Решение № 140071920, 25.09.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/4122/25

провадження № 2/650/1090/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,

за участю секретаря - Завістовської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить розірвати договір оренди належної їй земельної ділянки площею 6,3517 га, кадастровий номер 6520982000:04:001:0263, повернути земельну ділянку власниці та стягнути з ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» 167 736,37 грн, з яких 68 393,16 грн заборгованості з орендної плати за 2021-2024 роки, 25 683,78 грн інфляційних втрат та 73 659,43 грн пені.

В обґрунтування позову зазначила, що на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХС № 001889 від 26 грудня 2008 року їй належить земельна ділянка площею 6,3517 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території колишньої Давидово-Брідської сільської ради Бериславського району Херсонської області, кадастровий номер 6520982000:04:001:0263.

24 лютого 2010 року між ОСОБА_1 та орендарем укладено договір оренди цієї земельної ділянки, який зареєстровано 21 вересня 2010 року за № 4АА002209-04 10 716 00006. Надалі додатковою угодою строк дії договору продовжено до 30 листопада 2026 року, а орендну плату визначено у грошовій формі у розмірі 9,03 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди.

Позивач вказала, що орендна плата за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки їй не виплачувалася. Річний розмір орендної плати визначено нею у сумі 17 098,29 грн, а загальну суму основного боргу за чотири роки - 68 393,16 грн. Невнесення орендної плати протягом декількох років позивач вважає систематичним порушенням істотної умови договору та підставою для його дострокового розірвання.

Крім основного боргу позивач просить стягнути інфляційні втрати та передбачену договором пеню у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожний день прострочення. На підтвердження цих вимог до позову додано окремі розрахунки за відповідні періоди.

Під час розгляду справи позивач подала заяву від 01 червня 2026 року, якою уточнила позовні вимоги з огляду на відчуження права оренди. Зазначила, що 17 квітня 2025 року між ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» укладено договір відчуження (продажу) права оренди земельної ділянки № 1704/25-07, у зв`язку з чим право оренди зареєстроване за ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Просила розірвати договір оренди з урахуванням переходу права оренди до нового орендаря та повернути їй земельну ділянку. Інші позовні вимоги просила розглядати без змін.

03 грудня 2025 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подав відзив на позовну заяву, в якому просив поновити строк на його подання та у задоволенні позову відмовити. Представник послався на те, що позовна заява фактично була отримана товариством лише 26 листопада 2025 року, після неодноразових клопотань про ознайомлення з матеріалами справи. Суд враховує наведені обставини та приймає відзив до розгляду.

Заперечуючи проти позову по суті, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» зазначило, що Великоолександрівська селищна територіальна громада перебувала під тимчасовою окупацією рф з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року, а після деокупації територія залишалася територією можливих бойових дій. За твердженням відповідача, бойові дії, мінна небезпека, знищення та розграбування майна підприємства об`єктивно унеможливлювали використання орендованої землі за цільовим призначенням.

На підтвердження своїх заперечень представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» послався на дані інтерактивної карти ДСНС, розпорядження органів місцевої влади щодо податкових пільг, розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24 про включення товариства до переліку суб`єктів господарювання, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, а також на лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року щодо потенційної небезпеки вибухонебезпечних предметів та безпекових ризиків.

Відповідач послався на частину шосту статті 762 ЦК України та вважав, що в період, коли земельна ділянка не могла використовуватися з причин, за які орендар не відповідає, обов`язок зі сплати орендної плати був відсутній. Окремо ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» зазначило, що після відчуження права оренди 17 квітня 2025 року новим орендарем стало ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», до якого перейшли права та обов`язки орендаря.

10 вересня 2025 року позивач подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

18 вересня 2026 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подав заяву про розгляд судового засідання, призначеного на 25 вересня 2026 року, без участі відповідача, заперечив проти задоволення позову та підтримав відзив у повному обсязі.

Представник ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву та інших заяв по суті спору не подав. Відомостей про причини неявки матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасника справи, якого належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених законом. Враховуючи заяви позивача та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розгляд справи за їх відсутності, неявку ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», відсутність клопотань, які перешкоджали б вирішенню спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та перевіривши доводи учасників, суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6,3517 га, кадастровий номер 6520982000:04:001:0263, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір оренди щодо цієї земельної ділянки укладено 24 лютого 2010 року та зареєстровано 21 вересня 2010 року за № 4АА002209-04 10 716 00006. Додатковою угодою строк оренди продовжено до 30 листопада 2026 року, а розмір орендної плати встановлено на рівні 9,03 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік. Сторонами не надано доказів припинення договору з інших підстав до звернення позивача до суду.

Матеріали справи не містять доказів сплати позивачу орендної плати за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки. ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» по суті не спростовує факту невиплати, однак вважає, що у 2022-2024 роках обов`язок щодо внесення орендної плати був відсутній через обставини, за які орендар не відповідає.

17 квітня 2025 року право оренди спірної земельної ділянки відчужено на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на підставі договору № 1704/25-07. На час вирішення спору саме ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» є чинним орендарем та носієм зареєстрованого права оренди.

Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 198/346/24, провадження № 61-3952св25, виходив з того, що у разі відчуження права оренди новий орендар, який є правонаступником усіх прав та обов`язків попереднього орендаря за договором, є належним відповідачем у спорі про припинення чинного орендного правовідношення. Попередній орендар після переходу права оренди не є належним відповідачем за вимогою про розірвання договору.

Отже, вимога про розірвання чинного договору оренди та повернення земельної ділянки має вирішуватися щодо ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Поведінка ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» як орендаря у період до відчуження права оренди має значення для встановлення того, чи виникла передбачена законом підстава для розірвання договору.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 96 ЗК України встановлено обов`язок землекористувача своєчасно сплачувати орендну плату. Відповідно до статей 21, 24 Закону України «Про оренду землі» орендна плата є платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, а орендодавець має право вимагати її своєчасного внесення.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених законом та умовами договору, а пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України систематичну несплату орендної плати визначено підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 зазначила, що під систематичністю у приватноправових відносинах розуміються два та більше випадки повної несплати орендної плати, визначеної умовами договору. За наявності двох і більше випадків повної несплати така обставина є самостійною підставою для розірвання договору відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України.

Вирішуючи заперечення відповідача щодо воєнного стану, тимчасової окупації та мінної небезпеки, суд виходить з такого.

Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. У постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 916/5400/23 Верховний Суд звернув увагу, що для застосування цієї норми необхідно встановити об`єктивну безпосередню неможливість користування конкретним майном з незалежних від орендаря причин; самі по собі загальні обмеження або несприятливі умови користування не є достатніми.

Щодо 2022 року суд враховує, що Великоолександрівська селищна територіальна громада, до якої належить територія розташування спірної земельної ділянки, перебувала під тимчасовою окупацією рф з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року.

Верховний Суд у постанові від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24 врахував сезонний характер сільськогосподарського виробництва та дійшов висновку, що тимчасова окупація території протягом істотної частини сільськогосподарського циклу може об`єктивно позбавити орендаря можливості провести посівну кампанію, виростити та зібрати врожай, а отже використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням.

З огляду на тривалість окупації у 2022 році, її співпадіння з основним періодом сільськогосподарських робіт та характер використання спірної земельної ділянки суд вважає доведеним, що у 2022 році орендар був об`єктивно позбавлений можливості використовувати земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва з незалежних від нього причин. Тому орендна плата за 2022 рік стягненню не підлягає, а несплата за цей рік не враховується судом як випадок порушення, який формує систематичність.

Іншу оцінку суд надає невиплаті орендної плати за 2023 та 2024 роки.

Після завершення тимчасової окупації саме по собі віднесення території до територій можливих бойових дій, загальна мінна небезпека, близькість до лінії бойового зіткнення або надання підприємству податкових пільг не доводять автоматично повної неможливості використання конкретної земельної ділянки протягом усього відповідного року.

Для звільнення від орендної плати за 2023 та 2024 роки відповідач мав довести, що саме земельна ділянка з кадастровим номером 6520982000:04:001:0263 у відповідний період фактично не могла використовуватися за її цільовим призначенням. Матеріали справи не містять акта технічного або нетехнічного обстеження цієї земельної ділянки, акта її очищення чи розмінування, документа про фактичне виявлення на ній вибухонебезпечних предметів, встановлення заборони доступу або проведення сільськогосподарських робіт у 2023 чи 2024 роках.

Дані інтерактивної карти ДСНС підтверджують існування загального ризику мінного забруднення на відповідній території, однак не ідентифікують стан конкретної земельної ділянки позивача у визначений період. Сам факт віднесення території до потенційно небезпечної не є тотожним встановленню повної фактичної неможливості користування кожною розташованою на ній земельною ділянкою.

Лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року також містить відомості про потенційні ризики та неможливість гарантувати безпеку польових робіт за загальних безпекових умов, однак не встановлює факту забруднення вибухонебезпечними предметами саме земельної ділянки з кадастровим номером 6520982000:04:001:0263 та не визначає періоду її повної непридатності у 2023-2024 роках.

Розпорядження щодо надання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» податкових пільг та рішення органів місцевого самоврядування про податковий режим земель мають значення насамперед для публічно-правових відносин з оподаткування. Вони не припиняють автоматично приватноправовий обов`язок зі сплати орендної плати власнику приватної земельної ділянки та самі по собі не підтверджують умови, необхідні для застосування частини шостої статті 762 ЦК України.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 25 лютого 2025 року у справі № 908/929/24 не змінює цього висновку, оскільки у тій справі предметом оцінки було спеціальне податкове регулювання плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Таке регулювання не може автоматично переноситися на приватноправовий обов`язок орендаря зі сплати орендної плати фізичній особі - власнику земельної ділянки.

Отже, відповідач не довів наявності обставин, які звільняли б орендаря від орендної плати за 2023 та 2024 роки.

Невиплата орендної плати за 2021 рік відбулася до початку повномасштабної збройної агресії та не пов`язана з наведеними відповідачем обставинами. Доказів існування інших підстав для звільнення орендаря від плати за цей рік матеріали справи не містять.

