Решение № 140090101, 25.09.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа №709/1348/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

25 вересня 2026 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Кваші І.М.,

секретаря судового засідання - Дем`яненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Чорнобай цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Коллект Центр» (далі позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договорами.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 25 жовтня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 014/0441/82/0368186, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 5545,70 грн, строк кредиту 48 місяців, до 25 жовтня 2022 року.

Проте, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором.

Загальний розмір заборгованості відповідача за даним кредитним договором становить 13317,12 грн, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 5031,66 грн;

- заборгованість за процентами 7744,76 грн;

- заборгованість за пенею та/або штрафами 540,70 грн.

Також, 10 травня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 010/0441/82/0359386, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 3500,00 грн, строк кредиту 48 місяців, до 10 травня 2022 року.

Проте, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором.

Загальний розмір заборгованості відповідача за даним кредитним договором становить 8816,88 грн, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 4428,00 грн;

- заборгованість за процентами 4388,88 грн.

Крім цього, 08 травня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 014/0441/82/0359184, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 4891,30 грн, строк кредиту 72 місяці, до 08 травня 2024 року.

Проте, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором.

Загальний розмір заборгованості відповідача за даним кредитним договором становить 16356,55 грн, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 4651,91 грн;

- заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 7757,54 грн;

- заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги) 3078,11 грн;

- заборгованість за пенею та/або штрафами 868,99 грн.

20 вересня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 114/2-19-F, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитним договорами, у тому числі і за вищевказаними кредитним договорами.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитним договорами, у тому числі і за вищевказаними кредитним договорами.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми цивільного законодавства, позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за вказаними кредитними договорами у загальній сумі 38490,55 грн, а також судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання учасники не з`явились.

В позовній заяві представник позивача просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Виходячи з приписів ст.ст.43, 223, 280 ЦПК України суд постановив слухати справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування

№ 014/0441/82/0368186, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 5545,70 грн (п. 1.1.1), строком на 48 місяців, до 25 жовтня 2022 року (п.п. 1.1.5, 1.1.6). Процентна ставка за договором фіксована та становить 49,9 % річних.

Відповідно до п. 10.3 кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором кредитор має право вимагати, а позичальник зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити останньому пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Також, 10 травня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту «Кредитна картка» № 010/0441/82/0359386, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на картку, початковий розмір якого становить 3500,00 грн (п. 1.3), строком на 48 місяців, до 10 травня

2022 року (п. 1.4). Процентна ставка за договором фіксована та становить 45,0 % річних.

Крім цього, 08 травня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування

№ 014/0441/82/0359184, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 4891,30 грн (п. 1.1.1), строком на 72 місяці, до 08 травня 2024 року (п.п. 1.1.5, 1.1.6). Процентна ставка за договором фіксована та становить 49,9 % річних.

Відповідно до п. 10.3 кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором кредитор має право вимагати, а позичальник зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити останньому пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

(ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня

2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Таким чином судом встановлено, що спірні кредитні договори між АТ «Райффайзен Банк» та відповідачем було укладено у письмову вигляді.

За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, воно має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов`язки відповідно до договору.

АТ «Райффайзен Банк» свої зобов`язання за кредитним договорами виконало, надало відповідачу грошові кошти в розмірах, встановлених договорами, що підтверджується випискою по особовому рахунку.

20 вересня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 114/2-19-F, відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод, АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитним договорами вказаними у реєстрі боржників, у тому числі і за вищевказаними кредитним договорами.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитним договорами вказаними у реєстрі боржників, у тому числі і за вищевказаними кредитним договорами.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином до позивача від первісного кредитора перейшло право вимоги до відповідача за спірними кредитними договорами.

Відповідно до наданих стороною позивача розрахунків заборгованості відповідача ОСОБА_1 заборгованість відповідача:

за кредитним договором № 014/0441/82/0368186 становить 13317,12 грн, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 5031,66 грн;

- заборгованість за процентами 7744,76 грн;

- заборгованість за пенею та/або штрафами 540,70 грн;

за кредитним договором № 010/0441/82/0359386 становить 8816,88 грн, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 4428,00 грн;

- заборгованість за процентами 4388,88 грн;

за кредитним договором № 014/0441/82/0359184 становить 16356,55 грн, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 4651,91 грн;

- заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 7757,54 грн;

- заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги) 3078,11 грн;

- заборгованість за пенею та/або штрафами 868,99 грн.

Вказані розрахунки заборгованості відповідають умовам договору, проценти позикодавець нараховував в межах строку договору.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, не повернув позивачу грошові кошти та проценти за користування грошовими коштами, тому суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості пені/штрафу за кредитним договором

№ 014/0441/82/0368186 у розмірі 540,70 грн та за кредитним договором № 014/0441/82/0359184 у розмірі 868,99 грн, суд зазначає наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов`язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов`язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання; г) триваючий характер нарахування пені за кожен день прострочення.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Коллект Центр» просило стягнути із відповідача заборгованість по пені/штрафу за кредитним договором № 014/0441/82/0368186 у розмірі

540,70 грн та за кредитним договором № 014/0441/82/0359184 у розмірі 868,99 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня

2024 року у справі №183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з

24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Приймаючи до уваги те, що заборгованість по пені, штрафу за кредитним договором нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором заборгованості по пені, штрафу до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, не повернув позивачу грошові кошти та відсотки за надання кредиту, таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором № 014/0441/82/0368186 у розмірі 12776,42 грн, за кредитним договором № 010/0441/82/0359386 у розмірі 8816,88 грн, за кредитним договором № 014/0441/82/0359184 у розмірі 15487,56 грн, а всього 37080,86 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме у розмірі 37080,86 гривень, що становить 96,34 % (37080,86 х 100 / 38490,55) від заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2564,96 гривень (2662,40 х 96,34 / 100).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 цієї ж статті Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5 і 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідач жодних клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявив.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня

2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від

19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у додатковій постанові Верховного Суду від

05 квітня 2023 року у справі № 756/8257/15.

Так, у позовній заяві завлено вимогу про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 гривень.

На підтвердження наданої професійної правничої допомоги до позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, копію заявки на надання юридичної допомоги № 218 від 01 червня 2026 року, копію витягу з акту

№ 23 про надання юридичної допомоги від 30 червня 2026 року, копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс».

У постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд звертає увагу, що ця цивільна справа є типовою та нескладною, а її розгляд проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. За таких обставин суд вважає перебільшеним та необґрунтованим обсяг часу, витраченого адвокатом на надання правничої правової допомоги, оскільки він не є пропорційним до предмета спору.

Підсумовуючи зазначене, виходячи із критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, її складність та категорію, а також практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цілому, суд дійшов висновку про їх стягнення у розмірі 3000,00 гривень, що становитиме співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором

№ 014/0441/82/0368186 від 25 жовтня 2018 року, укладеним між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 , у розмірі 12776,42 грн, за кредитним договором № 010/0441/82/0359386 від

10 травня 2018 року, укладеним між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 , у розмірі

8816,88 грн, за кредитним договором № 014/0441/82/0359184 від 08 травня 2018 року, укладеним між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 , у розмірі 15487,56 грн та судові витрати у розмірі 5564,96 грн, а всього стягнути 42645,82 (сорок дві тисячі шістсот сорок п`ять гривень 82 копійки) гривень.

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Черкаського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код в ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Кваша