Решение № 140093570, 25.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1251/26

Провадження №2/338/1152/26

25 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Споживчий центр» звернулося в суд із позовом про стягнення з ОСОБА_1 9960 грн за кредитним договором № 30.07.2024-100001706, а також судових витрат.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.07.2024 сторони уклали електронний кредитний договір, за яким відповідач отримав 3000 грн на 124 дні, до 01.12.2024, однак не повернув кредит і не сплатив погоджені платежі.

За розрахунком позивача борг складається з 3000 грн основної суми, 4650 грн процентів, 270 грн комісії за надання кредиту, 540 грн комісії за обслуговування та 1500 грн неустойки.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що 31.07.2024 ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали договір № 30.07.2024-100001706. Пропозиція, заявка та підтвердження акцепту містять погоджені позичальником умови: сума кредиту 3000 грн, строк 124 дні, дата повернення 01.12.2024, ставка «Стандарт» 1,5 % на день у перших двох чергових періодах і ставка «Економ» 1 % на день у наступних періодах. Акцепт підписано одноразовим ідентифікатором E185. Квитанція від 31.07.2024 підтверджує переказ 3000 грн на визначений у заявці платіжний засіб позичальника.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки відповідно до статті 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зокрема, ст.1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з п.1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з положеннями пунктів 12-13 ст. 11 цього ж Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ч.3 ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копія, посвідчених у порядку, передбаченому законом.

Згідно з п. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також, виходячи з вимог статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що сторони уклали кредитний договір у формі електронного документу, що відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Щодо процентів за користування кредитом.

Частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює максимальний розмір денної процентної ставки 1 %. Договір укладено 31.07.2024, тому при вирішенні питання про розмір належних до стягнення процентів суд застосовує граничну ставку 1 % за весь строк кредитування. Умова договору про ставку 1,5 % на день у перших двох чергових періодах не може бути підставою для стягнення процентів понад цей розмір.

За розрахунком позивача проценти нараховано з 31.07.2024 до 01.12.2024 включно, тобто за 124 дні, за відсутності платежів. За ставкою 1 % на день від 3000 грн це становить 30 грн за день і 3720 грн за весь строк (3 000 грн ? 1 % ? 124 дні). Із заявлених 4650 грн процентів різниця в 930 грн стягненню не підлягає.

Щодо стягнення комісій суд зазначає таке.

Позивачем заявлено 270 грн одноразової комісії за надання кредиту та 540 грн комісії за обслуговування. Надання кредиту є основним обов`язком кредитодавця за статтею 1054 ЦК України, а доказів окремої додаткової послуги, за яку встановлено першу комісію, не подано. Умова про комісію за обслуговування охоплює інформаційну підтримку, повідомлення про платежі, можливість сплачувати онлайн та доступ до особистого кабінету; доказів фактичного надання відповідачу окремої платної послуги за відповідні періоди також немає.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 розмежувала платні додаткові послуги та інформацію про кредит, яку закон зобов`язує надавати споживачеві безоплатно.

За встановлених обставин підстав стягувати 810 грн комісій немає.

Щодо неустойки суд доходить такого висновку.

Позивач заявив 1500 грн неустойки за порушення строків виконання договору.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення звільняє позичальника від обов`язку сплачувати неустойку за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором; нараховані з 24.02.2022 суми такої неустойки підлягають списанню кредитодавцем. Ця норма охоплює й спірне прострочення за договором від 31.07.2024. Тому в стягненні 1500 грн неустойки слід відмовити.

Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов підлягає задоволенню на 6 720 грн із 9 960 грн, тобто на 67,47%.

Сплачений судовий збір 2662,40 грн відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам 1796,32 грн.

Заявлені 150 грн витрат на направлення позову не підтверджені в цьому розмірі: квитанція засвідчує 120,18 грн. Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 133 ЦПК України такі підтверджені витрати на необхідну процесуальну дію належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи. У додатковій постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20 Верховний Суд визнав можливість відшкодування підтверджених витрат на надсилання процесуальних документів іншим учасникам. Пропорційно задоволеним вимогам стягненню підлягає 81,09 грн.

На підставі викладеного, відповідно до статей 207, 525, 526, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 259, 263265, 274, 280282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 30.07.2024-100001706 від 31.07.2024 у розмірі 6720 грн, із яких 3000 грн основна сума кредиту та 3720 грн проценти за користування кредитом, а також 1796,32 грн судового збору та 81 грн 09 коп. витрат на надсилання процесуальних документів.

У задоволенні решти позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, рахунок НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Головуючий О. А. Шишко