Постановление суда № 140082479, 25.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

щодо роз`яснення судового рішення

25 вересня 2026 року м. Рівне№460/5277/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Т.О. Комшелюк, розглянувши заяву Управління капітального будівництва Виконавчого комітету Рівненської міської ради про роз`яснення рішення суду від 02 червня 2023 року в адміністративній справі № 460/5277/23,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 460/5277/23 за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Управління капітального будівництва Виконавчого комітету Рівненської міської ради про стягнення податкового боргу та накладення арешту.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі № 460/5277/23 задоволено позов Головного управління ДПС у Рівненській області до Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради про стягнення податкового боргу та накладення арешту. Стягнуто з Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради до відповідного бюджету податковий борг у сумі 7023518,81 грн. Накладено арешт на кошти Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на рахунках, відкритих у банківських установах, у межах суми стягнення 7023518,81 грн. Рішення суду набрало законної сили 26 лютого 2024 року.

24 вересня 2026 року Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулося до суду із заявою про роз`яснення зазначеного судового рішення. Заявник просить роз`яснити рішення в частині поширення накладеного арешту на видаткові операції з виплати заробітної плати та сплати пов`язаних із нею податків, зборів і єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, деталізувавши порядок його виконання без зміни змісту рішення суду. В обґрунтування заяви зазначає, що під час виконання судового рішення виникли обставини, які ускладнюють здійснення видаткових операцій за банківськими рахунками, зокрема операцій з виплати заробітної плати працівникам та сплати обов`язкових платежів.

До заяви долучено лист АТ «УКРСИББАНК» від 17 серпня 2026 року № 11/22921, у якому банк повідомив про наявність арештів коштів заявника, накладених на підставі судових рішень.

Зокрема, банк зазначив про арешт коштів за рішенням суду у справі № 460/5277/23 від 02 червня 2023 року в сумі 7023518,81 грн та за виконавчим документом № 918/109/24 від 06 березня 2025 року в сумі 852056,85грн.

За результатами розгляду звернення банк повідомив, що арешт, застосований на підставі судового рішення у справі № 460/5277/23, перешкоджає здійсненню видаткових операцій для виплати заробітної плати та проведення бюджетних платежів. Водночас банк указав, що не має повноважень самостійно змінювати або скасовувати встановлені судовим рішенням обмеження.

Отже, зі змісту заяви та долученого листа вбачається, що звернення заявника зумовлене фактичними труднощами під час виконання судового рішення, пов`язаними з неможливістю здійснення окремих видаткових операцій за рахунками, на кошти яких накладено арешт.

Вирішуючи заяву про роз`яснення судового рішення, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

За змістом цієї норми роз`яснення судового рішення є процесуальним засобом усунення його неясності, яка може ускладнювати виконання. При цьому суд не вправі змінювати зміст ухваленого рішення, доповнювати його новими положеннями або вирішувати питання, які не були предметом судового розгляду.

Необхідність роз`яснення судового рішення виникає тоді, коли його зміст є незрозумілим, допускає неоднозначне тлумачення або ускладнює реалізацію визначеного судом способу захисту.

Водночас роз`яснення судового рішення не може використовуватися для встановлення нового порядку його виконання, зміни обсягу застосованих заходів або вирішення нових правових питань, які виникли після ухвалення рішення.

У справі, що розглядається, резолютивна частина рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року містить чітке визначення боржника, характеру застосованого заходу та граничного розміру коштів, на які накладено арешт.

Зазначеним рішенням суд наклав арешт на кошти Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на рахунках, відкритих у банківських установах, у межах суми 7023518,81грн.

Формулювання резолютивної частини рішення не містить суперечностей чи неясностей, які потребують роз`яснення відповідно до статті 254 КАС України.

Разом із тим, зважаючи на наведені заявником обставини, суд вважає за необхідне звернути увагу на правове регулювання накладення арешту на кошти, призначені для виплати заробітної плати та виконання пов`язаних із нею обов`язкових платежів.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, а також право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Наведені положення встановлюють особливу правову охорону заробітної плати та визначають пріоритет виконання роботодавцем зобов`язань перед працівниками.

Виплата заробітної плати нерозривно пов`язана з виконанням роботодавцем установлених податковим законодавством обов`язків щодо нарахування, утримання та перерахування відповідних податків і зборів, а також нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому необхідно розмежовувати загальну можливість накладення арешту на кошти боржника та встановлені законом обмеження щодо звернення стягнення на окремі категорії коштів.

Так, згідно з частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на визначені законом кошти, зокрема на кошти на рахунках зі спеціальним режимом використання, а також на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Верховний Суд у своїй практиці звертав увагу на те, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в порядку примусового виконання судових рішень.

Зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19 та від 10 жовтня 2019 року у справі № 916/1572/19 розглядалося питання арешту коштів, призначених для виплати заробітної плати та здійснення обов`язкових платежів.

Водночас правовий режим коштів необхідно визначати з урахуванням конкретних обставин, установлених законом обмежень і документального підтвердження цільового призначення відповідних сум. Саме по собі використання звичайного поточного рахунку, зокрема для виплати заробітної плати, не означає автоматичного поширення на всі кошти такого рахунку законодавчої заборони арешту.

Крім того, пунктом 2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» на період воєнного стану передбачено право юридичних осіб - боржників, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями, здійснювати з поточних рахунків видаткові операції виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п`яти мінімальних заробітних плат на місяць на одного працівника, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Разом із тим зазначене положення безпосередньо регулює особливості проведення видаткових операцій у разі накладення арешту органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями.

Натомість у справі № 460/5277/23 арешт коштів застосовано безпосередньо рішенням суду за позовом контролюючого органу відповідно до положень Податкового кодексу України.

За таких обставин положення пункту 2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» не можуть розглядатися як самостійна підстава для автоматичного незастосування арешту, накладеного безпосередньо судовим рішенням відповідно до податкового законодавства.

Водночас застосування арешту коштів платника податків не скасовує встановлених законодавством гарантій оплати праці та не звільняє роботодавця від виконання обов`язків перед працівниками і державою.

Правові питання щодо можливості проведення конкретних видаткових операцій, підтвердження цільового призначення коштів та наявності підстав для зміни або припинення обмежень мають вирішуватися в установленому законом порядку з урахуванням правової природи відповідного арешту.

У цьому контексті суд звертає увагу, що законодавство розмежовує процедуру роз`яснення судового рішення і процесуальні механізми, пов`язані з виконанням судового рішення та застосованими заходами обмеження майнових прав.

Обставини, на які посилається заявник, зокрема неможливість виплати заробітної плати працівникам та сплати пов`язаних із нею обов`язкових платежів, стосуються фактичних наслідків виконання судового рішення, а не неясності його змісту.

Наведені обставини можуть мати значення під час вирішення в передбаченому законом порядку питання щодо відповідних обмежень, проте не можуть бути підставою для зміни змісту судового рішення шляхом його роз`яснення.

Надання роз`яснення в запропонований заявником спосіб фактично потребувало б визначення додаткових умов виконання рішення від 02 червня 2023 року та встановлення винятків із застосованого арешту, які не були визначені його резолютивною частиною.

Таке вирішення виходило б за межі повноважень суду, передбачених статтею 254 КАС України.

Суд також зазначає, що відмова в роз`ясненні судового рішення не означає заперечення законодавчих гарантій своєчасної виплати заробітної плати та сплати пов`язаних із нею обов`язкових платежів і не позбавляє заявника права скористатися передбаченими законодавством належними правовими механізмами захисту.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі № 460/5277/23 є зрозумілим за змістом, а наведені заявником обставини стосуються питань його виконання. Відтак правові підстави для задоволення заяви про роз`яснення судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 241, 254, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву Управління капітального будівництва Виконавчого комітету Рівненської міської ради про роз`яснення рішення суду від 02 червня 2023 року в адміністративній справі № 460/5277/23 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 25 вересня 2026 року

Суддя Т.О. Комшелюк