Постановление суда № 140080834, 25.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

25 вересня 2026 рокуСправа № 280/9800/26 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Садовий І.В., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову у справі

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ); Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач-1), Військової частини НОМЕР_3 (далі відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника відповідача-1 від 17.08.2026 № 2823 в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлення до відповідача-2 позивача;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира відповідача-2 від 17.08.2026 №250 в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини та всі види забезпечення, а також призначення на посаду та визнання таким, що приступив до виконання обов`язків;

- зобов`язати відповідача-2 виключити позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідача-2;

- стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою суду від 18.09.2026 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), позивачу було надано 5-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.09.2026 відкрито провадження у справі №280/9800/26. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).

25.09.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, у якій остання з урахуванням уточнень (вх.№55819 від 25.09.2026) просить суд забезпечити позов шляхом заборони командуванню Військової частини НОМЕР_3 вчиняти дії щодо направлення/переведення/переміщення позивача для проходження військової служби до іншої військової частини/підрозділу/формування до набрання законної сили рішенням суду по справі №280/9800/26.

В обґрунтування заяви зазначено, що позивача було незаконно, без його згоди призвано на військову службу за мобілізацією, без урахування наявності в нього права на відстрочку відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Водночас вказано, що згідно з посвідченням про відрядження військової частини НОМЕР_3 від 23.08.2026 № 1026 ОСОБА_1 направлено до військової частини НОМЕР_5 у АДРЕСА_4 для проходження базової загальновійськової підготовки (БЗВП). У посвідченні як підставу наведено розпорядження військової частини НОМЕР_6 від 22.08.2026. На зворотному боці є засвідчена печаткою та підписом відмітка про вибуття з військової частини НОМЕР_3 25.08.2026. Відмітка про прибуття до НОМЕР_5 на наданій копії відсутня, тому посвідчення саме по собі не засвідчує дату фактичного прибуття або поточне місце перебування позивача. Отже, у разі незастосування заходів забезпечення позову щодо заборони переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби, в тому числі до іншої військової частини, буде унеможливлений ефективний захист прав та інтересів позивача, в разі задоволення позовних вимог позивача.

Суд, розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з частиною першою статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно приписів ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що фактично заявник оскаржує протиправність, на його думку, призову на військову службу.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який триває і на теперішній час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

В частині 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» надано визначення поняття військовослужбовців, як осіб, які проходять військову службу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу військовослужбовці.

З наведених у заяві про забезпечення позову обставин, вбачається, що у зв`язку із призовом на військову службу та зарахуванням до особового складу Військової частини НОМЕР_3 позивач набув статусу військовослужбовця.

Також, з матеріалів позовної заяви судом встановлено, що однією із позовних вимог є зобов`язання відповідача-2 виключити позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_3 .

Отже, на даний час позивач має статус військовослужбовця Військової частини НОМЕР_3 та, окрім іншого, просить суд зобов`язати відповідача-2 звільнити його з військової служби.

При цьому, суд зазначає, що переміщення/переведення позивача з Військової частини НОМЕР_3 до іншої військової частини може призвести до ускладнення або неможливості виконання рішення суду по цій справі, оскільки після переведення позивача командир Військової частини НОМЕР_3 не буде вже належним відповідачем та особою, яка наділена компетенцією приймати рішення про виключення позивача зі списків особового складу іншої військової частини.

На думку суду, обраний позивачем захід забезпечення позову є співмірним та таким, що спрямований на збереження існуючого становища, а саме залишення у позивача статусу військовослужбовця Військової частини НОМЕР_3 .

Водночас суд зазначає, що в даному випадку, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, правомірність оскаржуваних наказів судом не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись під час розгляду заяви про забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви позивача про забезпечення адміністративного позову та наявність підстав для її задоволення шляхом заборони командуванню Військової частини НОМЕР_3 вчиняти дії щодо направлення/переведення/переміщення позивача для проходження військової служби до іншої військової частини/підрозділу/формування до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Керуючись статтями 9, 150- 154, 243, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, - задовольнити.

Заборонити командуванню Військової частини НОМЕР_3 вчиняти дії щодо направлення/переведення/переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншої військової частини/підрозділу/формування до набрання законної сили рішенням суду по справі №280/9800/26.

Копію ухвали направити сторонам по справі.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 25.09.2026.

Суддя І.В. Садовий