Приговор № 140053978, 22.09.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/14453/26

1-кп/755/1728/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026105160000030 від 01.09.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 252 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу.

Стаття 50 Конституції України визначає, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» природно-заповідний фонд є національним надбанням, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Згідно зі статтею 43 Земельного кодексу України землі природно- заповідного фонду є ділянками суші та водного простору з природними комплексами та об`єктами, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частиною 1 статті 44 Земельного кодексу України та статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до складу земель природно- заповідного фонду віднесено, серед іншого, регіональні ландшафтні парки.

Відповідно до статті 46-1 Земельного кодексу України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених законодавством про природно- заповідний фонд та положеннями про відповідні території і об`єкти. Особливий режим охорони, відтворення і використання земель природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення.

Згідно пункту 3 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Територія Венеціанського острова, площею 187,50 га, входить до складу регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови», створеного рішенням Київської міської ради від 23.12.2004 року № 878/2288 та належить до території природно-заповідного фонду, у зв`язку з чим використання відповідної території здійснюється з урахуванням встановленого законодавством спеціального режиму охорони та використання.

Разом із цим, 13.07.2026 року у денний час доби, більш точний час не встановлено, ОСОБА_3 , на запрошення невстановленої особи, прибув на територію природно-заповідного фонду - Венеціанського острова у місті Києві, за координатами 50.446752, 30.567950, для виконання підсобних робіт із благоустрою території поблизу побудови пасажирського стоянкового судна, плавучого банного комплексу пр. 0807Б, розміщеного на якірній стоянці 26-23 біля моста Метро, на території Венеціанського острова у Дніпровському районі міста Києва, які передбачали прибирання листя, гілок, будівельного сміття та виконання інших робіт із благоустрою території.

Не зважаючи на необхідність виконання виключно робіт із благоустрою території та прибирання сміття, у ОСОБА_3 виник умисел, направлений на пошкодження об`єкту природно-заповідного фонду - Венеціанського острова, який входить до складу регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови», шляхом зняття родючого шару ґрунту.

Реалізуючи свій умисел, розуміючи, що знаходиться в межах об`єкта природно-заповідного фонду, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, посягаючи на суспільні відносини у сфері охорони й відтворення довкілля, порушуючи вимоги раніше вказаних нормативних актів з охорони навколишнього природного середовища, не маючи будь-яких дозвільних документів, ОСОБА_3 13.07.2026 року у період часу з 10 години до 12 години, використовуючи екскаватор-навантажувач марки «JCB ЗСХ SUPER SITEMASTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 , зокрема, використовуючи наявний ківш, здійснив зняття родючого шару ґрунту на земельній ділянці за координатами 50.446752, 30.567950, площею 0,001638 га, на території Венеціанського острова у Дніпровському районі міста Києва, який входить до складу регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови», що є об`єктом природно-заповідного фонду України, чим спричинив пошкодження об`єкта природно-заповідного фонду та внаслідок псування земель, що відбулось під час проведення діяльності, пов`язаної з порушенням родючого шару ґрунту, яку здійснено з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, заподіяв матеріальну шкоду державі в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу у розмірі 3 308,08 грн.

Допитаний в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав та показав, що дійсно 13.07.2026 року на запрошення свого знайомого на ім`я ОСОБА_6 він прибув на територію Венеціанського острова у місті Києві, з метою виконання підсобних робіт із благоустрою вказаної території, де, розуміючи, що знаходиться в межах об`єкта природно-заповідного фонду, не маючи будь-яких дозвільних документів, використовуючи екскаватор-навантажувач марки «JCB ЗСХ SUPER SITEMASTER», здійснив зняття родючого шару ґрунту на земельній ділянці на території Венеціанського острова, чим спричинив пошкодження об`єкта природно-заповідного фонду. Про свій вчинок він щиро жалкує, добровільно відшкодував завдану матеріальну шкоду, тому просить суд, враховуючи пом`якшуючі обставини, призначити йому мінімально можливе покарання.

Таким чином, показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорювала фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювались.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 в умисному пошкодженні об`єкта природно-заповідного фонду, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 252 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, особу обвинуваченого, який не одружений, не офіційно працює та має заробіток, не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також враховує його вік та стан здоров`я.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, не встановлено.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а тому суд вважає за доцільне, враховуючи обставини кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 252 КК України у виді штрафу. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Також підлягає вирішенню питання щодо майна, на яке накладено арешт. У порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів. Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 252 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 2 (двох) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 34000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 7701 гривень 76 копійок за проведення судової експертизи № СЕ-19/111-26/42803-ФХЕД від 12.08.2026 року.

Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 22.07.2026 року, а саме: екскаватор-навантажувач марки «JCB ЗСХ SUPER SITEMASTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію вказаного навантажувача та ключі від нього, скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- земельний насип, об`ємом 28,8 м3 на території Венеціанського острова у м. Києві, зразок ґрунту, відібраний з указаного насипу, зразок ґрунту, відібраний з ковша навантажувача, конфіскувати в дохід держави;

- екскаватор-навантажувач марки «JCB ЗСХ SUPER SITEMASTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію вказаного навантажувача та ключі від нього, повернути власнику.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право звернутися із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, учасниками в якому вони були.

Суддя: