів, натомість останнім у відповідях на повідомлення від митного органу було вказано, що всі необхідні документи вже подано та вони вже знаходяться у відповідача.

При цьому, суд зазначає, що відповідач у повідомленні № 797748 від 10.09.2024 запитував: 1) транспортні (перевізні) документи, які підтверджують вартість навантаженнярозвантаження товару в порту призначення, але витрати на транспортування включені у вартість товару, тому надання ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" транспортних (перевізних) документів, які підтверджують вартість навантаження-розвантаження товару в порту призначення не вимагається (відповідь № 10/09/2024-5 від 10.09.2024); 2) виписки з бухгалтерської документації стосовно попередніх поставок товару; 3) експортну декларацію країни відправлення.

Позивачем було повідомлено відповідача, зокрема, стосовно такого документа, як виписка з бухгалтерської документації в межах митного оформлення за митною декларацією № 24UA102020005269U9, що на момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена, рахунком-фактурою (інвойсом) № NTLFTL20240710 від 10.07.2024 року передоплату визначено не було, а отже, сторони домовилися, що покупець повинен здійснити платіж протягом трьох місяців з моменту поставки (митного оформлення). Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України надання ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" виписки з бухгалтерської документації не вимагається (відповідь № 10/09/2024-6 від 10.09.2024).

Також позивач повідомив митний орган про те, що декларацію №MRN24PL322080NS6YGTQ1 від 05.09.2024 року товариством вже було подано разом із митною декларацією № 24UA102020005269U9 та вона вже знаходилася у відповідача (відповідь № 10/09/2024-7 від 10.09.2024).

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що у такому випадку відсутні підстави вважати, що позивачем було відмовлено митному органу у наданні додаткових документів.

Крім того, суд зазначає, що під час розгляду справи зі змісту поданих до суду доказів вбачається, що позивачем первинно при поданні митної декларації було подано всі необхідні та наявні як основні документи на підтвердження митної вартості товарів, так і додаткові документи на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товарів.

Щодо неподання декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч.3 ст. 53 Митного кодексу України.

Системний аналіз правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 15.10.2024 у справа № 520/6058/24.

Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивачем було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.

Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

Як свідчать наявні в матеріалах справи, докази зазначених обґрунтувань митним органом під час листування із декларантом наведено не було, проте наведено у спірному у даній справі рішенні про коригування митної вартості.

Також, відповідачем не було наведено у оскаржуваному рішенні повного аналізу відомостей про характеристики товарів, умови постачання цих товарів або інші комерційні умови (торгова марка, виробник), до ціни яких було скориговано вартість поставлених підприємством позивача товарів.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що доводи митного органу стосовно наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, для витребування від позивача додаткових доказів, визначених приписами п.1 ч.3 ст.53 Митного кодексу України, стосовно спірної у даній справі митної декларації не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Щодо порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення Інспектор, та наявністю у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, суд зазначає, що інформація в автоматизованій системі митного оформлення та спрацювання ризиків є рекомендацією, обов`язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.

Таким чином, у Чернігівської митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.

Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.

Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).

Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що джерелом числового значення митної вартості товару є митна декларація від 01.08.2024 року №24UA500100009867U1 "Трикотажне полотно поперечно в`язане, виготовлено з синтетичних волокон 100% поліестер, пофарбована в різні кольори. При виробництві тканини еластомірні і гумові нитки не використовувалися. Пропитки, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігаються неозброєним оком, відсутнє. Загальна максимальна і мінімальна ширина 150 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5) см: Fabric art. AT - 61897,00 м. Поверхнева щільність складає 200 (+/-10) г/м2Fabric art. WT-3192,00м.Поверхнева щільність складає 300 (+/-10) г/м2 Виробник ZHEJIANG FANTASY INTERNATIONAL TRADE CO., LTD Торговельна марка RAJHANS. Країна виробництва CN" здійснено за рівнем митної вартості, визначеним за другорядним методом, з розрахунку 3,97 USD/кг на умовах CPT; за МД від 09.09.2024 №24UA807200013365U4 здійснено митне оформлення товару "трикотажне полотно поперечно в`язане, …Загальна максимальна і мінімальна ширина 150 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5)см:Fabric art. MFR240607AR 31623,00 м. Поверхнева щільність складає 260 (+/-10) г/м2 Fabric art. SALLY'S -458,00 м. Поверхнева щільність складає 590 (+/-10) г/м2 Виробник NOVINO TRADING LTD Торговельна марка ArtelTex Країна виробництва CN" від цього ж постачальника та виробника також за рівнем митної вартості 3,97 USD/кг на умовах CPT.

З цього приводу суд зазначає, що у постановах Верховного Суду від 17.01.2022 у справі №520/2000/19, від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020, від 07.12.2023 у справі № 380/23618/21 викладено правові висновки, які передбачають, що при застосуванні резервного методу крім номера та дати митної декларації має бути зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Позиція Верховного Суду України при вирішенні спорів про коригування митної вартості товарів полягає у наступному: посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні про коригування допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Проте, текст оскарженого рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Відповідачем зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Судом установлено, що у спірному рішенні відповідач обмежився лише посиланням на зазначення загальних характеристик товару за такою декларацією, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши умови поставки, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки. Крім того, присутня відмінність у артикулі поставленого позивачем товару та товарів, згідно із вказаними митним органом митними деклараціями.

При цьому, оскільки відповідачем не надано жодних доводів та доказів стосовно подібності вказаних товарів, то зазначене свідчить про необґрунтованість вказаних доводів відповідача.

Водночас, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом - Правила №598), оскільки у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що останнє не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем не в повному обсязі вказано інформацію про товар із митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17, від 25.02.2021 у справі №810/3295/17.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2024/000059/2 від 10.09.2024 року.

Також суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов, стосовно згоди позивача із визначеним митним органом методом та вартістю поставленого товару з огляду на подальше самостійне подання декларації із зазначенням 6 (резервного) методу, оформивши їх на загальних підставах та здійснивши доплату до Державного бюджету України митних платежів з огляду на таке.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.05.2022 року у справі №520/3246/2020 подання декларантом "нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості" не може бути доказом відсутності спору у сторін з приводу винесеного рішення про коригування митної вартості, оскільки якщо і припустити, що декларант на момент подання такої "нової декларації" погоджувався із рішенням про коригування митної вартості, то це не позбавляє його протягом шести місяців (з моменту отримання такого рішення) здійснити повний правовий аналіз такого рішення, дій, бездіяльності митного органу, що йому передували та встановити обставини стосовно порушення прав (інтересів) такої особи та звернутись до суду за захистом порушеного права.

Зі змісту положень МК України та КАС України слідує, що положення вказаних нормативно-правових актів не містять жодних обмежень та винятків для декларанта з приводу неможливості оскаржити ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захистити порушене право впродовж шести місяців (з моменту його отримання) в залежності від того, як випущено товар у вільний обіг "під гарантію" або шляхом подання "нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості".

Водночас, як слідує із ч.7 ст.55 МК України, декларант має право у випадку незгоди (під час митного оформлення товару) з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за своїм зверненням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Відтак, доводи представника відповідача в цій частині не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102020/2024/000095 від 10.09.2024 року суд зазначає, що оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слугувало підставою для видання у кожному випадку картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішень про коригування митної вартості протиправними та їх скасування є підставою для визнання протиправними та скасування сформованих Харківською митницею карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.05.2022 року у справі № 809/506/17, об`єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Національні традиції".

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Також, представником позивача разом із позовними вимогами було заявлено клопотання про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн., а також помилкову сплату судового збору за звернення до суду із вимогами щодо оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Представником відповідача у поданому до суду клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу вказано на необґрунтованість та недоведеність вказаної позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу. Також вказано на обставини помилкової сплати судового збору за звернення до суду із позовними вимогами щодо оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення з огляду на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.08.2024 по справі № 120/15468/23.

Надаючи оцінку вказаному клопотанню представника позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, суд зазначає, що положеннями ч.1 ст.132 КАС України, передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У ч. 7 ст. 134 КАС України вказано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати професійної правничої допомоги надано до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги № б/н від 03.02.2025, додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 03.02.2025, додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги від 03.02.2025, ордер на надання правничої допомоги від 11.02.2025 року серії АХ №1239687, платіжної інструкції від 06.02.2025 року №3942601435 про сплату позивачем адвокатському бюро 20000,00 грн за надання правової допомоги.

У клопотанні про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідач вказує, що такий розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим і явно завищеним, оскільки розгляд справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, справа є незначної складності.

Дослідивши подані позивачем докази, суд погоджується з доводами відповідача, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката є завищеним та не є співмірним зі складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом, наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а сума, яка заявлена до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру, який визначений в позовній заяві.

Враховуючи наведене, предмет спірних правовідносин, наявність значного обсягу судової практики з цього питання, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу позивача має становити загалом 8000,00 грн.

Такий розмір є співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також значенням справи для сторони.

Щодо витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем заявлені вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2025/000373/2 від 05.12.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000502.

Ціна позову визначена у сумі 290462,08 грн.

На виконання ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додано докази про сплату судового збору у загальному розмірі 7384,93 грн.

Відповідно до ч.1 п.1 ч.3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Також відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.08.2024 по справі № 120/15468/23, рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов`язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле. Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 27.05.2025 у справі № 520/102/24.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що в цьому випадку розмір ставки судового збору за подання позовної заяви визначається виходячи з розміру ставки, встановленої за подання позову майнового характеру, а ціна позову - як різниця між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена митним органом.

З матеріалів справи встановлено, що у результаті винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2025/000373/2 від 05.12.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000502, позивачем здійснено переплату мита та податку на додану вартість у загальному розмірі 290462,08 грн.

Згідно із ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою або суб`єктом владних повноважень, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на викладені вище висновки Верховного Суду щодо обрахунку суми судового збору у цій категорії справи, предмет позову, ціну позову, як різницю між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена митним органом в оскаржуваному рішенні (290462,08 грн), а також те, що позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 3485,54 грн (290462,08 грн х 1,5% х коефіцієнт 0,8).

При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із відповідною заявою щодо повернення іншої частини судового збору, як такої, що сплачена у розмірі більшому, ніж встановлено законом, у відповідності до статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (вул. Морозова, буд. 7,м. Харків,61036, код ЄДРПОУ 43974281) до Чернігівської митниці (просп. Перемоги, буд. 6,м. Чернігів,14017, код ЄДРПОУ 43985581) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2024/000059/2 від 10.09.2024 року та картку відмови № UA102020/2024/000095 від 10.09.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці (просп. Перемоги, буд. 6,м. Чернігів,14017, код ЄДРПОУ 43985581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (вул. Морозова, буд. 7,м. Харків,61036, код ЄДРПОУ 43974281) сплачений судовий збір у сумі 3485 (три тисячі чотириста вісімдесят п`ять) грн 54 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мороко А.С.