Решение № 140043686, 23.09.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/10876/25

Провадження № 2/185/5239/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07 травня 2023 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 07.05.2023-100000066, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 9 000,00 грн строком на 42 дні. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з нього заборгованість, а також понесені судові витрати.

Представник позивача просив розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

За таких обставин, з урахуванням згоди позивача, суд відповідно до статей 280, 281 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статей 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, для вирішення спору про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню, зокрема, факт укладення відповідного договору, його умови, факт надання кредитних коштів, обсяг зобов`язань позичальника, факт їх порушення та розмір заборгованості.

Позивач посилається на кредитний договір № 07.05.2023-100000066 від 07 травня 2023 року як на підставу виникнення у відповідача зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів. Водночас кредитного договору, на підставі якого заявлено позовні вимоги, позивач до матеріалів справи не надав.

У зв`язку із цим ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2026 року ТОВ «Споживчий центр» було зобов`язано не пізніше п`яти днів з дня отримання ухвали надати суду оригінал кредитного договору № 07.05.2023-100000066 від 07 травня 2023 року, укладеного з ОСОБА_1 , та докази підписання цього договору відповідачем.

Згідно наявної в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу, позивач отримав зазначену ухвалу суду 23.06.2026 року, отже, був обізнаний про необхідність подання витребуваних доказів та встановлений судом строк для їх подання. Однак вимоги ухвали суду позивач не виконав: оригінал кредитного договору № 07.05.2023-100000066 від 07 травня 2023 року та докази його підписання відповідачем суду не надав.

При цьому саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу заявлених вимог.

За відсутності кредитного договору та доказів його підписання відповідачем суд позбавлений можливості встановити належними та достатніми доказами факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин саме на умовах, зазначених позивачем, та перевірити зміст погоджених сторонами прав і обов`язків.

Зокрема, суд не має можливості безпосередньо встановити та перевірити погоджені сторонами суму і строк кредитування, розмір та вид процентної ставки, періоди її застосування, порядок нарахування і сплати процентів, строки та порядок повернення кредиту, а отже й перевірити правові підстави та правильність заявленої до стягнення заборгованості в сумі 19080,00 грн. Враховуючи відсутність кредитного договору та неявку позивача у судові засідання суд позбавлений можливості встановити підстави перерахування коштів відповідачу та наяність або відсутність підстав для стягнення цих коштів з відповідача (наприклад, як безпідставно набуте майно).

Виклад позивачем змісту кредитного договору у позовній заяві не є самим кредитним договором і не підтверджує належним чином погодження відповідачем наведених позивачем умов кредитування. Так само складений позивачем розрахунок заборгованості є відображенням його позиції щодо розміру боргу, однак за відсутності доказів погоджених сторонами умов договору не дає суду можливості перевірити правильність застосованих при такому розрахунку умов, процентних ставок і періодів нарахування.

Суд ураховує, що позивачу було надано додаткову процесуальну можливість подати безпосередній доказ, на якому ґрунтуються позовні вимоги, однак витребуваний судом кредитний договір та докази його підписання відповідачем позивачем не надані. При цьому сам факт неявки відповідача та неподання ним відзиву не звільняє позивача від установленого процесуальним законом обов`язку довести обставини, якими обґрунтовані його позовні вимоги, та не є самостійною підставою для задоволення позову.

Отже, на підставі досліджених доказів суд не може встановити факт існування у відповідача зобов`язання перед позивачем саме в заявленому розмірі та на зазначених позивачем умовах, оскільки такі висновки за відсутності кредитного договору та доказів його підписання ґрунтувалися б на припущеннях, що суперечить вимогам статті 81 ЦПК України.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами обставин, на які посилається як на підставу заявлених вимог, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача та стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 12, 76, 77, 81, 89, 141, 263265, 280282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційну скаргу може бути подано безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ/РНОКПП 37356833, вул. Саксаганського, 133-А, м.Київ, Київська обл. обл., 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя М. М. Перекопський