Решение № 140052267, 21.09.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/633/26

Провадження № 2/675/777/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області під головуванням судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:

представника позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (по тексту рішення ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (по тексту рішення ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №3898662 від 28.08.2020 в сумі 46265,40 грн., понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 28.08.2020 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання кредиту №3898662, шляхом його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, за яким відповідач отрималакредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000 грн.

Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кошти в порядку, передбаченому умовами договору.

Натомість відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України.

Вказує і на те, що 29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» відповідно до чинного законодавства України, укладений договір факторингу №29/10-2025.

Після цього, 31.10.2025 року ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладений договір факторингу №ДФ-31102025.

Згідно вказаних договорів факторингу відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №3898662 від 28.08.2020.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед новим кредитором позивачем становить 46265,40 грн., з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом) - 7000,00 грн, заборгованість за відсотками - 39265,40 грн., які ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс», як особа, що наділена правом вимоги, просить стягнути з відповідача.

20.05.2026 судом отримано від відповідача письмову заяву про застосування строку позовної давності та відмову у задоволенні позову повністю.

Крім цього, 20.05.2026 отримано судом поданий відповідачем відзив на позовну заяву, у відповідності до змісту якого в задоволенні вказаного позову просить відмовити повністю.

За покликання відповідача, вона з позивачем не укладала кредитного договору, не отримувала жодних грошових коштів та не була належним чином повідомлена про наявність заборгованості.

Також просила врахувати, що позивачем не надано доказів фактичного отримання кредитних коштів, переходу прав вимоги та не надано законного та обгрунтованого розрахунку заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданій до суду письмовій заяві просив розглянути справу без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно, належним чином, що підтверджується матеріалами справи, заяв про відкладення розгляду справи не подавала.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи відповідача, викладені в поданих для суду відзиві та заяві, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28.08.2020 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання кредиту №3898662, шляхом його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, за яким відповідач отрималакредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000 грн.

Також, відповідач підписала одноразовим ідентифікатором додаток №1 до договору - графік платежів та паспорт споживчого кредиту.

Укладаючи кредитний договір відповідач та первісний кредитор вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1.4 договору, кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3., тобто 7000, 00 грн, цього договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

Як визначає п 1.5. цього договору позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26. Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник.

Необхідно врахувати, що порядок нарахування процентів за користування кредитом передбачено п. 1.7 договору, зокрема, у випадку використання кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань (п. 2.12. Правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 6,80% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту. У випадку використання позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 28 календарних днів з 28.08.2020 року до 25.09.2020 року (включно) (базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,36% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)).

Як визначено умовами договору при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають:

- в базовий період з 28.08.2020 року до 25.09.2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом (базова процентна ставка - п. 2.3. Правил);

- в спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 26.09.2020 року до 24.03.2021 року (включно) - 3 % за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил).

Сторони погодили, що строк дії договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з дати укладення договору (п. 2.9. Правил) 28.08.2020 до кінцевої дати виконання договору 24.03.2021 (включно). При цьому, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору.

Тим самим, умовами договору щодо розміру процентної ставки, порядку та строків її нарахування були чітко визначені, доведені до відома відповідача та погоджені нею.

Згідно довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024 та повідомлення АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260710/38877-БТ від 14.07.2026 підтверджується зарахування на рахунок відповідача 7000, 00 грн. згідно умов укладеного вище кредитного договору.

Вказане підтверджується і випискою банку по рахунку відповідача.

На думку суду, доведеною є обставина, що номер рахунка, куди зараховано грошові кошти належить саме відповідачу, і саме на нього було успішно зараховано кошти.

Крім цього встановлено і те, що 29.10.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладений договір факторингу №29/10-2025, за умовами якого останнє набуло права вимоги до, серед інших, боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3898662 від 28.08.2020 на загальну суму заборгованості 46265, 40 грн.

Після цього, 31.10.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладений договір факторингу №ДФ-31102025, за умовами якого позивач набув право вимоги до боржників, зокрема до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3898662 від 28.08.2020 на загальну суму заборгованості 46265, 40 грн.

Згідно детального (щоденного) розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №3898662 від 28.08.2020 станом на 29.10.2025, але на кінцеву дату виконання договору 24.03.2021 (включно), загальна сума становить 46265, 40 грн., з яких: 7000,00 грн заборгованість по основній сумі кредиту, 39265, 40 грн заборгованість за відсотками.

Матеріали справи засвідчують, що після спливу строку користування кредитом за погодженою процентною ставкою, відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання.

Поданий позивачем розрахунок заборгованості є належним і допустимим доказом у розумінні статей 7678 ЦПК України, оскільки ґрунтується на умовах вищезазначеного договору, містить детальне щоденне нарахування та підтверджує реальний розмір заборгованості відповідача.

Відповідачем розмір заборгованості не спростовано, альтернативного розрахунку суду не надано.

Покликання щодо відсутності доказів про отримання грошових коштів, суд відхиляє, оскільки це спростовується дослідженими доказами.

Ухвалюючи рішення по суті заявлених позовних вимог судом враховано також наступні обставини та застосовано наступні норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином вбачається, що укладений договір між первісним кредитором та відповідачем відповідає установленій формі, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

З досліджених судом письмових доказі, зокрема і виписки з особового рахунку відповідача слідує, що вона отримала від кредитодавця кошти на виконання умов кредитного договору.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором.

Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідачем було укладено договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб.

Суд констатує, що під час укладання договору, відповідач усвідомлювала всі ризики, пов`язані з його укладенням, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору.

Зокрема, відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків.

Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

При цьому, договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Також, при цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач не надала суду жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин та доказів, наданих позивачем в частині укладення, підписання кредитного договору.

Доводи відповідача про недоведеність факту отримання грошових коштів на виконання кредитного договору є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, зокрема і зазначеними вище банківськими виписками по відповідному банківському рахунку.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, не виконала свої зобов`язання за договором, тому позивач, якому перейшло право вимоги за вказаним договором, отримав право на задоволення своїх вимог кредитора шляхом стягнення заборгованості у заявленому розмірі.

На переконання суду, всі нарахування та перехід права вимоги до позивача, зокрема за договором здійснювались правомірно, що відповідачем спростовано не було.

Щодо доводів відповідача щодо пропуску строків позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, в період з 02.04.2020 по 01.07.2023 було зупинено всі строки позовної давності на підставі п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Воєнний стан неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.

Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, але з 24.02.2022 року та по 04.09.2025 рік перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні. Виходячи з чого, посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і застосування наслідків пропуску строку позовної давності неможливе.

З урахуванням викладеного, та умов договору, суд приходить висновку, що позов поданий у строки, визначені законом, та вони позивачем не пропущені.

Щодо факту переходу права вимоги за кредитним договором до позивача судом враховано наступне.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до відповідача за укладеним нею кредитним договором №3898662 від 28.08.2020.

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача.

При цьому суд вказує, що повідомлення про заміну кредитора не є обов`язковим при укладанні договорів відступлення прав вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Так, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/14716/17, законодавець відокремлює надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов`язанні та письмове повідомлення боржника про таку заміну, а відповідно і визначає різні правові наслідки недотримання вказаних вимог. Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам ч. 1 ст. 516 ЦКУ.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, тому позивач, якому перейшло право вимоги за вказаними договорами, отримав право на задоволення своїх вимог кредитора шляхом стягнення заборгованості.

Таким чином, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2662 грн 40 коп. відповідно до статті 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

У частині заявлених витрат на правничу допомогу, суд врахував наступне.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається з договору про надання правової допомоги №43657029 від 02.01.2026, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» та адвокатським бюро «Анна Литвин і партнери» клієнт доручає, а адвокатське обюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 3.1.3. договору передбачено, що клієнт приймає на себе зобов`язання оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 4 договору, яким в свою чергу передбачено, що загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки даного Договору, а також додаткової оплати, яка зазначена у п. 4.9. даного Договору.

З урахуванням п. 4.8. договору про надання правової допомоги, і як вбачається з детального опису робіт (наданих послуг) необхідно констатувати підтвердженим факт надання позивачу правової допомоги за договором про надання правової допомоги №43657029 від 02.01.2026.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 по справі №275/150/22.

Зважаючи на те, що витрати є обгрунтованими, носять розумний розмір, підтверджені належними доказами, позов задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 6000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місце знаходження - м. Бровари, Київська область, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ - 43657029) заборгованість за договором про надання кредиту №3898662 від 28.08.2020 в сумі 46265 (сорок шість тисяч двісті шістдесят п`ять) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місце знаходження - м. Бровари, Київська область, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ - 43657029) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності у часників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення з урахуванням ч. 5 ст. 268 ЦПК України складено 21.09.2026.

Суддя Олександр Король