Постановление суда № 140079136, 21.09.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 205/3948/22 провадження № 1-в/632/84/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року місто Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , засудженого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , представника ДУ «Первомайська виправна колонія (№117)» ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 , про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, засудженого 07 листопада 2022 року Ленінським районним судом міста Дніпропетровська за ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України, засудженого ОСОБА_4 , який відбуває покарання у виді позбавлення волі у державній установі «Первомайська виправна колонія (№ 117)» (далі ДУ «Первомайська ВК (№117)», подане захисником адвокатом ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого.

В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що згідно із вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року вирок залишено без змін.

Під час розгляду даної кримінальної справи судами були встановлені наступні обставини, які пом`якшують покарання, а саме щире каяття та сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

ОСОБА_7 на підставі ухвали Ленінського районного суду міста Дніпропетровська був звільнений з під варти у зв`язку із заміною запобіжного заходу на більш м`який домашній арешт, та за весь час судового слідства сумлінно виконував усі вимоги суду та не вчинив жодних правопорушень.

Разом із тим захисник зазначив, що ОСОБА_7 вчинив необережне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286-1 КК України, намагаючись врятувати свого батька ОСОБА_7 , який був хворий на цукровий діабет та якому стало дуже погано, в зв`язку з чим ОСОБА_4 вимушено прийняв термінове рішення сісти за кермо автомобіля в нетверезому стані виключно в ситуації пов`язаною із загрозою для життя його батька, та після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18 червня 2022 року приблизно о 15 годині 25 хв., викликав швидку для батька та залишився на місці пригоди до прибуття поліції.

У вчиненому ОСОБА_4 щиро розкаявся, усвідомив, що внаслідок протиправних дій втратив свого батька, та залишив без його підтримки свою матір - ОСОБА_8 , яка страждає на ряд захворювань, та з 2024 року є особою з інвалідністю другої групи.

Під час судового розгляду кримінального провадження потерпіла ОСОБА_8 просила не призначати єдиному сину суворе покарання, оскільки потребує його допомоги, у зв`язку із незадовільним станом здоров`я.

Окрім того, ОСОБА_4 мав постійну роботу де працював на протязі тривалого часу та мав позитивні характеристики. За місцем проживання також характеризувався виключно позитивно.

Засуджений ОСОБА_4 , відбуває покарання у ДУ «Первомайська ВК (№ 117)» за вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 07 листопада 2022 року, який набрав законної сили 14 лютого 2023 року.

16 серпня 2026 року настав термін за відбуттям 2/3 призначеного строку покарання для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відповідно до ст. 81 КК України.

За час відбування покарання ОСОБА_4 став на шлях виправлення, дотримується норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, сумлінно виконує встановлені законодавством вимоги персоналу колонії, бере участь у трудовій діяльності, постійно працює розкрійником, навчається для отримання нової спеціальності, здобув додаткову спеціальність для підвищення кваліфікації, місце свого проживання тримає в охайному стані, підтримує стосунки зі своєю матір`ю, зарекомендував себе з позитивної сторони, немає зауважень та стягнень з боку адміністрації виправної колонії, не вчиняв будь-яких правопорушень, відмовився від вживання алкогольних напоїв, має заохочення.

Відповідно до характеристики Первомайської ВК № 117 ОСОБА_4 за час відбування покарання невиконання покладених на нього обов`язків та порушення встановлених заборон не допускав, стягнень не має. У відношенні до представників адміністрації дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, виконує встановлені законодавством вимоги персоналу установи з метою отримання заохочень. Бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу «Подолання алкогольної, тютюнової залежності», «Освіта», «Духовне відродження», «Творчість». Відвідує заходи які проводять священнослужителі в установі. Приймає участь у суспільному житті відділення, бере участь у культурно-масових і спортивних заходах, має охайний вигляд.

Ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та ймовірної небезпеки для суспільства низькі.

Крім того, ОСОБА_4 має вади здоров`я, у зв`язку із чим під час відбування покарання звертався за медичною допомогою та, як зазначив захисник, з огляду на стан його здоров`я та за для безпеки життю, він також потребує умовно-дострокового звільнення.

Таким чином, ОСОБА_4 відбув 2/3 призначеного йому покарання за необережний злочин, внаслідок якого загинув його батько, в зв`язку з чим постраждала тільки його родина, сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, спричинена матеріальна шкода за проведені по кримінальній справі судові експертизи відшкодована в повному обсязі. ОСОБА_4 не є суспільно небезпечною особою, не становить небезпеку для оточуючих, відбуває покарання за необережний злочин, та до його вчинення не був судимий, мав постійну роботу та постійне місце проживання, що вказує та дає усі підстави для його умовно-дострокового звільнення.

У судовому засіданні захисник клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Разом із цим захисник зазначив, що дані про особу засудженого ОСОБА_4 , у тому числі про поведінку останнього та відношення до праці, взяті з його характеристики за час відбування покарання.

З огляду на викладене вище захисник вважає, що мета покарання досягнута, засуджений ОСОБА_4 виправся, у зв`язку із цим жодних підстав тримати його в умовах несвободи не має, а тому він підлягає умовно-достроковому звільненню від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.

Засуджений ОСОБА_4 клопотання захисника підтримав та просив його задовольнити.

Разом із цим зазначив, що у нього залишилася одна мати, яка є особою з інвалідністю другої групи та яка потребує його догляду, він має онкологічне захворювання, у зв`язку із чим потребує надання належної медичної допомоги, яка не може бути забезпечена в установах виконання покарань, проте може бути надана під час його перебування на волі.

За час відбування покарання він своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, пройшов навчання та отримав спеціальність, приймає участь у виховних заходах та у реалізації програм виховного впливу, порушень встановленого порядку відбування покарання, не допускав.

Представник ДУ «Первомайська ВК (№ 117)» проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що під час відбування покарання засуджений ОСОБА_4 характеризується посередньо. З метою стимулювання правослухняної поведінки за час відбування покарання заохочувався лише один раз, й то майже два роки тому, не проявляє готовності до самокерованої соціально правильної поведінки, на заходи виховного впливу реагує не завжди, намагається виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу установи лише з метою отримання заохочень. На даний час документів, які можуть підтверджувати побутове влаштування не має, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин із персоналом колонії. Проходив курси корекційних програм, проте його участь носила формальний характер й не свідчить про глибоку внутрішню зацікавленість та активне опрацювання матеріалу.

Водночас, представник кримінально-виконавчої установи зазначив, що підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 відсутні, оскільки він своєю поведінкою та ставленням до праці не довів, що виправився.

До того ж рішенням комісії установи від 25 грудня 2024 року у застосуванні ст. 100, 101 КВК України щодо засудженого ОСОБА_4 було відмовлено, як особі, що не стає на шлях виправлення.

Згідно із ухвалою суду від 25 жовтня 2025 року клопотання захисника про застосування щодо засудженого ОСОБА_4 положень ст. 82 КК України залишено без задоволення.

Рішенням комісії установи від 02 вересня 2026 року у направленні матеріалів до суду про застосування відносно засудженого ОСОБА_4 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, як особі, яка не довела свого виправлення, також було відмовлено.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що на теперішній час засуджений не довів свого виправлення, має лише одне заохочення, стягнень не має. Належних доказів реального доведення засудженим виправлення захисником суду не надано.

Разом із тим, прокурор звернув увагу суду на те, що безпосередній нагляд за засудженими здійснюється уповноваженими особами тієї кримінально-виконавчої установи у якій він відбуває покарання.

Застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання не є автоматичним після відбуття засудженими визначеної КК України частини покарання.

Засуджений відбувши певний строк покарання повинен своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довести своє виправлення.

У даному випадку засуджений ОСОБА_4 хоча і відбув визначену законом частину покарання у виді позбавлення волі, що надає йому право на умовно-дострокове звільнення, проте матеріали особової справи засудженого містить рішення комісії ДУ «Первомайська ВК (№117)», із якого вбачається, що відповідне питання було предметом її розгляду. Однак, у направленні до суду матеріалів про умовно-дострокове звільнення щодо засудженого ОСОБА_4 було відмовлено через те, що останній не довів своє виправлення згідно ст. 81 КК України.

Окрім того, прокурор зазначив, що із документів які наявні у матеріалах особової справи засудженого вбачається, що ОСОБА_4 не довів свого виправлення, характеризується посередньо, має лише одне заохочення й з часу його застосування демонстрував пасивну правослухняну поведінку, яка обмежувалася виключно формальним виконанням покладених на нього обов`язків, що вимагаються Кримінально-виконавчим кодексом України від кожного засудженого. Будь-яких активних дій, які б свідчили про його сумлінну поведінку, прагнення до виправлення чи активне самовдосконалення, засуджений не виявив.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши документи надані в обґрунтування клопотання, документи надані кримінально-виконавчою установою та матеріали особової справи засудженого, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до роз`яснень, закріплених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» № 2 від 26 квітня 2002 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв`язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної комісії (п.13 постанови Пленуму ВСУ № 2 від 26 квітня 2002 року).

Відповідно до вимог ч. 2, ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, після фактичного відбуття засудженим, зокрема, не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.

Таким чином, єдиною і достатньою підставою умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання - виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання.

Водночас, за змістом даної норми умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов`язком суду.

Про необхідність перевірки під час розгляду питання щодо можливості умовно-дострокового звільнення засудженого обставин його поведінки, ставлення до праці та навчання за весь час відбування покарання свідчить і пункт 9 розділу VI «Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5, відповідно до якого на засудженого, стосовно якого прийнято позитивне рішення про подання матеріалів до суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (ст. 81, 107 КК України), заміни невідбутої частини покарання більш м`яким (ст. 82 КК України), підрозділ готує до суду подання, яке містить анкетні дані, у тому числі про наявність чи відсутність непогашених та незнятих судимостей, про відбуту частину строку покарання, поведінку засудженого, ставлення до праці та навчання за весь час відбування покарання.

До подання долучається висновок щодо ступеня виправлення засудженого, характеристика на засудженого, яка містить оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, визначену з використанням підсистеми «КАСАНДРА» Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, дані про достроково не зняті або не погашені в установленому законом порядку стягнення, зазначені в частині першій статті 132 КВК України, та особова справа.

Отже, висновки про становлення особи на шлях виправлення слід робити не лише за період, що безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, а за весь час відбування покарання або принаймні протягом значної частини цього строку. (Відповідні висновки наведені в узагальненні судової практики розгляду судами деяких питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, наведеному в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.04.2017).

На переконання суду аналогічний підхід має застосовуватися тим більше при вирішенні питання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого.

При цьому, згідно із роз`ясненнями, які містяться у п. 17 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року, відповідні висновки можуть бути зроблені після ретельного з`ясовування ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його намірів щодо залучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

При визначенні сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці мають значення не окремі вчинки, а стабільна, постійна лінія поведінки та спосіб життя засудженого. Відомості про це повинні отримуватися з матеріалів, що характеризують поведінку засудженого, не лише за період, що безпосередньо передує поданню його до умовно-дострокового звільнення, а за весь час відбування ним покарання або, принаймні, за значний період цього терміну.

Отже, при вирішенні питання про можливість умовно-дострокового звільнення, дослідженню підлягає процес (обставини) відбування засудженим всього періоду відбування ним покарання, а не окремо взятого відрізку часу. Висновок про наявність підстав для умовно-дострокового звільнення може бути зроблений за умови системних та усталених позитивних змін, що відображаються, зокрема в поведінці засудженого та його ставленні до праці, та які свідчать про доведення засудженим його виправлення.

Вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 3 ст. 286-1 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого, у даному випадку батька засудженого; ч. 1 ст. 369 КК України пропозицію надання неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища, а саме за не притягнення його до кримінальної відповідальності за скоєну дорожньо-транспортну пригоду, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційні скарги прокурора та захисника залишені без задоволення, а вирок Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 07 листопада 2022 року щодо ОСОБА_4 - без змін.

Зазначений вирок суду набрав законної сили 14 лютого 2023 року, що підтверджується відповідним розпорядженням.

Згідно рапортом про затримання від 21 липня 2023 року ОСОБА_4 затриманий 21 липня 2023 року на виконання вироку Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 07 листопада 2022 року.

Початок строку відбування покарання, що було призначено ОСОБА_4 21 липня 2023 року, кінець строку відбування покарання 16 квітня 2028 року.

З 17 серпня 2023 року ОСОБА_4 відбуває покарання в ДУ «Первомайська ВК (№117)».

У період з 21 липня 2023 року по 17 серпня 2023 року засуджений ОСОБА_4 перебував в державній установі «Дніпровська установа виконання покарань», за час перебування в якій, характеризувався задовільно, невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон не допускав, адміністрацією установи не заохочувався.

3 07 січні 2025 року по 13 січня 2025 року, з 14 березня 2025 року по 24 березня 2025 року, з 22 липня 2025 року по 24 липня 2025 року, з 21 серпня 2025 року по 25 серпня 2025 року, з 07 травня 2026 року по 12 травня 2026 року, з 01 липня 2026 року по 17 липня 2026 року засуджений ОСОБА_4 перебував в державній установі «Харківський слідчий ізолятор», в якій, порушень покладених обов`язків та встановлених заборон не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягався, адміністрацією установи не заохочувався.

3 13 січня 2025 року по 14 березня 2025 року, з 24 липня 2025 року по 21 серпня 2025 року, з 12 травня 2026 року по 01 липня 2026 року засуджений ОСОБА_4 перебував на лікуванні в Темнівській багатопрофільній лікарні № 100 філії державної установи «ЦОЗ ДКВС України у Харківські області розміщеної на території державної установи «Темнівська виправна колонія (№ 100)», за час перебування в якій, характеризувався задовільно, порушень покладених обов`язків та встановлених заборон не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягався, адміністрацією установи не заохочувався.

3 17 серпня 2023 року по 07 січня 2025 року, з 24 березня 2025 року по 22 липня 2025 року, з 25 серпня 2025 року по 07 травня 2026 року, з 17 липня 2026 року по теперішній час засуджений ОСОБА_4 відбуває покарання в державній установі «Первомайська виправна колонія (№ 117)».

Тобто, на день розгляду клопотання ОСОБА_4 відбув не менше двох третин строку покарання, призначеного судом.

Проте, як вбачається з документів, що надійшли на адресу суду із ДУ «Первомайська ВК (№117)», зокрема характеристики від 02 вересня 2026 року, та матеріалів особової справи, з урахуванням ставлення засудженого ОСОБА_4 до вчинених ним кримінальних правопорушень, його поведінки протягом строку вже відбутого покарання, а також його ставлення до праці, процес виправлення останнього не досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі.

Так, згідно із витягами з протоколів засідань дисциплінарної комісії ДУ «Первомайська ВК(№117)» з проведення оцінювання поведінки осіб, які відбувають покарання у цій кримінально виконавчій установі: № 92 від 27 вересня 2023 року; № 126 від 20 грудня 2023 року; № 40 від 27 березня 2024 року; № 69 від 26 червня 2024 року; № 86 від 25 вересня 2024 року; № 44 від 25 червня 2025 року; № 66 від 24 вересня 2025 року; № 75 від 24 грудня 2025 року, № 6 від 20 березня 2026 року, на підставі ч. 8 ст. 131 КВК України застосування заходів заохочення щодо засудженого ОСОБА_4 є недоцільним.

Засуджений ОСОБА_4 працевлаштований у майстерні установи.

Відповідно до ст. 118 КВК України залучається без оплати праці до робіт з благоустрою колонії та поліпшення житлово-побутових умов засуджених, допоміжних робіт із забезпечення колонії продовольством.

До праці ставиться задовільно, однак виконує поставлені роботи не в повному обсязі.

До майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи ставиться байдуже, належний догляд за ними не завжди здійснює, намагається використовувати за призначенням.

Згідно із ст. 123 КВК України засуджений ОСОБА_4 бере участь в реалізації програм диференційованого виховного впливу «Подолання алкогольної/тютюнової залежності», «Освіта», «Духовне відродження», «Творчість», «Професія». До реалізації положень програми ставиться без зацікавленості.

Пройшов курс корекційних програм «Програма із надання психологічної ат психосоціальної підтримки засудженим, зокрема схильних до суїциду, а також спонукання їхніх поведінкових змін» та «Вирішення проблем», однак його участь носила переважно формальний характер і не свідчить про глибоку внутрішню зацікавленість чи активне опрацювання матеріалу.

Бере участь у культурно-масових і спортивних заходах, що проводяться у відділенні та установі, але робить це не охоче. У роботі самодіяльних організацій участі не приймає.

При цьому засуджений не має чіткої готовності змінити свою поведінку, наміри не визначені.

На заходи, спрямовані на вирішення криміногенних потреб, виявлених під час проведення оцінки ризиків реагує байдуже.

Здобуває повну загальну середню освіту в КЗ «Златопільський ліцей №3»Успіх».

Навчається в Первомайській філії Державного професійно-технічного навчального закладу «Темнівський навчальний центр (№ 100)» та отримує спеціальність газоелектрозварювальника. Основну увагу зосереджує на здобутті професійної освіти, до додаткових форм навчання проявляє вибіркову зацікавленість.

Суд зазначає, що сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.

Також, суд відзначає, що за змістом ст. 100, 154 КВК України, ст. 81, 82 КК України процес виправлення засудженого для висновків про можливість його умовно-дострокового звільнення повинен мати послідовний характер: ст. 100 КВК України - особа стає на шлях виправлення, ст. 82 КК України - особа стала на шлях виправлення, ст. 81 КК України - особа довела своє виправлення.

Водночас, відповідно до витягу з протоколу № 80 від 25 грудня 2024 року, засідання комісії ДУ «Первомайська ВК (№117)» засудженому ОСОБА_4 відмовлено у застосуванні зміни умов тримання шляхом переведення до дільниці соціальної реабілітації та переведення до колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, як особі, що не стає на шлях виправлення, згідно ст. 100, 101 КВК України.

Разом із тим, згідно із витягом з протоколу № 95 від 05 листопада 2025 року засідання комісії ДУ «Первомайська ВК (№117)» засудженому ОСОБА_4 у застосуванні ст. 82 КК України внесенні матеріалів до суду щодо заміни невідбутої частини покарання більш м`яким у виді обмеження волі, як особі, що не стала на шлях виправлення - відмовлено.

Відповідно до рапорту начальника відділення СПС від 07 січня 2026 року на ім`я начальника Державної установи «Первомайська виправна колонія (№117)» зміна умов відбування покарання засудженому ОСОБА_4 , шляхом переведення останнього до дільниці соціальної реабілітації, згідно ст. 100, 101 КВК України, є недоцільною, оскільки він не стає на шлях виправлення.

Окрім того, як вбачається з витягу з протоколу № 59 від 02 вересня 2026 року засідання комісії ДУ «Первомайська ВК (№117)» у направленні матеріалів до суду про умовно-дострокове звільнення щодо засудженого ОСОБА_4 , як особі, що не довела свого виправлення - відмовлено.

Із характеристик на засудженого ОСОБА_4 від 05 листопада 2025 року та 02 вересня 2026 року, а також висновків щодо ступеня виправлення засудженого з урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення останнього, характеристик під час відбування покарання (наявність заохочення), психологічних характеристик, підсумкових оцінок ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи вбачається, що засуджений ОСОБА_4 не став на шлях виправлення та не довів своє виправлення, відповідно.

Станом на 21 вересня 2026 року засуджений відбув більше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що надає йому формальне юридичне право на застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, відповідно до ст. 81 КК України.

Однак, виходячи з приписів ст. 81 КК України, головним та вирішальним є не факт відбування певної частини покарання, а саме виправлення засудженого, що доводиться сумлінною поведінкою та ставленням до праці за весь період відбування покарання у виправній установі.

За змістом цієї норми умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після переконання в тому, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Статтею 6 Кримінально виконавчого кодексу України передбачено, що виправлення засудженого-процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Так, виконання призначеного покарання має своєю метою не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Дострокове звільнення завжди пов`язане з достроковим виправленням засудженого. Засуджений має усвідомлювати, що перед ним відкрита перспектива дострокового звільнення від відбування покарання і це залежить від нього самого та його бездоганної поведінки.

Суд акцентує увагу, що передумовою дострокового звільнення є саме «бездоганна» поведінка засудженого протягом всього строку відбування покарання і державні органи, які пов`язані із процесом виправлення та перевиховання засудженого та суд не мають підходити до цього питання формально.

Проте, сукупність досліджених документів містить дані, які вказують на те, що процес виправлення ОСОБА_4 не досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі, а сам факт відбуття визначеної законом частини покарання, не свідчить про його виправлення.

Отже, суд вважає, що в задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 у виді позбавлення волі слід відмовити, оскільки, виходячи з принципів інституту кримінального покарання, враховуючи особу засудженого, тяжкість та обставин вчиненого кримінального правопорушення, а також те, що невідбутий засудженим строк покарання становить 1 рік, 06 місяців і 26 днів, таке звільнення буде суперечити принципу невідворотності покарання особи за вчинене кримінальне правопорушення.

Також, суд доходить висновку що засуджений ОСОБА_4 лише став на шлях виправлення, але не довів цього.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання до засудженого застосоване бути не може, так як процес його виправлення не досягнув тієї стадії, що відбування покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним.

Щодо доводів як захисника так і засудженого ОСОБА_4 про те, що він має матір, яка є особою з інвалідністю другої групи, потребує його допомоги та він має намір їй допомагати, то звісно, що ця обставина враховується судом при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення, однак відповідно до положень ст. 81 КК України вона не є вирішальною та навіть з урахуванням строку фактично відбутого засудженим покарання, не може бути підставою для його звільнення від відбування покарання умовно-достроково.

На підставі ст. 81 КК України, керуючись ст. 369, 372, 392, 537, 539 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Златопільський міськрайонний суд Харківської області.

Суддя:ОСОБА_1