Решение № 140057794, 24.09.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10070/26

Провадження № 2/161/5475/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Луцьк Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Мазура Д.Г.,

за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Шкурбатської Н.Ю.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Служба у справах дітей Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, про встановлення факту самостійного виховання та повного утримання дітей батьком,

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Шкурбатську Н.Ю. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту самостійного виховання та повного утримання дітей батьком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду від 02 квітня 2026 року розірвано. У шлюбі у них народилися дві доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначає, що після припинення шлюбних відносин діти проживають разом із ним, перебувають на його утриманні та він займається їх вихованням і забезпеченням повсякденних потреб. Посилається на наявність конфліктів між дітьми та матір`ю, а також на те, що на цей час основну участь у їх вихованні, навчанні та матеріальному забезпеченні здійснює він.

На підтвердження своїх вимог позивач посилається, зокрема, на акт обстеження умов проживання, висновок щодо визначення місця проживання дітей, характеристику закладу освіти та інші письмові докази.

За наведених обставин позивач просить встановити факт, що він самостійно виховує та повністю утримує неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

11 травня 2026 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

14 травня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

13 серпня 2026 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити. Пояснив, що діти проживають разом із ним і він займається їх вихованням та утриманням. Також зазначив, що однією з причин звернення до суду є необхідність підтвердження відповідного факту для вирішення питання щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Представник позивача адвокат Шкурбатська Н.Ю. позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у судове засідання не з`явилася, відзиву на позов та заяв чи клопотань на адресу суду не подала.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Служби у справах дітей Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області Мельник В.А. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви та встановлення факту самостійного виховання й утримання дітей позивачем.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в установленому цим Кодексом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 травня 2009 року до 02 квітня 2026 року, що підтверджується рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області про розірвання шлюбу у справі № 161/22023/25 від 02 квітня 2026 .

У шлюбі у сторін народилися доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

З акта обстеження умов проживання № 3 від 12 січня 2026 року вбачається, що доньки сторін проживають разом із батьками за адресою: АДРЕСА_2 . У помешканні створені належні умови для проживання, навчання та відпочинку дітей.

У цьому ж акті зазначено про наявність конфліктів у сім`ї та викладено пояснення матері щодо її взаємовідносин із дітьми.

Відповідно до висновку № 1 від 23 лютого 2026 року щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 та неповнолітньої ОСОБА_4 визначено місце їх проживання разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Із характеристики КЗЗСО «Луцький ліцей № 9» убачається, що до грудня 2025 року зв`язок із закладом освіти з питань навчання та виховання ОСОБА_4 підтримували обоє батьків. На перших батьківських зборах у 20252026 навчальному році була присутня мати дитини. У другому семестрі 20252026 навчального року основну участь у питаннях навчання та виховання дитини фактично здійснює батько.

Щодо ОСОБА_5 класний керівник зазначила, що з 01 квітня 2026 року з організаційних питань та питань успішності дитини звертався лише батько, комунікація здійснювалася через месенджер.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка є бабусею дітей, пояснила, що з відповідачкою не спілкується з вересня 2025 року та проживає разом із сином і онуками за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із тим зазначила, що приблизно 29 чи 30 серпня 2026 року діти їздили до матері та залишалися у неї на ніч, а потім повернулися.

Таким чином, дослідженими доказами підтверджується, що на час розгляду справи діти фактично проживають разом із батьком, який бере активну та переважну участь у забезпеченні їхніх повсякденних потреб, навчанні та вихованні.

Водночас предметом доказування у цій справі є не лише факт проживання дітей із позивачем або здійснення ним переважного обсягу батьківських обов`язків, а саме заявлений позивачем факт самостійного виховання та повного утримання ним дітей.

Відповідно до частини першої статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо від дитини не впливають на обсяг їхніх прав і не звільняють від обов`язків щодо дитини.

За змістом статей 150, 157 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею.

Статтями 180, 181 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття та визначено способи виконання такого обов`язку.

Верховний Суд у постанові від 01 липня 2026 року у справі № 127/4756/25 наголосив, що під час вирішення питання про самостійне виховання та утримання дитини необхідно оцінювати фактичну участь кожного з батьків у її вихованні та утриманні, їх спроможність піклуватися про дитину особисто та характер відносин між дитиною і кожним із батьків. У тій справі Верховний Суд визнав недостатніми докази, які не підтверджували, що інший із батьків узагалі не виконує своїх батьківських обов`язків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 виходила з того, що сімейні обов`язки є невідчужуваними, а факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може становити предмет доказування у спорі між батьками щодо виконання ними обов`язків із виховання дитини.

Отже, саме по собі визначення місця проживання дітей разом із батьком, їх фактичне проживання з ним, а також здійснення батьком основного обсягу повсякденного піклування про дітей не є безумовним підтвердженням факту їх самостійного виховання та повного утримання ним.

У цій справі відповідачка ОСОБА_3 батьківських прав не позбавлена, її батьківські права не обмежені.

Більше того, досліджені судом докази свідчать про збереження фактичного зв`язку матері з дітьми. Зокрема, до грудня 2025 року обоє батьків підтримували зв`язок із закладом освіти щодо навчання та виховання ОСОБА_4 , мати відвідувала батьківські збори. Як зазначав сам позивач, відповідач проходила інтенсивний курс лікування у зв`язку зі станом здоров`я, який певний час впливав на її поведінку. Водночас після проходження лікування, у серпні 2026 року, діти перебували разом із матір`ю та залишалися у неї на ніч, що також свідчить про підтримання між ними особистого та сімейного зв`язку.

Доказів, які б підтверджували повне самоусунення відповідачки від виховання дітей, остаточне припинення нею участі в їхньому житті або наявність інших обставин, унаслідок яких усі обов`язки щодо виховання дітей фактично здійснюються виключно позивачем, матеріали справи не містять.

Не надано також належних і достатніх доказів того, що матеріальне утримання обох дітей повністю здійснюється позивачем без будь-якої участі відповідачки.

При цьому неподання відповідачкою відзиву та її неявка в судове засідання самі по собі не підтверджують заявлених позивачем обставин та не звільняють його від обов`язку довести підстави своїх вимог.

Суд ураховує пояснення позивача про те, що однією з причин звернення з позовом є необхідність отримання судового рішення для вирішення питання щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Разом із тим, мета подальшого використання судового рішення не може підміняти необхідність установлення та доказування обставин, які становлять предмет заявлених позовних вимог.

Чинне законодавство дійсно пов`язує певні правові наслідки з установленим судом фактом самостійного виховання та утримання дитини. Проте це не означає, що такий факт виникає внаслідок самого звернення особи до суду або визначається метою отримання відповідного судового рішення. Він має підтверджуватися фактичними обставинами конкретної сімейної ситуації та належними доказами.

Такий підхід узгоджується і з актуальною практикою Верховного Суду, який у постанові від 01 липня 2026 року у справі № 127/4756/25, вирішуючи подібний спір, звернув увагу на необхідність установлення реального характеру участі кожного з батьків у вихованні та утриманні дитини.

За встановлених у цій справі обставин суд доходить висновку, що надані позивачем докази підтверджують проживання дітей разом із ним та його активну і переважну участь у їх вихованні й забезпеченні, однак не доводять заявленого ним факту самостійного виховання та повного утримання дітей без участі їхньої матері.

Тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 10-13, 83, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Служба у справах дітей Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, про встановлення факту самостійного виховання та повного утримання дітей батьком відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 );

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Служба у справах дітей Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області (місцезнаходження: Волинська обл., Луцький р-н., с. Боратин, вул. Центральна, б. 15, ЄДРПОУ 42440631);

Дата складення повного тексту рішення 24 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур