Постановление суда № 140030113, 22.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15386/25

1-кп/357/264/26

У Х В А Л А

22.09.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор: ОСОБА_3 ,

захисник: адвокат ОСОБА_4 ,

обвинувачений: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду м. Біла Церква Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42023112030000357, внесеному 30.08.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України,

У С Т А Н О В И В :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження №42023112030000357, внесеному 30.08.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.

Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження, прокурор звернулась з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обинуваченого ОСОБА_5 терміном на 60 днів посилаючись на те, що ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду від 17.12.2025 до обвинуваченого ОСОБА_5 за клопотанням прокурора застосовувався привід у судове засідання, призначене на 19.12.2025, однак вказана ухвала суду не виконана у зв`язку з відсутністю ОСОБА_5 за місцем проживання.

Крім того, встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2025 № 269 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 14.09.2025 зараховано, зокрема солдата ОСОБА_5 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому, ОСОБА_5 вибув до військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 на лікування (наказ № 276 від 20.09.2025), яку самовільно залишив та знятий зі всіх видів забезпечення з 23.09.2025 (наказ № 280 від 23.09.2025).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2025 № 290 ОСОБА_5 увільнено від займаних посад та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 02.03.2025.

Вищевказане свідчить, що ОСОБА_5 , маючи реальну можливість з`являтися до суду для розгляду обвинувального акту відносно нього за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, не виконує покладених на нього Законом обов`язку прибувати за викликом суду.

Так, на даний час існують ризики, передбачені п. 1 та п. 5 ст. 177 КПК України.

На наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), вказує те, що ОСОБА_5 , достовірно знаючи про наявність відносно нього обвинувального акту в суді, в судові засідання, що були призначені до судового розгляду на 09.10.2025, 10.11.2025, 11.12.2025, 17.12.2025, будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду від 17.12.2025 до обвинуваченого ОСОБА_5 за клопотанням прокурора застосовувався привід у судове засідання, призначене на 19.12.2025, однак вказана ухвала суду не виконана у зв`язку з відсутністю ОСОБА_5 за місцем проживання.

Крім того, встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2025 № 269 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 14.09.2025 зараховано, зокрема солдата ОСОБА_5 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому, ОСОБА_5 вибув до військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 на лікування (наказ № 276 від 20.09.2025), яку самовільно залишив та знятий зі всіх видів забезпечення з 23.09.2025 (наказ № 280 від 23.09.2025).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2025 № 290 ОСОБА_5 увільнено від займаних посад та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 02.03.2025.

Вищевказане свідчить, що ОСОБА_5 , маючи реальну можливість з`являтися до суду для розгляду обвинувального акту відносно нього за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, не виконує покладених на нього Законом обов`язку прибувати за викликом суду.

Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик вчинити інше кримінальне правопорушення) обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 , якому 16.07.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, будучи мобілізованим, 23.09.2025 вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби.

Крім того, ОСОБА_5 офіційних джерел доходу не має, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення з корисливим мотивом, що може спонукати його вчиняти інші кримінальні правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи поведінку обвинуваченого під час судового провадження, спрямовану на затягування судового розгляду та уникнення кримінальної відповідальності, вважаю, що наявні всі підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Наведені вище обставини, свідчать що застосування більш м`яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою не може запобігти ризикам, існування яких обґрунтовано слідчим.

Зокрема, зважаючи на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, такий запобіжний захід як особисте зобов`язання, не здатен забезпечити дієвість кримінального провадження та запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Особиста порука не може бути застосована, оскільки у органу досудового розслідування відсутні будь-які дані про осіб, які, заслуговуючи на довіру, можуть надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду на першу вимогу.

При цьому, домашній арешт не може бути застосований з огляду на наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, а також переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на доведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 окрім тримання під вартою не зможе забезпечити дієвості кримінального провадження та виконання ним процесуальних обов`язків.

Позиція сторін.

У судовому засіданні прокурор Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 заявлене клопотання підтримала у повному обсязі, просила задовольнити з підстав, вказаних у його мотивувальній частині, при цьому навела доводи викладені у клопотанні.

