Решение № 140092939, 25.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Київ № 320/4253/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області, з врахуванням уточнень, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах №121130004044 від 18.02.2022 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 09.02.2022 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 згідно довідок №79 та №80 від 06.08.2021 періоди з 25.01.1989 по 09.08.1990 та 07.05.1990 по 12.05.1992 до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, зарахувавши стаж за періоди роботи з 25.01.1989 по 09.08.1990 та 07.05.1990 по 12.05.1992.

Позивач обґрунтовує позов тим, що має необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Зазначає, що факт його роботи у спірні періоди підтверджується записами трудової книжки та уточнювальними довідками від 06 серпня 2021 року №79 і №80. За твердженням позивача, з урахуванням цих періодів його стаж роботи за Списком №1 становить 7 років 11 місяців 22 дні, що дає йому право на зниження пенсійного віку пропорційно тривалості пільгового стажу. Позивач вважає, що неправильне зазначення підприємством нормативного акта або розбіжності у найменуванні структурного підрозділу не можуть бути достатньою підставою для позбавлення його права на пенсійне забезпечення, оскільки працівник не відповідає за правильність оформлення роботодавцем кадрових та архівних документів. Також позивач звертає увагу на те, що підприємство та його документація знаходяться на тимчасово окупованій території Луганської області, унаслідок чого отримання нових або виправлених документів є істотно ускладненим чи неможливим.

У зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою суду від 28.02.2023 позов залишено без руху з наданням позивачеві строку для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області проти позову заперечує. Відповідач зазначає, що на дату звернення страховий стаж позивача становив 37 років 8 місяців 26 днів, однак підтверджений стаж роботи за Списком №1 становив лише 4 роки 5 місяців 2 дні. На переконання відповідача, уточнювальні довідки №79 та №80 не можуть бути прийняті для зарахування всіх заявлених позивачем періодів, оскільки одна з них містить неправильне посилання на нормативний акт, а зазначене в довідках місце роботи не відповідає записам трудової книжки. Відповідач вважає, що для підтвердження пільгового характеру роботи позивач повинен надати нову уточнюючу довідку, оформлену відповідно до встановлених вимог, а тому прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії є правомірним.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області позов не визнало, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що у позивача відсутній спеціальний стаж, передбачений ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

09 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах як особі, яка працювала на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1.

За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18 лютого 2022 року №121130004044 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

За розрахунком пенсійного органу страховий стаж позивача становить 37 років 8 місяців 26 днів, стаж роботи за Списком №1 - 4 роки 5 місяців 2 дні. Підставою для відмови зазначено відсутність необхідного пільгового стажу.

Під час визначення стажу роботи за Списком №1 відповідач не зарахував періоди роботи позивача з 25 січня 1989 року до 09 серпня 1990 року та з 07 травня 1990 року до 12 травня 1992 року, на підтвердження яких позивач подав уточнюючі довідки від 06 серпня 2021 року №79 та №80.

Пенсійний орган вказав, що в довідці №80 неправильно зазначено нормативно-правовий акт, яким затверджено відповідний Список виробництв, робіт, професій, посад і показників. Крім того, за твердженням відповідача, відомості уточнюючих довідок щодо структурного підрозділу, в якому працював позивач, не відповідають записам його трудової книжки. Зокрема, у трудовій книжці зазначено цех повітроплавного та інженерного майна, тоді як у довідках цех №16 у хімічному виробництві гуми. У зв`язку із цим відповідач дійшов висновку про необхідність подання нової уточнюючої довідки.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02 вересня 2022 року №1000-0202-8/84383 позивачу повідомлено, що із заявою про призначення пенсії він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, а рішення за результатами її розгляду прийняло Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Не погоджуючись із відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення у спірній частині регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком №1: чоловіки після досягнення 50 років і за наявності стажу роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини необхідного стажу роботи з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці, пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-XII, на один рік за кожний повний рік такої роботи.

Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV передбачено право на пенсію за віком на пільгових умовах працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком №1: чоловікам після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають повного спеціального стажу, але мають не менше половини такого стажу, пенсія за віком на пільгових умовах призначається зі зменшенням пенсійного віку, встановленого частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, чоловікам на один рік за кожний повний рік такої роботи.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України, зокрема, статтю 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Пунктом 3 резолютивної частини вказаного Рішення визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у зазначеній нормі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 зазначила, що до осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, передбачених статтею 13 Закону №1788-XII, підлягають застосуванню положення цього Закону в редакції до внесення змін Законом №213-VIII. У разі неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи.

Оскільки спірні періоди роботи позивача мали місце до 01 квітня 2015 року, його право на пенсію за віком на пільгових умовах підлягає перевірці з урахуванням пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та правових висновків Конституційного Суду України і Великої Палати Верховного Суду.

Водночас, предметом спору в цій справі є не лише визначення нормативних умов призначення пенсії, а й належність окремих періодів роботи позивача до стажу за Списком №1.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічне положення закріплено пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в ній відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку №637 установлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, які визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнювальні довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

В уточнювальній довідці мають бути зазначені періоди роботи, які зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт і найменування Списку, до якого включається відповідний період роботи, а також первинні документи, на підставі яких видано довідку.

Отже, трудова книжка є основним документом, який підтверджує факт і тривалість трудової діяльності. Водночас право на зарахування роботи до стажу за Списком № 1 залежить не лише від факту перебування особи у трудових відносинах, а й від професії, посади, характеру виконуваної роботи, зайнятості повний робочий день та відповідності роботи конкретному розділу, підрозділу або позиції Списку.

Відтак, суд відхиляє доводи позивача, що наявність самого лише запису в трудовій книжці за будь-яких обставин є достатньою підставою для зарахування роботи до стажу за Списком № 1.

Якщо трудова книжка не містить усіх відомостей, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення, такі відомості можуть підтверджуватися уточнювальними довідками та іншими первинними документами.

Разом із тим суд не погоджується з позицією відповідача про можливість автоматичного відхилення всього періоду роботи лише через окрему помилку або неточність в уточнювальній довідці без перевірки сукупності наявних документів.

Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід розуміти виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників відповідного виробництва, професії чи посади.

Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні в період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року, а після 21 серпня 1992 року - за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Для періодів роботи до 31 грудня 1991 року підлягали застосуванню Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, а для періодів починаючи з 01 січня 1992 року - Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10.

Суд звертає увагу, що всі спірні періоди роботи позивача закінчилися до 21 серпня 1992 року.

Отже, підтвердження проведення атестації робочих місць для їх зарахування до пільгового стажу не вимагається.

Водночас повинні бути документально підтверджені професія, характер роботи, зайнятість у відповідних умовах протягом повного робочого дня та відповідність виконуваної роботи Списку, чинному у відповідний період.

Щодо неправильного зазначення в довідці № 80 постанови Ради Міністрів СРСР №1179 замість постанови №1173, суд зазначає таке.

Визначення нормативно-правового акта та конкретної позиції Списку, що підлягає застосуванню до певного періоду роботи, є питанням правової кваліфікації встановлених обставин. Пенсійний орган як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний самостійно визначити та застосувати належне законодавство.

Неправильне зазначення підприємством номера нормативного акта саме по собі не спростовує відомостей довідки щодо періоду роботи, професії, посади та характеру виконуваної роботи. Така помилка не могла бути самостійною і достатньою підставою для відмови у врахуванні всього спірного періоду без перевірки інших зазначених у довідці відомостей і первинних документів, на підставі яких її видано.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах за загальним правилом не можуть бути підставою для обмеження права особи на соціальний захист, а орган Пенсійного фонду повинен використовувати надані йому повноваження для перевірки поданих документів та отримання додаткових відомостей.

Водночас суд зазначає, що розбіжність між записами трудової книжки та уточнювальними довідками щодо структурного підрозділу не може вважатися виключно технічною без її належної перевірки. Назва цеху може мати значення для визначення характеру виробництва та конкретної позиції Списку, за якою робота зараховується до пільгового стажу.

Однак наявність такої розбіжності покладала на пенсійний орган обов`язок з`ясувати, чи стосуються зазначені в трудовій книжці та довідках найменування одного структурного підрозділу, чи мало місце його перейменування, реорганізація або зміна підпорядкування, а також перевірити первинні документи, на підставі яких видано довідки № 79 та № 80.

Згідно із частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, установ, організацій та окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі й достовірність поданих відомостей про умови праці та інші обставини, які мають значення для визначення права на пенсію.

Аналогічні повноваження пенсійних органів передбачені статтею 101 Закону № 1788-XII.

Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, передбачено обов`язок органу, який призначає пенсію, перевіряти правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей поданим документам, повідомляти заявника про необхідність подання додаткових документів, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Наведені положення законодавства свідчать, що у разі виявлення суперечностей у документах пенсійний орган не повинен обмежуватися формальною вимогою про подання нової довідки. Він зобов`язаний надати оцінку всій сукупності документів, перевірити первинні документи, зазначені як підстава видачі довідки, та використати передбачені законом способи отримання додаткових відомостей.

При цьому працівник не може відповідати за дотримання підприємством установленого порядку ведення та оформлення кадрових документів і за допущені роботодавцем помилки, якщо фактичні обставини виконання роботи можуть бути підтверджені іншими належними доказами.

Підприємство та його архівні документи знаходяться на тимчасово окупованій території, що істотно ускладнює отримання позивачем нових документів. Ця обставина не звільняє позивача від обов`язку підтвердити пільговий характер роботи, однак повинна враховуватися пенсійним органом під час визначення способів перевірки вже поданих документів та не може мати наслідком покладення на особу обов`язку виконати завідомо неможливу дію.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить належної оцінки записів трудової книжки, довідок №79 та №80 і первинних документів, на підставі яких вони видані у їх сукупності.

У рішенні не розмежовано періоди роботи за Списком №1 і Списком №2, не з`ясовано причини розбіжностей у назві структурного підрозділу та не наведено мотивів, з яких помилка в номері нормативного акта спростовує інші відомості довідки.

Оскаржуване рішення також не містить відомостей про те, які саме дії вчинено пенсійним органом для перевірки документів і чи надано позивачу реальну можливість усунути виявлені недоліки.

Суд наголошує, що обов`язок суб`єкта владних повноважень обґрунтувати своє рішення не може бути виконано шляхом наведення нових мотивів уже після його прийняття у відзиві на позовну заяву. Правомірність індивідуального акта оцінюється з огляду на обставини та мотиви, які були покладені в його основу на час прийняття.

Наведені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області під час розгляду справи додаткові розрахунки пільгового стажу не усувають недоліків оскаржуваного рішення та не можуть підмінити належного розгляду заяви позивача уповноваженим органом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд перевіряє, чи прийняте рішення суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.

З огляду на неповне з`ясування обставин, які мають значення для визначення пільгового стажу позивача, відсутність належної оцінки всіх поданих документів і невикористання передбачених законом способів усунення виявлених розбіжностей суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18 лютого 2022 року №121130004044 не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Водночас суд не вбачає підстав для зарахування заявлених позивачем періодів до стажу за Списком №1 та зобов`язання призначити йому пенсію.

Суд звертає увагу, що за змістом довідок №79 та №80 заявлені позивачем періоди не віднесено в повному обсязі до роботи за Списком №1. За Списком № 1 зазначено лише період з 25 січня до 14 серпня 1989 року, тоді як інші періоди вказані як робота за Списком № 2.

Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати визначений первинними документами характер роботи та відносити роботу за Списком № 2 до Списку № 1 або встановлювати замість підприємства та пенсійного органу професію, характер і умови праці особи.

Крім того, матеріали справи містять розбіжності щодо точних початкових і кінцевих дат окремих періодів та їх можливого перетинання, а також щодо структурного підрозділу, в якому працював позивач.

Ці розбіжності потребують перевірки первинних документів та виключення подвійного зарахування одних і тих самих календарних періодів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у своєму відзиві зазначило, що навіть у разі зарахування періоду з 25 січня до 14 серпня 1989 року за Списком № 1 відповідний стаж позивача, за розрахунком цього відповідача, становитиме 4 роки 11 місяців 22 дні, тобто менше половини необхідного десятирічного стажу.

Водночас, такий розрахунок не був належним чином відображений і вмотивований в оскаржуваному рішенні, а тому також підлягає перевірці під час повторного розгляду заяви з урахуванням точних періодів, фактично відпрацьованого часу та належного розмежування стажу за Списками № 1 і № 2.

Отже, на час розгляду справи судом виконання позивачем усіх передбачених законом умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах не встановлено.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача можливе лише у випадку, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За таких обставин вимоги про безпосереднє зарахування всіх заявлених періодів до стажу за Списком № 1 та призначення пенсії є передчасними і задоволенню не підлягають.

Разом із тим скасування оскаржуваного рішення без покладення на компетентний орган обов`язку повторно розглянути заяву позивача не забезпечить ефективного відновлення його прав.

Пунктами 4.2 та 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, який призначає пенсію, розглядає заяву та приймає рішення.

Судом встановлено, що заяву позивача за принципом екстериторіальності розглядало та рішення про відмову прийняло Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області лише прийняло та зареєструвало заяву позивача і не вирішувало питання про призначення пенсії по суті.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є органом, який повинен повторно розглянути заяву позивача після скасування прийнятого ним рішення.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне вийти за межі змісту заявлених позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 09 лютого 2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не довело, що оскаржуване рішення прийнято з урахуванням усіх обставин, які мають значення для визначення права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах.

За таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Оскільки спір виник унаслідок прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протиправного рішення, а задоволена вимога про його скасування є основною, суд уважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань цього відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72 - 77, 90, 122, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18 лютого 2022 року № 121130004044 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 лютого 2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885; місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.