Постановление суда № 140075892, 21.09.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/18425/26

Провадження № 1-кс/369/2771/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м. Київ

Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 3 Бучанского РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , погодженого прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111350000595 від 17.07.2026 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 3 Бучанского РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , погодженого прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111350000595 від 17.07.2026 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції № 3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження №12026111350000595 від 17.07.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 5 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_9 , будучи достеменно обізнаним про наявність особового періоду в державі, а саме запровадженого в Україні Указом Президента України. У№ 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, який неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 04.05.2026 строком на 90 діб (тобто до 02.08.2026).

Так, у період часу з 16.07.2026 по 17.07.2026 у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, з будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_11 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання їх суспільно небезпечних наслідків, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та він залишиться непоміченим, без згоди власника чи іншого законного володільця житла, невстановленим у ході досудового розслідування способом проник до вказаного будинку.

Перебуваючи всередині будинку, ОСОБА_11 виявив майно, що належить ОСОБА_7 , після чого, діючи умисно, таємно викрав його, а саме:

- наручний механічний годинник Breitling «Superocean» «Automatic 36», вартістю 161 725,40 грн; наручний механічний годинник Breitling, модель «AI 737318101C1A1», вартість якого на час вчинення кримінального правопорушення не встановлена; наручний годинник Gucci, вартість якого на час вчинення кримінального правопорушення не встановлена; механічний годинник «Maurice Lacroix», розпізнавальні знаки НОМЕР_1 (ISA 8161/204), вартість якого на час вчинення кримінального правопорушення не встановлена; сережки з білого золота, вартість яких на час вчинення кримінального правопорушення не встановлена; ланцюжок із хрестиком з білого золота, вартість яких на час вчинення кримінального правопорушення не встановлена; підвіску зі срібла з білим перламутром, вартість якої на час вчинення кримінального правопорушення не встановлена; дві каблучки з білого золота, вартість яких на час вчинення кримінального правопорушення не встановлена; грошові кошти у сумі 206 000 грн; грошові кошти у сумі 2 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 89 234 грн; грошові кошти у сумі 1 000 євро, що за офіційним курсом Національного банку України становить 51 164 грн.

У подальшому ОСОБА_11 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму вартості викраденого майна складає 508 123,40 грн.

Крім того, у період часу з 19.07.2026 по 20.07.2026 у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, з будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яким користувався ОСОБА_12 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_11 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання їх суспільно небезпечних наслідків, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, повторно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та він залишиться непоміченим, без згоди власника або іншого законного володільця житла, невстановленим досудовим розслідуванням способом проник до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Перебуваючи всередині вказаного будинку, ОСОБА_11 виявив майно, належне ОСОБА_12 , після чого, діючи умисно та таємно, викрав його, а саме:

- наручний годинник «Rolex» вартістю 192 530 (сто дев`яносто дві тисячі п`ятсот тридцять) гривень 25 копійок; наручний годинник «Omega» вартістю 194 034 (сто дев`яносто чотири тисячі тридцять чотири) гривні 20 копійок; сумку «Louis Vuitton» вартістю 45 631 (сорок п`ять тисяч шістсот тридцять одна) гривня 70 копійок; сумку «Calvin Klein», вартість якої встановити не представилося можливим; грошові кошти у сумі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень; грошові кошти у сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 446 676 (чотириста сорок шість тисяч шістсот сімдесят шість) гривням; грошові кошти у сумі 20 000 (двадцять тисяч) євро, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 1 021 190 (одному мільйону двадцяти одній тисячі ста дев`яноста) гривням. Крім того, ОСОБА_11 заволодів дозволом на зброю № НОМЕР_2 , виданим на ім`я ОСОБА_12 .

Після цього ОСОБА_11 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду у розмірі вартості викраденого майна складає 1 970 062,15 грн.

Загальна сума матеріальних збитків, завданих ОСОБА_13 внаслідок вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, становить 2 478 185,55 грн.

Так, 23.07.2026 т.в.о. заступником начальника ВП начальником СВ ВП № 3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 5 ст. 185 КК України.

24.07.2026 слідчим за погодженням з прокурором повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у житло.

Таким чином, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України підозрюється ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кишинів, Республіки Молдова, молдованин, громадянин Республіки Молдова, із середньою освітою, одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.07.2026 підозрюваному ОСОБА_14 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21.09.2026 включно.

17.09.2026 слідчим за погодженням з прокурором повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 5 ст. 185 КК України, а саме у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненому у великих розмірах, в умовах воєнного стану, поєднаному з проникненням у житло, та у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненому в особливо великих розмірах, повторно в умовах воєнного стану, поєднаному з проникненням у житло.

Так, за доручення прокурора Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області, слідчим у кримінальному провадженні підозрюваного ОСОБА_10 17.09.2026 було повідомлено про завершення досудового розслідування та можливість підозрюваного ОСОБА_10 ознайомитися з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.

Згідно ч. 10 ст. 290 КПК України, сторонам кримінального провадження, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ.

Право на ознайомлення з усіма матеріалами досудового розслідування гарантує реалізацію конституційного права підозрюваного на отримання інформації, зокрема, щодо суті пред`явленого обвинувачення та стану розгляду справи, а також забезпечує підозрюваному чи його захиснику можливість підготувати захист від пред`явленого обвинувачення.

Отже, право на ознайомлення із матеріалами досудового розслідування та право на отримання інформації про закінчення розслідування у кримінальному провадженні є складовими конституційного права на захист.

Водночас, ознайомлення підозрюваного чи його захисника з матеріалами досудового розслідування є елементом кримінального судочинства і його порядок відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України визначається законами України.

Слід зазначити, що критерій складності даного кримінального провадження є визначальним. Так, матеріали досудового розслідування даного кримінального провадження, налічують 2 томи, в яких окрім паперових документів містяться й матеріали відеозаписів проведення слідчих дій зі свідками даних кримінальних правопорушень, тобто обсяг матеріалів досудового розслідування є значним.

Європейський суд з прав людини питання адекватності часу та можливостей, наданих для підготовки захисту, пропонує вирішувати в контексті обставин кожної конкретної справи (п. 66 рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України»).

Так у справі «Кемпбелл і Фелл (Campbell and Fell) проти Сполученого Королівства» (рішення від 28 червня 1984 р.) заявник скаржився на те, що він не був достатньо проінформований про пред`явлені звинувачення, так як його повідомили лише за 5 днів до початку судового розгляду (п. 63). Суд, враховуючи простоту звинувачень щодо заявника (дисциплінарні порушення правил внутрішнього розпорядку тюрми), дійшов висновку, що у нього було «достатньо часу» для підготовки свого захисту (п. 98).

А у справі «Хусейн та інші (Huseyn and others) проти Азербайджану» (рішення від 26 липня 2011 р.) Суд визнав порушення підпункту «b» п. 3 ст. 6 Конвенції, відмітивши, що матеріали обвинувачення були досить великими і включали, поміж іншого, більше 6200 сторінок документів у 22 томах та відео свідчення, записані на 22 відеокасетах. Вивчення такого великого обсягу матеріалів вимагає значного часу для ознайомлення. А тому, Суд, дійшов висновку про наявність серйозних проблем з адекватністю і відповідністю часу і способів, наданих захисту для ознайомлення (пункти 174178).

У справі «Шопс (Schops) проти Німеччини» (рішення від 13 лютого 2001 р.) Суд не визнав порушення підпункту «b» п. 3 ст. 6 Конвенції, так як всі томи справи (132 основних і 2 додаткових близько 16 000 сторінок в цілому) були направлені адвокату за три тижні до прийняття рішення про продовження попереднього ув`язнення заявника (п.54). При цьому, слід зауважити, що адвокат під час досудового розслідування мав доступ до основних матеріалів, які складали 132 томи в цілому (п.24).

