Постановление суда № 140026849, 23.09.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

23 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа №600/5139/26-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Сіжук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про визнання протиправним та нечинним пункту 1 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.09.2025 №500/25 Про затвердження Схем розміщення рекламних засобів на території Чернівецької міської територіальної громади, в частині затвердження Схеми, яка не передбачає місця розташування рекламного засобу ФОП ОСОБА_1 за дозволом №1236 на вулиці Руській зі сторони будинку АДРЕСА_1 на транспортній розв`язці вулиць Руської та Фастівської, а також визнати протиправними та нечинними пункти 2.2 та 3.1 зазначеного рішення, в частині їх застосування до рекламного засобу ФОП ОСОБА_1 , розміщеного на підставі дозволу №1236; зобов`язання Виконавчий комітет Чернівецької міської ради повторно розглянути питання про включення до Схеми розміщення рекламних засобів місця розташування рекламного засобу ФОП ОСОБА_1 за дозволом №1236 на вулиці Руській зі сторони будинку АДРЕСА_1 ; визнання протиправною та скасування відмови Департаменту урбаністики та продовженні/підтвердженні чинності дозволу №1236, викладену у листі від 17.04.2026 №С-1307/0-24/01/697 та підтверджену листом від 29.05.2026 №С-1973/0-24/01/1113; визнання протиправною та скасувати вимоги Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про демонтаж рекламної конструкції за дозволом №1236, викладену у листі від 05.08.2026 №С-1973/1/0-24/01/1521, а також рішення про її примусовий демонтаж із покладенням витрат на позивача, викладене у листі від 20.08.2026 №С-1973/1/0-24/01/1654; зобов`язання Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради утриматися від демонтажу, переміщення або вчинення інших дій, спрямованих на припинення розміщення рекламного засобу ФОП ОСОБА_1 за дозволом №1236, протягом строку чинності цього дозволу, крім випадків та в порядку, прямо передбачених Законом.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.09.2026 у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

21.09.2026 позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом зупинення до набрання законної сили судовим рішенням у справі №600/5139/26-а дію індивідуального рішення Департаменту урбаністики архітектури Чернівецької міської ради про примусовий демонтаж рекламного засобу ФОП ОСОБА_1 за дозволом №1236, розміщеного по АДРЕСА_1 , викладеного у листі від 20.08.2026 №С-1973/1/0-24/01/1654; заборонити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №600/5139/26-а виконавчому комітету Чернівецької міської ради та Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради вчиняти дії на виконання вимоги від 05.08.2026 №С-1973/1/0-24/01/1521 і рішення від 20.08.2026 №С-1973/1/0-24/01/1654 щодо демонтажу, переміщення, від`єднання від електромережі, транспортування або передачі на зберігання зазначеного рекламного засобу, крім невідкладних дій у разі документально підтвердженої аварійності конструкції або безпосередньої загрози життю, здоров`ю чи безпеці дорожнього руху; заборонити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №600/5139/26-а комунальним підприємствам, підрядникам та іншим особам, які діють за рішенням, дорученням, заявкою або договором відповідачів, виконувати дії, перелічені у пункті 2 цієї прохальної частини.

Подана заява обґрунтована тим, що повернення конструкції як рухомого об`єкта зі зберігання не відновить право, за захистом якого подано позов. Предметом захисту є не лише право власності на металеву конструкцію, а право її розміщення та використання у конкретній локації відповідно до дозволу №1236. Саме це право фактично припиниться в момент демонтажу. Вказує, що відсутність на цей час виїзду демонтажної бригади не усуває ризику, оскільки відповідач уже прийняв рішення про примусове виконання і залишив за собою лише визначення дати. Зазначає, що реальність загрози підтверджується двома послідовними письмовими актами Департаменту: першим встановлено строк добровільного демонтажу, другим - прямо оголошено примусовий демонтаж силами виконавчих органів та покладення витрат на позивача. Вимога не скасована, не відкликана і не втратила чинності після подання позову. Наголошує на тому, що якщо ж демонтаж відбудеться під час розгляду справи, предмет індивідуальної частини спору буде фактично реалізований до перевірки його законності. Тоді позов перетвориться з превентивного засобу захисту на спір про усунення вже створених наслідків, а заявлена вимога утриматися від демонтажу втратить практичний зміст. Вказано, що невжиття заходу створює для позивача ризик втрати конкретного місця ще до вирішення спору. Тимчасове збереження status quo є менш обтяжливим, ніж демонтаж із подальшим складним адміністративним і технічним відновленням.

Надаючи оцінку доводам заявника та вирішуючи заяву про забезпечення позову, суддя зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Так, положеннями наведеної вище норми визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно зі статтею 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Згідно із частиною другою статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття судового рішення про забезпечення позову є доцільним та можливим лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача (заявника) або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20, від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21 та від 21.03.2023 у справі № 460/9602/20.

