Решение № 140085313, 24.09.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2000/26

Провадження № 2/352/1666/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді Гриньків Д.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

11.08.2026 року представник позивача звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 08.05.2024 року між сторонами в електронному вигляді укладено кредитний договір № 11449, відповідно до умов якого позивач надав кредит позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування суми кредиту на його банківську картку НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «ПриватБанк», у розмірі 7000 грн, строком на 365 днів за процентною ставкою 1,5 % за 1 (один) день користування кредитом.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 6 291 грн - по тілу кредиту, по процентах в розмірі 28 781,33 грн, чим порушуються права та інтереси позивача.

За вказаних обставин позивач, звернувшись в суд із даним позовом, просив стягнути з позивача на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 35 072,33 грн та судові витрати.

ІІ. Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, в разі проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження здійснювати такий розгляд без участі представника позивача, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, днем вручення якої є 23.08.2026. Правом на подання відзиву не скористався.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 17.08.2026 року суддею Гриньків Д. В. відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 08.05.2024 року ОСОБА_1 та позивач уклали кредитний договір №11449, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 7000 грн з процентною ставкою за користування кредитом становить - 1.50% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 547.50%) користування кредитом. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів, зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів

Згідно п. 1.7. Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові.

Згідно п. 1.9. Продовження строку надання кредиту вказаного в п.1.3 договору не передбачено.

Даний договір укладається в інформаційно-комунікаційній системі на сайті https://procent.com.ua (далі по тексту - ІКС) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п. 6.1.).

Договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 954608, який був надісланий на відповідний номер телефону (доказ в електронному вигляді).

В додатку №1 до кредитного договору №11449 від 08.05.2024 року зазначено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за кредитним договором №11449 від 08.05.2024 року згідно затверджених Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит №16 від 11.06.2021 року (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до інформації ТОВ «Пейтек» № 20260715-5 від 15.07.2026, ТОВ «Пейтек» надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «ФК «Процент» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 2024-04-02. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти в сумі 7000 грн на платіжну картку клієнта № 4731219655846677 від ТОВ «ФК «Процент»: Номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - 31265c26-8523-4a01-af13-e6e6525143d5, номер транзакції в системі ТОВ «ФК «Процент» 137940=80edd96a-0ff3-44a6-ab0f-1535858fdccc=68728, Банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: перерахування коштів за договором 11449 від 2024-05-08 на умовах фінансового кредиту (доказ в електронному вигляді).

Згідно інформації АТ КБ «Приватбанк», яка надана на вимогу ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 , 08.05.2024 року на вказану картку зараховано кошти в сумі 7000 грн (а.с.25-26).

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №11449 від 08.05.2024 року, станом на 17.07.2026 року слідує, що загальний залишок заборгованості становить 35 072,33 грн, з яких 6 291 грн заборгованість за сумою кредиту, 28 781,33 грн заборгованість за відсотками. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось кредитором за період з 08.05.2024 року по 08.05.2025 року за ставкою 1,50%. При цьому позичальником сплачено 07.07.2024 року 709 грн, що зараховано позивачем на сплату тіла кредиту, та 6 300 грн - на погашення відсотків за користування кредитом, загалом 7 009 грн (доказ в електронному вигляді).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що: «у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, спростувати розрахунок боргу за кредитом можливо лише в призмі оцінки доводів сторони, яка заперечує такий розрахунок.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Щодо врахування положень Закону України «Про споживче кредитування».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 08.05.2024 року ОСОБА_1 уклав з позивачем кредитний договір № 11449 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на суму 7 000 грн строком на 365 днів, шляхом переказу на його банківську картку та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,50% від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 7 000 грн підтверджено інформацією АТ КБ «Приватбанк» та випискою по рахунку.

При цьому суд враховує те, що погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем частково здійснювалося, а саме 07.07.2024 сплачено на погашення заборгованості 7 009 грн, з яких 709 грн позивачем зараховано на погашення тіла кредиту.

Відтак заборгованість за тілом кредиту становить 6 291 грн (7000 грн 709 грн).

За умовами договору, який було підписано відповідачем строк позики становить 365 днів, позивачем нараховувалися відсотки за користування кредитом у період з 08.05.2024 року до 08.05.2025 року, тобто в межах строку, передбаченого договором.

Однак, суд не погоджується з розміром відсотків, нарахованих позивачем, які підлягають стягненню з відповідача.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Кредитний договір між сторонами укладено 08.05.2024, із наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що проценти нараховані за процентною ставкою 1,50%, тобто у розмірі більшому ніж встановлений законом.

Отже, розмір відсотків становить, виходячи з встановленого п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру денної процентної ставки 1,0%: з 08.05.2024 по 07.07.2024 - до часу, коли відповідачем погашено частину боргу - 4 200 грн (7 000 грн * 1% * 60 днів). За період з 08.07.2024 по 08.05.2025 розмір відсотків становить 19 187,55 грн (6 291 грн * 1% *305 дні). Таким чином, загальний розмір відсотків становить 23 387,55 грн.

З урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості по відсотках у сумі 6 300 грн, до стягнення з нього підлягає заборгованість по нарахованих відсотках у розмірі 17 087,55 грн (23 387,55 6 300).

Відтак позов слід задовольнити частково.

VІІ. Судові витрати.

Згідно ч.1, ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 2 060 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 03.06.2024 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази: договір про надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент" та ФОП Руденко К.В.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ПТ № 2412 від 23.10.2018 року виданого на ім`я Руденко К.В., довіреність від 31.12.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03.06.2024 року на загальну суму 110000 грн за підготовку позовних заяв про стягнення заборгованості по боржникам ТОВ «ФК «Процент» згідно реєстру №1 від 30.04.2025 року, витяг з акту прийому-передачі наданих послуг від 30.04.2025 року до договору про надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03.06.2024 року на суму 10 000 грн відносно позовної заяви до боржника ОСОБА_1 , платіжна інструкція кредитового переказу коштів №2414 від 30.04.2025 року на суму 100000 грн, де платник ТОВ «ФК «Процент», отримувач: ОСОБА_2 , призначення платежу: оплата за надання юридичних послуг по договору № 03/06/2024 від 03.06.2024 року.

Згідно до ч. 1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача пропорційно слід стягнути 1 774,70 грн судового збору та 1 373,16 грн витрат на правничу допомогу на користь позивача.

На підставі ст.ст.549, 551, 625, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12,13,81,247,259,263,265,268, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Процент" заборгованість за кредитним договором №11449 від 08.05.2024 року, у сумі 23 378 (двадцять три тисячі триста сімдесят вісім) грн 55 коп, яка складається з: 6 291 (шість тисяч двісті дев`яносто одна) грн - заборгованості за тілом кредиту, 17 087 (сімнадцять тисяч вісімдесят сім) грн 55 коп - заборгованості за відсотками.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Процент" сплачений судовий збір у сумі 1 774 (одну тисячу сімсот сімдесят чотири) грн 70 коп та 1 373 (одну тисячу триста сімдесят три) грн 16 коп витрат позивача на правничу допомогу.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Процент», вул. Вацлава Гавела,4, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 41466388;

відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення складене в повному обсязі 24.09.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.