При оцінці наявності у обвинуваченого необхідного часу для підготовки свого захисту, особливу увагу слід звертати на характер провадження, а також складність справи і стадію провадження («Грегачевич проти Хорватії»).

В рішенні «ОАО Нафтова Компанія Юкос проти Росії» вказано, що хоча важливо здійснити провадження протягом належного строку, але не можна задля цього жертвувати процесуальними правами однієї зі сторін.

Особливу увагу заслуговує позиція ЄСПЛ в рішенні «Ламбін проти Росії». У цій справі заявник та його захисник мали п`ять днів для вивчення шеститомної справи об`ємом близько 1500 сторінок, Суд не вважав, що час, наданий стороні захисту на вивчення матеріалів справи, був достатнім для захисту сутності права, гарантованого § 1 та 3 (b) статті 6. Суд врахував той факт, що в апеляційній скарзі заявник детально проаналізував матеріали справи, що він був представлений в апеляційному суді двома адвокатами, які підтвердили, що у них було достатньо часу для вивчення справи, і що заявник не був обмежений у кількості та тривалості його зустрічей з адвокатами.

Аналізуючи практику ЄСПЛ щодо того, що за кожною особою визнається право мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, то слід зазначити, що в рішенні «Матточча проти Італії» викладено, що обсяг «детальної» інформації залежить від особливих обставин справи, проте обвинувачений у будь-якому випадку має отримати подробиці, достатні для того, аби повністю зрозуміти висунуті проти нього обвинувачення і належно підготувати свій захист. В рішенні «Превіті проти Італії» зазначено, що деякі детальні відомості правопорушення можна встановити не лише з обвинувального акту, але й з інших документів, підготовлених обвинуваченням у справі, та з інших матеріалів справи.

Європейський суд вважає, що у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції важливе тільки те зволікання, яке тим чи іншим чином залежить від держави («Меріт проти України» (Merit v. Ukraine). Якщо в розгляді справи бере участь державний орган, то затримка з його боку при наданні доказів ставиться в провину держави. Якщо затримка відбувається з вини приватної сторони, держава не несе за це прямої відповідальності. Неможливість ознайомитися з матеріалами досудового розслідування до закінчення строку дії запобіжного заходу не пов`язано із способом здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Так, строк дії запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_10 визначено до 21.09.2026 включно, однак об`єктивно ознайомитися з матеріалами досудового розслідування та скерувати обвинувальний акт до закінчення дії запобіжного заходу, не можливо у зв`язку зі складністю кримінального провадження.

Крім того, наявні ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, дають підстави для продовження дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_15 на час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та скерування обвинувального акту до суду.

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_10 від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що останній не має осіб на утриманні, є громадянином іншої держави, не має посвідки на тимчасове чи постійне місце проживання та власне постійного місця проживання. Тому, ОСОБА_11 , усвідомлюючи можливість реального покарання, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого він підозрюється та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).

Враховуючи ці обставини і тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 , існує реальний ризик переховування підозрюваного з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Водночас, стороною обвинувачення не встановлено стримуючих факторів, які б свідчили, що підозрюваним не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя у спосіб неявки в судове засідання.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_11 , може впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні. Даний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний, може незаконно впливати на них, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань. На даний час в органу досудового розслідування є необхідність у проведенні ряду слідчих дій, встановити всіх свідків у даному кримінальному провадженні, а тому існує реальний ризик того, що ОСОБА_11 перебуваючи на свободі, буде здійснювати вплив на останніх із метою надання неправдивих показань. Такими своїми діями підозрюваний перешкоджатиме кримінальному провадженню.

Обґрунтовуючи наявність і ступінь ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення враховує, що згідно із п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих, свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким підозрюваний ОСОБА_11 може вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що підозрюваний не має міцних соціальних зв`язків за місцем проживання (не має на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків тощо), тому під страхом юридичних наслідків, які можуть настати, підозрюваний може знову вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема з корисливих мотивів.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

Таким чином, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам.