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів справи слідує, що листом від 20.08.2026 №С-1973/1/0-24/01/1654 Департаментом урбаністики архітектури Чернівецької міської ради повідомлено позивача про те, що розміщення рекламної конструкції, встановленої на вулиці Руській більше не передбачено чинними Схемами розміщення рекламних засобів, затвердженими рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.09.2025 №500/25 та наявною містобудівною документацією, зокрема проєктом Капітальний ремонт вулиця Фастівської (зі сторони вулиці Руської, 183) в місті Чернівці (відновлення елементів благоустрою (коригування). Вказано, що для оперативного врегулювання цього питання позивачу було надано можливість самостійно запропонувати альтернативне місце для перенесення рекламної конструкції на період дії воєнного стану. Проінформовано, що демонтаж буде здійснено виконавчими органами Чернівецької міської ради з подальшим покладенням витрат на відшкодування вартості виконаних робіт на позивача як власника конструкції.

Як випливає із змісту заяви про забезпечення позову, дію наведеного рішення Департаменту урбаністики архітектури Чернівецької міської ради, викладеного у листі від 20.08.2026р. №С-1973/1/0-24/01/1654 заявник просить зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №600/5139/26-а.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає, що якщо ж демонтаж відбудеться під час розгляду справи, предмет індивідуальної частини спору буде фактично реалізований до перевірки його законності. Тоді позов перетвориться з превентивного засобу захисту на спір про усунення вже створених наслідків, а заявлена вимога утриматися від демонтажу втратить практичний зміст. Вказано, що невжиття заходу створює для позивача ризик втрати конкретного місця ще до вирішення спору. Тимчасове збереження status quo є менш обтяжливим, ніж демонтаж із подальшим складним адміністративним і технічним відновленням.

Суддя зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

При цьому, рішення органу державної влади це офіційний правовий акт індивідуальної чи нормативної дії, ухвалений уповноваженим державним органом у межах його компетенції, який породжує юридичні наслідки та є обов`язковим до виконання.

Натомість у даному випадку лист Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 20.08.2026 № С-1973/1/0-24/01/1654 за своєю правовою природою не є рішенням органу державної влади та не має ознак індивідуального акта, оскільки не містить владного волевиявлення, спрямованого на встановлення, зміну чи припинення прав та/або обов`язків конкретної особи. За своїм змістом зазначений лист має інформаційний характер та є відповіддю на звернення позивача, яке зареєстроване у Департаменті за №С-1973-1/0-24/01 від 13.08.2026, а не самостійним рішенням суб`єкта владних повноважень.

Суддя зауважує, що незважаючи на те, що у зазначеному листі міститься інформація щодо демонтажу, сам по собі факт викладення такої інформації не свідчить про прийняття Департаментом окремого владного рішення про демонтаж. Відтак, суддя зазначає, що лист не може вважатися актом індивідуальної дії лише з огляду на те, що в його тексті зазначено про певні дії або заходи.

Таким чином, інформація про демонтаж, викладена у листі Департаменту, сама по собі не є рішенням про демонтаж та не надає цьому листу ознак акта індивідуальної дії.

Відтак, з огляду на викладене, суддя вважає, що такий засіб забезпечення позову як зупинення дії листа Департаменту урбаністики архітектури Чернівецької міської ради від 20.08.2026 №С-1973/1/0-24/01/1654 є необґрунтованим та безпідставним.

Разом з тим, позивач просить суд забезпечити адміністративний позов шляхом заборони до набрання рішенням законної сили виконавчому комітету Чернівецької міської ради та департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради вчиняти дії на виконання вимоги від 05.08.2026 №С-1973/1/0-24/01/1521 і рішення від 20.08.2026 № С-1973/1/0-24/01/1654 щодо демонтажу, переміщення, від`єднання від електромережі, транспортування або передачі на зберігання зазначеного рекламного засобу, крім невідкладних дій у разі документального підтвердження аварійності конструкції або безпосередньої загрози життю, здоров`ю чи безпеці дорожнього руху та зоборони комунальним підприємствам, підрядникам та іншим особам, які діють за рішенням, дорученням, заявкою або договором відповідачів, виконувати дії з демонтажу рекламного засобу.

Так, Закон України від 03.07.1996 №270/96-ВР Про рекламу (далі - Закон №270/96-ВР) визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до статті 1 цього Закону, зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Статтею 3 Закону №270/96-ВР передбачено, що законодавство України про рекламу складається з Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 16 Закону №270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 (далі - Типові правила №2067). Ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

За приписами пункту 28 Типових правил № 2067 (зі змінами), у разі зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування рекламного засобу, робочий орган у семиденний строк письмово повідомляє про це розповсюджувача зовнішньої реклами. У десятиденний строк з початку зміни містобудівної ситуації, реконструкції, ремонту, будівництва робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами інформацію про інше рівноцінне місце. У разі досягнення згоди щодо нового місця розташування рекламного засобу вносяться зміни у дозвіл.

Отже, Типові правила №2067 містять підстави та порядок зміни місць розташування рекламного засобу з наданням розповсюджувачу зовнішньої реклами інформації щодо іншого рівноцінного місця, а у випадку досягнення згоди щодо вказаного місця вносяться зміни у дозвіл.

