Решение № 140063173, 15.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/562/26

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Томашівської сільської ради, с. Томашівка Фастівського району Київської області,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПО», с. Дорогинка Фастівського району Київської області,

про стягнення 495 795,86 грн.

за участю представників: не з`явились;

СУТЬ СПОРУ:

Томашівська сільська рада, с. Томашівка Фастівського району Київської області (далі по тексту Томашівська сільська рада) 27.02.2026 через систему «Електронний суд» звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПО», с. Дорогинка Фастівського району Київської області (двлі по тексту ТОВ «ГІПО»), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 495 795,86 грн., з яких:

- 422 581,65 грн. безпідставно збережені кошти (несплачена орендна плата) ТОВ «ГІПО» за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3224983301:06:001:0018 за період з 01.01.2023 по 31.12.2025;

- 54 685,79 грн. інфляційних втрат за безпідставне збереження коштів (несплата орендної плати) ТОВ «ГІПО» за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3224983301:06:001:0018 за період з січня 2023 року по грудень 2025 року;

- 18 528,42 грн. 3% річних (згідно ч. 2 ст. 625 ЦК) за безпідставне збереження коштів (несплата орендної плати) ТОВ «ГІПО» за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3224983301:06:001:0018 за період з 03.03.2023 по 31.01.2026.

Крім того, позивач просить суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до глави 10 ГПК України

Позов обґрунтований тим, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, який розташований на спірній земельній ділянці, був зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування та оформити у передбаченому законом порядку право на земельну ділянку. Позаяк відповідач не є ані власником, ані особою, яка має право на оформлення постійного користування спірною земельною ділянкою, земельна ділянка мала бути оформлена на умовах оренди, а обов`язок відповідача сплачувати орендну плату настав з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна.

Ставка орендної плати згідно з рішеннями Томашівської сільської ради становила 6% НГО земельної ділянки на 2023 рік, 5% НГО на 2024 рік та 5% НГО на 2025 рік. Тож, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки позивач твердить, що за 2023 рік відповідач був зобов`язаний сплатити орендної плати 143670,10 грн.; за 2024 рік 134092,09 грн., за 2025 рік 144819,46 грн.

Посилаючись на правову позицію постанови Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, позивач твердить, що у разі прострочення грошового зобов`язання, у тому числі з повернення безпідставно одержаних коштів, нараховуються проценти річних та інфляційні встати відповідно до ст. 625 ЦК України. Тож позивач нарахував за період з березня 2023 року по грудень 2025 року 54 685,79 грн. інфляційних втрат, а також з 02.03.2023 по 30.01.2026 18 528,42 грн. процентів річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/562/26 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 06.04.2026, в порядку підготовки справи до розгляду зобов`язано позивача подати суду докази розташування на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, що належать відповідачу, документальну інформацію про дату набуття відповідачем права власності на такі об`єкти. Відповідача було зобов`язано подати докази оформлення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3224983301:06:001:0018 під належними відповідачу об`єктами нерухомого майна та докази подання декларацій з плати за землю, сплати встановленої законом або договором плати за землю (за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3224983301:06:001:0018 (частина 2 ст. 74 ГПК України). Також суд встановив відповідачу строк на подання відзиву протягом 15 календарних днів з дня отримання ухвали.

Ухвала від 05.03.2026 доставлена до зареєстрованого електронного кабінету відповідача ТОВ «ГІПО» 05.03.2026 о 14:57, відтак встановлений ухвалою строк на подання відзиву сплив 20.03.2026.

16.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, у яких позивач твердить, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна вбачається, що ТОВ «ГІПО» набуло об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 2658309 (нежитлова будівля, телятник) на підставі договору купівлі-продажу від 06.02.2007, укладеного з ТОВ комерційна компанія «Будторгсервіс». Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для виробничих потреб, земельна ділянка кадастровий номер 3224983301:06:001:0018 із цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 1,1186 га була сформована для обслуговування такого об`єкту нерухомого майна. За інформацією з ЄДР ТОВ виробничо-комерційна компанія «Будторгсервіс» припинено 01.02.2018.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24, який відніс до комунальної власності земельні ділянки поза межами населених пунктів у межах територіальних громад, крім наведених у пункті виключень; земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021).

22.04.2024 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224983301:06:001:0018 зареєстровано право власності Томашівської сільської ради.

01.04.2026 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника.

У підготовче судове засідання 06.04.2026 представники сторін не з`явились. Відповідач вимоги ухвали від 05.03.2026 не виконав. Ухвалою від 06.04.2026 підготовче судове засідання відкладено на 28.04.2026.

21.04.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав відзив на позовну заяву, а також заяву про поновлення процесуального строку, у якій просить суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву та долучити відзив до матеріалів справи.

22.04.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заперечення на заяву про поновлення процесуального строку, у якій твердить, що вказана заява має бути повернута без розгляду на підставі ст. 170 ГПК України із урахуванням статей 56, 58, 60, 61 ГПК України. Представник позивача твердить, що заява підписана представником ТОВ «ГІПО» Максименком Я.О. на підставі довіреності, сформованої засобами підсистеми «Електронний суд» від 06.04.2026. Однак, у справі, яка розглядається в порядку загального позовного провадження, представником може бути лише адвокат, а до заяви не додано доказів наявності у Максименка Я.О. статусу адвоката.

27.04.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заяву, у якій просить суд провести підготовче судове засідання без участі представника позивача.

В підготовче судове засідання 28.04.2026 представники сторін не з`явились.

Ухвалою від 28.04.2026 суд відклав підготовче судове засідання на 26.05.2026. Також в ухвалі від 28.04.2026 суд звернув увагу сторін на те, що відзив на позовну заяву від 21.04.2026 та заява про поновлення процесуального строку від 21.04.2026 подані до суду за підписом представника Максименка Я.О., на підтвердження повноважень якого долучено довіреність у порядку передоручення від 06.04.2026, підписану Литовченком Ю.А.

Суд вказав, що на підставі довіреності виникають відносини представництва, а представником за довіреністю у справі, яка розглядається у порядку загального позовного провадження, може бути виключно адвокат (п.п. 11 п. 16-1 перехідних положень Конституції України). Аналогічна за змістом позиція висловлена Верховним Судом (ухвали КГС ВС від 01.04.2020 у справі № 922/2733/19, від 31.03.2020 у справі № 910/7694/19).

До заяви не додано доказів наявності у заявника Максименка Я.О. права на зайняття адвокатською діяльністю.

Верховний Суд неодноразово робив висновок, що на підставі довіреності виникають відносини представництва, а не самопредставництва (постанова КГС ВС від 27.07.2018 у справі №910/9224/17, постанови ВП ВС від 13.03.2018 у справі №910/23346/16, від 21.03.2018 у справі № 916/3283/16, від 14.03.2018 у справі № 910/22324/16).

При цьому в своїх рішеннях Верховний Суд звертає увагу, що довіреність за відсутності доказів, передбачених частиною четвертою статті 56 ГПК України (статуту, положення, трудового договору, контракту тощо), не підтверджує повноваження особи діяти від імені відповідної особи в порядку самопредставництва (ухвали КГС ВС від 21.01.2020 у справі №924/440/19, від 07.02.2020 у справі № 17/495-08, від 17.02.2020 у справі №914/1002/19, від 20.01.2020 у справі №910/3245/19, від 13.03.2020 у справі №922/2844/19).

З огляду на викладене, суд погодився із твердженнями представника позивача, викладеними у запереченнях, про те, що суду не подано належних документів на підтвердження повноважень особи, яка підписала відзив та клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

01.05.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, долучити відзив до матеріалів справи, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Разом із відзивом представник відповідача подав заяву про поновлення процесуального строку, а також долучив ордер серія АІ №2107587 від 27.04.2026 та копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5310 від 28.09.2012.

04.05.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заперечення на клопотання, в якому просить відмовити відповідачу в продовженні процесуального строку на подання відзиву з огляду на його пропуск без поважних причин, а відзив на позовну заяву просить залишити без розгляду.

25.05.2026 представник позивача подав клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника позивача.

В підготовче судове засідання 26.05.2026 представники сторін повторно не з`явились. Ухвалою від 26.05.2026 суд залишив без задоволення заяви представника ТОВ «ГІПО» від 21.04.2026 та від 01.05.2026 про поновлення процесуального строку з мотивів, докладно наведених в ухвалі. Також суд залишив без розгляду відзиви на позовну заяву ТОВ «ГІПО» від 21.04.2026 та від 01.05.2026, як такі, що подані із значним пропуском процесуального строку без поважних причин; підготовче провадження закрив, призначив справу до судового розгляду по суті на 15.06.2026.

27.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «ГІПО» надійшло клопотання по зупинення розгляду справи, у якому представник просить суд зупинити провадження у справі №911/562/26 до припинення перебування директора ТОВ «ГІПО» ОСОБА_1 у складі ЗСУ (або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан).

10.06.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заперечення на заяву про зупинення провадження, обґрунтовані тим, що стороною у справі є юридична особа ТОВ «ГІПО», а не фізична особа ОСОБА_1 ТОВ «ГІПО» бере участь у справі через представника адвоката Максименка Я.О. Також представник позивача 10.06.2026 подав заяву про проведення засідання без участі позивача.

В судове засідання 15.06.2026 представники сторін повторно не з`явились.

Відповідно до частини 1 ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Розглянувши клопотання представника відповідача від 27.05.2026 про зупинення провадження та заперечення проти заяви представника позивача, су встановив таке.

Відповідно до ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

До клопотання про зупинення розгляду справи додано довідку від 20.05.2026 №2486/12898, відповідно до якої солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у ВЧ НОМЕР_1 . Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником ТОВ «ГІПО».

Разом із тим, стороною у справі є юридична особа ТОВ «ГІПО», а не фізична особа ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. ТОВ «ГІПО» бере участь у справі №911/562/26 через представника адвоката Максименка Я.О. (ордер серія АІ №2107587 від 27.04.2026), який подав заяву від 28.04.2026 про розгляд справи без участі сторін.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Розглянувши позов Томашівської сільської ради до ТОВ «ГІПО» про стягнення 495 795,86 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

УСТАНОВИВ:

17.09.2003 між продавцем ТОВ «Агрокомплекс» та покупцем ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Будторгсервіс» (код 31538913) було укладено договір купівлі-продажу №002-Б/02, відповідно до якого покупець набув нежитлову виробничу будівлю телятник №10 за адресою Київська область, Фастівський район, с. Дорогинка провулок Колгоспний 26. На підставі вказаного договору Фастівським МБТІ ТОВ «ВТК «Будторгсервіс» видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.09.2003 №1547840.

Фастівська РДА Київської області надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ВТК «Будторгсервіс» від 05.12.2005 №06-26/1716. НВФ «Фастівзем» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для виробничих потреб ТОВ «ВТК «Будторгсервіс» КОАТУУ 3224983301:01:006:0018.

Відповідно до Інформації від 25.11.2025 №453442782 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ «ГІПО» (код 34830341), відповідач є власником об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер 2658309: нежитлової будівлі телятника №10 загальною площею 4587,5 кв.м. за адресою Київська область, Фастівський район, с. Дорогинка, провулок Колгоспний 26, підстава виникнення права власності Договір купівлі-продажу від 06.02.2007, посвідчений приватним нотаріусом Вінічук Т.В. за №190, укладений з ТОВ «ВТК «Будторгсервіс».

Отже, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, відповідач став користувачем земельної ділянки, на якій цей об`єкт розташований.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.

Відповідно до відкритих даних Реєстру, 02.01.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис №13611720006001607 про припинення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «ВТК «Будторгсервіс» (код 31538913).

Відповідно до Розпорядження КМ України від 12.06.2020 №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» Томашівська сільська територіальна громада Фастівського району Київської області із адміністративним центром у с. Томашівка утворена шляхом об`єднання Томашівської, Великогуляківської, Вільнянської, Дідівщинської, Дорогинської, Пришивальницької та Соснівської (ліквідованого Макарівського району) громад.

Відповідно до положень пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом, тобто з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Крім того, відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Виходячи з викладеного, земельна ділянка кадастровий номер 3224983301:06:001:0018, належить до комунальної власності об`єднаної територіальної громади в силу закону, у тому числі весь спірний період 2023-2025 роки; органом, який здійснює щодо неї правоможності власника з 27.05.2021 є Томашівська сільська рада. 17.04.2024 до Державного реєстру речових прав внесено запис 54671494 про право власності територіальної громади в особі Томашівської сільської ради.

Позивач вказує, що відповідач, зареєструвавши за собою право власності на нежитлові будівлі, користується земельною ділянкою комунальної власності кадастровий номер 3224983301:06:001:0018 без оформлення права користування договором оренди, в тому числі у спірний період 2023 2025 роки. Зазначене свідчить про те, що відповідач безпідставно утримав належні до сплати до бюджету територіальної громади кошти на сплату орендної плати за 2023 - 2025 роки, які належать до стягнення з відповідача в судовому порядку на підставі ст. 1212-1214 ЦК України.

Щодо вказаних вимог суд встановив таке.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пунктом в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому орендна плата справляється у грошовій формі.

У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 288.5 статті 288 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Зазначений правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 та висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №201/2956/19 та у постанові від 05.08.2022 № 922/2060/20.

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц та від 20 вересня 2018 року у справі №925/230/17).

У частині першій статті 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до даних з Державного земельного кадастру та даних Державного реєстру речових прав:

земельна ділянка кадастровий номер 3224983301:06:001:0018 знаходиться за адресою Київська область, Фастівський район, с. Дорогинка, вул. Колгоспна 26,

має площу 1,1186 га;

має вид цільового призначення 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, категорія земель Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення;

зареєстрована управлінням Держгеокадастру у Фастівському районі на підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок «Фастівзем» від 21.02.2006; весь спірний період існувала як окремий об`єкт цивільних прав із визначеною площею, кадастровим номером та цільовим призначенням;

належить та належала весь спірний період на праві власності Томашівській сільській раді.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із частинами 1, 2 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідач доказів оформлення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3224983301:06:001:0018 під належними відповідачу об`єктами нерухомого майна та доказів подання декларацій з плати за землю, сплати встановленої законом або договором плати за землю (за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3224983301:06:001:0018 суду не подав у тому числі на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2026 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

Також відповідач не подав суду доказів оформлення права користування меншою за площею земельною ділянкою безпосередньо під об`єктами нерухомості.

Визначаючи розмір коштів, які належать до стягнення до бюджету територіальної громади, суд встановив таке.

Відповідно до підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;:

Рішенням Томашівської сільської ради від 12.07.2022 №11-25-VІІІ «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель с. Дорогинка Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель с. Дорогинка з 01.01.2023, введено в дію нормативно-грошову оцінку земель с. Дорогинка з 01.01.2023, встановлено, що нормативна грошова оцінка земель населеного пункту с. Дорогинка підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства.

Отже, нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки проведено, у зв`язку з чим орендна плата за таку земельну ділянку має визначатися у розмірі не менше земельного податку і не більше 12 % НГО.

До матеріалів справи додано Витяг №НВ-9984409952025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідно до якого на 2025 рік НГО земельної ділянки кадастровий номер 3224983301:06:001:0018 становить 2896389,23 грн.

Відповідно до ст. 289 ПК України:

289.1. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

289.2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І : 100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

289.3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Тож, врахувавши, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, позивач визначив, що для цілей розрахунку орендної плати нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить у 2024 році 2 681 841,88 грн., у 2023 році становить 2 394 501,68 грн.

Суд погоджується, що визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2023 та 2024 роки у спосіб ділення НГО на 2025 рік на визначені та оприлюднені коефіцієнти індексації не суперечить наведеним нормам ст. 289 ПК України.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі N 905/1680/20).

Однак суд встановив, що арифметично розрахунок позивачем виконано невірно. Так, для визначення нормативної грошової оцінки за 2024 рік слід НГО на 2025 рік ділити на визначений коефіцієнт індексації за 2024 рік, позаяк, відповідно до ст. 289 ПК України для визначення НГО за 2025 рік слід НГО за 2024 рік множити на коефіцієнт за 2024 рік, визначений станом на 1 січня 2025 року, для визначення НГО за 2024 рік слід НГО за 2023 рік множити на коефіцієнт за 2023 рік, визначений станом на 1 січня 2024 року і т.д.