Таким чином, суд встановив три самостійні випадки повної невиплати орендної плати, які підлягають врахуванню як порушення договору: за 2021, 2023 та 2024 роки. Ці порушення є систематичними у розумінні пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та утворюють передбачену законом підставу для дострокового розірвання договору оренди.

Передаючи земельну ділянку у строкове платне користування, позивач розраховувала на регулярне отримання погодженої сторонами орендної плати. Повна невиплата плати протягом трьох років, які враховуються судом як порушення, позбавила орендодавця основного майнового результату договору.

Відчуження 17 квітня 2025 року права оренди на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не припиняє вже сформованої підстави для розірвання договору. Новий орендар набув чинне право оренди разом із правами та обов`язками сторони орендаря та є належним відповідачем у спорі про припинення цього права.

Тому вимоги про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки підлягають задоволенню щодо ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». У задоволенні вимог до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про припинення чинного орендного правовідношення слід відмовити у зв`язку з тим, що це товариство на час вирішення спору вже не є носієм права оренди.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості суд виходить із принципів диспозитивності та розгляду справи в межах заявлених вимог. Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі поданих доказів.

Позивач просить стягнути грошову заборгованість саме з ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». З урахуванням переходу до цього товариства права оренди та прав і обов`язків орендаря за договором, а також установленого Верховним Судом підходу щодо правонаступництва нового набувача права оренди, суд вирішує грошову вимогу в заявлених позивачем межах щодо ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

Річний розмір орендної плати, який позивач визначила на підставі договору та додаткової угоди, становить 17 098,29 грн. Відповідачі не подали альтернативного розрахунку цього розміру та не надали доказів сплати орендної плати за спірні роки.

Оскільки орендна плата за 2022 рік стягненню не підлягає, а за 2021, 2023 та 2024 роки обов`язок зі сплати орендної плати не припинявся, сума основної заборгованості, яка підлягає стягненню, становить 51 294,87 грн: 17 098,29 грн х 3 роки.

У частині вимог про стягнення 25 683,78 грн інфляційних втрат та 73 659,43 грн пені суд дійшов висновку про відмову.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що для кожного наступного періоду за базу береться не окремий прострочений щорічний платіж, а наростаюча сума основного боргу: 17 098,29 грн, 34 196,58 грн, 51 294,87 грн та 68 393,16 грн. Внаслідок цього на суми попередніх щорічних платежів повторно нараховуються інфляційні втрати та пеня у наступних розрахункових періодах.

Крім того, подані розрахунки включають як складову основного боргу орендну плату за 2022 рік, щодо якої суд встановив відсутність обов`язку зі сплати внаслідок об`єктивної неможливості використання земельної ділянки. Отже, похідні нарахування здійснені, у тому числі, на суму, яка не підлягає стягненню.

За таких обставин подані розрахунки не дають можливості визнати заявлені суми інфляційних втрат та пені належно доведеними. Самостійне формування судом нового розрахунку з іншими базовими сумами та періодами замість розрахунку, на якому ґрунтуються заявлені вимоги, виходило б за межі наданого сторонами обґрунтування цих вимог. Тому у стягненні 25 683,78 грн інфляційних втрат та 73 659,43 грн пені слід відмовити.

Таким чином, майнова вимога підлягає задоволенню частково у розмірі 51 294,87 грн основної заборгованості з орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатила судовий збір у загальному розмірі 2 888,56 грн, з яких 1 211,20 грн - за вимогу немайнового характеру та 1 677,36 грн - за майнову вимогу. Вимога немайнового характеру задоволена, а майнова вимога задоволена на 51 294,87 грн із заявлених 167 736,37 грн, тобто на 30,58 %. Отже, з ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на користь позивача підлягає стягненню 1 724,15 грн судового збору, у тому числі 1 211,20 грн за немайнову вимогу та 512,95 грн пропорційно задоволеній частині майнової вимоги.

Зважаючи на викладене, керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 526, 617, 625, 629, 651, 762 ЦК України, статтями 93, 96, 141 ЗК України, статтями 13, 21, 24, 31, 32, 34 Закону України «Про оренду землі», Великоолександрівський районний суд Херсонської області,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 6,3517 га, кадастровий номер 6520982000:04:001:0263, укладений 24 лютого 2010 року між ОСОБА_1 та орендарем, зареєстрований 21 вересня 2010 року за № 4АА002209-04 10 716 00006, право оренди за яким на підставі договору відчуження (продажу) права оренди земельної ділянки від 17 квітня 2025 року № 1704/25-07 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33251307, 37223, Полтавська область, Миргородський район, село Гиряві Ісківці, вулиця Миру, будинок 12) на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у розмірі 51 294,87 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33251307) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 724,15 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - відмовити.

У задоволенні решти позовних вимог, у тому числі про стягнення орендної плати за 2022 рік, інфляційних втрат у розмірі 25 683,78 грн та пені у розмірі 73 659,43 грн, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя: О.О. Сікора