Решение № 140090519, 25.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/11026/26

Справа №760/20778/24

РІШЕННЯ

Іменем України

25.09.2026 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді судді Застрожнікової К.С.,

при секретарі судового засідання Кронік В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС", в інтересах якого діє представник адвокат Міньковська Анастасія Володимирівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ціна позову 37 363,53 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС", в інтересах якого діє представник адвокат Міньковська Анастасія Володимирівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 771898 від 07.04.2019, а також інфляційних втрат та 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційнохтелекомунікаційної системи був укладений електронний Договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 771898.

Відповідно до умов кредитного договору та Графіка платежів первинний кредитор надав відповідачу позику у розмірі 7 000,00 грн. строком на 30 днів з кінцевою датою повернення до 07.05.2019 включно зі сплатою процентів за користування позикою. Кредитний договір та Графік платежів підписані відповідачем за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора. Первинний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши кошти позики в сумі 7 000,00 грн. на банківський картковий рахунок відповідача.

12.04.2018 між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (назву якого у подальшому змінено на ТОВ "ВІН ФІНАНС") укладено рамковий Договір факторингу № 1, відповідно до умов якого та подальшого Реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги за Договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 771898 від 07.04.2019, укладеним із відповідачем.

Відповідач зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати процентів належним чином не виконував, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 25 102,00 грн., яка складається з наступного: 7 000,00 грн. - заборгованість за наданою позикою (тілом кредиту); 3 780,00 грн. - заборгованість за процентами; 10 962,00 грн. - заборгованість за простроченими процентами; 0,00 грн. - пеня; 3 360,00 грн. - штрафи. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач на підставі частини другої статті 625 ЦК України також розрахував та заявив до стягнення за період з 22.05.2021 по 22.05.2024 інфляційні втрати у розмірі 9 999,03 грн. та 3% річних у розмірі 2 262,50 грн. Позивач просив поновити строк позовної давності, стягнути з відповідача зазначену заборгованість, інфляційні втрати та 3% річних у загальному розмірі 37 363,53 грн., а також судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Застрожніковій К.С..

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Учасники справи повідомлені про розгляд справи у встановленому законом порядку.

Представник позивача у позовній заяві зазначила про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подав, клопотань або заперечень до суду не направив.

З огляду на вказане, на підставі частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 07.04.2019 між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 771898 у письмовій (електронній) формі шляхом реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі первинного кредитора та підписання тексту договору і Графіка платежів електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.

Перед укладенням кредитного договору відповідач пройшов процедуру електронної ідентифікації та верифікації в системі, підтвердив свої персональні дані, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспортні дані, номер мобільного телефону, а також ознайомився з умовами надання позики та Графіком платежів.

Згідно з умовами Договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 771898 від 07.04.2019 та Графіка платежів сума позики складає 7 000,00 грн., строк позики - 30 днів з кінцевою датою повернення до 07.05.2019 включно, знижена процентна ставка за користування позикою становить 0,90% в день (328,50% річних), сума нарахованих процентів - 1 890,00 грн., загальна сума до повернення - 8 890,00 грн..

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

На підставі абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до вимог абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Укладення кредитного договору в електронній формі з використанням електронного підпису та електронної ідентифікації узгоджується з нормами статей 6, 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Підписавши кредитний договір та Графік платежів, які є складовими частинами кредитного договору, відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на визначені в них умови кредитування та взяв на себе відповідні договірні зобов`язання щодо повернення позики та сплати процентів.

Первинний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кошти у розмірі 7 000,00 грн. шляхом перерахування на його банківський картковий рахунок, що підтверджується розрахунком заборгованості та довідкою про ідентифікацію.

12.04.2018 між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (назву якого 25.07.2024 змінено на ТОВ "ВІН ФІНАНС") укладено Договір факторингу № 1. Вказаний договір факторингу за своєю правовою природою є рамковим правочином, за яким відступлення прав вимоги щодо конкретних боржників здійснюється на підставі відповідних Реєстрів боржників (додатків), укладених на виконання договору. Згідно з матеріалами справи та Реєстром боржників до ТОВ "ВІН ФІНАНС" перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 771898 від 07.04.2019 після виникнення у відповідача прострочення виконання зобов`язання.

Щодо права позивача вимагати сплати боргу відповідача, суд виходить з того, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (пункт 1 частини першої статті 512, стаття 514 ЦК України). Досліджені судом докази є належними підтвердженнями переходу до позивача права вимоги за вказаним кредитним договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналізуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 000,00 грн., процентів у розмірі 3 780,00 грн. та прострочених процентів у розмірі 10 962,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України проценти за користування кредитом нараховуються як плата за правомірне користування грошовими коштами протягом визначеного договором строку кредитування.

У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14х10цс18) зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Водночас, якщо сторони у договорі прямо передбачили порядок нарахування процентів під час прострочення виконання зобов`язання протягом визначеного періоду, такі проценти підлягають нарахуванню в межах узгодженого сторонами строку.

Судом установлено, що пунктами 1.3.2, 1.7, 3.4, 3.6.2 Договору про надання коштів у позику № 771898 від 07.04.2019 сторони узгодили застосування стандартної процентної ставки 1,80% на день (657,00% річних) у разі порушення строків повернення позики, яке здійснюється протягом періоду прострочення, але не більше ніж до 90 (дев`яностого) дня прострочення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, суд встановив, що сума процентів у розмірі 3 780,00 грн. та прострочених процентів у розмірі 10 962,00 грн. нарахована первинним кредитором виключно в межах визначеного договором 90хденного періоду прострочення.

Оцінюючи надані докази, суд доходить висновку, що вимоги про стягнення тіла кредиту в розмірі 7 000,00 грн., процентів у розмірі 3 780,00 грн. та прострочених процентів у розмірі 10 962,00 грн. (усього 21 742,00 грн.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, розглянувши вимоги позивача про стягнення штрафів у розмірі 3 360,00 грн., нарахованих первинним кредитором за пунктом 4.4 Договору з розрахунку 84,00 грн. за кожен день прострочення, суд доходить висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

За змістом статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до цивільно правової відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Судом установлено, що позивач за той самий період прострочення виконання зобов`язання застосував до відповідача підвищену (стандартну) процентну ставку у розмірі 1,80% на день замість зниженої 0,90% на день. Одночасне нарахування за один і той самий період прострочення підвищених процентів та фіксованого щоденного штрафу в розмірі 84,00 грн. за суттю є подвійним притягненням відповідачка до відповідальності за одне й те саме порушення зобов`язання, що суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності (стаття 3, частина третя статті 509 ЦК України) та нормі статті 61 Конституції України. Враховуючи викладене, у задоволенні вимог про стягнення штрафів у розмірі 3 360,00 грн. слід відмовити.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 9 999,03 грн. та 3% річних у розмірі 2 262,50 грн., нарахованих за період з 22.05.2021 по 22.05.2024 на підставі частини другої статті 625 ЦК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України нарахування нараховуються виключно на суму основного грошового зобов`язання (тіла кредиту та правомірно нарахованих договірних процентів), та не можуть нараховуватися на суми штрафних санкцій (неустойки). Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 22.05.2021 по 22.05.2024 на суму дійсного боргу 21 742,00 грн. (7 000,00 грн. тіло + 3 780,00 грн. проценти + 10 962,00 грн. прострочені проценти), суд встановив наступний правильний розмір компенсаційних виплат: х 3% річних за період з 22.05.2021 по 31.12.2023 (954 дні) становить 1 704,80 грн. (21 742,00 грн. х 3% х 954 / 365 / 100); за період з 01.01.2024 по 22.05.2024 (143 дні) становить 254,82 грн. (21 742,00 грн. х 3% х 143 / 366 / 100); усього 3% річних підлягає стягненню у розмірі 1 959,62 грн.; - інфляційні втрати за сукупним індексом інфляції за період прострочення (1.39833614) становлять 8 660,22 грн. (21 742,00 грн. х 1.39833614 х 21 742,00 грн.).

Зваживши на викладене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 8 660,22 грн., а в частині 3% річних х у розмірі 1 959,62 грн.

У задоволенні решти позовних вимог за статтею 625 ЦК України слід відмовити.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач відзив на позовну заяву не подав та будь-яких заяв про застосування позовної давності суду не направив. Окрім того, згідно з пунктом 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені статтями 257-259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. З огляду на продовження строку позовної давності безпосередньо в силу закону, окреме клопотання позивача про поновлення строку позовної давності є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач правом на подання відзиву не скористався, наданих позивачем розрахунків не спростував.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню на загальну суму 32 361,84 грн., з яких: 7 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3 780,00 грн. - заборгованість за процентами; 10 962,00 грн. - заборгованість за простроченими процентами; 8 660,22 грн. - інфляційні втрати; 1 959,62 грн. - 3% річних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 86,61% (32 361,84 грн. від заявлених 37 363,53 грн.), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2 098,04 грн. (2 422,40 грн. х 86,61%).

Розглядаючи вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., суд виходить з норм статей 137, 141 ЦПК України, за якими розмір витрат на правничу допомогу розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також з урахуванням співмірності та розумності таких витрат. З огляду на часткове задоволення позову (86,61%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеній частині вимог у розмірі 4 330,50 грн. (5 000,00 грн. х 86,61%), а в задоволенні решти витрат на правничу допомогу х слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 76х81, 137, 141, 178, 247, 258, 259, 263х265, 274х279 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 205, 207, 257, 267, 512, 514, 525, 526, 530, 625, 628, 629, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1080, пунктами 18, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, Законом України "Про електронну комерцію", Законом України "Про споживче кредитування", суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, інфляційних втрат та 3% річних, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за Договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 771898 від 07.04.2019 у загальному розмірі 32 361,84 грн. (тридцять дві тисячі триста шістдесят одна гривня 84 копійки), яка складається з:

- 7 000,00 грн. заборгованість за наданою позикою (тілом кредиту);

- 3 780,00 грн. заборгованість за процентами;

- 10 962,00 грн. заборгованість за простроченими процентами;

- 8 660,22 грн. інфляційні втрати відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України;

- 1 959,62 грн. 3% річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС", - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239) судовий збір у розмірі 2 098,04 грн. (дві тисячі дев`яносто вісім гривень 04 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 330,50 грн. (чотири тисячі триста тридцять гривень 50 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 25.09.2026

Суддя К.С. Застрожнікова