Постановление суда № 140021519, 23.09.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4801/26

Провадження № 2-н/488/2081/26

УХВАЛА

Іменем України

23.09.2026 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,

ВСТАНОВИВ:

До Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів на утримання дітей, відповідно до якої заявник ОСОБА_1 просила стягнути на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31.08.2026 року і до повноліття кожної дитини.

31.08.2026 року визначено суддю для розгляду справи згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до частин 1 та 6,8 статті 187 ЦПК, в порядку досудової підготовки судом був надісланий запит до Єдиного державного демографічного реєстру та відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання УДМС України в Миколаївській області.

01 вересня 2026 року боржник ОСОБА_2 в інтересах якого діє представник адвокат Тимченко А.О. через підсистему «Електронний суд» звернулась до суду із заявою про відмову у видачі судового наказу.

Обґрунтовуючи подану заяву, представник зазначила, що 31 серпня 2026 року до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання двох дітей.

Разом із тим, представник боржника зазначила, що 31 серпня 2026 року, ОСОБА_5 звернулася до Інгульського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), а також аліментів на своє утримання як дружини, з якою проживає дитина з інвалідністю, у розмірі 1/6 частини доходу відповідача. Вказаній цивільній справі присвоєно № 489/7766/26, провадження № 2/489/4076/26.

У позовній заяві ОСОБА_5 зазначила, що заявлені нею розміри аліментів 1/4 частини доходу на утримання дитини та 1/6 частини доходу на її утримання підлягають визначенню судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, наявності в нього інших утриманців та інших істотних обставин.

За твердженням представника боржника, у разі одночасного задоволення заявлених вимог з доходу боржника підлягатиме стягненню 1/3 частина доходу на утримання двох дітей за судовим наказом, 1/4 частина доходу на утримання третьої дитини та 1/6 частина доходу на утримання дружини, що сукупно становитиме 3/4 частини (75 %) доходу боржника.

Окрім того, представник боржника посилалася на те, що визначення окремо стандартної частки аліментів у розмірі 1/3 частини доходу на двох дітей та 1/4 частини доходу на третю дитину може призвести до нерівномірного розподілу доходу платника аліментів між його дітьми: орієнтовно по 1/6 частині доходу на кожну з двох дітей, на утримання яких заявлено вимогу в наказному провадженні, та 1/4 частині доходу на третю дитину.

На думку представника боржника, наведені обставини свідчать про необхідність врахування під час визначення розміру аліментів сімейного стану платника, наявності у нього всіх дітей, яких він зобов`язаний утримувати, а також забезпечення балансу прав та інтересів усіх дітей.

Водночас, представник боржника наголосила, що ОСОБА_2 не заперечує встановленого законом обов`язку щодо утримання своїх дітей. Подана заява стосується виключно неможливості визначення розміру аліментів у порядку наказного провадження без урахування одночасно заявлених в іншому суді вимог щодо утримання третьої дитини та дружини.

Перевіривши зазначену заяву та матеріали справи суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо така вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

При цьому частиною другою статті 161 ЦПК України передбачено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними частиною першою цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

З матеріалів заяви судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання двох дітей.

Відповідно до статті 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається у письмовій формі та повинна містити, зокрема, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, заяву подано з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу, або наявні інші передбачені законом обставини, які виключають можливість розгляду заявленої вимоги в порядку наказного провадження.

Підстави для відмови у видачі судового наказу визначені на законодавчому рівні.

Особливості судового наказу про стягнення аліментів обумовлені положеннями статті 169 ЦПК України, відповідно до яких копія судового наказу разом із доданими до неї документами надсилається боржнику в установленому законом порядку.

Згідно статті 167 ЦПК України, суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п`ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Заявлена вимога ОСОБА_1 за своїм змістом відповідає вимозі, передбаченій пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України, у зв`язку з чим з чим наявні підставі для видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31.08.2026 року і до повноліття кожної дитини.

Положення статті 170 ЦПК України встановлено спеціальний порядок оскарження судового наказу боржником.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Законодавством не встановлено можливості скасування за заявою боржника судового наказу, виданого на підставі пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України, тобто судового наказу про стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

Проте, частиною сьомою статті 170 ЦПК України передбачено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Таким чином, для судового наказу про стягнення аліментів у частці від доходу законодавцем встановлено спеціальний процесуальний механізм захисту прав боржника, який відрізняється від загального порядку скасування судового наказу.

Окрім того, суд вважає за необхідне надати оцінку доводам представника боржника щодо наявності в іншому суді цивільної справи № 489/7766/26.

Як зазначено у заяві представника боржника, 31 серпня 2026 року ОСОБА_5 звернулася до Інгульського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також про стягнення аліментів на своє утримання як дружини, з якою проживає дитина з інвалідністю.

Вказаній справі присвоєно № 489/7766/26, провадження № 2/489/4076/26.

Водночас на момент розгляду судом поданої заяви зазначена цивільна справа не була розглянута по суті.

Як встановлено судом, судове рішення щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_2 обов`язку зі сплати аліментів на користь ОСОБА_5 та її дитини не ухвалено, а розмір таких можливих аліментних зобов`язань судом не визначено.

Суд не може виходити і з припущення про те, що позовні вимоги у справі № 489/7766/26 будуть задоволені саме у заявлених розмірах, які зазначила позивач ОСОБА_5 .

Вирішення питання щодо наявності підстав для стягнення аліментів на утримання третьої дитини та дружини, а також визначення їх розміру належить до компетенції суду, який розглядає відповідну цивільну справу.

При цьому відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, матеріальне становище дитини, матеріальне та сімейне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, а також інших осіб, яких платник аліментів зобов`язаний утримувати.

Таким чином, наявність у ОСОБА_2 інших дітей є обставиною, яка може мати юридичне значення при визначенні розміру його аліментних зобов`язань.

Однак така обставина не свідчить про те, що судовий наказ, виданий на підставі пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України, підлягає скасуванню або що його видача була неправомірною.

Посилання представника боржника на те, що у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_5 загальний розмір відрахувань із доходу ОСОБА_2 може становити 3/4 частини його доходу, не може бути підставою для задоволення поданої заяви, оскільки такий розрахунок ґрунтується на припущенні щодо майбутнього судового рішення у справі № 489/7766/26.

Крім того, розмір аліментів, заявлений ОСОБА_5 , не є тотожним розміру аліментів, який може бути визначений судом за результатами розгляду її позову.

Суд також враховує, що відповідно до статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Отже, питання про співвідношення аліментних обов`язків ОСОБА_2 щодо усіх його дітей може бути предметом оцінки відповідного суду у разі виникнення для цього правових підстав.

Сам факт існування одночасно двох судових проваджень, предметом яких є стягнення аліментів на різних дітей, не означає автоматичної незаконності судового наказу, виданого у першому провадженні.

Відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану.

Таким чином, якщо за результатами розгляду цивільної справи № 489/7766/26 виникнуть нові обставини, які матимуть істотне значення для визначення загального розміру аліментних зобов`язань щодо ОСОБА_2 , такі обставини можуть бути враховані у порядку, передбаченому сімейним та цивільним процесуальним законодавством.

Водночас на час подання цієї заяви судове рішення у справі № 489/7766/26 відсутнє, а тому правові наслідки, які можуть настати для ОСОБА_2 за результатами її розгляду, є невизначеними.

Отже, законодавством передбачений належний процесуальний спосіб вирішення питання щодо можливого зменшення розміру аліментів у зв`язку з виникненням інших аліментних зобов`язань.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені у заяві обставини не свідчать про наявність передбачених законом підстав для відмови у видачі судового наказу, а тому заяву про відмову у видачі судового наказу про стягнення аліментів необхідно пвернути боржику без розгляду і роз`яснити заявнику його право на звернення до суду із позовом про зменшення розміру аліментів.

Керуючись статтями 160, 161, 170, 258-261 ЦПК України, ст. ст. 180, 182, 183, 192 Сімейного кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву представника боржника ОСОБА_2 адвоката Тимченко А.О. про відмову у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей повернути без розгляду.

Роз`яснити боржнику ОСОБА_2 , що відповідно до частини сьомої статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу про стягнення аліментів на підставі пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України він має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Я.А. Чернявська