Решение № 140050813, 24.09.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/13822/26

Провадження № 2/643/7959/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання Вишнякової Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 11.01.2024-100000662 від 11.01.2024 у розмірі 20409.96 гривень та понесених судових витрат (Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.06.2026).

Позовна заява обґрунтована тим, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 11.01.2024 укладено кредитний договір (оферти) № 11.01.2024-100000662. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 13 000 грн., строком на 42 днів по 21.02.2024. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) 15% від суми Кредиту та дорівнює 1950грн. 00 коп. Неустойка: 130 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4323-35XX-XXXX-1637. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 20 409,96 грн., з яких: тіло кредиту 13 000,00 грн., проценти 5 459,96,00 грн., комісія за надання кредиту 1950,00 грн.

30.07.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому остання просить відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначає, що позивачем не було надано жодних належних доказів на підтвердження факту виконання Кредитодавцем свого обов`язку за Кредитним договором в частині надання кредитних коштів. В свою чергу, надані позивачем докази, зокрема копія інформаційної довідки LIQPAY про перерахунок коштів від 11.01.2024 не є первинним бухгалтерським документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не підтверджує факт ініціації банківського переказу, а також факт його успішності. Сума заборгованості за неустойкою у розмірі 130 грн. підлягає списанню кредитодавцем та не повинна враховуватися при загальній сумі заборгованості за кредитним договором. Крім того, наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором 11.01.2024-100000662 від 11.01.2024 року не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розміру за договором, оскільки будь-яких доказів перерахування коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано. Також у відповідача відсутня заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту у розмірі 1950,00 грн. у зв`язку з відсутністю законних підстав для її нарахування та нікчемністю умов договору про обов`язок сплати такої комісії. Отже, позивачем не доведено факт укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем, через відсутність підписаного кредитного договору між сторонами, належної довідки про переказ коштів на рахунок відповідача та банківської виписки, яка є первинним документом і підтверджує наявність заборгованості, тому відповідачем позовні вимоги не визнаються в повному обсязі. Також повідомлено про те, що орієнтовна сума витрат на оплату правової допомоги, які будуть понесені відповідачем, складає 6 000,00 грн. та докази на підтвердження понесених відповідачем у зв`язку з розглядом справи судових витрат будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України (Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.07.2026).

31.07.2026 до суду від представника позивача Чехун Ю.В. надійшла відповідь на відзив, в якій просить позовні вимоги задовольнити. Зазначає, що позивач на підтвердження видачі кредитних коштів, надав доказ, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. В свою чергу, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Крім того, за відсутності доказів оскарження відповідачем умов договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача (Документ сформований в системі «Електронний суд» 31.07.2026).

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 02.07.2026 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 04.08.2026, відмовлено у задоволені клопотання представника позивача Медведєвої Н.О. про витребування доказів від 31.07.2026.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 11.01.2024 в електронній формі укладено кредитний договір (оферти) № 11.01.2024-100000662.

Відповідно до умов цього договору, позичальнику надано кредит у розмірі 13 000 грн. строком на 42 днів до 21.02.2024.

Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п.6 заявки, яка є невід`ємною частиною договору).

Згідно пункту 3.1. цього договору, кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. цього договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 4.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача 4323-35XX-XXXX-1637.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 15% від суми кредиту та дорівнює 1950грн. 00 коп.

Неустойка: 130 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. (п.14 заявки, яка є невід`ємною частиною договору).

При укладенні договору відповідач пройшла ідентифікацію через систему BankІD.

ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» надав відповідачу кредит у розмірі 13 000 грн. на банківський рахунок вказаний позичальником у заявці та у відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, що підтверджується електронною квитанцією Liqpay від 11.01.2024.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача ОСОБА_1 складає 20 409,96 грн., з яких: тіло кредиту 13 000,00 грн., проценти 5459,60 грн. (при цьому проценти нараховані позивачем в межах строку кредитного договору), комісія за надання кредиту 1950,00 грн.

Відтак, ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» виконав свої зобов`язання, надавши відповідачеві ОСОБА_1 кошти за договором по кредиту у встановленому розмірі та на узгоджених між ними умовах, однак остання в односторонньому порядку відмовилася від виконання взятих на себе зобов`язань у наведеній частині, у зв`язку з чим допустила спірну заборгованість.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір (оферти) № 11.01.2024-100000662 від 11.01.2024 підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Отже, відповідач уклала із ТОВ «Споживчий центр» електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а тому є безпідставними доводи позивача про те, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем, через відсутність підписаного кредитного договору між сторонами.

Таким чином, договір був вчинений в електронній формі, що відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» відповідає вимогам закону.

Доводи відповідача про відсутність належних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення перерахування кредитором коштів є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.

Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Судом, встановлено, що на підтвердження надання відповідачу кредиту позивач подав квитанцію про виплату коштів № 2413746802 від 11.01.2024 за допомогою платіжної системи LIQPAY, щодо здійснення переказу грошових коштів на номер платіжної картики НОМЕР_1 в сумі 13 000 грн, у квитанції вказано сума операції, дата операції, номер картки, на яку перераховані кошти, та призначення платежу: видача за договором № 11.01.2024-100000662, де зокрема сума операції збігається з сумою наданого кредиту, дата проведення операції з датою укладеного договору та зазначено частково номер картки, на яку перераховані кошти, який збігається з реквізитами платіжної банківської картки, що зазначені у договорі, що є належним, допустимим та достатнім доказом перерахування кредитних коштів.

В свою чергу, відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини, зокрема доказів про відсутність зарахування коштів на банківський рахунок, власником якого вона є.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Так, позивачем нараховано проценти у розмірі 5459,96 грн. відповідно до умов кредитного договору та Закону України «Про споживче кредитування», та в межах строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за тілом кредиту та процентів.

Що стосується стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 1950,00 грн., то суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання та обслуговування кредиту, тобто за дії, які кредитор здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Встановлена комісія за надання та обслуговування кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

З огляду на зазначене, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 1950,00 грн., відсутні.

Доводи відповідача про те, що сума заборгованості за неустойкою у розмірі 130 грн. підлягає списанню кредитодавцем та не повинна враховуватися при загальній сумі заборгованості за кредитним договором є безпідставними, оскільки позивачем не нараховувалась неустойка за кредитним договором.

Таким чином, стягненню підлягає сума 18 459,96 грн, що утворилась по тілу кредиту у розмірі 13 000,00 та процентами за кредитом у розмірі 5459,96 грн.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 116,58 грн. На підтвердження направлення копії позовної заяви відповідачу позивачем надано квитанцію № 2128943 від 22.06.2026 разом з описом вкладення, згідно вказаної квитанції загальна вартість відправлення становить 116,58 грн

За правилами статті 133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 141 України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» задоволені частково, витрати, пов`язані з розглядом справи, а також сплаченого судового збору стягуються з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволених вимог, всього у розмірі 2501 грн. 08коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 11.01.2024-100000662 від 11.01.2024 у розмірі 18 459 /вісімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять/ грн. 96 коп. що складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13 000,00 грн. та процентів в розмірі 5459,96 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2396,16 грн. та витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 104,92 грн, а всього 2501 грн. 08 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 24.09.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 133А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.М.Довготько