За повідомленням Державної служби з питань геодезії картографії та кадастру значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель 2023 рік становить 1,051; за 2024 рік становить 1,12; за 2025 рік становить 1,08 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Тож суд встановив, що визначена відповідно до ст. 289 ПК України нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки для цілей визначення розміру орендної плати становить: на 2025 рік 2 896 389,23 грн.; на 2024 рік 2 586 061.81 грн. (НГО на 2025 рік розділена на коефіцієнт індексації за 2024 рік 1,12), на 2023 рік - 2 460 572,61 грн. (НГО на 2024 рік розділена на коефіцієнт індексації за 2023 рік 1,051).

Відповідно до рішення Томашівської сільської ради від 12.07.2022 №05-25- VІІІ «Про встановлення ставок і пільг із сплати земельного податку на 2023 рік» затверджено Положення про встановлення плати за землю (додаток №3 до Рішення), відповідно до якого ставка орендної плати за землю 11.02. (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) для юридичних осіб встановлена на рівні 6% НГО.

Відповідно до рішення Томашівської сільської ради від 27.06.2023 №02-35-VІІІ «Про встановлення ставок і пільг із сплати земельного податку на 2024 рік» затверджено Положення про встановлення плати за землю (додаток №3 до Рішення), відповідно до якого ставка орендної плати за землю 11.02. (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) встановлена на рівні 5% НГО.

Відповідно до рішення Томашівської сільської ради від 14.06.2024 №02-49-VІІІ «Про встановлення ставок і пільг із сплати земельного податку на 2025 рік» затверджено Положення про встановлення плати за землю (додаток №3 до Рішення), відповідно до якого ставка орендної плати за землю 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) встановлена на рівні 5% НГО.

Відповідно річний розмір орендної плати, який мав бути сплачений відповідачем за 2023 рік становить 147 634,36 грн.; за 2024 рік становить 129 303,09 грн., за 2025 рік становить 144 819,46 грн., а всього за спірний період розмір безпідставно утримуваних коштів орендної плати становить 421 756,91 грн., у зв`язку з чим вказану вимогу слід задовольнити частково.

Позивач також нарахував та просить суд стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 54685,79 грн. за період з січня 2023 року по грудень 2025 року, а також 3% річних в сумі 18528,42 грн. за період з 02.03.2023 по 31.01.2026.

Щодо вказаних вимог суд встановив таке.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

У пункті 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 Велика Палата звернула увагу на висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15 про те, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду погодилась із таким висновком та вказала, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Суд звертає увагу сторін також на постанову Верховного Суду від 26.05.2026 у справі №904/5211/24, у якій Верховний Суд також погодився із наявністю права у органу місцевого самоврядування на нарахування та стягнення процентів річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ГПК України у випадку стягнення безпідставно утримуваних коштів орендної плати за землю.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Виходячи з викладеного, за умови належного виконання своїх зобов`язань з оформлення права користування спірною земельною ділянкою договором оренди, відповідач мав сплачувати орендну плату

у 2023 році по 12 302,86 грн.;

у 2024 році по 10 775,26 грн.;

у 2025 році по 12 068,29 грн. щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за звітним місяцем, враховуючи положення частини 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до яких якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та процентів річних, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем,

