Решение № 140096465, 25.09.2026, Нововоронцовський районний суд Херсонської області

Справа № 954/1459/25

Номер провадження 2/954/2269/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокус-ще Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області в складі: головуючого судді Гончаренка О.В., за участю секретаря судових засідань Посохіної О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свій позов мотивує тим, що згідно договору позики №1919384 від 13.04.2021 року відповідач ОСОБА_1 отримав в ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кредит у вигляді грошових коштів на картковий рахунок в розмірі 4410 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом, вказаними кредитними коштами відповідач скористався. За умовами кредитного договору відповідач був зобов`язаний повернути позику в строк кредитування 30 днів, та сплатити проценти за користування позикою. Через неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, заборгованість відповідача за позикою становить 14853,44 гривень.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просить суд стягнути з відповідача борг за кредитним договором, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, про причини неявки в судове засідання не повідомив. У раніше поданій заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача заперечив задоволення позову, оскільки відсутні докази отримання відповідачем кредиту, відповідні первинні бухгалтерські документи, докази заборгованості відповідача перед позивачем та заперечив розмір витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ст.ст.274, 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд, з`ясувавши обставини справи дослідивши надані докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1919384 від 13.04.2021 року відповідно до якого відповідач отримав в ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» позику у вигляді грошових коштів на картковий рахунок в розмірі 4410 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом. Строк позики 30 днів, базова процентна ставка фіксована 1,99% за день. Загальна вартість кредиту визначена у розмірі 5322,87грн.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «3176OpoOTN».

Згідно інформації ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 05.05.2025 та наданої копії платіжної інструкції від 13.04.2021 року вбачається проведення фінансовою компанією транзакції від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на суму 4410грн. Рутковському В, ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

26.10.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали Договір факторингу №2610 від 26.10.2021 року за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1919384 від 13.04.2021.

03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. за умовами якого ТОВ «Фінпром Маркет» набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1919384 від 13.04.2021.

Згідно розрахунку заборгованості встановлено, що загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінпром Маркет» за кредитним договором складає: 14853,44 гривень.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договорів (оферту) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозицію укласти договорі є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (стаття 641 ЦК України).

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (частина 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Як вбачається з частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно приписів ч.1ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що 13.04.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено кредитний договір №№1919384 у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов`язання за договором позики, а тому з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 4410 грн. у повному обсязі.

Згідно ч.1ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Проценти відповідно дост.1048ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно дост. 1048ЦК України

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048ЦК України

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора яку вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати якст.625ст.1048ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другоюст.625ст.1048ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суд, дослідивши кредитний договір встановив, що умови договору, на яких ґрунтуються вимоги зі сплати процентів, розташовані в розділах договорів, які регулюють правомірну поведінку сторін.

При цьому вказаний договір також містить окремі розділи, що регулюють відповідальність позичальника.

Окрім цього, як слідує з наданих розрахунків, проценти за період поза межами строку кредитування позикодавці нараховують саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі ст.625 ст.1048ЦК України.

Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів.

Належних доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Сторонами був погоджений графік повернення позики, згідно якого загальна вартість кредиту складала 5322,87грн. та включала витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом в розмірі 912,87грн. та суму (тіло) кредиту в розмірі 4410грн.

Інших графіків платежів до договору суду не надано.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Відтак, наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу та самостійний розрахунок боргу не може вважатися належним доказом наявності такої заборгованості у вказаному позивачем розмірі.

Враховуючи вищевикладене на користь позивача підлягає стягненню з відповідача заборгованість зі сплати тіла кредиту у розмірі 4410 грн. та 912,87грн. відсотків, а всього 5322,87грн.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позов було задоволено частково, то відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційне до задоволеної частини.

При зверненні з позовом у позовній заяві ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір про надання правничої допомоги №01-11/2024 від 01 листопада 2024 року, та рахунок на оплату замовлення, на підставі яких вартість надання правової допомоги склала 3 500 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява N 19336/04, п. 269).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг, реальність та розумність їхнього розміру, усталеної практики у даній категорії справи, ціну позову та приходить до висновку що розмір витрат на правову допомогу адвоката у даній справі, який підлягає відшкодуванню на користь позивача з відповідача, підлягає зменшенню з урахуванням часткового задоволення позову всього до 1000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням того, що спір, який виник між сторонами відноситься до категорії типових спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання, зміст позовної заяви та інших документів потребує мінімального індивідуального підходу і мінімальних часових витрат (1-2 години роботи є достатніми для написання та укомплектування типової позовної заяви у кредитній справі), а з наданої копії договору та акту вбачається постійне представництво адвокатом позивача і в інших подібних справах (п.1, п.2 договору). Більше того компенсація судових витрат не повинна перетворюватися на спосіб додаткового збагачення фінансових установ за рахунок людей з мінімальними доходами в період воєнного стану.

Також суд бере до уваги ту обставину, що розгляд справи було здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без участі адвоката у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" заборгованість у сумі 5322,87грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 868,09грн. та витрат, понесених на правничу допомогу у сумі 1000 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: місто Ірпінь, вулиця Стельмаха Михайла, будинок №9А, офіс №204.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

СуддяО.В. Гончаренко