При цьому Типові правила не містять положень, які визначають дії робочого органу у випадку недосягнення згоди з розповсюджувачем зовнішньої реклами щодо нового місця розташування рекламного засобу.

Як слідує із матеріалів справи, 23.01.2008 заявнику надано дозвіл №1236 на розміщення зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.01.2008 за №46/2, який стосується наземної односторонньої конструкції із зовнішнім освітленням формату Зхбм, площею 18 кв.м, що знаходиться на транспортній розв`язці вулиць Фастівської та Руської.

01.07.2024 між Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради позивачем укладено договір №47-31/2024 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламної конструкції за вказаною адресою.

Як було встановлено, листом від 20.08.2026 №С-1973/1/0-24/01/1654 Департаментом урбаністики архітектури Чернівецької міської ради повідомлено позивача про те, що демонтаж об`єкта зовнішньої реклами буде здійснено виконавчими органами Чернівецької міської ради з подальшим покладенням витрат на відшкодування вартості виконаних робіт на позивача як власника конструкції.

Суддя наголошує, що демонтаж має здійснюватися з підстав, передбачених нормативним актом про рекламу.

Суддя зазначає, що заходи забезпечення мають бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 460зп-23/160, від 02.04.2025 у справі № 320/16011/24 та від 07.04.2025 у справі № 242зп-24/160.

Крім того, при розгляді клопотання про забезпечення позову слід оцінити, які саме дії будуть потрібні для відновлення права, оцінити складність цих дій та значність пов`язаних з ним витрат.

Так, у разі демонтажу спірного об`єкта зовнішньої реклами для фактичного повернення до стану, який існує зараз, необхідно буде послідовно: від`єднати зовнішнє освітлення та електричні комунікації, звільнити опорні та анкерні елементи, залучити спеціальну техніку для зняття конструкції; завантажити, перевезти та передати конструкцію на майданчик зберігання, оформити акти демонтажу і зберігання; у разі можливого задоволення позову - одержати конструкцію зі зберігання, провести огляд і, за потреби, відновити пошкоджені при демонтажі опори, анкерні вузли, електропроводку та рекламну площину; одержати від відповідачів фактичний допуск до виконання робіт у межах реконструйованої транспортної розв`язки, погодити час і спосіб земляних, монтажних та електротехнічних робіт; відновити фундамент або анкерні вузли, виконати монтаж із застосуванням підйомної техніки, підключити освітлення та відновити благоустрій місця.

З урахуванням наведеного, на думку судді, невжиття заходів забезпечення позову у спосіб заборони відповідачам та комунальним підприємствам, які надають послуги із розміщення та демонтажу зовнішньої реклами, вчиняти дії, спрямовані на демонтаж рекламного засобу, розміщеного по АДРЕСА_1 , розміщеного за дозволом №1236, наданим фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася, оскільки демонтаж об`єкта зовнішньої реклами до ухвалення рішення суду у цій справі призведе до понесення позивачем значних витрат, пов`язаних з демонтажем об`єкта зовнішньої реклами та його зберіганням, а також до втрат місцевого бюджету у вигляді плати за тимчасове користування місцем розташування об`єкта зовнішньої реклами.

На думку судді, заходи забезпечення позову щодо заборони вчиняти дії відповідачам та комунальним підприємствам, які надають послуги із розміщення та демонтажу зовнішньої реклами, відповідають предмету позову, водночас вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності рішення (дій) відповідача, буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду справи.

Суддя також зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Відтак, приймаючи ухвалу про забезпечення позову, суддя виходить з того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову заподіяна позивачу шкода внаслідок демонтажу об`єкта зовнішньої реклами буде значно більшою, ніж їх застосування.

З наведених вище мотивів суддя вважає за необхідне частково задовольнити заяву позивача про забезпечення позову у спосіб заборони відповідачам та комунальним підприємствам, які надають послуги із розміщення та демонтажу зовнішньої реклами, вчиняти дії, спрямовані на демонтаж рекламного засобу, розміщеного по АДРЕСА_1 , розміщеного за дозволом №1236, наданим фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , крім невідкладних дій у разі документального підтвердження аварійності конструкції або безпосередньої загрози життю, здоров`ю чи безпеці дорожнього руху, позаяк вказаний захід забезпечення позову є достатнім та співмірними із заявленими позивачем вимогами, враховує співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, та про відмову у решті вимог заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150 - 151, 154, 248 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Заборонити виконавчому комітету Чернівецької міської ради, Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради та комунальним підприємствам, які надають послуги із розміщення та демонтажу зовнішньої реклами, вчиняти дії, спрямовані на демонтаж рекламного засобу, розміщеного по АДРЕСА_1 , розміщеного за дозволом №1236, наданим фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , крім невідкладних дій у разі документального підтвердження аварійності конструкції або безпосередньої загрози життю, здоров`ю чи безпеці дорожнього руху, до набрання законної сили рішенням суду у справі №600/5139/26-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії.

В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Роз`яснити учасникам справи, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна