Постановление суда № 140093092, 25.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

25 вересня 2026 року Справа № 580/2852/26 м. ЧеркасиЧеркаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув матеріали адміністративної справи №580/2852/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державної виконавчої служби у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Житомирська 6, м.Сміла, Черкаська область, 20701, код ЄДРПОУ 36091333) про визнання протиправною та скасування постанови, постановив ухвалу.

23.03.2026 вх.№15256/26 Позивач у позовній заяві просить:

визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України;

зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести відомості про зняття арешту до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна;

зняти арешт у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у вигляді постанови Смілянського міського відділу ДВС про арешт майна боржника та оголошення його відчуження від 26.01.2010 серії АМ №221805.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку (частина перша статті 74 в редакції Закону № 4833-IX від 07.04.2026), тому Позивач має обгрунтувати з наданням доказів підстави звернення до суду.

Ухвалою суду від 24.03.2026 позовну заяву залишено без руху, 15.06.2026 продовжив строк для усунення недоліків, на виконання ухвал суду представник Позивача надав до суду клопотання про витребування доказів (вх.№42062/26) проте без обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено відповідачем.

У постанові Верховного Суду у справі № 405/3360/17 (ЄДРСР 100918809) зазначено, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог. У разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести небезпідставність своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

ВПВС у справі № 990/150/23 у п.28 постанови зазначає: реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту; п.33 - звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права; п. 37 зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову; п.43 - формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України.

Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалив Постанову у справі № 606/1141/25, яка дає відповідь на питання: чи може особа, яка була боржником, ініціювати позовне провадження для звільнення свого майна з-під арешту, чи вона обмежена виключно інструментами судового контролю за виконанням рішень. Проблема виникла через те, що арешт, накладений у 2006 році, залишився в Єдиному реєстрі заборон відчуження, але не був перенесений до сучасної Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП). Державний нотаріус відмовив у знятті обтяження, посилаючись на відсутність підстав у профільному законі. Це змусило боржника звернутися до суду з позовом про скасування арешту, спираючись на норми Цивільного кодексу щодо захисту права власності (ст. 316-391 ЦК України). Державний нотаріус відмовив у знятті обтяження, посилаючись на відсутність підстав у профільному законі. Це змусило боржника звернутися до суду з позовом про скасування арешту, спираючись на норми Цивільного кодексу щодо захисту права власності (ст. 316-391 ЦК України). Верховний Суд наголосив, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Будь-які претензії боржника щодо того, що виконавець після оплати боргу не зняв арешт, повинні розглядатися саме тим судом, який видав виконавчий документ, і саме в межах процедури оскарження дій виконавця. Верховний Суд підкреслив, що сам по собі факт неможливості зняти арешт через нотаріуса або відсутність архівних матеріалів ДВС у зв`язку із завершенням строків їх зберігання не змінює процесуального статусу особи як боржника. Боржник у виконавчому провадженні не може використовувати позов про зняття арешту як універсальний спосіб захисту своїх прав. Верховний Суд зазначив, що навіть завершення виконавчого провадження або знищення архівних матеріалів ДВС не створює для боржника права змінювати процесуальний порядок захисту. Належним способом залишається подання скарги на бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК. Скаргу має розглядати саме той суд, який видав виконавчий документ. У справах щодо незняття арешту механізм виглядає так:заявник звертається до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця. Предмет скарги невчинення виконавцем дій щодо зняття арешту після завершення або фактичного припинення виконавчого провадження. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Суд перевіряє не «спір про право власності», а законність поведінки органу ДВС у межах виконавчого провадження. Тобто процесуально це зовсім інший механізм, ніж цивільний позов. У такій процедурі немає позивача і відповідача у звичному розумінні. Натомість є заявник, державний виконавець та інші учасники виконавчого провадження, а суд розглядає питання виключно у межах контролю за виконанням судового рішення.

Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.Усупереч вимог п.4,5,9 ч.5 ст.160 КАС України позивач не окреслює зміст і характер порушеного права у зв`язку із ненаданням до суду оскаржуваних індивідуальних актів.

Верховний Суд у справі № 240/12017/19 зазначив, що після завершення процесуальних строків на оскарження, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Верховний Суд у справі №440/7433/21 зазначив, що у частині другій статті 45 КАС України наведений перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, який, однак, не є вичерпним, оскільки суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).

Верховний Суд у справі №826/16958/17 ЄДРСР 77537724 зазначив: якщо від наявності доказу залежить визначення предмета спору та підтримання позивачем відповідних вимог, позивач не може перекладати на суд власний обов`язок визначитися з предметом спору. Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2 ст.121 КАС України).

Керуючись статтями 2, 44, 45, 121, 160, 161, 169, 241-243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів, що не відповідає вимогам ч.2 ст.80 КАС України.

Продовжити строк для усунення недоліків за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.

Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви додатково три дні з дати отримання копії ухвали.

Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом: обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено відповідачем у контексті обтяження з 2011 року та постанови від 26.01.2010 АМ №221803; надання доказів про отримання/вручення індивідуальних актів; надання копії виконавчого документа у розумінні ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», надання доказів на підтвердження доводів адвоката про «попередні відносини позивача з відповідачем» з наданням усієї переписки і доказами отримання/вручення. У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута предстанику Позивача. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Копію ухвали надіслати представнику Позивача.

Ухвала складена, підписана 25.09.2026.

СуддяЛариса ТРОФІМОВА