Решение № 140023539, 23.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 рокусправа № 380/24413/25м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання порушеного права та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України (далі відповідач) в якому просить:

- визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо надання неповної та формальної відповіді № 14/вс-5н-П/33 від 01.10.2025 на мій запит від 22.09.2025;

- зобов`язати Службу безпеки України повторно розглянути мій запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації»;

- зобов`язати СБУ надати вичерпні відповіді на всі питання, поставлені в запиті, а саме щодо: - наявності будь-яких документів, підписаних її чоловіком; - можливого залучення його до виконання завдань в інтересах України; - включення його до списків на обмін; - наявності підстав для отримання статусу УБД.

Позивачка в обґрунтування позовних вимог вказала, що є дружиною ОСОБА_2 , який затриманий на території російської федерації та засуджений центральним окружним військовим судом рф до 24 років позбавлення волі за обвинуваченням у "державній зраді", "шпигунстві" на користь України та використанні підроблених документів. Повідомила, що звернулась до відповідача із запитом на публічну інформацію. Зазначила, що відповідач надав відповідь. Однак, позивачка вважає, що така є формальною, оскільки не містить відповідей на ключові питання. Позивачка вважає такі дії протиправними, тому звернулась до суду із цим позовом.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Москаля Р.М. від 17.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 380/24413/25.

Ухвалою від 13.02.2026 продовжено строк для подання відзиву відповідачем.

У зв`язку із призначенням судді Москаля Р.М. на посаду судді Восьмого апеляційного адміністративного суду, відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України Про судоустрій і статус суддів Указу Президента України Про призначення суддів № 167/2026 від 24.02.2026, наказу № 52/К/ТР 25.02.2026 Про відрахування зі штату суду ОСОБА_3 та Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (із змінами), на підставі розпорядження керівника апарату суду Про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 26.02.2026 № 19/р, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 380/24413/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2026 справу № 380/24413/25 передано для розгляду судді Качур Р.П.

Ухвалою суду від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до провадження.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що на розгляд надійшов запит ОСОБА_1 від 22.09.2025 на отримання публічної інформації. Повідомив, що за результатами його опрацювання у взаємодії з Об`єднаним центром з координації пошуку, звільнення військовополонених та незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України заявниці у строк, визначений частиною першою статті 20 Закону України Про доступ до публічної інформації, надано повну відповідь за №17/С-34-П/33 від 01.10.2025. У відповіді зазначено стосовно затримання її чоловіка, ОСОБА_2 , правоохоронними органами рф, засудження його до 24 років позбавлення волі, повноважень Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими (п. 3 запиту). Щодо інших питань запиту (пункти 1, 2 та 4) надано відповідь іншою запитуваною інформацією стосовно ОСОБА_2 не володіємо. Крім того, відповідач зазначив, що частина запитуваних ОСОБА_1 відомостей, не стосується діяльності СБУ, зокрема, заявниця запитувала інформацію про підписання її чоловіком ОСОБА_2 будь-яких документів про співпрацю з ГУР МОУ чи про надання допомоги Збройним Силам України, про залучення до виконання будь-яких завдань в інтересах України, у тому числі ГУР МОУ, ЗСУ. Розпорядником вказаної інформації не є Служба безпеки України. Відповідач вважає, що Служба безпеки України надала повну відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 у межах своєї компетенції та у визначений законом строк, а відсутність у розпорядженні СБУ окремої запитуваної інформації, яка не стосується діяльності СБУ, не може вважатися порушенням права на доступ до публічної інформації. Відповідно, підстав для задоволення позову щодо визнання бездіяльності СБУ протиправною не вбачається, оскільки вимоги законодавства дотримано, а надання додаткової інформації, якою СБУ не володіє, не є обов`язком державного органу.

Позивачка на адресу суду подала заперечення, у яких виклала свою позицію щодо доводів відповідача. Просила задовольнити позовну заяву.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Позивачка 22.09.2025 звернулась до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, в якому, зокрема просила надати інформацію щодо таких питань:

"1. Чи підписував ОСОБА_2 будь-які документи (угоди, зобов`язання, договори, заяви, тощо) про співпрацю зі Службою безпеки України, ГУР МОУ чи надання допомоги Збройним Силам України? У разі наявності таких документів прошу надати їх копії або належне документальне підтвердження.

2. Чи залучався мій чоловік до виконання будь-яких завдань в інтересах України (СБУ, ГУР МОУ, ЗСУ)? Якщо так, прошу повідомити характер цього залучення, дати та підстави.

3. Чи включений мій чоловік, ОСОБА_2 , до офіційних списків на обмін полоненими? Якщо так, то коли саме передбачається його повернення на територію України.

4. Чи має мій чоловік право на отримання статусу учасника бойових дій у зв`язку із зазначеними обставинами? Якщо так, то які документи необхідно подати для підтвердження."

