Решение № 140059927, 23.09.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1382/26

Провадження № 2/379/1012/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

23 вересня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

23.07.2026 позивач ТОВ «Новий Колектор», через систему «Електронний суд», звернувся до Таращанського районного суду Київської області, із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором № 5522625 від 09.05.2025 у розмірі 22 338,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що 09.05.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-комунікаційна системи товариства, на умовах строковості, зворотності, платності було укладено кредитний договір № 5522625 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 6 000,00 грн., згідно якого відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

27.01.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № С7-270126-1 за умовами якого до ТОВ «Новий Колектор» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 5522625 від 09.05.2025.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала та кредит не повернулау зв`язку з чим станом на 27.01.2026 утворилась заборгованість у розмірі 22 338,00 грн., з яких 6 000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 13 338,00 грн. заборгованість відсотками та 3 000,00 грн. штрафу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026 головуючим суддею в даній справі визначено суддю Невгада О.В.

27.07.2026 судом, з відділу реєстрації місця проживання управління ЦНАП виконкому Таращанської міської ради, отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою суду від 28.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі, розгляд справи, вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 25.08.2026.

Протокольною ухвалою суду від 25.08.2026, у зв`язку з неявкою відповідача, відкладено судовий розгляд та призначено судове засідання на 23.09.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про місце, день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяв та клопотань не надсилала, правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористалась.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 09.05.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5522625 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою інформаційно-комунікаційна системи товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснювалась при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами ТОВ «Лінеура Україна», зокрема, шляхом перевірки правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону відповідача, вказаного при вході в особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля до особистого кабінету. Вказаний договір було підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 56040.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 6 000, 00 грн.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Згідно з п. 1.3, п. 2.2 договору, строк кредитування (строк, на який надається кредит) становить 360 днів, дати надання кредиту: 09.05.2025 або 10.05.2025.

Відповідно до п.1.4, п. 1.4.1, п. 2.4.2 договору, комісія за надання кредиту становить 600,00 гривень.

Пунктами 1.4.1 та 2.4.2 договору визначено, що стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, денна процентна ставка за цим при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778% , знижена процентна ставка становить 0,9025% за кожен день користування кредитом та застосовується за умови сплати коштів в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів до 07.06.2025 року (включно), або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Згідно з п. 6.3 Договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Додатком № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5522625 від 09.05.2025 року є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а також додатком № 2 до вказаного договору є інформаційне повідомлення, які підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 56040.

09.05.2025 року відповідачем шляхом підписання електронним підписом 97244 також було підписано паспорт споживчого кредиту де викладено інформацію про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, а також інші важливі правові аспекти.

Кредитодавець, свої зобов`язання виконав, зокрема - передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн., за посередництвом платіжної установи ТОВ «Пейтек», з яким у кредитора було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 2024-01-03. Дані відомості підтверджується листом ТОВ «Пейтек» № 20260127-481 від 27.01.2026 про успішне перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_3 .

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала та кредит не повернула у зв`язку з чим, станом на 27.01.2026 утворилась заборгованість у розмірі 22 338,00 грн.

27.01.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № С7-270126-1.

Згідно з пунктом 2.1. договору факторингу ТОВ «Новий Колектор» зобов`язується передати (сплатити) ТОВ «Лінеура Україна» загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п. 3.2. цього договору, а ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язаний відступити ТОВ «Новий Колектор» права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною за кредитним договором, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за кредитним договором та набуває всіх прав за ним.

На виконання умов зазначеного договору факторингу укладено перелік № 1 (додаток № 2 до Договору факторингу №C7-270126-1 від 27.01.2026), згідно з яким відбулось відступлення права вимоги в тому числі за договором № 5522625 від 09.05.2025 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, що становить 22 338,00 грн., з яких 6 000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 13 338,00 грн. заборгованість відсотками та 3 000,00 грн. штрафу.

Інших доказів матеріали справи не містять та суду не надано, при цьому суд не вбачає підстав для визнання жодного з досліджених доказів неналежним чи недопустимим.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За положеннями ст. 12 згаданого закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування.

Отже, всупереч умов кредитного договору відповідач тривалий час своєчасно не вносить платежів на повернення кредиту, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Згідно зі ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Із змісту ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або дострокова зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Як передбачено ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином встановлено, що відповідач ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання за кредитними договорами № 5522625 від 09.05.2025 належним чином не виконала, у передбачений строк суми позики та нараховані проценти за користування позиками не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, в той же час ТОВ «Новий Колектор» доведено право вимоги до відповідача.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 8923576 від 02.05.2025 в частині 6 000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 13 338,00 грн. - є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3 000,00 грн. суми заборгованості за штрафом - суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02. 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23.

Тлумачення змісту як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ч. 1 ст.3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із відповідачем грошових зобов`язань, що випливають з кредитного договору, наявність яких та розмір встановлено під час розгляду справи, підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відтак, загальна сума заборгованості за договором № 5522625 від 09.05.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, яка підлягає стягненню з відповідача складає 19 338,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 13 338,00 грн. - заборгованість по відсотках.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Ч. 1 ст. 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позивачем заявлено ціну позову, що становить 22 338,00 грн., однак задоволенню підлягає 19 338,00 грн., тобто 86,57 % .

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь позивача слід пропорційно стягнути 2304,84 грн. судового збору.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу в сумі 255,78 грн.

На підтвердження направлення копії позовної заяви з додатками до позову додана копія поштової квитанції № 2170617 від 22.07.2026 року, згідно якої загальна вартість відправлення складає 255,78 грн., а також опис вкладення в цінний лист.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення вимог позову, витрати, понесені позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу слід стягнути також пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 221,43 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (ЄДРПОУ: 43170298) заборгованість за кредитним договором № 5522625 від 09.05.2025 у розмірі 19 338 (дев`ятнадцять тисяч триста тридцять вісім) гривні 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (ЄДРПОУ: 43170298) судовий збір в розмірі 2 304,84 грн. та судові витрати, понесені позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу в розмірі 221,43 грн., що разом становить 2 526 (дві тисячі п`ятсот двадцять шість) гривень 27 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», ЄДРПОУ: 43170298, адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13 , офіс 601;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 23.09.2026.

Головуючий суддя О.В. НЕВГАД