Постановление суда № 140021821, 23.09.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/5503/25

Номер провадження № 1-кп/488/181/26

У Х В А Л А

23.09.2026 року

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ з приміщення ДУ «Одеського СІ») та ОСОБА_7 , захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням,-

ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 та ч. 1 ст. 263 КК України, -

ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посилаючись на те, що наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Захисники обвинувачених адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проти задоволення клопотання прокурора заперечували, звернулись до суду із зустрічними клопотаннями, у яких просили змінити запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на цілодобовий домашній арешт або зменшити розмір застави.

Підставами зміни запобіжного заходу за позицією сторони захисту, слугувало те, що:

захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 вважав, що ризики заявлені прокурором та враховані судом при обранні запобіжного заходу не підтверджені та не доведені, а підозра відносно ОСОБА_10 викликає обґрунтовані сумніви в своїй достовірності; сума застави є завеликою та обвинувачений не взмозі її сплатити;

захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 просив суд зменшити розмір застави, визначений судом відносно його підзахисного, посилаючись на погіршення його матеріального становища через смерть рідної сестри та необхідність здійснення догляду за її дитиною дружиною ОСОБА_11 .

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали, які є в розпорядженні суду, суд дійшов такого висновку.

ОСОБА_6 , відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні двох злочинів особливо тяжкого корисливого злочину, поєднаного із погрозами насильства до потерпілого з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 189 КК України (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна) та тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років), тому тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання доведеною його вини, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду, на що скеровує і усталена практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ від 20.05.2020 р. у справі Москаленко проти України).

Про наявність вказаного ризику свідчить також факт перебування на розгляді Вітовського районного суду Миколаївської області кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.

Встановлено також, що обвинувачений ОСОБА_6 судимий неодноразово, у тому числі за вчинення особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи та особливо тяжких корисливих злочинів проти власності. Маючи на розгляді у Вітовському районному суді Миколаївської області кримінальне провадження, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та в період застосованого відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави знову повторно вчинив кримінальні правопорушення. ОСОБА_6 , поміж іншого, не має постійного місця роботи та легального джерела прибутку, розлучений, є особою, позбавленою батьківських прав, має місце реєстрації на окупованій території Херсонської області, що, за думкою суду, свідчить про відсутність в обвинуваченого стійких соціальних зв`язків, про його антисоціальну поведінку та дає підстави дійти висновку про доведеність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Щодо ризику незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілу та свідків, суд вважає доводи прокурора слушними, оскільки сама потерпіла ОСОБА_12 у судових засіданнях неодноразово висловлювала побоювання щодо незаконного тиску на неї з боку обвинувачених. Поміж іншого, ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, як особисто, так і за допомогою посередників, будучи обізнаним про місце мешкання потерпілої, свідків у вказаному кримінальному провадженні, може здійснювати на них незаконний тиск, з метою зміни показів на такі, що не відповідають дійсності та частково чи повністю виправдовують його, шляхом вмовляння або погроз, що зашкодить кримінальному провадженню, враховуючи, що згідно обвинувального акту, погрози і залякування є методом впливу який ОСОБА_6 вже застосовував до потерпілої, і є підстави вважати, що він може використати той же самий метод для впливу на потерпілу та свідків.

ОСОБА_7 , відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, поєднаного із погрозами насильства до потерпілого з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 189 КК України (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна), тому тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання доведеною його вини, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду, на що скеровує і усталена практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ від 20.05.2020 р. у справі Москаленко проти України).

Встановлено також, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення насильницького злочину, на теперішній час є особою несудимою в силу ст. 89 КК України. За інформацією ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 до ВЧ НОМЕР_1 , фактично ухилявся від проходження служби. ОСОБА_7 , поміж іншого, не має постійного місця роботи та легального джерела прибутку, є особою, яка вживає наркотичні речовини та психотропні засоби, з огляду на його притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 309 КК України та на те, що при затриманні та обшуку, в останнього було виявлено та вилучено наркотичні засоби. Відповідно до обвинувального акту, поміж іншого, має місце систематичність та активність дій ОСОБА_7 , направлених на реалізацію спільного із ОСОБА_6 злочинного умислу. Всі ці обставини, за думкою суду, свідчать про відсутність в обвинуваченого стійких соціальних зв`язків, про його антисоціальну поведінку та дають підстави дійти висновку про доведеність ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.

Щодо ризику незаконного впливу ОСОБА_7 на потерпілу та свідків, суд вважає доводи прокурора слушними, оскільки сама потерпіла ОСОБА_12 неодноразово у судових засіданнях висловлювала побоювання щодо незаконного тиску на неї з боку обвинувачених. Окрім того, ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, як особисто, так і за допомогою посередників, будучи обізнаним про місце мешкання потерпілої, свідків у вказаному кримінальному провадженні, може здійснювати на них незаконний тиск, з метою зміни показів на такі, що не відповідають дійсності та частково чи повністю виправдовують його, шляхом вмовляння або погроз, що зашкодить кримінальному провадженню, враховуючи, що згідно обвинувального акту, погрози і залякування є методом впливу, який ОСОБА_7 вже застосовував до потерпілої, і є підстави вважати, що він може використати той же самий метод для впливу на потерпілу та свідків.

На підставі встановлених фактичних обставин, у суду є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можуть ухилитися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, а також незаконно впливати на потерпілу та свідків.

З огляду на наведене, доводи сторони захисту, на переконання суду, не можуть свідчити про відсутність ризиків здійснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вищевказаних дій у випадку застосування до них іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Щодо посилання сторони захисту на недоведеність ризиків, то слід зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій такої особи та/чи вчинення іншого злочину, а не обов`язкове настання цих подій.

До посилань захисника ОСОБА_8 щодо неправильної кваліфікації дій обвинувачених, суд також ставиться критично, з огляду на стадію даного кримінального провадження, в якій судом не може бути наданий аналіз названим фактичним обставинам, а також враховуючи, що питання доведеності чи недоведеності вини є дискреційним повноваженням суду, та таке рішення приймається у нарадчій кімнаті з аналізу всіх доказів, як кожного окремо так і у сукупності.

Враховуючи, що судовий розгляд до спливу терміну тримання обвинувачених під вартою не завершений, а, принаймні, ризики, зазначені прокурором, продовжують мати місце дотепер, суд погоджується із доводами клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В обох випадках, оцінюючи баланс між правом особи на свободу та суспільні інтереси безпеки, суд схиляється до думки, що саме суспільні інтереси безпеки з урахуванням особливої тяжкості інкримінованого правопорушення, репутації обвинувачених та наявних ризиків мають пріоритет.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , суд вважає таку міру виправданою, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії»).

Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який відносно обвинувачених суд не вбачає.

Смерть сестри ОСОБА_11 за кордоном, суд вважає не впливає на матеріальне становище обвинуваченого, оскільки такі обставини стороною захисту не обґрунтовані та не підтверджені.

Розмір застави визначений в передбачених Законом межах, підстав для зміни розміру застави, суд не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.177, 183-184, 199, 331, 395, ч.2 ст. 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 (шістдесяти) діб, а саме до 21.11.2026 року включно.

Розмір застави визначений ухвалою від 19.08.2026 року.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 (шістдесяти) діб, а саме до 21.11.2026 року включно.

Розмір застави визначений ухвалою від 19.08.2026 року.

У клопотанні сторони захисту про зміну обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт чи зменшення розміру застави відмовити за необґрунтованістю.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, що не зупиняє її виконання.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3