Решение № 140080968, 25.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Київ справа №320/42155/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 43 рішення Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.06.2024 № 16/д;

- зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2022 разом із пакетом документів з приводу призначення одноразової грошової допомоги, в порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, з урахуванням висновків суду;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити повторно заяву ОСОБА_1 від 19.09.2022 разом із пакетом документів з приводу призначення одноразової грошової допомоги, в порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, до Міністерства оборони України.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною, на думку позивача, відмовою комісії Міністерства оборони України у призначенні та виплаті їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, оскільки відповідач при розгляді заяви мав керуватися нормами чинними саме на момент її розгляду, які передбачали право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як дитині без вікового обмеження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду замінено первісного відповідача у справі Головне управління соціального захисту Міністерства оборони України належним відповідачем Міністерством оборони України.

Відповідачами подано до суду відзиви на позов, в яких останні заперечували проти задоволення позовних вимог та просили суд відмовити в позові.

Також, в матеріалах справи наявне клопотання про здійснення розгляду справи в порядку загального провадження, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:

1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;

2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;

6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;

8) типові справи;

9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;

10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;

11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Отже, частиною четвертою вищевказаної статті імперативно визначено категорії справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.

З положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частина ж друга статті 257 КАС України визначає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Предметом позову у даній справі є оскарження дій МО України щодо не призначення та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Оскільки дана справа не віднесена до імперативно визначеного переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, процесуальні перешкоди для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №340/1901/20, від 28.07.2021 у справі №160/6740/20, від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 29.07.2021 у справі №340/1727/20, від 05.08.2021 у справі №200/5490/20-а, від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020 та багатьох інших.

Також суд зазначає, що оцінити значення справи для сторін і значний суспільний інтерес має суд в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави (для розгляду справи за правилами загального позовного провадження) повинні мати своєрідне конкретизоване пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав не достатньо для того, щоб вимагати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в численних постановах, зокрема, від 26 травня 2022 року у справі №640/594/20, від 22 жовтня 2021 року у справі № 200/6491/20-а, від 07 жовтня 2021 року у справі № 640/23517/20, від 05 жовтня 2021 року у справі № 640/23385/20, від 05 серпня 2021 року у справі № 200/5490/20-а, від 22 липня 2021 року у справі № 460/6542/20, від 23 червня 2021 року у справі № 520/13014/2020 тощо.

При цьому суд зауважує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, як і не вимагають обов`язкового розгляду справи саме за правилами загального позовного провадження чи спрощеного позовного провадження з викликом сторін лише з урахуванням викладеного волевиявлення учасника процесу про це. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях за правилами загального позовного провадження усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання, та нівелювало б практичну ефективність інституту спрощеного провадження в принципі. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують для встановлення об`єктивної істини ані обов`язкового проведення судового засідання, ані здійснення трансформації форми адміністративного судочинства зі спрощеного у загальне позовне провадження, оскільки повний та всебічний розгляд справи є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від його форми або того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

З урахуванням викладеного, клопотання задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Апостолівським РС ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 19.11.2012.

Відповідно до копії свідоцтва про народження від 23.03.1993, серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 .

Згідно з повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.06.2022 №4501 позивача зі скорботою сповіщено, що її батько старший солдат ОСОБА_2 , майстер-акумуляторник відділення обслуговування акумуляторних батарей взводу технічного обслуговування, вірний присязі, виявивши стійкість та мужність, під час виконання бойового завдання загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 в бою біля за Батьківщину біля с. Маяки Донецької області.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв протокол №1666 від 04.09.2022 травма старшого солдата ОСОБА_2 , 1970 р.н., «Ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків. Вибухова травма. Травми із залученням декількох ділянок тіла (11.06.2022)», що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 16.06.2022, лікарським свідоцтвом про смерть №2735 від 13.06.2022. ТРАВМА, ЯКА ПРИЗВЕЛА ДО СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БІТЬКІВЩИНИ.

Згідно із Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 27.06.2022 №177 старшого солдата ОСОБА_2 , майстра-акумуляторника відділення обслуговування акумуляторних батерей взводу технічного обслуговування, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 внаслідок травм із залученням декількох ділянок тіла, вибухових травм, ушкодження внаслідок бойових дій від вогнепальної зброї, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 27 червня 2022 року та направлено документи до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до вказаного наказу смерть ОСОБА_2 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з пунктом 2 наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з основної діяльності) від 29.06.2022 №264 «Про підсумки спеціального розслідування за фактом загибелі старшого солдата ОСОБА_2 у районі бойових дій» визнано загибель (смерть внаслідок отриманих поранень старшого солдата ОСОБА_2 такою, що сталася під час виконання обов`язків військової служби внаслідок дій з боку противника (Збройних Сил російської федерації) в районі ведення бойових дій та пов`язана із захистом Батьківщини.

19.09.2022 ОСОБА_1 подала заяву до ІНФОРМАЦІЯ_4 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька, старшого солдата ОСОБА_2 .

До вказаної заяви позивачем долучено копії наступних документів: паспорту, ідентифікаційного коду, свідоцтва про народження, рахунку банку.

У зазначеній заяві ОСОБА_1 також повідомила про наявну інформацію про інших членів та утриманців загиблого, зокрема сина ОСОБА_3 та батька ОСОБА_4 .

Супровідним листом від 11.11.2022 №7/16338/2 ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, в якому повідомив, що командування вважає, що члени сім`ї, батьки, утриманці, а саме дочка ОСОБА_1 , син ОСОБА_3 , 1997 р.н. не мають права на одержання одноразової грошової допомоги у відповідності до пункту 2 Постанови КМУ №168. Батько загиблого ОСОБА_4 , 1941 р.н., з родиною не проживав, місце його знаходження невідоме. Мати ОСОБА_5 померла в 2008 році. Дружина ОСОБА_6 померла в 2002 році. Відповідно до ДРАЦС загиблий був вдівцем, на день смерті в шлюбі не перебував, зареєстрований як батько дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , інших дітей не мав. Вказаним листом від 11.11.2022 №7/16338/2 ІНФОРМАЦІЯ_2 направив заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька, старшого солдата ОСОБА_2 разом із пакетом документів до Міністерства оборони.

Згідно із Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №1/д від 05.01.2023 Комісія, за результатами розгляду поданих документів про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів з наступних підстав:

«…За поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітні син та дочка загиблого непрацездатними (особами з інвалідністю) і перебували на утриманні ОСОБА_2 .

Крім цього за поданими документами про місце реєстрації сина та дочки неможливо встановити, що вони проживали разом із загиблим, вели з ним спільне господарство і мали взаємні права та обов`язки, а також чи мають власні сім`ї.

Без надання документів, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що повнолітні син та дочка, були членами сім`ї загиблого старшого солдата ОСОБА_2 (судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків) або перебування на його утриманні відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (копії документів, на підставі яких було призначено пенсію у разі втрати годувальника, судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні), неможливо встановити право заявників на отримання частки одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у зв`язку із чим документи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повернути на доопрацювання.»

Окреслений Витяг з протоколу направлений листом директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України №423/134 від 10.01.2023 начальникам фінансово-економічних управлінь видів (родів військ (сил) Збройних Сил України та командирам (начальникам) військових частин, установ.

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_9 від 31.01.2023 №7/10877/13 начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомлено про прийняття Міністерством оборони України вищевказаного рішення та зобов`язано забезпечити надання гр. ОСОБА_1 супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_9 та виписки з протоколу засідання Комісії під особистий підпис про отримання.

Судом встановлено, що позивачем після прийняття Комісією Міністерства оборони України рішення про повернення документів на доопрацювання отримано довідку Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради від 15.03.2023 №112, у відповідності до якої громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , був зареєстрований та постійно мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , з 1992 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 та на момент смерті разом з померлим були зареєстровані і мешкали:

1. Донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає з 1994 року по теперішній час.