Відповідач листом від 01.10.2025 № 17/С-34-П/33 повідомив позивачку про те, що в Об`єднаному центрі з координації, пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України наявна інформація про факт затримання 11.03.2024 представниками правоохоронних органів рф в м. салехард ямало-ненецького автономного округу, рф, громадянина ОСОБА_2 , звинувачення за ч. 3 ст.30, ч. 2 ст. 205 та ст. 275 кк рф, та засудження його до 24 років позбавлення волі. Зазначив, що при цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257 сприяння у здійсненні заходів, спрямованих на забезпечення виконання міжнародно-правових зобов`язань України з питань поводження з цивільними особами, позбавленими особистої свободи внаслідок збройної агресії та формування і затвердження пропозицій для передачі військовополонених і незаконно позбавлених волі цивільних осіб, покладено на Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Вказав, що іншою запитуваною інформацією стосовно ОСОБА_2 не володіє.

Позивачка вважає, що така відповідь є формальною, оскільки не містить відповідей на ключові питання, тому звернулась до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про інформацію» від 02.0.1992 № 2657-ХІІ (далі -Закон № 2657-ХІІ) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (стаття 2 Закону № 2939-VI).

Стаття 3 Закону № 2939-VI визначає гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно зі статтею 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина 4 статті 13 Закону № 2939-VI).

Відповідно до статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані:

1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;

2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;

3) вести облік запитів на інформацію;

4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;

5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;

6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

За змістом частини п`ятої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частина перша статті 22 Закону № 2939-VI визначає, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закон.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону № 2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (частина 3 статті 22 Закону № 2939-VI).

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

5) несвоєчасне надання інформації;

6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (стаття 23 Закону № 2939-VI).

Таким чином, громадяни мають право звертатись із інформаційними запитами до суб`єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації. Запит може надаватися у письмовій формі чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Розпорядник інформації у свою чергу зобов`язаний надати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Проте, строк може бути продовженим у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Також запитувачу інформації забезпечено право на оскарження дій або бездіяльності розпорядника інформації.

Водночас, статус публічної інформації не означає автоматичної відсутності будь-яких обмежень щодо доступу до неї. Закон України № 2939-VI встановлює, що за своїм правовим режимом публічна інформація може бути відкритою або інформацією з обмеженим доступом.

Як встановив суд, позивачка звернулась до відповідача із запитом, у якому просила, зокрема, надати інформацію чи підписував ОСОБА_2 будь-які документи (угоди, зобов`язання, договори, заяви, тощо) про співпрацю зі Службою безпеки України, ГУР МОУ чи надання допомоги Збройним Силам України, чи залучався до виконання будь-яких завдань в інтересах України (СБУ, ГУР МОУ, ЗСУ), чи включений її чоловік, ОСОБА_2 , до офіційних списків на обмін полоненими, та чи має її чоловік право на отримання статусу учасника бойових дій у зв`язку із зазначеними обставинами.

Відповідач листом від 01.10.2025 № 17/С-34-П/33 надав позивачці відповідь на запит на отримання публічної інформації.

Як слідує з відповіді, відповідачем вказано про те, що в Об`єднаному центрі з координації, пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України наявна інформація про факт затримання 11.03.2024 представниками правоохоронних органів рф в м. салехард ямало-ненецького автономного округу, рф, громадянина ОСОБА_2 , звинувачення за ч. 3 ст. 30, ч. 2 ст. 205 та ст. 275 кк рф, та засудження його до 24 років позбавлення волі.

Також вказав, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257 сприяння у здійсненні заходів, спрямованих на забезпечення виконання міжнародно-правових зобов`язань України з питань поводження з цивільними особами, позбавленими особистої свободи внаслідок збройної агресії та формування і затвердження пропозицій для передачі військовополонених і незаконно позбавлених волі цивільних осіб, покладено на Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Тобто, відповідач підтвердив наявну інформацію про факт затримання та засудження рф ОСОБА_2 , вказав на наявність інформації в Об`єднаному центрі при СБУ.

Вказав, що іншою запитуваною інформацією стосовно ОСОБА_2 не володіє.

Позивачка вважає, що відповідач не надав відповідь на запитання, що стосуються саме СБУ (пункт 1, 2, 4 запиту), а саме: чи підписував її чоловік будь-які документи про співпрацю із СБУ, чи залучався він СБУ до виконання будь-яких завдань, чи має він підстави для певного статусу у зв`язку з обставинами, відомим СБУ. При цьому вказує на те, що у своїй відповіді СБУ не вказала чи перевірялась наявність відповідних відомостей у СБУ, чи такі відомості відсутні.

Суд погоджується з доводами відповідача, що відповідь "запитуваною інформацією не володію" свідчить про відсутність такої інформації.

Щодо доводів позивачки про пункт 3 запиту: чи включений ОСОБА_2 до офіційних списків на обмін полоненими і якщо так, то коли саме передбачається його повернення на територію України, суд вказує на те, що позивачкою у своєму позові не обґрунтовано, чому саме СБУ має володіти інформацією про офіційні списки на обмін полоненими та інформацією про можливі строки обміну полоненими і повернення їх на територію України.

Суд вважає за необхідне вказати, що Постановою Кабінету Міністрів України № 257 від 11.03.2022 року утворено Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.

Відповідно до п. 9 вказаної постанови Координаційний штаб приймає Рішення про затвердження списку для здійснення передачі військовополонених ворогів та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, відповідно до Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2022 р. № 441.

На це у своїй відповіді вказав відповідач і зазначив, що іншою запитуваною інформацією не володіє.

Що стосується запитання № 4 "чи має чоловік позивачки право на отримання статусу учасника бойових дій у зв`язку з викладеними обставинами і які документи потрібно подати для підтвердження", на думку суду не стосується діяльності СБУ як органа, який володіє такою інформацією. Крім того, до свого запиту на публічну інформацію позивачкою долучено лише свідоцтво про шлюб.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни іноземцям та особам без громадянства, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України (далі Порядок), надання статусу учасника бойових дій - публічна (електронна публічна) послуга, що надається комісією (міжвідомчою комісією) за заявою, поданою в паперовій або електронній формі, або на підставі документів, поданих командиром (начальником) військової ч. (органу, підрозділу), за результатами розгляду якої (яких) приймається рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.

Відповідно до ст. 6 Порядку для надання статусу учасника бойових дій заявникам, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або керівники підприємств, установ та організацій у п`ятиденний строк з дня початку виконання бойового наказу (розпорядження) або службового (спеціального) завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, проведення розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд міжвідомчої комісії:

довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій;

копію паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства (з перекладом на українську мову сторінок паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідченим в установленому законодавством порядку), посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства на території України, крім довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про звернення за визнанням особою без громадянства, і документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків;

повний витяг з інформаційно-аналітичної системи Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості, сформований засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг або отриманий через територіальний сервісний центр МВС, або центр надання адміністративних послуг.

Статтею 8 вищевказаного Порядку встановлено, що рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій або статусу особи з інвалідністю внаслідок війни приймається міжвідомчою комісією.

Таким чином, аналіз положень статей 2, 6 та 8 Порядку свідчить, що процедура надання статусу учасника бойових дій передбачає розмежування повноважень між командирами (начальниками) військових частин (органів, підрозділів) або керівниками підприємств, установ та організацій та міжвідомчою комісією. На зазначених командирів (начальників) та керівників покладається обов`язок у встановлений Порядком строк подати до міжвідомчої комісії визначені документи, необхідні для розгляду питання про надання статусу учасника бойових дій. Водночас повноваження щодо безпосереднього розгляду поданих документів та прийняття рішення про надання або відмову у наданні статусу учасника бойових дій належать виключно міжвідомчій комісії. Отже, Служба безпеки України не є суб`єктом, уповноваженим визначати, чи має конкретна особа право на набуття статусу учасника бойових дій.

Тому суд погоджується з відповіддю про відсутність такої інформації.

Суд також звертає увагу на те, що у своїй відповіді СБУ вказало на те, що в Об`єднаному центрі з координації, пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України наявна інформація про звинувачення за ч. 3 ст. 30, ч. 2 ст. 205 та ст. 275 кк рф та засуджено до позбавлення волі на 24 роки.

Суд вказує, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь повинна бути готова, зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях продуктом та знаходитись у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Отже, не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію. Адже розпорядник може надати лише ту інформацію, яка вже існувала і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям запиту доступу до публічної інформації, а тому відповідно не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.

Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 9901/622/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 9901/925/18.

Суд зазначає, що доступ до публічної інформації не повинен використовуватися як спосіб (механізм) для створення змістовно нової інформації (за винятком ситуацій, коли певна інформація мала б бути у володінні розпорядника), а так само для з`ясування / встановлення певних обставин (даних, відомостей). Тому якщо інформаційний запит - навіть за умови, що він відповідає вимогам щодо свого оформлення, - передбачає створення чогось нового, невластивого чи такого, що виходить за межі правового статусу (компетенції) розпорядника публічної інформації, то йдеться вже не про «доступ» до публічної інформації, порядок здійснення якого покликаний регламентувати Закон № 2939-VI, а про «створення» затребуваної (бажаної) інформації, що подекуди може охоплювати також встановлення додаткових обставин (відомостей, фактів). Останнє за своєю суттю підміняє поняття «доступ» до публічної інформації на її «продукування», що в такому разі спонукає вдаватися до таких методів і способів, які не властиві для правовідносин, пов`язаних з публічною інформацією, надто коли зважити на мету їх нормативного регулювання, яка визначена в Законі № 2939-VI.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 990/11/24.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача при розгляді запиту позивачки на отримання публічної інформації вчинені у відповідності до чинного законодавства, а відповідь надана у межах його повноважень та компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно приписів ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат згідно зі ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ).

Відповідач: Служба безпеки України (01034 м. Київ вул. Володимирська 33; код ЄДРПОУ 00034074).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.П. Качур