Решение № 140061612, 24.09.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19079/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

24 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасники справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий зміст позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Євроінс Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, у якому просить стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 30 346 грн. 26 коп. та витрати сплаченого судового збору 2 662 грн. 40 коп.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 червня 2026 року в м. Рівне по вул. Генерала Безручка, 12 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля VOLKSWAGEN (забезпеченого транспортного засобу) та автомобіля BMW під керуванням відповідача ОСОБА_1 , який порушив ПДР України та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП (самовільно залишив місце ДТП). Постановою Рівненського міського суду Рівненської області вину відповідача у вчиненні зазначених правопорушень та факт залишення місця події повністю доведено. У зв`язку з пошкодженням майна в рамках прямого врегулювання страхового випадку страховик потерпілої особи (ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП») здійснив виплату страхового відшкодування власнику VOLKSWAGEN у розмірі 30 346,26 грн. Позивач ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА», як страховик цивільно-правової відповідальності винуватця ДТП ( ОСОБА_1 ), у порядку регресу компенсував потерпілому страховику вказану суму виплати. Оскільки відповідач протиправно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, позивач на підставі статті 1191 ЦК України та положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» набув право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, а тому просить стягнути з ОСОБА_1 всю суму виплаченого відшкодування разом із понесеними витратами зі сплати судового збору.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11 серпня 2026 року справа передана для розгляду судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 серпня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 26-27)

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронних документів. В позовній заяві представник позивача просив розгляд справи провести без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат відсутній» (а.с. 31-32). У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.

Відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідач не надав.

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, докази.

Судом встановлено, що 01 червня 2026 року о 04 годині 45 хвилин у м. Рівне по вул. Генерала Безручка, 12 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу VOLKSWAGEN (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та транспортного засобу BMW (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_1 .

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазначили механічних пошкоджень.

Зазначені обставини, а також факт порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху та вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП (в тому числі факт самовільного залишення місця дорожньо-транспортної пригоди), підтверджуються постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 липня 2026 року у справі ЄУН 569/15488/26 (а.с. 78). Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відтак, вина відповідача у вчиненні ДТП та факт залишення ним місця події є встановленими і доведення не потребують.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника забезпеченого транспортного засобу VOLKSWAGEN (державний номерний знак НОМЕР_1 ) була застрахована ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за полісом обов`язкового страхування № 235231176, що підтверджується витягом з бази даних МТСБУ.

У зв`язку з настанням страхового випадку власник пошкодженого автомобіля VOLKSWAGEN скористався правом на пряме врегулювання та звернувся із заявою про страхову виплату до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП».

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу було проведено його огляд та складено калькуляцію № 26-1565643 із використанням програмного комплексу Audatex, відповідно до якої вартість ремонту становить 30 346,26 грн. На підставі страхового акта № 260001565643 від 16.07.2026 (а.с. 15) страховик потерпілої особи здійснив виплату страхового відшкодування власнику авто у розмірі 30 346,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ЗР092884 від 17.07.2026. (а.с. 17)

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на дату ДТП була застрахована ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» за полісом обов`язкового страхування № 234821361. (а.с. 18)

У порядку прямого врегулювання страхових випадків ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» як страховик відповідальної особи за результатами розрахункової сесії системи МТСБУ повністю компенсувало ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 30 346,26 грн.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце події, у позивача на підставі положень ст. 1191 ЦК України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи про стягнення виплачених коштів.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Нормами статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин містить Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття цього права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема їх захист.

У постанові від 04 липня 2018 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_1 , було пошкоджено забезпечений транспортний зведений засіб VOLKSWAGEN.

Оскільки потерпілий скористався правом на пряме врегулювання, страховик потерпілої особи (ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП») здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 30 346,26 грн. У подальшому позивач ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА», як страховик цивільно-правової відповідальності винуватця ДТП, у порядку прямого врегулювання компенсував потерпілому страховику зазначену суму виплаченого відшкодування.

З матеріалів справи та постанови Рівненського міського суду Рівненської області вбачається, що відповідач ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце події, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

За практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладаються законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає (постанова Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 752/18470/16-ц, провадження № 61-48409св18).

Суд зазначає, що відповідачем не спростовано обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування завданої шкоди чи безпідставності здійснення виплати.

Натомість подані позивачем докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності для висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп., згідно платіжної інструкції № 17359 від 07.08.2026 (АТ «Укрексімбанк»).

Оскільки позов підлягає задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662 гривні 40 копійок.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 10, 76, 95, 133, 141, 258, 263-265 ЦПК України, статтями 1166, 1187, 1172, 1191, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Євроінс Україна» суму матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 30 346 (тридцять тисяч триста сорок шість) гривень 26 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Євроінс Україна» судові витрати у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Євроінс Україна», місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 102, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 22868348, р/р IBAN: НОМЕР_3 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (Код банку 300335);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 24 вересня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА