Решение № 140062937, 25.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2026Справа № 910/6175/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будвей

до Товариства з обмеженою відповідальністю Санкомбуд

про стягнення 259 775,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Будвей (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Санкомбуд (відповідач) про стягнення 259 775,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не поставив позивачу товар та не повернув сплачені як попередню оплату кошти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 відкрито провадження у справі № 910/6175/26 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для вчинення процесуальних дій.

Копія вказаної ухвали суду доставлена до електронного кабінету позивача 09.06.2026 після 17 години та відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою останнім 06.09.2026.

Відповідачу копія ухвали суду про відкриття провадження направлена поштовим відправленням № R068110638381, яке отримано відповідачем 18.06.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

01.07.2026 від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

02.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

29.07.2026 від відповідача надійшла заява, в якій повідомлено, що докази понесення судових втрат будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Інших заяв та клопотань від учасників судового процесу не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будвей» (далі - позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Санкомбуд» (далі - відповідач) у спрощений спосіб уклали договір поставки товару, а саме: цементу, піску кварцового, солі технічної.

На підставі виставлених відповідачем рахунків позивачем оплачено відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 259 775,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до позовної заяви.

Проте, як вказує позивач, відповідач, у свою чергу, жодного з оплачених товарів не поставив.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав, що вказані твердження позивача не відповідають дійсності, оскільки відповідачем у повному обсязі здійснено поставку позивачу товару, більше того, за бухгалтерськими даними відповідача, саме у позивача наявна заборгованість перед відповідачем у розмірі 373 935,50 грн.

Так, відповідачем до відзиву на позов долучено підписані між сторонами видаткові накладні на загальну суму 196 200,00 грн. Крім того, як вказує відповідач, інші видаткові накладні надсилались на електронну пошту позивача, проте не були підписані останнім та повернуті відповідачу, що, за доводами відповідача, підтверджується протоколом огляду електронних доказів від 29.06.2026, здійсненим представником відповідача.

Крім того, позивач вказує, що на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою повернути кошти, яка була отримана відповідачем, проте відповіді від відповідача отримано не було.

Стосовно вказаного відповідач також надав заперечення та зазначив, що на отриману претензію надано позивачу відповідь. Зокрема, претензія позивача була отримана відповідачем 21.04.2026, після чого останній підготував та направив мотивовану письмову відповідь.

Згідно з інформацією про відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта», зазначена відповідь була отримана позивачем 05.05.2026, що підтверджується роздруківкою трекінгу поштового відправлення, яка долучена до відзиву на позов.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 259 775,00 грн.

Розглянувши надані суду докази, оцінивши правомірність заявлених позивачем вимог, а також обґрунтованість заперечень відповідача, суд вказує про наступне.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Статтею 657 ЦК України визначена форма окремих видів договорів купівлі-продажу, згідно з якою договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Поряд з цим, для договору купівлі-продажу товару не встановлена обов`язкова письмова форма правочину.

Так, під час розгляду даної справи позивачем надано суду докази оплати товару на загальну суму 259 775,00 грн, при цьому відповідачем надано докази поставки товару на загальну суму 196 200,00 грн, зокрема, видаткові накладні підписні сторонами без зауважень.

При цьому, як вбачається з наданих відповідачем видаткових накладних, розрахунковим документом у таких накладних вказані виписані відповідачем рахунки-фактури.

За вказаних обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 196 200,00 грн є необґрунтованою, оскільки відповідачем доведено факт поставки позивачу товару на вказану суму, при цьому позивачем не надано заперечень щодо вказаних доводів.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 63 757,00 грн як різниці між наданими платіжними дорученнями та наданими на підтвердження поставки видатковими накладними (259 775,00 - 196 200,00) суд вказує наступне.

На підтвердження поставки товару на вказану суму відповідачем надано суду акт огляду електронних доказів (листування з електронної пошти, з якого вбачається, що відповідачем направлялись позивачу видаткові накладні), а також акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем.

Щодо вказаних тверджень суд зазначає таке.

Стосовно листування з електронної пошти. Так, надані суду видаткові накладні не підписані та не містять печатки самого відповідача та, відповідно, не можуть підтверджувати те, що такі документи можуть бути первинними обліковими документами, також такі накладні не скріплені електронним підписом відповідача.

Щодо наданого акту звіряння розрахунків суд вказує, що, по-перше, такий акт не підписаний ні зі сторони позивача, ні зі сторони відповідача, відповідно не може розцінюватись як належний доказ поставки товару відповідачем позивачу.

Крім того, з вказаного акту звірки вбачається, що між сторонами обліковується набагато більше господарських операцій, ніж позивачем надано платіжних документів про оплату, а відповідачем відповідно видаткових накладних, відтак, з акту звірки не може бути встановлена сума заборгованості, заявлена до стягнення у даній справі.

Також суд вказує, що відповідно ч. 1 ст. 545 Цивільного кодексу України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

При цьому суду не надано інших доказів здійснення господарських операцій з поставки товару, зокрема: товарно-транспортних накладних (у випадку перевезення товару перевізником); актів приймання-передачі продукції, у випадку не підписання позивачем видаткової накладної; зареєстрованих відповідачем як продавцем такого товару податкових накладних для перерахування податку на додану вартість до бюджету.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи, що суду не надано доказів поставки товару на суму 63 575,00 грн, суд вважає вимоги позивача у вказаній частині обґрунтованими.

Суд звертає увагу, що при наявності у відповідача достатніх доказів для підтвердження факту поставки товару на вказану суму останній не позбавлений можливості звернутись до суду з позовом про відшкодування вартості поставленого позивачу товару.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в розмірі 762,90 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Санкомбуд (02081, м. Київ, пр-т Петра Григоренка, буд. 22/20, код 39916035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будвей (04210, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 32-А, кв. 128, код 39625259) суму попередньої оплати у розмірі 63 575,00 грн (шістдесят три тисячі п`ятсот сімдесят п`ять грн 00 коп.), судовий збір у розмірі 762,90 грн (сімсот шістдесят дві грн 90 коп.).

3. У решті позовних вимог відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 24.09.2026.

Суддя О.Г. Удалова