Постановление суда № 140095770, 21.09.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 Справа №607/3509/26 Провадження №4-с/607/41/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазан В.В.

за участі секретаря Бойко О.В.

представника скаржника Кметика В.С.

представника Івано-Франківського

міжрегіонального управління

Міністерства юстиції Гульки В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» на дії (бездіяльність) державного виконавця управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кметик В.С., звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з нерухомого майна.

Скарга мотивована тим, що під час примусового виконання виконавчого листа №2604/26880/12 виданого Дніпровським районним судом 16 січня 2013 року про стягнення боргу із ОСОБА_1 на користь АКБ «Укрсоцбанк» в розмірі 359 687,48 грн, державним виконавцем 06.02.2014 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №3638896 та №17707536. Вказує, що згідно відповіді з управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 13.03.2025, виконавче провадження №17707536 відносно ОСОБА_1 відсутнє в системі, а інші не поступали та арешт не накладався. Вважає, що оскільки у відділі ДВС відсутня інформація про перебування будь-яких виконавчих проваджень щодо стягнення боргових зобов`язань із скаржника, необхідно зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 для повноцінного права розпорядження ним. Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 просить: визнати неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 ; зобов?язати начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт, що був накладений на майно ОСОБА_1 , а саме на однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 ; - однокімнатну квартиру у АДРЕСА_2 ; - нежитлову будівлю, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_3 ; квартиру за АДРЕСА_4 ; - підстава обтяження №31904851 від 31.08.2007 року у вигляді арешту нерухомого майна реєстраційний номер в ДРРП 5580865 зареєстроване 07.06.2019 приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу, Тернопільської області Коломійчуком О.І., внесене до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі договору іпотеки, серія та номер 374, виданий 31.08.2007 року, а також обтяження №5960277 від 11.06.2014 року державним реєстратором Тернопільського міського управління юстиції, Тернопільської області Мазур І.І. на підставі постанови б/н від 10.06.2014 року державного виконавця першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції, Тернопільської області Молинь Р.П. у вигляді арешту на нерухоме майно на підставі в/провадження №36338896 від 06.02.2014 року та в/п № НОМЕР_1 .

29 липня 2026 року представником Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України через систему «Електронний суд» подано заперечення на скаргу, в якому останній зазначив, що перевіркою бази даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень за критеріями «Пошук ВД/ВП», «Пошук ВД/ВП (Спецрозділ)», «Пошук ВД/ВП (Архів)» встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебувало виконавче провадження № 36338896 з примусового виконання виконавчого листа № 2604/26880/12, виданий 16.01.2013 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" заборгованість по кредиту в сумі 359 687,48 грн. та третейський збір в сумі 3996,87 грн. Державним виконавцем 25.11.2010 та 28.01.2011 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено на адресу боржника для виконання. Пунктом 3 даної постанови зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій. 10.06.2014 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 36368,43 грн. Інформація щодо оскарження чи скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору а також про сплату на адресу відсутня. В ході виконання та згідно протоколів ТФ ДП "Сетам" встановлено, що арештоване майно не реалізоване у зв`язку із відсутністю купівельного попиту. Інформація щодо прийняття нереалізованого майна в рахунок погашення боргу від стягувача не надходила. Ураховуючи викладене, державним виконавцем 17.07.2017 не підставі п.3 ч.1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на зазначену дату, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу №36338896 від 17.07.2017 сторонами виконавчого провадження не оскаржувалася. Також, звертає увагу суду, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що реєстраційний номер обтяження 5580865, 31904851 виник на підставі накладення заборони на нерухоме майно приватним нотаріусом Коломійчук О.І. 31.08.2007 поза межами виконавчого провадження №36338896. Також інформує, що Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не має можливості надати копії матеріалів виконавчого провадження в межах якого винесена постанова про арешт майна боржника, оскільки їх знищено після закінчення строків зберігання.

Крім цього, 01.09.2026 року через систему «Електронний суд» представником Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на вимогу суду надано додаткові письмові пояснення, в яких останній серед іншого зазначив, що перевіркою бази даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень за критеріями «Пошук ВД/ВП», «Пошук ВД/ВП (Спецрозділ)», «Пошук ВД/ВП (Архів)» встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебувало виконавче провадження № 50127553 з примусового виконання листа № 2/604/369/15, який виданий 13.01.2016 Підволочиським районним судом Тернопільської області про звернення стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно: комплекс адміністративно-торгового центру, загальною площею 1908,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , що належить Іпотекодавцю ОСОБА_1 . Постановою начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області № 4/19 від 08.12.2016 виконавче провадження № 50127553 від 10.02.2016 передано з відділу державної виконавчої служби Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області для подальшого виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. В ході виконання та згідно протоколів ТФ ДП «Сетам» встановлено, що арештоване майно не реалізоване у зв`язку із відсутністю купівельного попиту. Інформація щодо прийняття нереалізованого майна в рахунок погашення боргу від стягувача не надходила. Державним виконавцем 17.07.2017 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що реєстраційний номер обтяження 5580865, 31904851 виник на підставі накладення заборони на нерухоме майно приватним нотаріусом Коломійчук О.І. 31.08.2007 поза межами виконавчого провадження №36338896. Згідно пошуку АСВП встановлено, що вищезгадуваний виконавчий документ, №2/604/369/15 від 13.01.2016 з 28.01.2019 по 16.05.2019 перебував на виконанні у приватного виконавця Мелих А.І. за номером виконавчого провадження №58444431 на загальну суму стягнення 1 329 522,00 грн.

Представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Кметик В.С. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у скарзі.

Представник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гулька В.І. в судовому засіданні щодо задоволення вимог позивача заперечив та просив відмовити в повному обсязі, з підстав викладених у запереченні та додаткових поясненнях.

Дослідивши письмові докази та матеріали, що додані до скарги, суд приходить до наступних висновків.

31 серпня 2007 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір, відповідно до якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №770/9-555 від 29 серпня 2007 року, укладеним між Іпотекодержателем та позичальником ОСОБА_2 ; договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №770/9-556 від 29 серпня 2007 року, укладеним між Іпотекодержателем та позичальником ОСОБА_1 , наступне нерухоме майно: комплекс, адміністративно-торгового центру, який належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу комплексу посвідченого приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Коломійчуком О.І., 07 серпня 2007 року за реєстровим №195 та зареєстровано Підволочиським районним бюро технічної інвентаризації 08 серпня 2007 року в книгу -01 за №11, витяг №15509892.

Державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Павлусиком О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №36338896 від 11 лютого 2013 року з примусового виконання виконавчого листа №2604/26880/12 виданого 16 січня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» заборгованості по кредиту в сумі 359 687,48 грн та третейського збору в сумі 3 996,87 грн.

10 червня 2014 року державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Молинь Р.П. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №36338896, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 та заборнонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1 .

Начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Муликом П.І. 17 липня 2017 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №36338896 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно інформації про ВП №36338896 від 12 лютого 2026 року, стан виконавчого провадження завершено. Винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та постанову стягнення виконавчого збору.

Як слідує з інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №435685817 від 16 липня 2025 року, зазначено наступні записи про обтяження нерухомого майна:

№59650277 - 11.06.2014, вчиненого державним реєстратором Мазур І.І. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданого 10.06.2014 державним виконавцем Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції Молинь Р.П., вид обтяження арешт нерухомого майна;

№9418904 14.01.2010 Тернопільська філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно 25.12.2009 Першим відділом ДВС Тернопільського міського управління юстиції, в/п 1665825, головний державний виконавець Фіялка О.В., об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, додаткові дані: стягнути із ОСОБА_1 у користь АКБ «Укрсоцбанк» 503627,77 грн.;

№9593463 19.03.2010 Тернопільська філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно 11.02.2010 Першим відділом ДВС Тернопільського міського управління юстиції, в/п 17707536, головний державний виконавець Фіялка О.В., об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, додаткові дані: стягнути із ОСОБА_1 у користь АКБ «Укрсоцбанк» 359687,48 грн. боргу та 3996,87 грн. третейського збору.

Як вбачається із наданого скаржником копії свідоцтва серії НОМЕР_2 від 2019 року, виданого приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Тернопільської області Коломійчук О.І., відповідно до ст.61 Закону України «про виконавче провадження», статті 41 Закону України «Про іпотеку», на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. 15 травня 2019 року, посвідчує, що ОСОБА_3 належить на праві власності майно, що складається з: комплексу адміністративно-торгового центру. Вищевказаний комплекс, адміністративно-торгового центру придбано ОСОБА_3 за 607 250,00 грн, який раніше належав ОСОБА_1 .

Статтями 12, 81 ЦПК України, передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із частиною другою статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до частини 2 статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на момент накладення арешту на майно) державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа №2604/26880/12 від 16.01.2013, пред`явлення його до виконання та накладення арешту на майно боржника 10.06.2014 згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 48 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Отже, арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.

Згідно із частиною другою статті 57 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Схожі за змістом приписи містяться у статті 56 Закону № 1404-VIII.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Термін «завершення виконавчого провадження» застосовувався у нормі статті 30 Закону № 606-XIV як узагальнююче поняття процесуальної стадії виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно з статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно з статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно з статтею 48 цього Закону.

У Законі № 1404-VIII (чинний на момент розгляду справи судами) відсутня норма, аналогічна нормі частини першої статті 30 Закону № 606-XIV. Закон № 1404-VIII не містить такого поняття, як «завершення виконавчого провадження», водночас окремо врегульовує виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження у статті 39 та щодо повернення виконавчого документа стягувачу в статті 37.

Частина перша статті 47 Закону № 606-XIV визначала, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Аналогічні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначені і в подальшому в частині першій статті 37 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Правові підстави для повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, у статті 48 Закону № 606-XIV визначались так: виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню) (частина перша цієї статті); виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред`явив виконавчий документ до виконання (частина друга цієї статті).

У Законі № 1404-VIII на відміну від Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, не визначається як окрема підстава завершення виконавчого провадження, а є правовою підставою для закінчення виконавчого провадження (пункт 10 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частини перша та друга статті 49 Закону № 606-XIV).

Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи у судах визначені у частині першій статті 39 Закону № 1404-VIII.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться (подібні висновки у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22).

Закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.

Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV (частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.

З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII).

Водночас частиною п`ятою статті 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в частині п`ятій статті 37 Закону № 1404-VIII).

Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Схожі за змістом норми містяться у частинах першій, другій статті 40 Закону № 1404-VIII.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавець у Законі №1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).

Із матеріалів справи, а також пояснень представника скаржника та представника відділу ДВС встановлено, що у виконавчому провадженні №36338896 про який зазначає скаржник та у якому просить скасувати арешт на все нерухоме майно застосований державним виконавцем, постановою державного виконавця від 17.07.2017 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 3 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відмова стягувача від майна боржника), при цьому таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання у встановлені законом строки у разі невиконання рішення суду. Суд наголошує, що ні скаржником ні його представником не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про фактичне виконання рішення суду, а саме виконавчого листа №2604/26880/12, виданого 16 січня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» заборгованості по кредиту в сумі 359 687,48 грн та третейського збору в сумі 3 996,87 грн., погашення такої заборгованості боржником або закінчення виконавчого провадження з інших передбачених законом підстав. При цьому, суд не вважає таким доказом копії свідоцтва складеного приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Коломійчук О.І. від 07.06.2019, оскільки із нього не можливо встановити за яким виконавчим провадженням його видано, хто є стягувачем у ньому та яка сума боргу у ньому була погашена боржником. Крім цього, й не надано таких доказів щодо виконавчого провадження №17707536, обтяження у йому у вигляді арешту на нерухоме майно просить скасувати ОСОБА_1 .

Також суд зазначає, що під час розгляду даної скарги представником скаржника 06.08.2026 надано суду платіжну інструкцію від 06.08.2026 на суму 36668,43 грн., платником у якій є ОСОБА_1 із призначенням платежу сплата за виконавче провадження №36338896 виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Проте, суд констатує, що таку сплату було здійснено скаржником уже під час розгляду даної скарги судом, а не до звернення ОСОБА_1 до органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту із майна у даному виконавчому провадженні.

Відтак, суд вважає, що дії органу ДВС є правомірними у частині відмови скаржнику скасування арешту на нерухоме майно, накладеного у виконавчому провадженні №36338896.

Крім того, як вбачається із інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта судом встановлено, що наявність реєстраційних номерів обтяжень за №5580865 та №31904851, які просить скасувати скаржник, виникли на підставі накладення заборони на нерухоме майно приватним нотаріусом Коломійчук О.І. 31 серпня 2007 року, тобто поза межами виконавчого провадження № 36338896, у зв`язку з чим зазначені обтяження не пов`язані із вказаним виконавчим провадженням. Також, суд звертає увагу, що у додаткових письмових поясненнях наданих на вимогу суду, представником Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зазначено, що у відділ примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебувало виконавче провадження 350127553 із примусового виконання виконавчого листа №604/369/15, виданого 13.01.2016 Підволочиським районним судом про звернення стягнення на предмет іпотеки комплекс адміністративно-торгового центру, загальною площею 1908,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_1 для задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк» на суму 1 325 868 шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, 3654 грн. судового збору. В ході виконання та згідно протоколів ТФ ДП «Сетам» арештоване майно не реалізоване у зв`язку із відсутністю купівельного попиту, а тому на підставі п.3 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» 17.07.2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу…Згідно пошуку АСВП встановлено, що виконавчий документ №604/369/15 від 13.01.2016 з 28.01.2019 по 16.05.2019 перебував на виконанні у приватного виконавця Мелих А.І. за номером виконавчого провадження №58444431 на загальну суму стягнення 1 329 522 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» на дії (бездіяльність) державного виконавця управління забезпечення примусового виконання рішень в івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з нерухомого майна слід відмовити у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 260, 261, 447-452 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» на дії (бездіяльність) державного виконавця управління забезпечення примусового виконання рішень в івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з нерухомого майна, відмовити у повному обсязі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Повний текст ухвали складено 25.09.2026 року.

Дані про учасників справи:

Скаржник: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2

Заінтересовані особи:

Івано-Франківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: місто Івано-Франківськ, вул..Грюнвальдська, 11, ЄДРПОУ 43316386.

Головуючий В. В. Ромазан