Решение № 140109124, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м.Київ № 826/27183/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного кружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 15.07.2015 № 0005092203 ДПІ у Голосіївському районі Головного правління ДФС у м. Києві про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 14 275 978,50 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 15.07.2015 № 0005102203 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю Фактор Нафтогаз у розмірі 5 270 834,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17.01.2019 касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" задоволена частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2016 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 скасовані, адміністративна справа № 826/27183/15 направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019 справу прийнто до провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 замінено відповідача у справі Головне управління ДФС у м. Києві - Головне управління ДПС у м.Києві, а також зупинено провадження в адміністративній справі № 826/27183/15 до розгляду Верховним Судом адміністративної справи № 640/7385/19.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду.

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу поновлено та прийнято до провадження та розпочато розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що позивачу нараховані податкові зобов`язання за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014. Підставою для нарахування податкових зобов`язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладені між позивачем та контрагентами ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт", ТОВ "Подол - Сіті", ТОВ "Фактор капітал" та ТОВ "Фактор Ексім", були укладені без мети настання правових наслідків.

Позивач вважає дані висновки контролюючого органу посилковими, оскільки у період, який перевірявся, ним було укладено договори з зазначеними контрагентами, які мали реальний характер, при цьому позивач зазначає про те, що заборгованість контрагентів ТОВ "Фактор капітал" та ТОВ "Фактор Ексім" не підпадає під ознаки безнадійної заборгованості, оскільки визнана судом кредиторською заборгованістю у судових процедурах про визнання зазначених підприємств банкрутами, факт здійснення поставки ТОВ "Подол - Сіті" товару підтверджується відповідними первинним документами.

Також позивач посилався на відповідні рішення господарських судів, яким стягнуто на користь позивача з контрагентів ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт", ТОВ "Фактор капітал" та ТОВ "Фактор Ексім" суму передоплати за товар, який зазначеними контрагентами позивачу поставлено не було.

Відповідач після прийняття справи до провадження своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що ДПС у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт № 370/1-26-50-22-03/36134497 від 19.06.2015 яким встановлено порушення п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 3 270 834,00 грн та порушення п. 198.1, 198.3, абзаців 1, 2 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 9 517 319,00 грн.

15.07.2015 ДПС у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення рішення № 0005092203 та № 0005102203.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України № 24412/6/99-99-10-01-01-23 від 17.11.2015 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз", не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0005092203 від 15.07.2015 та № 0005102203 від 15.07.2015 та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (п.п. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.8 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Під витратами відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); (п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 ст. 139 ПК України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9).

Відповідно до ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Отже, об`єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до ст. 185 ПК України визначені як об`єкт оподаткування.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об`єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Пунктом 198.1 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 КАС України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України зазначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Подол - Сіті" було укладено аналогічні договори № 2908 від 29.08.2014 предметом якого є постачання бензину А-95-К5-Евро, код товару згідно УКТЗЕД 2710124512, № 2808 від 28.08.2014 предметом якого є постачання дизельного палива ДТ-Л-К5, сорт С., код УКТЗЕД 2710194300, № 2908 від 29.08.2015 предметом якого є постачання бензину А-95-К5-Евро, код УКТ ЗЕД 2710124512

Відповідно до п. 1.3, 3.1 та 6.5 зазначених договорів документами, які мають бути складені у випадку здійснення ТОВ "Подол - Сіті" поставки товару позивачу є додаткові угоди, видаткові накладні, паспорти (сертифікати) якості заводу- виробника товару, акти звірки взаєморозрахунків.

Актів звірки взаєморозрахунків позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

В наданих позивачем суду на підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Подол - Сіті" видаткових накладних в графі "Отримав(ла)" містяться підписи скріплений печаткою позивача, водночас не зазначено даних осіб, які відповідні підписи вчинили.

Надані позивачем суду на підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Подол - Сіті" сертифікати відповідності та декларації про відповідність не приймаються судом до уваги з огляду на те, що з зазначених документів судом не вбачається можливим встановити, що вказані документи засвідчують якість товару, який за твердження позивача було поставлено саме ТОВ "Подол - Сіті", оскільки вони не містять жодних посилань на зазначене товариство та договори укладені між ним та позивачем.

Позивачем на підтвердження факту укладання договорів з ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт" з метою фактичного здійснення фінансово - господарських взаємовідносин надано суду копії договорів №260914 від 26.09.2014, № 28/03-14Н3 від 31.03.2014, № 31-03-14НЗ від 31.03.2014 предметом яких є постачання бензину А-95-К5-Евро, код товару згідно УКТЗЕД 2710124512, № 250914 від 25.09.2014, № 310314НЗ від 31.03.2014, № 240914 від 24.09.2014, № 2506 від 25.06.2014 предметом яких є постачання дизельного палива ДТ-Л-К5, сорт С., код УКТЗЕД 2710194300.

Відповідно до п. 8.1 та 8.2 зазначених договорів у випадку виникненням спорів за даним договором чи у зв`язку з ним сторони зобов`язуються вирішити їх шляхом переговорів та у випадку недосягнення згоди в процесу переговорів спір вирішується в судовому порядку.

Позивачем доказів на підтвердження факту проведення переговорів з ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт" щодо факт невиконання останнім зобов`язань за договорами №260914 від 26.09.2014, №28/03-14Н3 від 31.03.2014, № 31-03-14НЗ від 31.03.2014, № 250914 від 25.09.2014, № 310314НЗ від 31.03.2014, № 240914 від 24.09.2014, № 2506 від 25.06.2014 суду надано не було, як і не було зазначено про наявність факту проведення відповідних переговорів.

Крім того умовами договорів укладених з ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт" передбачено складання актів звірки взаєморозрахунків, які позивачем суду надано не було, я і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Первинних документів на підтвердження факту укладення договорів з ТОВ "Фактор капітал" та ТОВ "Фактор Ексім", як і самих договорів позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Посилання позивача, як на підтвердження укладення договорів з ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт" з метою здійснення фінансово - господарських відносин на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2010 у справі № 37/204, від 30.06.2015 у справі № 910/14147/15, від 25.05.2015 у справі № 910/10405/15, ТОВ "Фактор капітал" - рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2011 у справі № 35/373, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.03.2014 у справі №19/906/68/13-г та ТОВ "Фактор Ексім" - рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 у справі № 05-5-43/1913-49/272-2012 не приймаються судом до уваги з огляду на те, що зазначеними рішеннями суду підтверджується факт наявності заборгованості у вказаних контрагентів перед позивачем, водночас факт виникнення відповідної заборгованості саме внаслідок укладання договорів з контрагентами ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт", ТОВ "Фактор Ексім" та ТОВ "Фактор капітал" з метою здійснення господарської діяльності вказаними рішеннями суду не встановлювався.

Суд звертає увагу, що за відсутності факту укладення договорів та здійснення передоплати за товар саме з метою здійснення господарської діяльності, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат, що враховуються при визначення об`єкту оподаткування та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З аналізу наданих позивачем документів щодо взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Подол - Сіті", ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт", ТОВ "Фактор Ексім" та ТОВ "Фактор капітал" не можливо встановити реальність виконання господарських операцій, оскільки позивачем не надано суду документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують укладання договорів саме з метою здійснення господарської діяльності, а саме отримання товару.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.