Постановление суда № 140085266, 25.09.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18395/26

Провадження № 1-кс/344/7016/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року місто Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, в рамках кримінального провадження, внесеного 20 вересня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12026090000000482,-

В С Т А Н О В И Л А:

22 вересня 2026 року старший слідчий в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області підполковник поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з вказаним клопотанням.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 22 вересня 2026 року, дану справу передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 .

Доводи клопотання.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026090000000482 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням установлено, що 20 вересня 2026 року близько 14 год 50 хв, у світлу пору доби, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ділянкою автодороги Н-09 Мукачево - Львів, км. 275 + 250 м, що пролягає по вул. Шевченка в с. Гвізд Надвірнянського району Івано-Франківської області в напрямку м. Львів та наближався до нерегульованого перехрестя вулиць Тараса Шевченка - Дмитра Синяка у с. Гвізд Надвірнянського району Івано-Франківської області. Дана ділянка дороги має по одній смузі для руху у кожному напрямку, які розділені між собою суцільною горизонтальною лінією дорожньої розмітки 1.1. Правил дорожнього руху України, а в місці перехрестя із вул. Дмитра Синяка переходить у переривчасту лінію дорожньої розмітки 1.7 ПДР України.

У цей час, у зустрічному для нього напрямку, рухався мотоцикл марки Husqvarna 600, без реєстраційного номера, під керуванням водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При наближенні до нерегульованого перехрестя, водій ОСОБА_5 маючи об`єктивну можливість виявити зустрічний транспортний засіб, що наближався до перехрестя, перед зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не маючи переваги у русі, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., не надав дорогу мотоциклу марки Husqvarna 600, без реєстраційного номера, під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався прямолінійно головною дорогою, розпочав маневр повороту ліворуч, виїхав на смугу руху мотоцикла, де допустив з ним зіткнення.

При цьому ОСОБА_5 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п. 2.3.: б), д); Розділ 34 Дорожня розмітка: п. 1.1., у відповідності до якого лінію 1.1 перетинати забороняється, п. 10.1., п. 16.13.

У результаті порушення ОСОБА_5 вказаних пунктів Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої водій мотоцикла ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкодження помер на місці події.

У вчиненні даного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Фитків Надвірнянського району Івано-Франківської області, зареєстрований та проживаючий у АДРЕСА_1 , не одружений, утриманців не має, громадянин України, не працюючий, раніше не судимий, якому 21.09.2026 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується протоколом огляду місця події від 20.09.2026 та додатками до нього, де зокрема зафіксовано, що вся слідова інформація, що утворилась внаслідок ДТП розташована на смузі руху мотоцикла, протоколом огляду відеозапису з обставинами ДТП від 21.09.2026, згідно якого, водій автомобіля мав об`єктивну можливість бачити мотоцикл, що наближається, однак не надав йому перевагу у русі, виїхав на його смугу та допустив зіткнення, а також іншими доказами у кримінальному провадженні у своїй сукупності.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , згідно ст. 12 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого відповідно до ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до восьми років..

Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексуУкраїни, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи неминучість покарання у виді позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення;

- підозрюваний може незаконно впливати на свідків, потерпілих та експертів, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події, анкетні відомості про свідків та потерпілих підозрюваному стануть відомі при ознайомленні із матеріалами кримінального провадження;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема з метою затягування досудового розслідування та судового розгляду підозрюваний може не з`являтись за викликами слідчого, прокурора чи суду під приводом різних обставин особистого характеру.

За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування без визначення розміру застави.

Позиція учасників справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурор підтримала вимоги клопотання, пояснила, що під час досудового розслідування отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, просила клопотання задовольнити у повному обсязі та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.

Підозрюваний у судовому засіданні пояснив, що вину визнає, розкаюється, заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати до нього запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

У судовому засіданні захисник зазначив, що ризики, наведені прокурором, жодним чином не підтверджені, підозрюваний має постійне місце проживання, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, є волонтером. Просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до підозрюваного м`якіший запобіжний захід.

Оцінка та висновки слідчого судді.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, слідчий суддя виходить з наступного.

За змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

У відповідності з положеннями частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).

Статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу

Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Також слідчий суддя зазначає, що відповідно до статті 8 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як визначено у частині першій статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.

Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У пункті 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» Європейський суд з прав людини вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

Як вбачається з доданих до цього клопотання матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується протоколом огляду місця події від 20.09.2026 та додатками до нього, де зокрема зафіксовано, що вся слідова інформація, що утворилась внаслідок ДТП розташована на смузі руху мотоцикла, протоколом огляду відеозапису з обставинами ДТП від 21.09.2026, згідно якого, водій автомобіля мав об`єктивну можливість бачити мотоцикл, що наближається, однак не надав йому перевагу у русі, виїхав на його смугу та допустив зіткнення, а також іншими доказами у кримінальному провадженні у своїй сукупності.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, на стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Наявні у матеріалах кримінального провадження докази в їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Щодо наявності ризиків.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваного від органів

досудового розслідування та/або суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності цього ризику слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до восьми років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання, у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик незаконно впливати на свідків, потерпілих та експертів

у цьому кримінальному провадженні.

Слідчий суддя вважає доведеним той факт, що існує ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих та експертів у цьому кримінальному провадженні, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події, злочин вчинений неподалік місця проживання підозрюваного, а тому свідками події можуть бути особи, з якими підозрюваний знайомий.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, потерпілих та експертів у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків, потерпілих та експертів у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків, потерпілих та експертів з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих та експертів у цьому кримінальному провадженні існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

Даний ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно не з`являтися на виклики до органу досудового розслідування чи суду, що у свою чергу слугуватиме затягуванню досудового розслідування та судового розгляду.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , належать до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування, прокурором, доведено наявність ризиків, які існують та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Виходячи зі змісту пункту 3 частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий, прокурор зобов`язані надати слідчому судді докази обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання стороною обвинувачення не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризиків, передбачених частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а також не доведено підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Неможливість застосування до підозрюваного домашнього арешту аргументовано тим, що злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, але тяжкість злочину не є підставою для застосування стосовно підозрюваного виняткового запобіжного заходу.

Клопотання не містить чіткого обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, у зв`язку з чим потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи (взяття під варту), про який йдеться у клопотанні слідчого, погодженого з прокурором.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу перед судом не доведено.

Згідно частини четвертої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором не надано доказів про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, то слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Частинами першою-другою статті 176 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, на думку слідчого судді, в даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.

Слідчий суддя вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки у даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов`язань про взяття підозрюваного на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов`язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов`язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.

Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного достатніх коштів для внесення застави, відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього.

Відповідно до частини першої та другої статті 181 Кримінального процесуального кодексу України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України передбачені обов`язки, які слідчим суддею можуть бути покладені на підозрюваного. При цьому за змістом частини сьомої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців та при необхідності можуть бути продовжені за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

У даному конкретному випадку слідчий суддя виходить з того, що захисником та підозрюваним доведено забезпечення більш м`яким запобіжним заходом, ніж тримання під вартою, виконання підозрюваним його обов`язків та приходить до висновку, що найбільш дієвим запобіжним заходом відносно ОСОБА_5 , враховуючи те, що підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, щиросердно розкаявся, може бути домашній арешт з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України.

На переконання слідчого судді, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є дієвим та співмірним, застосування такого запобіжного заходу забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання згаданих ризиків.

Відповідно до статті 7 Кримінального процесуального кодексу України, в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 22 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка слідчим суддею не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Виходячи із вищевикладеного, слідчий суддя, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України, дійшла висновку, що подане клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню та слід застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин з покладенням обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 листопада 2026 року включно.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-184, 194, 309, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 листопада 2026 року включно.

Заборонити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у нічний період доби з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передбачені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України обов`язки, а саме:

1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

2) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби за місцем реєстрації свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та на в`їзд в Україну.

Обов`язки, покладені на підозрюваного, діють протягом строку дії ухвали.

Строк дії ухвали до 21 листопада 2026 року включно.

Виконання ухвали доручити відповідному органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, а контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.

Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст ухвали складено 25 вересня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1