Постановление суда № 140048726, 24.09.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/39397/26

Провадження № 1-кс/947/14355/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 ,розглянувши клопотання прокурора Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Миколаївської обл., Баштанського р.н., смт. Казанка, громадянин України, одруженого, з вищою освітою, одруженого, без дітей, інспектор управління патрульної поліції в Миколаївській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, -

якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України

В С Т А Н О В И В:

І. Суть клопотання

24 вересня 2026 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 216 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 998400 гривень.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділенням ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026163480000710 від 09.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудове розслідування в кримінальному провадженні здійснюється під процесуальним керівництвом Київської окружної прокуратури м. Одеси.

На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;

На думку слідчого застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.

2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 письмово заперечив проти задоволення клопотання та послався на необґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, на думку адвоката, відсутні процесуальні ризики, а розмір застави є завищеним.

2.3. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

ІІІ. Мотиви слідчого судді

3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.

3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя

Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

3.3. Оцінка обґрунтованості підозри

Зміст повідомлення про підозру

23.09.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.

В ході досудового розслідування встановлено, що що відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану продовжувався.

Указом Президента України від 13.07.2026 № 596/2026, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.07.2026 № 4928-IX, строк дії воєнного стану в Україні в черговий раз продовжено з 05 годин 30 хвилин 02.08.2026 строком на 90 діб.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022

№ 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені зокрема ст. 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 № 57 (далі Правила), перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за документом, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч обов`язку неухильного дотримання вказаних актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, став на злочинний шлях і умисно вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 05 травня 2026 року, невстановлена в ході досудового розслідування особа, за допомогою застосунку «Телеграм», написала та запропонувала ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є громадян України, незаконно перетнути державний кордон України в бік Республіки Молдови, за грошову винагороду.

Надалі, 11 вересня 2026 року, невстановлена в ході досудового розслідування особа, в ході спілкування через мобільний застосунок «Телеграм» з ОСОБА_6 , обумовила порядок його незаконного переправлення через державний кордон України, та спосіб оплати, що полягав в наданні грошових коштів у розмірі 5000 США водію, який буде перевозити його до місця, звідки буде відбуватися незаконне переправлення через державний кордон України.

У визначений невстановленою в ході досудового розслідування особою день, а саме 22 вересня 2026 року, ОСОБА_6 прибув за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 15, поблизу магазину «АТБ», де він повинен був зустрітися з водієм, який повинен буде перевезти його до м. Миколаїв, звідки в подальшому, вивезти його до місця, звідки буде відбуватися незаконне переправлення через державний кордон України, в бік Республіки Молдови. Прибувши за вказаним місцем, ОСОБА_6 зустрів ОСОБА_4 , який діяв за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового розслідування особою, які мали єдиний прямий умисел на незаконне переправлення осіб через державний кордону України, з корисливих мотивів.

Того ж дня близько 14 години 18 хвилин, ОСОБА_6 сів до автомобіля «Hyundai Elantra», н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, під керуванням ОСОБА_4 , після чого вони почали рух в бік м. Миколаїв, звідки в подальшому планувалось перевезення до визначеного місця, де мало відбуватися незаконне переправлення через державний кордон України, в бік Республіки Молдови, визначеного невстановленою в ході досудового розслідування особою, що діяла за попередньою змовою з ОСОБА_4 .

В подальшому, ОСОБА_4 , діючи у відповідності до раніше розробленого плану із невстановленою в ході досудового розслідування особою, посприяв наданням засобів ОСОБА_6 , що полягало в перевезенні останнього на автомобілі «Hyundai Elantra», н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, в бік м. Миколаїв, звідки в подальшому планувалось перевезення до населеного пункту, звідки буде відбуватися незаконне переправлення через державний кордон України, в бік Республіки Молдови, за раніше обумовленим маршрутом, при цьому усвідомлюючи, що передача йому коштів у сумі 5000 доларів США, за надані ним незаконні послуги, щодо перевезення та супроводу останнього до визначеного місця, надасть ОСОБА_6 можливість для незаконного перетину державного кордону України, почав рух в напрямку м. Миколаїв, звідки в подальшому планувалось перевезення ОСОБА_6 до населеного пункту, звідки буде відбуватися незаконне переправлення через державний кордон України, орієнтуючись на план, погоджений з невстановленою в ході досудового розслідування особою.

Надалі, 22 вересня 2026 року, близько 16 години 15 хвилин, ОСОБА_4 , після отримання від ОСОБА_6 частини обумовлених грошових коштів у сумі 5000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 22.09.2026 еквівалентно 223535 гривням 50 копійкам (5000 х 44,7071), за сприяння незаконному переправленню його через державний кордон України, рухаючись на автомобілі «Hyundai Elantra», н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, в напрямку м. Миколаїв, звідки в подальшому планувалось перевезення ОСОБА_6 до населеного пункту, звідки буде відбуватися незаконне переправлення через державний кордон України, був виявлений на АЗК «Socar», на 51 км. траси Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, в межах с. Сичавка, Одеського району Одеської області, де в подальшому був затриманий.

Щодо обґрунтованості підозри

Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Обґрунтованість повідомленого ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 09.09.2026;

-Протоколом ідентифікації грошових коштів від 22.09.2026;

-Протоколом вручення грошових коштів від 22.09.2026;

-Протоколом обшуку транспортного засобу «Hyundai Elantra», н.з. НОМЕР_2 , за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Сичавка, 51 км. траси Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, на території АЗС «Socar» від 22.09.2026;

-Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 22.09.2026;

-Протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_6 від 23.09.2026;

Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.

3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;

3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч. 3 ст. 332 КК України.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.

Слідчий суддя враховує, що підозрюваний є співробітником правоохоронного органу, який не є відстороненим.

Зазначений ризик підвищений специфікою інкримінованого правопорушення.

Крім того, слід врахувати відстань місця проживання підозрюваного від органу досудового розслідування.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв`язків, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.

3.6. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні

Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:

- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;

- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваного.

3.7. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.

Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.

Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваній іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

3.8. Щодо інших ризиків

На переконання слідчого судді, стороною обвинувачення не доведена наявність інших зазначених у клопотанні ризиків.

Доводи сторони обвинувачення про можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, є непереконливими з огляду те, прокурор не навів доводів про можливість їх перебування під контролем підозрюваного. Також сторона обвинувачення не надала відомостей, які свідчили б про здійснення ОСОБА_4 протиправної діяльності у минулому чи інших доводів на користь цього ризику.

3.9. Щодо визначення розміру застави

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Крім того, відповідно до рішення КСУ № 9-р(ІІ)/2026 від 21.07.2026 року значне фінансове зобов`язання, має бути спрямоване на ефективну мотивацію особи утримуватися від неправомірної поведінки, оскільки лише в такий спосіб застава є реальною альтернативою запобіжному заходу у виді тримання під вартою.

Застава повинна бути достатньо значною, щоб мотивувати підозрюваного виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, але не настільки високою, щоб фактично позбавити людину можливості скористатися альтернативою триманню під вартою.

При цьому рішення не може бути довільним суд зобов`язаний детально обґрунтувати, чому саме необхідно відступити від загальних меж.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Враховуючи наведені відомості про майновий стан підозрюваного, його фінансову спроможність, оцінивши його легальні доходи й активи, ураховуючи розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, а також наявність осіб, які перебувають на його утриманні, на переконання слідчого судді, застава у розмірі 665 600грн. не становитиме надмірного тягаря для ОСОБА_4 та не є непомірним для нього. Зазначений розмір застави є значним та цілком здатним забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а ризик її втрати буде фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків.

3.10. Щодо покладення на підозрюваного обов`язків

У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме: не відлучатися із населеного пункту, за місцем проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.

Зазначені обов`язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.

Строк дії обов`язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України.

За таких обставин клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19 листопада 2026 року включно.

Визначити розмір застави 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеської області, ОСОБА_4 , слід негайно звільнити з - під варти.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення вказаної застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 19 листопада 2026 року включно наступні обов`язки:не відлучатися із населеного пункту, за місцем проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1