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин орган досудового розслідування приходить до висновку, що застосування більш м`яких запобіжних заходів передбачених КПК України, а ніж тримання під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_16 .

Враховуючи вище викладене, слідчий просив слідчого суддю продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор», до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кишинів, Республіки Молдова, молдованин, громадянин Республіки Молдова, із середньою освітою, одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , на строк два місяці без альтернативи застосування застави.

В судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку тримання підозрюваного під вартою підтримав та просив його задовольнити.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, просили у його задоволенні відмовити та обрати більш м`який запобіжний захід.

Вислухавши пояснення підозрюваного та його захисника, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, дослідивши подані матеріали, дослідивши наявні ризики, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, щоу провадженні слідчого відділення відділу поліції № 3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження №12026111350000595 від 17.07.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 5 ст. 185 КК України.

Так, 23.07.2026 т.в.о. заступником начальника ВП начальником СВ ВП № 3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 5 ст. 185 КК України.

24.07.2026 слідчим за погодженням з прокурором повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у житло.

Таким чином, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України підозрюється ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кишинів, Республіки Молдова, молдованин, громадянин Республіки Молдова, із середньою освітою, одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.07.2026 підозрюваному ОСОБА_14 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21.09.2026 включно.

17.09.2026 слідчим за погодженням з прокурором повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 5 ст. 185 КК України, а саме у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненому у великих розмірах, в умовах воєнного стану, поєднаному з проникненням у житло, та у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненому в особливо великих розмірах, повторно в умовах воєнного стану, поєднаному з проникненням у житло.

Так, за доручення прокурора Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області, слідчим у кримінальному провадженні підозрюваного ОСОБА_10

17.09.2026 було повідомлено про завершення досудового розслідування та можливість підозрюваного ОСОБА_10 ознайомитися з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до положень статей 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов`язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування у строки, встановлені ст. 219 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.

Так, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування, слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, є обґрунтованою, що дає підстави для вирішення питання про продовження дії запобіжного заходую.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого у кримінальному провадженні та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики ЄСПЛ вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Наряду з вказаним, у п. 42 рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм і застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 , дані, які характеризують особу.

Слідчий суддя, з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховуючи характер та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 , вагомість наявних доказів у кримінальному провадженні, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, вважає доведеними ризики, (які як убачається із попередньої ухвали суду від 25.07.2026 року по теперішній час не зменшилися та продовжують існувати) що останній може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеним необхідність продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою, оскільки, на переконання слідчого судді, саме такий вид заходу забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_13 покладених на нього процесуальних обов`язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України.

Даних про наявність підстав для скасування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_10 або його зміни на більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд враховує, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Продовжуючи підозрюваному строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права останнього, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, зокрема прав потерпілих у даному кримінальному провадженні.

За таких обставин, суд вважає за доцільне клопотання слідчого задовольнити частково та продовжити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 жовтня 2026 року включно.

Задовольняючи клопотання про продовження тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити розмір застави для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у розмірі п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 500*3 328 гривень = 1 664 000 гривень (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисячі) грн 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 40, 131, 132, 177, 178, 181, 193, 194, 197, 206, 309 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП № 3 Бучанского РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , погодженого прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111350000595 від 17.07.2026 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України задовольнити частково.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кишинів, Республіки Молдова, молдованин, громадянин Республіки Молдова, із середньою освітою, одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, у межах строку досудового розслідування, строком на 31 (тридцять одну) добу, тобто до 21 жовтня 2026 року (включно).

Визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 21 жовтня 2026 року (включно).

Одночасно визначити ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 500*3 328 гривень = 1 664 000 гривень (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисячі) грн 00 копійок.

Отримувач ТУ ДСА України в Київській області, код отримувача (код ЄДРПОУ) 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача UA768201720355259001000018661.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на зазначений рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, повноважена службова особа Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 , з-під варти, якщо відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання даного підозрюваного під вартою, та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконати покладені на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього;

- не відлучаєтися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1