Решение № 140103598, 28.09.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/2040/26

Провадження №2/149/1375/26

Номер рядка звіту 82

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.09.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі

головуючої судді Робак М.В.

при секретарі Поліщук Л.А.

за участі позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворівського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту

ВСТАНОВИВ:

08.06.2026 до суду звернувся ОСОБА_1 з зазначеним позовом, який обгрунтовує тим, що він є власником нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 , яке він отримав у спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 . У 2025 році позивач мав намір відчужити будинок та земельну ділянку, уклавши договір купівлі-продажу, в зв`язку з чим звернувся до нотаріальної контори. Однак, 20.09.2025 року отримав лист нотаріуса в якому повідомлялось про неможливість посвідчення цивільно-правової угоди у зв`язку з наявним записом про арешт усього нерухомого майна належного ОСОБА_1 . Вподальшому, позивач звернувся з заявою до Суворівського ВДВС у м. Херсоні та йому було повідомлено про відсутність записів у відношенні боржника ОСОБА_1 та неможливість однозначного ідентифікування особи. Також позивач звертався до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного МУМЮ (м. Одеса), яке його повідомило, що матеріали виконавчого провадження за 2007 рік знищені, тому не можливо встановити обставини накладення арешту на майно та зняти його самостійно орган ВДВС не має можливості, в зв`язку з чим рекомендовано звернутись до суду. Також Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного МУМЮ (м. Одеса) повідомило, що на виконанні в Корабельному ВДВС м. Херсона щодо боржника ОСОБА_1 перебувало виконавче провадження, однак дата народження боржника та РНОКПП не належать позивачу. Враховуючи, що позивач не має жодного відношення до накладеного арешту, ніколи не проживав та немав рухомого (нерухомого) майна у м. Херсоні чи Херсонській області, арешт накладений у 2007 році не має жодних унікальних ідентифікаторів боржника та арешт сформовано виключно по прізвищу, імені та по батькові боржника, просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою суду від 10.06.2026 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 20.07.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено судовий розгляд.

В судове засідання позивач не з"явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, причини не відомі. клопотань не надходило.

Суд, дослідивши докази, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна померлої матері ОСОБА_2 , 1942 року народження (а.с. 8)

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері та є власником житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1 (а.с. 8-9)

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного Реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна на нерухоме майно трьох громадян з анкетними даними « ОСОБА_1 » накладено арешт. При цьому, лише двох із них вказано РНОКПП, які не відповідають РНОКПП позивача. По іншому запису ідентифікувати особу неможливо (а.с. 10-11)

Позивач з заявою звертався до Суворівського ВДВС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) (а.с. 12) та отримав відповідь, згідно якої виконавчих проваджень у відношенні позивача не виявлено, а за виконавчим провадженням у якому накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 ідентифікаційні дані відсутні (а.с. 14)

Згідно відповідді управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в АРК та місті Севастополі виконавчих проваджень у відношенні ОСОБА_1 з анкетними даними вказаними позивачем не виявлено (а.с. 16)

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у ст.41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2,5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

На час звернення позивача до суду, останній має намір розпорядитися належним йому майном, проте через наявність арешту позбавлений можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

Згідно із ч. 2 ст. 50Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Суд також враховує те, що наявність протягом тривалого часу (майже 20 років) нескасованого спірного арешту на майно боржника за відсутністю відкритого виконавчого провадження є невиправданим втручанням у право власності позивача.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 17 березня 2023 року у справі № 363/2043/20 (провадження № 61-8835св22) з припиненням виконавчого провадження арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) також зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

В той же час, оскільки наразі неможливо встановити, хто був стягувачем в межах виконавчого провадження, позивач позбавлений можливості пред`явити позов до особи, в інтересах якої був накладений арешт.

При цьому позивач використав всі процесуальні можливості щодо встановлення особи стягувача, проте що ідентифікувати, під час виконання якого виконавчого документу накладено спірний арешт, наразі неможливо.

За правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), нормативна неврегульованість порядку захисту права людини, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища людини, яка зазнає негативних наслідків від перешкод в отриманні реальної можливості виправити помилку, та перебуває у стані невизначеності тривалий час.

При таких обставинах, суд дійшов до висновку про те, що є всі підстави, передбачені законом, для задоволення позову та зняття арешту з нерухомого майна, належного позивачу ОСОБА_1 , оскільки накладення арешту перешкоджає вільному розпорядженню майном.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст.319,321 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити повністю.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у здійсненні ним права власності та розпорядженні належним йому нерухомим майном шляхом зняття ( скасування) арешту з усього нерухомого майна (номер запису про обтяження: 5342317 у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), первинно зареєстрований 08.06.2007 року о 14:22:45 у Єдиному реєстрі заборон віджуження об`єктів нерухомого майна за зареєстрованим номером обтяження 5100066, перенесений 14.04.2014 року державним реєстратором Литвинчук Т.О. на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 12406052), накладений на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони та його відчуження, серія та номер АА303990, АВ 497008, виданої 17.05.2007 року Суворівським ВДВС Херсонського МУЮ (державний виконавець Патик Д.В. ) щодо боржника ОСОБА_1 (причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду).

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуюча Марина РОБАК