Місяць користування, сумаКінцева дата оплатиПеріод прострочення3%, грн.Інфляційні, грн.Січень 2023 року, 12302,86 грн.03.03.2304.03.23 31.01.261075,913202,57Лютий 2023 року, 12302,86 грн.30.03.2331.03.23 31.01.261048,612973,42Березень 2023 року, 12302,86 грн.30.04.2301.05.23 31.01.261017,262942,93Квітень 2023 року, 12302,86 грн.30.05.2331.05.23 31.01.26986,932867,08Травень 2023 року, 12302,86 грн.30.06.2301.07.23 31.01.26956,592746,69Червень 2023 року, 12302,86 грн.31.07.2301.08.23 31.01.26924,232837,53Липень 2023 року, 12302,86 грн.30.08.2331.08.23 31.01.26893,903052,50Серпень 2023 року, 12302,86 грн.02.10.2303.10.23 31.01.26860,532976,11Вересень 2023 року, 12302,86 грн.30.10.2331.10.23 31.01.26832,212854,85Жовтень 2023 року, 12302,86 грн.30.11.2301.12.23 31.01.26801,882779,43листопад 2023 року, 12302,86 грн.01.01.2402.01.24 31.01.26768,512674,59Грудень 2023 року, 12302,86 грн.30.01.2431.01.24 31.01.26740,272614,92Січень 2024 року, 10 775,26 грн.01.03.2402.03.24 31.01.26620,092251,16Лютий 2024 року, 10 775,26 грн.01.04.2402.04.24 31.01.26592,712186,35Березень 2024 року, 10 775,26 грн.30.04.2401.05.24 31.01.26567,102160,48Квітень 2024 року, 10 775,26 грн.30.05.2431.05.24 31.01.26540,602083,33Травень 2024 року, 10 775,26 грн.01.07.2402.07.24 31.01.26512,341806,53Червень 2024 року, 10 775,26 грн.30.07.2431.07.24 31.01.26486,731806,53Липень 2024 року, 10 775,26 грн.30.08.2431.08.24 31.01.26459,351731,49Серпень 2024 року, 10 775,26 грн.30.09.2401.10.24 31.01.26431,971546,66Вересень 2024 року, 10 775,26 грн.30.10.2431.10.24 31.01.26405,471328,78Жовтень 2024 року, 10 775,26 грн.02.12.2403.12.24 31.01.26376,331103,10Листопад 2024 року, 10 775,26 грн.30.12.2431.12.24 31.01.26351,60939,09Грудень 2024 року, 10 775,26 грн.30.01.2531.01.25 31.01.26324,14800,19Січень 2025 року, 12 068,29 грн.03.03.2504.03.25 31.01.26331,30793,32Лютий 2025 року, 12 068,29 грн.31.03.2501.04.25 31.01.26303,53603,25Березень 2025 року, 12 068,29 грн.30.04.2501.05.25 31.01.26273,70515,16Квітень 2025 року, 12 068,29 грн.30.05.2531.05.25 31.01.26244,01353,68Травень 2025 року, 12 068,29 грн.30.06.2501.07.25 31.01.26213,26255,09Червень 2025 року, 12 068,29 грн.30.07.2531.07.25 31.01.26183,50279,79Липень 2025 року, 12 068,29 грн.01.09.2502.09.25 31.01.26150,77304,53Серпень 2025 року, 12 068,29 грн.30.09.2501.10.25 31.01.26122,01267,52Вересень 2025 року, 12 068,29 грн.30.10.2531.10.26 31.01.2692,25157,49Жовтень 2025 року, 12 068,29 грн.01.12.2502.12.25 31.01.2660,51108,78Листопад 2025 року, 12 068,29 грн.30.12.2531.12.25 31.01.2631,7484,48Грудень 2025 року, 12 068,29 грн.30.01.2631.01.260,990 Всього 18 582,83 грн.57 989,40 грн.Встановив, що вірно обраховані належні до стягнення з відповідача 3% річних становлять 18 582,83 грн.; вірно обраховані інфляційні втрати за заявлений період становлять 57 989,40 грн. Позивач заявив до стягнення 18 528,42 грн. процентів річних та 54 685,79 грн. інфляційних втрат. Суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог (частина 2 ст. 237 ГПК України), відтак вимоги про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат належить задовольнити повністю у заявлених позивачем сумах.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, всебічно, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, суд ухвалю рішення, яким позов Томашівської сільської ради задовольняє частково та стягує з відповідача ТОВ «ГІПО» на користь позивача Томашівської сільської ради 421 756,91 грн. безпідставно збережених коштів плати за землю, 18 528,42 грн. процентів річних та 54 685,79 грн. інфляційних втрат.

В порядку ст. 129 ГПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме в сумі 5 939,65 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Томашівської сільської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПО» (08512, Київська область, Фастівський район, с. Дорогинка, провул. Колгоспний, буд. 26, ідентифікаційний код 34830341)

на користь Томашівської сільської ради (08510, Київська область, Фастівський район, с. Томашівка, вул. Перемоги, буд. 9, ідентифікаційний код 04359991)

421 756,91 грн. (чотириста двадцять одну тисячу сімсот п`ятдесят шість гривень дев`яносто одну копійку) безпідставно збережених коштів плати за землю,

18 528,42 грн. (вісімнадцять тисяч п`ятсот двадцять вісім гривень сорок дві копійки) процентів річних;

54 685,79 грн. (п`ятдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят п`ять гривень сімдесят дев`ять копійок) інфляційних втрат;

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 25.09.2026.

Суддя О.В. Конюх