Захисник адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, вважав, що до останнього може бути застосовано більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, а тримання під вартою у даному випадку є безпідставним, враховуючи тяжкість злочину та відсутність судимостей.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку захисника та зазначив, що він не переховувався від суду та не отримував повістки про виклик до суду, при цьому вказав, що проживає за адресою, зазначеною в обвинувальному акті. Щодо повідомлення його під розписку про явку на судовий розгляд пояснив, що не з`явився у визначену дату, оскільки йому адвокат повідомив, що він може не приходити.

Мотиви, з яких виходив суд при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався, у ракурсі установлених фактичних обставин

Суд, вивчивши клопотання, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали, та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин в їх сукупності, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є: … 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).

При цьому, відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

У цьому випадку, вимоги ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 132 КПК України заявником (прокурором) дотримано, а тому суддя вважає за можливе перейти до питання оцінки обставин вказаних стороною обвинувачення, як передумови, яка слугує для застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження з урахуванням наступного.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п.1- п.3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний - обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного - обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним - обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Як убачається з матеріалів клопотання, у цьому випадку, необхідність його застосування прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений будучи обізнаним з мірою покарання за вчинене діяння, може здійснити дії передбачені ст. 177 КПК України.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у незаконному видобуванні корисних копалин місцевого значення у великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, за викладених у клопотанні обставин.

За вказаним фактом, відомості по матеріалах 30.08.2023 було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате розслідування провадження за №42023112030000357, у ході якого ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.

Щодо обгрунтованої підозри.

Вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду. З огляду на стадію кримінального провадження та зміст самого клопотання, суд не вирішує питання щодо обґрунтованості підозри, однак оцінює критерії, визначені у статті 178 КПК України, та доведені прокурором ризику, передбачені пунктами 1 частини 1 статті 177 КПК України.

Щодо ризиків кримінального провадження.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявленого ризику має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існує ризик, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду,

Заявлений ризик заслуговує на увагу.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.

На наявність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вказує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до трьох. Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 будучи належним чином повідомлений не з`являвся на судові засідання, заходи, застосовані судом щодо примусового приводу органами поліції не були виконані у зв`язку з відсутністю останнього за місцем свого проживання.

Отже, незважаючи на належне повідомлення про необхідність явки до суду, ОСОБА_5 до суду не з`явився, проігнорувавши законні вимоги суду.

Так, відповідно до ухвали суду від 17.12.2025 до обвинуваченого ОСОБА_5 , за клопотанням прокурора, застосовувався привід у судове засідання призначене на 19.12.2025, однак вказана ухвала суду виконана не була, про що надійшов рапорт оперуповноваженого СКП ВП №2 Білоцерківського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції України в Київській області ОСОБА_6 , з якого вбачається, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів встановити місце перебування ОСОБА_5 не надалось можливим.

Відповідно до ухвали суду від 06.05.2026 до обвинуваченого ОСОБА_5 , за клопотанням прокурора, застосовувався привід у судове засідання призначене на 19.05.2026, однак вказана ухвала суду виконана не була, про що надійшов рапорт старшого оперуповноваженого СКП ВП №3 Білоцерківського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції України в Київській області ОСОБА_7 , з якого вбачається, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів встановити місце перебування ОСОБА_5 не надалось можливим.

Отже, обвинувачений в судові засідання не з`являється, відомості про поважність причин не прибуття до суду не надав, за місцем проживання та реєстрації останній відсутній, зв`язку із чим, Білоцерківським міськрайонним судом ухвалено рішення про надання дозволу на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу до суду, а судове провадження зупинено до розшуку останнього. Згідно протоколу затримання від 22.09.2026 на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.05.2026 ОСОБА_5 , було затримано та доставлено до суду.

Зазначене вказує на схильність обвинуваченого переховуватись від суду.

Що стосується аргументів сторони захисту, вони не є суттєвими, щоб нівелювати вищезазначений ризик з огляду на вказані обставини.

Так, посилання обвинуваченого на те, що він не переховувався від суду та не отримував повістки про виклик до суду, суд зазначає, що ОСОБА_5 був обізнаний про перебування на розгляді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області обвинувального акта щодо нього. Свідченням повної обізнаності ОСОБА_5 про час і місце судових засідань є його особистий підпис у розпискі про відкладення розгляду справи та призначення її на наступну дату (розписка на 16.02.2026). Будучи належним чином повідомленим безпосередньо в суді, обвинувачений у визначену дату до суду не з`явився, а посилання на те, що захисник порадив йому «не приходити», суд оцінює критично, оскільки поради адвоката не звільняють особу від процесуального обов`язку виконувати законні вимоги явки до суду.

Твердження про неотримання подальших повісток також не спростовують факт умисного ухилення від правосуддя, оскільки поштові відправлення поверталися до суду неврученими, при цьому обвинувачений стверджує, що постійно проживає за адресою, зазначеною в обвинувальному акті, що може свідчити про свідоме ігнорування обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та умисне створення умов для неотримання судової кореспонденції.

Крім того, згідно за наявними у матеріалах справи рапортами поліції, ухвали про привід не були виконані через відсутність обвинуваченого за місцем проживання або неможливість встановити його фактичне місцезнаходження.

Зазначені обставини у своїй сукупності переконують суд у тому, що обвинувачений, знаючи про судовий розгляд, свідомо уникає явки до суду, не реагує на судові виклики та заходи примусу (привід), що свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення

Щодо можливості вчинення іншого кримінального правопорушення суд зазначає, що ОСОБА_5 , якому 16.07.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, будучи мобілізованим, 23.09.2025 вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби. Крім того, ОСОБА_5 офіційних джерел доходу не має, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення з корисливим мотивом, що може спонукати його вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Щодо питання чи зможуть інші більш м`які запобіжні заходи, запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, то слід указати, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (частина 1 статті 184 КПК).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж окреслені прокурором по відношенню до обвинуваченого не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене суд у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, та які були встановлені судом.

Клопотання захиту щодо застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання належним чином не обгрунтоване, а лише заперечує застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи викладене, актуальними є ризики, передбачені пунктами 1 і 5 частини 1 статті 177 КПК України. Таким чином, на думку суду, пропорційним до наявних ризиків є обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказаний запобіжний захід здатний виконати роль стримуючого фактору для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігти встановленим ризикам у подальшому.

Тобто, застосований запобіжний захід кореспондується та відповідає визначеним КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу.

Суд також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_5 під вартою, сторонами кримінального провадження не надавалися.

Крім цього встановлено, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується.

Стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином і за яке законом передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Разом з тим, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду.

У даному кримінальному провадженні прокурором повністю та беззаперечно доведено факт того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, умисно та тривалий час переховувався від суду.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено наявність прямого правового винятку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, оскільки в судовому засіданні доведено факт переховування обвинуваченого від суду.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З огляду на актуальність ризиків та їх характеру, суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов`язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків. Таким чином, суд з урахуванням вищенаведених обставин визначає відносно ОСОБА_5 шістдесяти денний строк тримання під вартою, а також враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість та характер злочину, наявність двох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суддя вважає необхідним та достатнім визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66 560 гривень, а також відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього відповідні обов`язки.

На підставі викладеного, керуючись статтями 183-186, 193, 309, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Судове засідання по кримінальному провадженню відкласти на 14:00 годин 01.10.2026 у приміщенні суду за адресою: Київська область, вул. Павла Скоропадського, 4-А.

Клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , - задовольнити.

Застосувати запобіжний захід - тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, ч. 2 ст. 240 КК України, терміном на шістдесят діб, по 20.11.2026 включно та утримувати на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Взяти під варту обвинуваченого ОСОБА_5 негайно у залі суду.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання обвинуваченого.

Одночасно визначити ОСОБА_5 заставу, у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66 560 гривень, при внесенні якої ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена на наступний депозитний рахунок: Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області: UA768201720355259001000018661 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Київській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26268119.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати до суду, по вулиці Скоропадського, 4 А, м. Біла Церква Київської області за першим викликом;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та(або) місця роботи;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає обвинувачений без дозволу прокурора, суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 20.11.2026.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайоному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом п`яти днів з дня її оголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений і проголошений о 12:45 год. 23.09.2026 в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павла Скоропадського, 4 А.

СуддяОСОБА_9