Постановление суда № 140048911, 17.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 вересня 2026 рокуСправа №160/26296/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Національного агентства з питань запобігання корупції про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі №160/26296/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною та скасування довідки,

ВСТАНОВИВ:

26.08.2026 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати довідку №144/26 від 27.02.2026, складену уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

15.09.2026 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заяви зазначено, що на переконання Національного агентства, ураховуючи характер та зміст спірних правовідносин адміністративна справа №160/26296/26 не відноситься до окремої категорії справ незначної складності, оскільки не підпадає під критерії, які визначені у ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Спрощена форма позовного провадження позбавляє Національне агентство, як учасника справи, реалізувати всі свої права та використати всі наявні можливості для представлення своєї позиції. Задля забезпечення ефективності діяльності, Національне агентство щороку проводить не менше ніж 1000 повних перевірок декларацій (шляхом відбору декларацій для проведення обов`язкової повної перевірки та визначення черговості таких перевірок на підставі оцінки ризиків) та не менше ніж 600 повних перевірок щодо декларацій службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Практика оскарження суб`єктами декларування вищезазначених довідок стала дуже поширеною та нерозривно стосується повноважень Національного агентства, яке здійснюючи відповідний захід фінансового контролю та складаючи за його результатами Довідку, забезпечує тим самим формування та реалізацію державної антикорупційної політики. Таким чином, вказаний захід не повинен набувати суто декларативного характеру внаслідок розгляду адміністративної справи №160/26296/26 за правилами спрощеного позовного провадження. Вказане безумовно свідчить про критично важливе значення даної справи для сторін, а також про значний суспільний інтерес до розгляду справ, де предметом оскарження є довідки про результати проведення повних перевірок декларацій. за результатами повної перевірки декларації щодо з`ясування достовірності задекларованих відомостей встановлено, що ОСОБА_1 при поданні декларації за 2024 рік вказав недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 16724808,49 грн, що становить понад 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, що є ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 Кримінального кодексу України. Вказане безумовно свідчить також і про складність даної справи, оскільки в межах її розгляду, необхідно дослідити такі правові категорії як точність оцінки набутих активів, джерела походження коштів на їх придбання, а також фінансова спроможність суб`єкта декларування та його близьких осіб тощо. У зв`язку з чим, зазначена справа, потребує детального з`ясування всіх обставин справи, а відтак виклику осіб, які беруть участь у справі, для заслуховування їх усних пояснень та надання можливості спростувати відповідні обставини. Відповідач вважає, що розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін, в порядку загального позовного провадження насамперед спрямований на виконання завдань адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин та буде сприяти ефективному встановленню всіх обставин спірних правовідносин. Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує суд вчинити необхідні дії для повного та всебічного з`ясування фактичних обставин виниклих правовідносин з метою забезпечення прийняття правосудного рішення.

Розглянувши заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд встановив наступне.

Частинами 1-3 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального чи спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Приписами ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно із ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Отже, цим Кодексом визначено виключні категорії спорів, які не можуть бути розглянуті адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, законодавець чітко визначив, що за правилами спрощеного позовного провадження може розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, перелічених у ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, предмет спору у даній справі не належить до категорій, визначених у ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що принцип змагальності сторін під час розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, учасники справи реалізують, обґрунтовуючи свої доводи чи заперечення, можуть подати до суду заяви по суті справи у спрощеному позовному провадженні.

Дослідивши матеріали справи, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи та чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес, суд вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі є незначної складності та не вимагає розгляду справи за правилами як загального позовного провадження, так і спрощеного позовного провадження з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Покликання на значимість справи не може бути сприйняте як належний аргумент для розгляду справи у порядку загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Будь-який спір з огляду на дії позивача щодо його ініціювання є значимими для нього, так само як і для відповідача, оскільки судове провадження має наслідком ухвалення судового рішення, яким вирішується спір між ними.

Разом із цим, суд також звертає увагу на те, що Практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 Varela Assalino contre le Portugal, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд зазначає, що оцінити «значення справи для сторін» і «значний суспільний інтерес» має суд в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави (для розгляду справи за правилами загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з викликом сторін) повинні мати своєрідне «конкретизоване» пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав не достатньо для того, щоб вимагати розгляду справи за правилами загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в численних постановах, зокрема, від 26.05.2022 у справі №640/594/20, від 22.10.2021 у справі №200/6491/20-а, від 07.10.2021 у справі №640/23517/20, від 05.10.2021 у справі №640/23385/20, від 05.08.2021 у справі №200/5490/20-а, від 29.07.2021 у справі №340/1727/20, від 28.07.2021 у справі №160/6740/20, від 27.07.2021 у справі №340/1901/20, від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020 тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд звертає увагу на те, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження або для розгляду справи в спрощеному провадженні з викликом сторін, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України), з усіма правами, наданими сторонам Кодексом адміністративного судочинства України.

Крім того, учасники справи не обмежені у своєму праві подавати відзив, відповідь на відзив, заперечення, пояснення по суті спору, а також заявляти клопотання та заяви, наводити свої доводи, міркування щодо спірного питання, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань, та користуватись усіма наданими процесуальними правами учасників справи.

Також, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

Отже, принцип змагальності сторін забезпечується і при розгляді судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, судом не встановлено підстав щодо неможливості розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін через її складність або інші обставини.

Сторонами подані до суду письмові пояснення з викладенням правової позиції, відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Суд звертає увагу, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження не позбавляє позивача права на подання суду додаткових письмових пояснень та будь-яких письмових доказів.

В обґрунтування необхідності переходу до загального позовного провадження позивач посилається на встановлення декларування недостовірних відомостей на загальну суму 16724808,49 грн, що становить понад 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає, що значення справи для відповідача та значна сума встановлених відповідачем у довідці недостовірних відомостей самі по собі не свідчать про неможливість повного та всебічного розгляду спору за правилами спрощеного позовного провадження.

Предметом судового контролю у цій справі є правомірність довідки Національного агентства з питань запобігання корупції, сформованої за результатами повної перевірки, тобто дослідження її відповідності вимогам законодавства та фактичним обставинам, встановленим під час такої повної перевірки.

Щодо посилань позивача на значний суспільний інтерес суд зазначає, що здійснення відповідачем повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2024 рік, безумовно свідчить про важливість відповідних правовідносин, однак не є самостійною та безумовною підставою для розгляду будь-якого спору, пов`язаного з такою перевіркою, виключно за правилами загального позовного провадження.

Позивачем не наведено обставин, які свідчили б, що саме розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін створює перешкоди для захисту інтересів держави у сфері оборони або обмежує можливість сторін надати суду всі необхідні докази та правові аргументи.

Отже, наведені у заяві обставини характеризують значення спірних правовідносин для позивача, проте не підтверджують такої складності справи, яка потребує проведення підготовчого провадження та переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи предмет та підстави позову, склад учасників справи, характер спірних правовідносин, обсяг і характер доказів, які підлягають дослідженню, суд доходить висновку про відсутність підстав для переходу до розгляду справи №160/26296/26 за правилами загального позовного провадження.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що заява Національного агентства з питань запобігання корупції про розгляд справи в порядку загального позовного провадження є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 248, 260, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Національного агентства з питань запобігання корупції про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі №160/26296/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною та скасування довідки - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.З. Голобутовський