Постановление суда № 140107191, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 вересня 2026 рокуСправа №160/29738/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій/бездіяльности протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

21 вересня 2026 року до суду надійшла сформована 18 вересня 2026 року в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Черноус Роман Олександрович (далі представник позивача), до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій просить:

- визнати протиправними дії/бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, що полягають у неврахуванні належних позивачу документально підтверджених відомостей та невирішені питання про проведення перерахунку його пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести позивачу перерахунок пенсії з урахуванням: відомостей про заробітну плату; довідки про заробітну плату відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити виплату позивачу суми пенсії, що утворилася внаслідок проведення перерахунку, з 01 січня 2026 року, тобто з дати виникнення права на відповідний перерахунок, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату всіх належних позивачу сум пенсії, які виникли внаслідок неправильного визначення її розміру.

Пунктами 3, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв`язку з чим вона має бути залишена без руху на таких підставах.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, підставою для звернення до суду із позовом є порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. У свою чергу, законодавством визначено вичерпний перелік форм захисту прав позивачем.

Так, частиною першою статті 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Частиною п`ятою наведеної статті визначені вимоги, яким повинна відповідати позовна заява. Зокрема, в ній зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5); у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача (пункт 9).

Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого порушеного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини на їхнє обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.

Предметом оскарження до суду першої інстанції можуть бути індивідуальні акти, дії чи бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, а позовні вимоги про зобов`язання вказаного суб`єкту владних повноважень вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, які мають бути похідними від основної вимоги про визнання протиправними відповідних рішень, дій чи бездіяльності відповідача.

Суд зазначає, що протиправною бездіяльністю є зовнішня форма поведінки (діяння) суб`єкта владних повноважень, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004. Поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Такий підхід у питанні судового захисту законних інтересів осіб сформовано Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 та застосовано у низці постанов, зокрема від 11 липня 2019 року у справі № 826/14642/15, від 31 березня 2021 року у справі № 640/21611/19, від 15 липня 2021 року у справі № 826/25318/15.

Також у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 Верховний Суд визначив загальні підходи до визначення ознак «потерпілого» від порушення законного інтересу: а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов; б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності; в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду); г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд звертає увагу на те, що порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи саме інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Позивач, серед іншого, просить суд визнати протиправними дії/бездіяльність відповідача, що полягають у неврахуванні належних позивачу документально підтверджених відомостей та невирішені питання про проведення перерахунку його пенсії.

Разом з цим, суд зазначає, що позивач має конкретизувати позовні вимоги в цій частині, а саме визначивши, що саме «дії» чи «бездіяльність» відповідача суд має визнати протиправними.

У позовній заяві зазначено: « ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію, призначену відповідно до вимог чинного законодавства України. Для правильного визначення розміру пенсійного забезпечення позивача існують обставини та документально підтверджені відомості, які мають безпосередній вплив на розмір його пенсії, а саме: довідка про заробітну плату та відомості, які не були враховані при призначенні пенсії.».

Позивач просить зобов`язати відповідача: провести позивачу перерахунок пенсії з урахуванням: відомостей про заробітну плату, довідки про заробітну плату відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; здійснити виплату позивачу суми пенсії, що утворилася внаслідок проведення перерахунку, з 01 січня 2026 року, тобто з дати виникнення права на відповідний перерахунок, з урахуванням фактично виплачених сум; провести нарахування та виплату всіх належних позивачу сум пенсії, які виникли внаслідок неправильного визначення її розміру.

Водночас, суд вказує, що позивач у позовній заяві не зазначає:

- які саме документально підтверджені відомості невраховані відповідачем;

- з якої дати необхідно провести перерахунок пенсії позивача;

- на підставі яких довідок про заробітну плату позивача необхідно здійснити такий перерахунок (лише надані розрахункові листи на грудень 2021 року та січень 2022 року);

- в чому полягає неправильність визначення заробітної плати, розміру пенсії;

- які всі належні суми пенсії необхідно нарахувати та виплатити позивачу;

- не обґрунтована дати виникнення права позивача на відповідний перерахунок, а саме з 01 січня 2026 року.

Суд зауважує, що судові рішення не можуть ґрунтуватися на здогадках (припущеннях) про те, який зміст позовних вимог, чим вони обґрунтовані та чим підтверджуються. Ці та інші вимоги до позовної заяви є обов`язковими і обов`язок щодо їхнього виконання покладений саме на позивача як ініціатора звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору.

Отже, позивачу необхідно визначитися зі змістом позовних вимог відповідно до фактичних обставин справи, у зв`язку з чим у цій частині позовні вимоги підлягають конкретизації та уточненню шляхом подання уточненої позовної заяви із зазначенням: які саме документально підтверджені відомості невраховані відповідачем; з якої дати необхідно провести перерахунок пенсії позивача; на підставі яких довідок про заробітну плату позивача необхідно здійснити такий перерахунок (лише надані розрахункові листи на грудень 2021 року та січень 2022 року); в чому полягає неправильність визначення заробітної плати, розміру пенсії; які всі належні суми пенсії необхідно нарахувати та виплатити позивачу; обґрунтувати дату виникнення права позивача на відповідний перерахунок, а саме з 01 січня 2026 року.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа має сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Системний аналіз частини першої статті 5 та частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою немайнового характеру (такий правовий висновок про застосування норм Закону № 3674-VI при визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви, в якій об`єднано декілька вимог, був зроблений Верховним Судом у постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18, від 05 червня 2020 року у справі № 280/5161/19, від 02 вересня 2022 року у справі № 804/2339/17 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 9901/67/20).

Позивачем у цій справі заявлено одну вимогу немайнового характеру.

Позивачем судовий збір за подання до суду адміністративного позову в електронній формі з позовними вимогами немайнового характеру у розмірі 1064,96 грн не сплачено.

Зазначений недолік позовної заяви може бути усунений шляхом надання суду документа про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн за такими реквізитами для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Представником позивача у позовній заяві заявлено клопотання, в якому просить витребувати у відповідача пенсійну справу позивача; розрахунок пенсії позивача станом на дату її призначення та на дату останнього перерахунку; інформацію про страховий стаж, врахований при обчисленні пенсії; інформацію про заробітну плату, враховану при обчисленні пенсії; матеріали розгляду заяви позивача про проведення перерахунку пенсії від 05 серпня 2026 року; інші документи та розрахунки, на підставі яких визначено поточний розмір пенсії позивача.

Згідно з частиною четвертою статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частинами першою, другою статті 79 КАС України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (частина четверта статті 79 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини другої статті 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Суд зазначає, що представник позивача не вжив заходів щодо самостійного отримання від відповідача та, як наслідок, не отримав й відмову у їх наданні.

Отже, представник позивача фактично перекладає на суд обов`язки по збору доказів у цій справі, тоді як такий обов`язок покладено на позивача.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 256 КАС України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій/бездіяльности протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Запропонувати представнику позивач протягом 7-ми (семи) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника):

- позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, з доказами направлення відповідачу;

- документ про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн;

- належним чином завірені копії пенсійного посвідчення позивача та довідок про заробітну плату, на підставі яких необхідно здійснити перерахунок пенсії;

- докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, або докази на підтвердження вжиття заходів щодо самостійного отримання всіх необхідних для подання цієї позовної заяви документів;

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу.

Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачеві та вважатиметься неподаною.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя С.В. Кисіль