Решение № 140082549, 24.09.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року Справа № 480/13034/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/13034/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 04.12.2023 № ПШ 025733 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.12.2023 № ПШ 025733 до позивача протиправно застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн за порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» (водієм під час перевірки надано ТТН №ТЕ-849555 від 26.10.2023, у якій відсутні дані про автомобільного перевізника, пункт розвантаження; відсутня оформлена індивідуальна контрольна книжка або копія графіка змінності водіїв).

Позивач зазначив, що відповідальність за таке порушення відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» може бути застосована лише до автомобільного перевізника.

Водночас автомобільним перевізником є ФГ "Дейнека", якому за договором оренди було передано спірний транспортний засіб. Відтак, на переконання позивача, він не є автомобільним перевізником, а тому не може бути суб`єктом відповідальності за порушення, що передбачено у частині першій статті 60 зазначеного Закону України "Про автомобільний транспорт".

Ухвалою суду від 15.12.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/13034/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень, зобов`язано відповідача надати додаткові докази у справі.

Представник Державної служби України з безпеки на транспорті подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування відзиву зазначив, що під час проведення рейдової перевірки позивача встановлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яке полягало у здійсненні перевезення вантажу без необхідних документів, а саме без належно оформленої товарно-транспортної накладної, та оформленої індивідуальної контрольної книжки або копії графіка змінності водіїв, передбачені пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340.

Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 6.1 Положення № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Згідно з пунктом 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Проте, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред`явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки.

За результатами виявленого порушення відповідачем складено постанову від 04.12.2023 № ПШ025733 про застосування адміністративно-господарського штрафу. На думку відповідача, зазначена постанова є правомірною та відповідає вимогам Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема абзацу третього частини першої статті 60 цього Закону.

Крім того, відповідач послався на положення пунктів 25, 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 щодо порядку та строків розгляду справи про порушення, а також повідомлення уповноваженої особи суб`єкта господарювання про час і місце її розгляду.

Зазначив, що листом від 13.11.2023 № 88625/36/24-23 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про порушення та повідомлено, що у разі неявки справа буде розглянута за його відсутності. На розгляд справи 04.12.2023 позивач не з`явився.

Таким чином, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій додатково наголосив на обґрунтованості позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 26.10.2023 під час рейдової перевірки співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області був зупинений транспортний засіб марки ЗИЛ-ММЗ, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

За наслідками перевірки посадовою особою відповідача 26.10.2023 складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР022770, зі змісту якого вбачається, що при перевезенні вантажу відсутня товарно-транспортна накладна з обов`язковими, відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ, реквізитами (водієм під час перевірки надано ТТН №ТЕ-849555 від 26.10.2023, у якій відсутні дані про автомобільного перевізника, пункт розвантаження), відсутня оформлена індивідуальна контрольна книжка або копія графіка змінності водіїв, які передбачені п. 6.3 наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 (а.с.28).

Водій транспортного засобу ознайомлений зі змістом акту, про що свідчить його власноручний підпис; від надання пояснень відмовився.

У подальшому, листом відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області від 13.11.2023 за №88625/36/24-23 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення (а.с. 31).

Повідомлення про розгляд справи, було отримано 15.11.2023 (зв. бік а.с.31).

На розгляд справи 04.12.2023 позивач не з`явився.

За результатами розгляду 04.12.2023 відділом державного нагляду (контролю) у Сумській області стосовно позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 025733. Вказаною постановою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн (а. с. 27).

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-III).

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до положень частин 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно із пунктом 2 Порядку № 1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).

За змістом пункту 14 Порядку № 1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

В силу вимог пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно із пунктами 26, 27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При цьому, наведений у вказаній статті перелік документів не є вичерпним, оскільки зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17.

За приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведених норм вбачається, що непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування до автомобільних перевізників санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Як вбачається зі змісту акту перевірки при перевезенні вантажу у перевізника була відсутня зокрема оформлена індивідуальна контрольна книжка водія, яка передбачена п. 6.3 Наказу МТЗ № 340 від 07.06.2010.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для такого висновку контролюючого органу, суд враховує наступне.

Так, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340). Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно із пунктом 7.1 Положення № 340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно із пунктом 6.3 Положення № 340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника (пункт 6.4 Положення № 340).

Таким чином, Положення допускає облік робочого часу водіїв, як тахографом, так і індивідуальною контрольною книжкою водія або графіком змінності водіїв.

З врахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіка змінності водіїв в разі необладнання транспортного засобу тахографом, передбачена Положенням № 340.

Водночас, за відсутності документів, зокрема, в даному випадку індивідуальної контрольної книги водія, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт вантажні перевезення транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17, від 20.05.2020 у справі № 804/5737/16 та в силу вимог частини п`ятою статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даного спору.

На момент проведення рейдової перевірки у водія була відсутня оформлена індивідуальна контрольна книжка або копія графіка змінності водіїв, що зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 022770.

Так само, під час проведення рейдової перевірки 26.10.2023 водієм надано ТТН №ТЕ-849555 від 26.10.2023, у якій відсутні дані про автомобільного перевізника, пункт розвантаження.

Ці обставини не є спірними.

Втім, спірним у цій справі є питання чи є позивач автомобільним перевізником у розумінні положень Закону № 2344-III та відповідно особою, на яку покладається відповідальність за недотримання вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до ст. 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж

За приписами статті 48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Разом з тим, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону № 2344-III).

Питання відповідності особи, яка перевозить вантаж, критеріям автомобільного перевізника, визначеним Законом № 2344-III в аспекті правомірності притягнення власника автотранспортного засобу до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, через відсутність у водія документів, неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема у справах №№640/27759/21, 240/22448/20, 280/3520/22, 620/18215/21, 600/1407/22-а та 280/2150/23.

У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 Верховний Суд указав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

В постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 280/2150/23 Верховний Суд зазначив, що на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який, у розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-III, має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Отже, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Так, для підтвердження наявності статусу «автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу» у розумінні ч.1 ст. 33 Закону № 2344-III необхідно встановити дві ознаки: 1) наявність договору про перевезення вантажу транспортним засобом; 2) використання транспортного засобу на законних підставах.

Одночасне встановлення двох із наведених умов є підставою стверджувати, що відповідний суб`єкт є автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажу у розумінні частини першої статті 33 Закону № 2344-III.

Аналогічний підхід щодо встановлення автомобільного перевізника вказано Верховним Судом у постанові від 13.03.2025 року у справі № 120/10641/22.

Висновок відповідача щодо статусу позивача як автомобільного перевізника ґрунтувався виключно на відомостях, зазначених у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с. 6).

Дійсно, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля марки ЗИЛ-ММЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1

Водночас позивачем до позовної заяви долучено договір позички транспортного засобу від 10.04.2023 № 10/04/23 (а.с. 9), укладений між ОСОБА_1 як позичкодавцем та ФГ «ДЕЙНЕКА» як користувачем.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору позичкодавець передає, а користувач приймає у строкове безоплатне користування транспортний засіб, що належить позичкодавцю на праві приватної власності.

На виконання умов договору 10.04.2023 сторонами складено акт приймання-передачі вантажного автомобіля марки ЗИЛ-ММЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 12).

Факт перебування зазначеного транспортного засобу у користуванні ФГ «ДЕЙНЕКА» також підтверджується повідомленням за формою № 20-ОПП від 13.04.2023 про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або об`єкти, через які провадиться діяльність (а.с.7) та квитанцією № 2 від 13.04.2023 про прийняття зазначеного повідомлення ГУ ДПС у Сумській області, Краснопільською ДПІ (а.с.8).

Доказів визнання зазначеного договору позички транспортного засобу від 10.04.2023 № 10/04/23 недійсним, нікчемним чи удаваним, а також інших доказів, які б ставили під сумнів факт передачі транспортного засобу в користування ФГ "ДЕЙНЕКА", матеріали справи не містять.

Разом з тим, суд враховує, що у відповідності до положень Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379, тимчасовий реєстраційний талон підтверджує факт передачі власником належного йому транспортного засобу іншій особі.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 560/514/22 та від 07.12.2023 у справі № 600/1407/22-а викладено висновок про те, що на власника транспортного засобу, у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.

З наведеного вбачається, що автомобільного перевізника під час розгляду справи органом контролю було встановлено виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб.

За таких обставин суд вважає, що сам факт реєстрації спірного транспортного засобу за позивачем не є достатнім для висновку про те, що саме ця юридична особа мала статус автомобільного перевізника під час здійснення спірного перевезення.

Натомість наявні у справі договір оренди транспортного засобу та акт його приймання-передачі підтверджують передачу автомобіля марки ЗИЛ-ММЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 у користування ФГ "ДЕЙНЕКА"

Щодо доводів відповідача про те, що договір позички транспортного засобу під час перевірки не було надано, суд зауважує, що на підставі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб неможливо визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Сам по собі факт перевезення вантажу автомобілем позивача не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ, оскільки контролюючий орган не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги з перевезення вантажу на договірних умовах із замовником послуги за плату, а відтак був автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-II.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності у позивача статусу автомобільного перевізника, а тому відсутні правові підстави для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Крім того, як вбачається з постанови від 04.12.2023 № ПШ025733 її складено стосовно ОСОБА_1 , водночас адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн застосовано до ОСОБА_3 .

Оцінюючи вплив установлених судом порушень на законність притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18, відповідно до якої ключовим при оцінці процедурних порушень, допущених суб`єктом владних повноважень під час прийняття рішення, є встановлення того, чи могло бути прийнято інше рішення за умови дотримання передбаченої законом процедури.

У цій справі допущені відповідачем порушення не можуть розцінюватися як формальні, оскільки стосуються визначення належного суб`єкта відповідальності та безпосередньо впливають на законність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Стосовно інших посилань відзиву/позову, то суд зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи позовної заяви отримали достатню оцінку.

За таких обставин, враховуючи, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності, встановлених ч. 2 ст.2 КАС України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування постанови Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 04.12.2023 № ПШ 025733.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області від 04.12.2023 № ПШ 025733 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області (вул. Перемоги, 14, Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) суму судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах