Решение № 140015321, 23.09.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 298/311/26

Провадження № 2/936/444/2026

23.09.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Павлюк С.С.,

за участю секретаря судового засідання Щербей А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Воловець у спрощеному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст капітал"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія "Фінтраст капітал"» - Столітній М.М., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №5284764 від 31.01.2025 у розмірі 46442,56 гривень, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування вказаного позову ТОВ «ФК "Фінтраст капітал"» зазначило, що між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» 31.01.2025 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживжого кредиту №5284764. Відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 10000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 31.01.2025 року по 26.01.2026. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 10000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». 30.10.2025 між «ФК "Фінтраст капітал"» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №30/10/2025 у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК "Фінтраст капітал"» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК "Фінтраст капітал"» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Договору факторингу №30/10/2025, ТОВ «ФК "Фінтраст капітал"» набуло права грошової вимоги, а саме 9999,99 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 23 082,57 грн сума заборгованості за відсотками; 8360,00 грн нараховані проценти за 88 деів, 5000,00 грн сума заборгованості за штрафами. Враховуючи, що відповідач добровільно не сплачує заборгованість, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 13.05.2026 відкрито провадження у цивільній справі про стягнення заборгованості. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04.06.2026 винесено заочне рішення про часткове задоводення позову.

28.07.2026 Воловецьким районним судом винесено додаткове рішення.

03.09.2026 ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області рішення від 04.06.2026 та додаткове рішення від 28.07.2026 скасоване за заявою відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, справу призначено до судового рогляду на 17.09.2026.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК "Фінтраст капітал"» не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника, цього товариства не заперечила щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач в судове засідання також не з?явився, в заяві про перегляд заочного рішення повідомляє суду, що з 05.03.2025 по теперішній час він перебуває на дійсній військовій службі у складі Збройних Сил України, що підтверджується доданими копіями посвідчення та витягу з наказу. Відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Враховуючи його статус, будь-які нарахування після 05.03.2025 є безпідставними та незаконними. Окрім цього, на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», він звільнений від сплати судового збору. Відповідач заяви про відкладення судового розгляду до суду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

31.01.2025 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено кредитний договір №5284764 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Згідно з умов договору якого відповідач отримав кредит в розмірі 10 000 грн.

За інформацією в листі ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», відповідно до зазначеного договору №5284764 від 31.01.2025 було успішно завраховано грошові кошти у сумі 10000 грн на платіжну карту НОМЕР_1 .

30.10.2025 між ТОВ «ФК"Фінтраст капітал"» та ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено Договір факторингу №30/10/2025 у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК"Фінтраст капітал"» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК"Фінтраст капітал"» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Договору факторингу №30/10/2025, ТОВ «ФК "Фінтраст капітал"» набуло права грошової вимоги до Відповідача.

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, у порушення умов договору ОСОБА_1 , зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором №5284764 від 31.01.2025, має заборгованість у розмірі 46442,56 грн, із яких: сума основного боргу за кредитом становить 9999,99 грн; сума нарахованих процентів становить 23082,57 грн; нараховані проценти за 88 днів в сумі 8360 грн, сума штрафних санкцій становить 5000 грн.

Відповідно до ст.ст.526, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (пені).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Вимоги частини 1 статті 44 ЦПК України передбачають обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.83 ч.3 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч.2 ст.43 ЦПК України, відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову.

Враховуючи наведене, позивачем належним чином доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду в установлений законом строк.

Позивач надав обґрунтовані та правові докази порушення та невиконання відповідачем умов договору, а відповідач частково визнав позовні вимоги в частині (тіла кредиту).

Разом з тим, заперечуючи проти суми нарахованих нарахованих процентів та штравних санкцій, відповідач посилався на п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на що суд зазначає наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Таким чином, на відповідача ОСОБА_1 , поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він, як військовослужбовець звільнений від нарахування процентів та штравних санкцій.

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Згідно Витягу з наказу від 05.03.2025 за №66 ОСОБА_1 , з 05.03.2025 призначений на посаду солдата резерву 7 запасної роти Військової частини НОМЕР_2 .

З довідки Військової частини НОМЕР_3 від 06.04.2026 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_3 з 27.01.2025.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Зазначене вище щодо правильного застосування положень ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повністю узгоджується з правовими висновками, які відповідно до ч.4 ст 263 ЦПК України суд в обов`язковому порядку має враховувати при застосуванні норм права у спірних правовідносинах, що викладені в таких постановах: від 21.02.2018 у справі №306/1157/15-ц (провадження №61-2525св18); від 30.05.2018 у справі №521/12726/16-ц (провадження №61-16144св18); від 26.12.2018 у справі №522/12270/15-ц (провадження №61-21025св18); від 10.01.2019 у справі №327/353/16-ц (провадження №61-25229св18); від 04.09.2019 у справі №554/10264/17 (провадження №61-42778св18); від 18.01.2023 справа №642/548/21 (провадження № 61-9565св22).

Отже, суд ухвалюючи рішення бере до уваги, що відповідач, військовослужбовець, звільнений від сплати нарахованих процентів та штравних санкцій за користування кредитом на підставі ч.15 ст.4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 9999,99 гривень.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Так, судом задоволено позовні вимоги на 22% від заявлених.

Виходячи знаведеного, враховуючи положення ст.ст.133 та 141 ЦПК України та взявши до уваги те, що у зв`язку із розглядом справи в суді позивач, поніс судові витрати, а саме, сплатив судовий збір у розмірі 2662, 40 грн, суд стягує з відповідача на користь позивача 585,72 гривень, судових витрат на оплату судового збору, що пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Щодо твердження відповідача, про звільнення від сплати судового збору у п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» вказано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон).

У ст.22 цього Закону передбачено, що ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

Таким чином, учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.

Вирішуючи питання про наявність пільг при стягненні судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (особи, яка належить до учасників бойових дій), для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову, перевірити, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Оскільки, позовні вимоги не торкаються порядку надання, обсягу соціальних гарантій, не стосуються будь-яким іншим чином соціального і правового захисту особи зі статусом УБД, тому судовий збір підлягає сплаті.

Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, з-поміж іншого належать витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Крім того, у постанові від 12.05.2020 у справі 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Також, у рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Отже, беручи до уваги положення ЄСПЛ, висновки Верховного Суду, враховуючи співмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень є завищеними та не співмірними, згідно з обставинами цієї справи.

Відтак, з огляду на викладене, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, складність та категорію справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 2000 гривень, які підлягають стягненню із відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал"».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст капітал"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст капітал"» суму заборгованості за кредитним договором №5284764 від 31.01.2025 в розмірі 9999 ( дев?ять тисяч дев?ятсот дев?яносто дев?ять) грн, яка складається з заборгованості за основної суми боргу.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст капітал"» 585 (п?ятсот вісімдесят п?ять) грн 72 коп на часткове відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст капітал"» 2000( дві тисячі) гривень на часткове відшкодування понесених судових витрат .

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст капітал"», місце знаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно - Корчуватська, №27, приміщення №2, код ЄДРПОУ 44559822;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Павлюк С.С.