2. Син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешкає з 2013 року по теперішній час.

15.05.2023 представником позивача направлено на адресу ІНФОРМАЦІЯ_9 адвокатський запит №08/05-2023, в якому останній просив, серед іншого зазначити, яким чином і куди ОСОБА_1 повинна надати оригінал Довідки від 15.03.32023 №112, що видана Виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради, з метою подання довідки до Міністерства оборони України, щодо прийняття рішення останнім з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, за загиблого батька військовослужбовця ОСОБА_2 .

01.06.2023 представником позивача направлено на адресу відповідачів заяву про долучення до заяви оригіналу довідки від 15.03.32023 №112, що видана Виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради, в якій зазначено, що на момент смерті з померлим були зареєстровані та мешкали: донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

16.06.2023 представником позивача направлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 адвокатський запит №04/06-2023, в якому адвокат просив надати інформацію:

1. Чи розглянута ІНФОРМАЦІЯ_4 заява представника заявника Татунця В.В., подана в інтересах ОСОБА_1 від 01.06.2023;

2. Чи направлено заяву ОСОБА_1 про виплату її одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька старшого солдата ОСОБА_2 повторно до Міністерства оборони України для розгляду питання про призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (т. 1, а.с. 33).

Листом від 15.06.2023 №5463 ІНФОРМАЦІЯ_4 довів до відома заявника про зміст Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №1/д від 05.01.2023 та вказав, що з наданої довідки від 15.03.2023 №112 неможливо встановити факт ведення спільного господарства, вона підтверджує тільки спільне проживання дітей з батьком.

У подальшому, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №320/23294/23, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо відмови ОСОБА_1 у повторному направленні пакету документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_9 з врахуванням наданої її представником довідки Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради від 15.03.2023 №112.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно направити пакет документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_9 з врахуванням наданої її представником довідки Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради від 15.03.2023 №112.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 направити повторно разом з висновком пакет документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_2 до Міністерства оборони України у строки, встановлені чинним законодавством, після отримання останніх від ІНФОРМАЦІЯ_4 .

26.01.2024 представником позивача направлено до ІНФОРМАЦІЯ_12 адвокатський запит №10/01-2024, в якому адвокат просив надати інформацію:

1.Чи отримано ІНФОРМАЦІЯ_2 від ІНФОРМАЦІЯ_4 пакет документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_2 з урахуванням довідки Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради від 15.03.2023 №112;

2.Чи направлено повторно ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з висновком пакет документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_2 до Міністерства оборони України.

Також, 26.01.2024, представником позивача направлено до ІНФОРМАЦІЯ_13 адвокатський запит №10/01-2024, в якому адвокат просив поінформувати чи направлено повторно ІНФОРМАЦІЯ_4 пакет документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_9 з врахуванням наданої її представником довідки Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради від 15.03.2023 №112.

07.02.2024 на електронну адресу представника позивача надійшов лист від ІНФОРМАЦІЯ_10 №1582, в якому зазначено, що пакет документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_2 був направлений до ІНФОРМАЦІЯ_14 19.09.2022 №6739. Після прийняття Комісією рішення про повернення документів на доопрацювання, до ІНФОРМАЦІЯ_10 було надіслано тільки протокол рішення комісії, а пакет документів залишився в ІНФОРМАЦІЯ_14 .

26.02.2024 засобом поштового зв`язку представник позивача від ІНФОРМАЦІЯ_14 отримав лист №7/12375/2 від 14.02.2024, в якому зазначено, що пакет документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_2 разом з висновком та врахуванням довідки Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради від 15.03.2023 №112 був повторно направлений до Департаменту соціального забезпечення Міністрерства оборони України за вих №7/12246/2 від 13.02.2024.

12.04.2024 представник позивача звернувся до Міністерства оборони України із адвокатським запитом №06/04-2024, в якому просив надати належним чином засвідчену копію Витягу із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, щодо розгляду пакета документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_2 , що був повторно направлений до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України за вихідним від 13.02.2024 №7/12246/2.

Також, 12.04.2024, представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_14 із адвокатським запитом №07/04-2024, в якому просив надати належним чином засвідчену копію Висновку, який разом з пакетом документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_2 , було направлено до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України за вихідним №7/12246/2 від 13.02.2024.

У листі №220/13/2858 від 15.04.2024 Міністерство оборони України поінформувало, що розгляд документів відбувається в порядку черговості та про прийняте Комісією рішення ОСОБА_1 буде повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_15 .

05.05.2024 представник позивача засобом поштового зв`язку отримав копію висновку щодо можливості виплати ОГЛ за загиблого старшого солдата ОСОБА_2 від 11.11.2022 №7/16338/2, якому зазначено, що позивач, ОСОБА_1 , яка є донькою загиблого ОСОБА_2 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, як член сім`ї загиблого ОСОБА_2

19.06.2024 представник позивача звернувся до Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України із адвокатським запитом №07/06-2024 від 18.06.2024, в якому просив надати належним чином засвідчену копію Витягу із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 05.06.2024 №16/д з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, щодо повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_2 .

26.06.2024 представник позивача отримав листа Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України №220/13/4714 від 26.06.2024, до якого в якості додатку долучено Витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.06.2024 №16/д.

У Витязі зазначено, що без подання документів, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що повнолітня дочка була членом сім`ї загиблого військовослужбовця (судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків) або перебування на його утримання (копії документів виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), неможливо встановити право заявниці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у зв`язку з чим документи ОСОБА_1 повторно повернуто на доопрацювання.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу", гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Згідно з статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

Так, Закон № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на:

- військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей;

- військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

- військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у статті 16-1 Закону №2011-XII.

Відповідно до частин першої, другої статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами низки стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я.

Конституційний Суд України ухвалив рішення від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022, у якому вказав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.

Також у вказаному рішенні зазначено, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019).

Так, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацами 1-4, 6 п.2 Постанови №168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Отже, що після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою №168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 гривень.

Суд зазначає, що єдиними умовами виплати одноразової грошової допомоги на момент смерті військовослужбовця є належність до певної категорії осіб, передбачених п. 1 Постанови №168 та загибель в період дії воєнного стану.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 11.09.2024 по справі №160/14225/23.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок №975).

Вказаний Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з п.5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Пунктом 10 Порядку №975 визначено перелік документів, які члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії, в тому числі - заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.

Так, правовідносини з приводу виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця унормовані ст.16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з частиною першою статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону України від 09.12.2023 №3515-ІХ, набрав чинності - 29.03.2024) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Згідно з частиною 3 статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону України від 09.12.2023 №3515-ІХ, набрав чинності - 29.03.2024) у разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

За правилами частини четвертої статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону України від 09.12.2023 №3515-ІХ; набрав чинності - 29.03.2024) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Між тим, до набрання чинності Законом України від 09.12.2023 №3515-ІХ (набрав чинності - 29.03.2024) згідно з частиною першою статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Таким чином, до 29.03.2024 право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належало, зокрема, дітям загиблого (померлого військовослужбовця), які не досягли повноліття або дітям загиблого (померлого військовослужбовця), які є утриманцями загиблого (померлого) у розумінні Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням субсидіарного застосування норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині змісту юридичної категорії "непрацездатні особи" (тобто або неповнолітнім дітям загиблого або дітям загиблого, які є утриманцями і після досягнення повноліття).

Після 29.03.2024 законодавцем сформульовано нове правило, згідно з яким право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належить дітям загиблого (померлого військовослужбовця) безвідносно до будь-яких кваліфікуючих умов.

На думку позивача, визначальним для правильного вирішення спору є не календарна дата, на яку припав момент загибелі військовослужбовця і чинне станом на цю дату законодавство, а правова природа соціальної гарантії на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця як грошового еквіваленту соціальної гарантії на випадок загибелі військовослужбовця у зв`язку із втратою годувальника чи як грошового еквіваленту соціальної гарантії на випадок загибелі військовослужбовця у зв`язку із втратою члена родини під час виконання конституційного військового обов`язку.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 6 Сімейного кодексу України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч.1 ст.6); малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ч.2 ст.6).

Частиною першою статті 172 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Зі змісту наведених норм права слідує, що законодавець відмежовує правову категорію "дитина" від правових категорій "повнолітній син" чи "повнолітня дочка" за критерієм вікового цензу, але на запроваджує припису, згідно з яким повнолітній син чи повнолітня дочка не є членами сім`ї своїх батьків чи не входять до складу родини своїх батьків.

Виходячи із зазначеного, суд дійшов висновку, що виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця є грошовим еквівалентом саме соціальної гарантії, пов`язаною із втратою члена родини - військовослужбовця під час виконання конституційного військового обов`язку.

Щодо доводів відповідача, що одноразова грошова допомога повинна призначатись і виплачуватись в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, тобто станом на день смерті військовослужбовця, суд вважає необґрунтованими та зазначає, що реалізація права на виплату одноразової грошової допомоги передбачена абз. 2 п. 2 Постанови № 168 та визначається з дати загибелі, визначеної у свідоцтві про смерть військовослужбовця, а також обмежується відповідно до п. 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" строком у три роки з дня виникнення такого права.

Оскільки датою смерті батька позивача є 11.06.2022, тобто з цієї дати виникає право позивача саме на звернення з заявами про отримання одноразової грошової допомоги.

Суд зазначає, що держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби.

За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду 05.02.2025 у справі №120/17960/23.

Відповідно до Пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 09.12.2023 № 3515-IX вказано, що необхідність прийняття законопроекту пов`язана із тим, що у багатьох родинах членами сімей є, зокрема, особи, що досягли повноліття, особи, які проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, інші особи, за умови, що вони проживали разом із загиблим, спільно вели господарство, мали взаємні права та обов`язки, притаманні членам сім`ї. Метою цього законопроекту є встановлення рівних та справедливих соціально-правових гарантій для усіх членів сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу служб цивільного захисту, працівників об`єктів критичної інфраструктури, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та поліцейських, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби чи інших випадках.

Отже, законодавець удосконалив правове регулювання спірних правовідносин, розширивши перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, внесенням змін до статті 16-1 Закону №2011-XII, яким до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону віднесли також і повнолітніх дітей загиблого військовослужбовця.

Таким чином, застосовуючи до спірних правовідносин положення статей 3, 17, 65 Конституції України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд дійшов висновку, що виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця є грошовим еквівалентом саме соціальної гарантії, пов`язаною із втратою члена родини - військовослужбовця під час виконання конституційного військового обов`язку.

З огляду на викладене, пункт 43 рішення Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.06.2024 № 16/д, є протиправним та підлягає скасуванню, а, отже, позовні вимоги в цій частині суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, з метою захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити повторно заяву ОСОБА_1 від 19.09.2022 разом із пакетом документів з приводу призначення одноразової грошової допомоги, в порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, до Міністерства оборони України, а також зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2022 разом із пакетом документів з приводу призначення одноразової грошової допомоги, в порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, з урахуванням висновків суду.

Водночас, позовна вимога про зобов`язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини задоволенню не підлягає, оскільки стосується втручання у дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Суд, керуючись частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 1211,20 грн понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 43 рішення Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.06.2024 № 16/д.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити повторно заяву ОСОБА_1 від 19.09.2022 разом із пакетом документів з приводу призначення одноразової грошової допомоги, в порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, до Міністерства оборони України.

Зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2022 разом із пакетом документів з приводу призначення одноразової грошової допомоги, в порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.