Постановление суда № 140061519, 24.09.2026, Радивилівський районний суд Рівненської області

Справа № 568/1137/26

Провадження № 1-кп/568/97/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/

24 вересня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радивилів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026181210000067 від 16.05.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, яка народилася в с.Рідків, Дубенського району Рівненської області, проживає за адресою АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одружену, на утриманні четверо малолітніх дітей, не депутата, засуджену 15.01.2026 вироком Радивилівського районного суду Рівненської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільнену від відбування покарання з випробовуванням із встановленням іспитового строку 1 рік, відносно якої 05.08.2026 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 01.10.2026,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України,

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ з приміщення ДУ «Рівненський слідчий ізолятор»)

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

УСТАНОВИВ:

30.06.2026 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026181210000067 від 16.05.2026, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, слідчим СВ ВП № 2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції ОСОБА_6 складено обвинувальний акт, який підписаний та затверджений 30.06.2026 прокурором у кримінальному провадженні начальником Радивилівського відділу Дубенської окружної прокуратури ОСОБА_4 . Цього ж дня обвинувальний акт, згідно розписки, отриманий обвинуваченим.

30.06.2026 обвинувальний акт з додатками надійшов до Радивилівського районного суду Рівненської області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (ЄУНС 568/1137/26, провадження № 1-кп/568/97/26), головуючим суддею у справі визначено ОСОБА_1

01.07.2026 ухвалою суду призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні на 14.07.2026.

05.08.2026 обвинуваченому ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 01.10.2026.

18.08.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду.

21.09.2026 до суду надійшло клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке прокурор мотивує наступним.

ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких, в разі визнання судом останньої винуватою, їй загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до восьми років.

На сьогоднішній день ризики не зменшилися, а тому мають місце ризики, визначенні ст. 177 КПК України, а саме:

1. Переховуватися від суду (передбачено п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Даний ризик підтверджується тим, що усвідомлення ОСОБА_3 , що вчинені нею нові кримінальні правопорушення протягом іспитового строку та те, що за вчинені злочини законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, з метою уникнення відповідальності вона може залишити місце постійного проживання та переховуватись від суду. Крім того, ОСОБА_3 , двічі без поважних причин не з`явилась до суду , що посилює вказаний ризик.

2. Незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні (передбачено п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_3 зможе шляхом залякування або погроз впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, з яким особисто знайома, з метою зміни ними показів або розроблення версій, за для уникнення кримінальної відповідальності.

3. Вчинити інше кримінальне правопорушення (передбачено п.5 ст.177 КПК України). Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_3 , будучи засудженою 15.01.2026 вироком Радивилівського районного суду Рівненської області за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік, протягом іспитового строку вчинила нові кримінальні правопорушення, що свідчить про те, що про підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_3 , яка не робить належних висновків і за даних обставин, в разі незастосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, остання може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, на думку прокурора, є достатні підстави вважати, що вищезазначені ризики не зменшилися та не змінилися та є достатніми для переконання того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти доведеним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченою ОСОБА_3 , покладених на неї процесуальних обов`язків під час судового розгляду справи по суті обвинувачення, в тому числі, не забезпечить та не сприятиме всебічному, повному і неупередженому дослідженню обставин вчинення кримінального правопорушення та прийняття кінцевого процесуального рішення у провадженні.

Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосовано такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканість.

Ураховуючи викладене, а також те, що вік та стан здоров`я обвинуваченої ОСОБА_3 дозволяє застосувати до неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає характеру і тяжкості діяння, у якому остання обвинувачується, не дає можливості ухилення від суду, ризики щодо неї на думку сторони обвинувачення є дійсними.

Обрання іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_3 , може призвести до її подальшого переховування від суду, та скоєння іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідківз огляду на це, на думку прокурора, тримання ОСОБА_3 під вартою є єдиним, виключним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченої на час судового розгляду справи.

Відповідно до інформації наданої ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», згідно розписки № 49, клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 вручено 22.09.2026.

Прокурор в судовому засіданні 24.09.2026 підтримав клопотання із викладених у ньому підстав, просив його задовольнити.

Обвинувачений в судовому засіданні 24.09.2026, заперечила проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просила застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Вказала що за 50 днів перебування під вартою вона усвідомила хибність своєї поведінки, причиною чого вважає зловживання алкоголем. Просила її повернути до дітей, та хоче жити з ними, впливати на свідків, потерпілого не буде, та зобов`язується з`являтися на всі судові засідання. Хоче аби все було справедливо.

Захисник в судовому засіданні заперечив поти продовження запобіжного заходу, та підтримав клопотання обвинуваченого.

Розглянувши клопотання про продовження запобіжного заходу, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, дослідивши матеріали поданого клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Тобто, прокурор обґрунтовуючи підставність продовження строків тримання під вартою повинен довести, що ризики визначенні ст. 177 КПК України не зменшилися, або ж з`явилися нові.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

З матеріалів справи слідує, що 29.05.2026 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 361 КК України.

04.06.2026 слідчим суддею Радивилівського районного суду Рівненської області відносно обвинуваченої ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічну пору доби строком на 60 діб до 02.08.2026 із забороною залишати місце проживання в період з 22:00 год. до 06:00 год. наступного дня з покладенням обов`язків, в тому числі , прибувати за першою вимогою до суду.

В подальшому, 05.08.2026 слідчим суддею Радивилівського районного суду Рівненської області відносно обвинуваченої ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 01.10.2026.

Метою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали достатні підстави вважати наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_3 може: переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні (п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України; вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ст.177 КПК України).

Суд дійшов висновку, що з часу взяття обвинуваченого ОСОБА_3 під варту та до моменту розгляду вказаного клопотання, не змінилися обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК України)

Відповідно до пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п,32, Series А, №182).

Згідно із п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, та тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.

Так, згідно обвинувального акту від 30.06.2026 ОСОБА_3 під час іспитового терміну повторно вчинила злочини, один із яких відноситься до категорії тяжких злочинів (ч. 4 ст. 185 КК України) за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 (п`яти) до 8 (восьми) років.

Підстави для продовження строків тримання під вартою, вказані прокурором, суд вважає належним чином обґрунтованими і вмотивованими. Разом з тим, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися та продовжують існувати.

Судом обставин, які могли б підвередити можливість запобігання зазначеним у ст. 177 КПК України ризикам, шляхом застосуванням інших, більш м`яких запобіжних заходів, на даній процесуальній стадії не встановлено.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

З врахуванням наведеного, особи обвинуваченого, ОСОБА_3 , тяжкості інкримінованих їй кримінальних правопорушень, стан її здоров`я, беручи до уваги, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, що виправдовує тримання її під вартою, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів.

При розгляді заперечення захисника обвинуваченого на клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, суд враховує доводи сторони захисту, викладені на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків. Тому підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 суд не вбачає, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання вищезазначеним ризикам.

Окрім того, судом враховується те, що обраний ухвалою слідчого судді 04.06.2026 відносно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічну пору доби строком на 60 діб до 02.08.2026 із забороною залишати місце проживання в період з 22:00 год. до 06:00 год. наступного дня з покладенням обов`язків, в тому числі, прибувати за першою вимогою до суду, не забезпечив її належної поведінки, що, як наслідок, призвело до застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді під вартою.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи, що один із злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , згідно ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів (ч. 4 ст. 185 КК України), обставини вчиненого злочину, майновий стан обвинуваченого, розмір застави визначений ухвалою про обрання запобіжного заходу від 05.08.2026, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд вважає за необхідне визначити розмір застави 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 грн, у разі внесення якої, з дня звільнення з-під варти, покласти на обвинуваченого зобов`язання строком на 2 місяці, передбачені ст.194 КПК України, що, на думку суду, буде найбільш помірним заходом на теперішній час, який збалансовує інтереси суспільства і держави та інтереси обвинуваченого.

Таким чином, клопотання прокурора, щодо продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 176-178, 331 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 60 (шістдесят) днів, а саме, до 23 листопада 2026 року.

На період судового розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026181210000067 від 16.05.2026, обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Визначити заставу у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166 450 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривеньу національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду за наступними реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988 Банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172 Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

За умови внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт для виїзду за кордон, та у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

- утримуватись від будь-якого спілкування із свідками та потерпілим у кримінальному провадженні, в тому числі за допомогою телефонних розмов, листувань за допомогою соціальних мереж та через третіх осіб;

- не відвідувати місця продажу алкогольних напоїв на розлив.

Роз`яснити, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», а копія документу до Радивилівського районного суду Рівненської області.

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та суддю Радивилівського районного суду Рівненської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Вказані обов`язки покладаються на ОСОБА_3 з моменту звільнення його з-під варти внаслідок внесення застави до 23.11.2026

Роз`яснити, що у разі невиконання зазначених обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала оголошена обвинуваченій ОСОБА_3 .

Копії ухвали направити начальнику Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» для виконання в тому числі, для вручення під розписку обвинуваченому, ОСОБА_3 .

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення

Суддя ОСОБА_7