Постановление суда № 140048688, 23.09.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5967/23

Провадження № 2/496/122/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря Сурженка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження клопотання представника позивача про витребування доказів у справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_2 , про надання додаткового строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді Портної О.П. знаходиться вказана справа.

22.09.2026 року представник позивачки надала до суду клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати з Роздільнянського районного суду Одеської області належним чином завірену копію рішення, що набрало законної сили у справі № 511/2290/25 про оголошення померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувати з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса): повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (щодо наявності спадкових справ та заповітів), а також належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи, якщо така заводилася після оголошення померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування зазначила, що з метою встановлення факту припинення цивільної правоздатності відповідача, визначення повного кола його спадкоємців та подальшого залучення їх до участі у справі як процесуальних правонаступників ОСОБА_2 , виникла об`єктивна необхідність у витребуванні вищевказаних доказів.

Позивачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилася, але представник в клопотанні про витребування доказів, зокрема, просила судове засідання та розгляд даного клопотання провести без участі сторони позивачки.

Відповідачі будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили.

Суд дослідивши матеріали справи та клопотання, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зі змісту ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин і наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Розглянувши клопотання представника позивачки про витребування доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинні бути зазначені вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання відповідного доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Натомість представником позивачки у поданому клопотанні не зазначено, які заходи вживалися нею для самостійного отримання витребуваних доказів, не надано доказів вжиття таких заходів та не наведено причин неможливості їх самостійного отримання.

За таких обставин клопотання представника позивачки не відповідає вимогам ч. 2 ст. 84 ЦПК України, у зв`язку з чим підстави для його задоволення відсутні.

Керуючись ст.ст. 76, 83 ,84, 95, 197, 260, 263 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання представника позивачки про витребування доказів у справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_2 , про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_2 , про надання додаткового строку для прийняття спадщини,відкласти на 12.00 годину 24 листопада 2026 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 23.09.2026 року.

Суддя О.П. Портна